Зміст

Даніш Леді-Гуд

— Ти розповідала нам, що в датське втілення прийшла вже Божественною. Розкажи, будь ласка, детальніше про те Своє Життя.

— Так, Я прийшла у Своє останнє втілення вже з Обителі Отця. Але Мені тоді знадобилося багато років життя, щоб згадати і усвідомити Свою Божественність.

Данія! Моя прекрасна північна Данія! Адже ви теж знаєте, як це — жити на березі північного моря, чути голоси чайок, вдихати свіжість морського вітру, обіймати всією душею простір!…

Я народилася наприкінці дев’ятнадцятого століття в дуже культурній і забезпеченій сім’ї. Моє життя протікало на диво щасливо і спокійно. У молодості Я вийшла заміж за прекрасну, дуже любу Мені людину. Здавалося б, можна тільки позаздрити такій долі: люблячий чоловік, сімейна гармонія, ніяких матеріальних проблем, прекрасний дім на березі моря... Усе складалося дуже благополучно, але Мене з кожним роком усе сильніше гнітило те, що в нас не могло бути дітей. А Мені так хотілося тримати маля на руках, пестити маленьку голівку, відчути пухкі рученята, що обіймають за шию, почути, як тебе називають «мама»...

У душі утворилася тріщина, що з роками ширилася і ширилася, перетворюючись на болісну внутрішню порожнечу... Кілька років Я щосили шукала те, що могло б цю порожнечу заповнити... Література, мистецтво, спілкування із друзями, церква — це лише на короткий час тамувало біль... Я почала шукати і вивчати духовну літературу, відвідувати езотеричні збори, розмовляти на цю тему з людьми.

Мій чоловік був лікарем, його життя ніколи не було життям духовного шукача, але, все рівно, воно протікало дуже правильно. Його життя було наповнене до країв турботою про інших людей. Він не дуже цікавився Моїми новими пошуками, можливо, навіть вважав їхньою примхою, але ніколи не говорив Мені цього, бо бачив, наскільки це для Мене важливо.

Найбільше на тому етапі Мені допомогли книги Олени Блаватської. Я читала «Таємну доктрину» і відчувала, як «оживає», нарешті, Моє серце. Книга сколихнула в Мені пам’ять про минуле — і світло звідти стало просочуватися всередину, заповнюючи порожнечу. Таємна доктрина стала для Мене вказівником, маяком, що запалився раптом у повній темряві, вказуючи Шлях. Я побачила, де Мені шукати те єдине Джерело, що вгамовує спрагу душі, і вирішила докласти всіх зусиль, щоб Його досягти.

Та тільки теоретичних знань Мені було недостатньо. Я так потребувала Майстра, Наставника, Божественного Провідника! Я навіть стала думати про поїздку до Індії, як раптом… Мене запросили до себе друзі, в будинку яких зупинився індійський Свамі*, який кочує по Європі.

Уперше побачивши Його, Я ніяк не могла розгледіти рис Його обличчя. Я бачила тільки Чисте Світло, що струменіє крізь Його обличчя і тіло. Будучи упевненою, що Він і є посланий Мені Божественний Провідник, Я просила Його про допомогу, і Він не відмовив...

Свамі пробув у наших краях не дуже довго, але за цей час багато чому встиг Мене навчити.

Коли Йому прийшов час їхати з наших місць, Я не стала благати Його залишитися. Я розуміла, що Його Місія — нести світло Мудрості далі. Бачачи Мене наскрізь і розуміючи Мій смуток, Він сказав на прощання:

— Нехай тебе не засмучує Мій від’їзд. Я залишуся з тобою, коли Моє тіло поїде.

— Але як це можливо?

— Ти навчилася багато чому. В тебе — дужі руки і серце, сповнене любові. Учи тепер цьому інших! Я допомагатиму тобі!

— Але Я не зумію почути і побачити Тебе!…

— Зумієш! … Якщо викинеш увесь мотлох зі своєї голови...

… Минув рік, Я без утоми продовжувала працювати над Собою, але не сміла взятися за викладання...

Незабаром Я сильно занедужала. Лікарі так і не змогли поставити тоді діагноз, але Я тепер знаю, що це був вірусний менінгіт.

