Зміст

Анні Безант

— От так само, як ти зараз, Я любила сидіти біля багаття з Моїми друзями або одна — і працювати медитативно з багаттям, стаючи ним, перетворюючи свідомість — за образом вогню багаття — у Божественне Полум’я. В результаті виходив ніби наповнений тим Полум’ям Вулкан. Основа ж Вулкана і джерело Вогню — у глибинах ядра нашої планети.

Ці прийоми Я тобі колись показала — коли ти ще Мене особисто не знав...

А ще стоншеніший стан Божественної Свідомості ми знаходимо під ядром, глибше ядра. Ядро планети є одним із входів туди.

Ця методика універсальна, вона була властива і духовним школам зороастризму, і тим, що в тибетських горах, і лісовим школам древньої Росії, і даосам Китаю.

… А під час дощу Я лежала біля багаття, від голови до ніг укрившись плащем. І слухала тишу, у тиші розчинялася…«Ковпак» із плаща допомагає створювати ілюзію, сприятливу для медитації: можна продовжувати його краї, перетворюючи їх на купол Вселенського Храму, в якому легко можна знайти найглибинніший шар — Обитель Творця… Я вчилася заповнювати Собою цей Храм… А дощ… — він допомагав, тарабанячи по «даху» із плаща, відчувати купол Храму…

Пам’ятаєш, Я тобі теж давала випробовувати ті відчуття Храму, коли приводила тебе на відповідні місця сили?

— Так! Я нескінченно вдячний Тобі! І нескінченно люблю Тебе!

— Ще Я пояснювала тобі методи лайя* . І янтри* — теж Я вам давала…

— Чи вдалося Тобі у Твоєму останньому втіленні взяти ще кого-небудь із Собою в Обитель Творця?

— Ні. Мене ніхто не розумів! Мої друзі сприймали все «головою», тоді як Я — серцем...

А методиками роботи з анахатою, які є у вас, Я тоді не володіла...

Розвиненим духовним серцем Я володіла, але пам’ять про це розгубила. І не могла збагнути, чому люди Мене не розуміють, чому вони теж не можуть жити і відчувати, як Я?…

Духовне серце Я розвивала ще раніше — під час Своєї індійської інкарнації. Крішна, Чайтанія і Бабаджі були тоді Моїми невтіленими Вчителями...

— А чим Ти займаєшся зараз?

— Мій друг Ледбітер зараз втілений в Індії. Пандіт* . Пише книгу. А Я йому допомагаю.

— Як — він? «Прозрів» до кінця?

— Ні. Але ж кожна книга має недоліки! А його книги і тоді людей будили від сну. Так буде й зараз.

Зміст