Мене мучили дуже гострі головні болі. Я не могла їсти, тільки небагато пила води або чаю. Мій чоловік — прекрасний лікар — намагався лікувати Мене, але болі тільки підсилювалися. Я не могла навіть вставати з ліжка. На початку хвороби Я, за звичкою, сподівалася на лікарів, на силу ліків, але ніщо не допомагало...

Нарешті, Я зрозуміла, що можу розраховувати лише на Саму Себе. І стала згадувати все, чому встиг навчити Мене Свамі...

Відштовхуючись руками свідомості від найгострішого болю, Я йшла все глибше і далі від тіла, поринаючи у м’яку тишу Світла… Коли Мені вдавалося максимально відірватися від хворого тіла і свідомістю розправитися під ним у глибині, біль слабшала.

Потім Я почала цими руками обмацувати Своє лежаче тіло, впроваджуватися всередину нього. Я вводила руки в голову, «вигрібаючи» звідти важність, біль і… той самий «мотлох» зайвих емоцій і думок... Хвороба відступала, біль ущухав з кожним днем!

Якось, почавши черговий цілительський сеанс, Я відчула, що очищати більше нема чого — голова була чиста і світла! Мене переповнила радість! Розпростертими руками Я стала обіймати те Світло, Що зцілив Моє тіло, і почала поринати глибше і глибше в Нього. Нарешті, Я занурилася в Саме Джерело Всепоглинаючої Прозорої Чистоти! Припавши до Нього, Я, здавалося, пила всією душею із Самого Джерела Життя — і з кожним ковтком Воно розчиняло Мене в Собі… Потім Я наповнилася Ним «до країв», а Воно увібрав всю Мене в Себе... І Нас стало неможливо вже відокремити одне від одного: Воно стало Мною, а Я стала Ним!

У тиші Я почула знайомий голос:

— Тепер Я можу продовжувати вчити Тебе. А Ти — таки вчитимеш інших!

Уперше за кілька місяців, напрочуд і радість усіх друзів, Я в той день підвелася з постелі. Слабість пройшла дуже швидко, і Я взялася за роботу...

… Тільки тепер Я повністю усвідомила Свою Божественність і згадала, хто Я. І Бог подарував Мені, нарешті, дітей. Мої учні — стали Моїми дітьми по праву: адже Я дала їм друге народження! Я була їхньою Божественною Матір’ю: піклувалася про них, Своїми Руками перетворювала їхні свідомості, пояснювала, у чому смисл їхніх земних життів. Я показувала їм Собою Еталон Божественної Чистоти...

— Скажи, чи володіла Ти дематеріалізацією тіла?

— Ні. І, відверто кажучи, до цього не прагнула. Коли Я побачила, яка перспектива розкривається переді Мною, коли зрозуміла, що можу допомагати людям, лікуючи душі, — це захопило Мене повністю!

Я не володіла дематеріалізацією, але, коли настав час відходу, смерть так легко і ніжно торкнулася Мене своєю рукою, що Я навіть не помітила, як покинула тіло...

… Я приходила до людей Данії з метою показати їм Шлях до Бога-Отця, прокласти для них цей Шлях. Для Своїх учнів Я Собою — як Свідомістю — розкривала вхід до Його Обителі, була для них цим входом. Співналаштовуючись зі Мною, через Мене, як через ворота, вони могли увійти в нескінченний світ Бога-Отця і пізнати Його.

— Чи вдалося кому-небудь із Твоїх учнів закріпитися в Обителі Творця?

— Так, кільком. Більшості ж Я допомогла, тим, що навчила їх любові та спокою, подарувавши їм еталони чистих, світлих емоційних станів.

— Чому Ти так яскраво акцентуєш на роботі з молоддю?

— Є вік у людському втіленні, що знаменує початок якраз усвідомленого життя, але це стосується тільки добре розвинених в еволюційному плані душ — душ, здатних уже до усвідомлення. Це — той вік, коли відбувається серйозна переоцінка всього того, що пізнавалося колись, і робиться вибір напряму для подальшого — тепер уже дорослого — життя. Для більшості це — час закінчення вищих навчальних закладів, тобто, 22 — 25 років.

Дуже важливо, щоб до цього моменту людина набула максимальну кількість знань і можливостей для того, щоб зробити правильний вибір у своєму житті...

Необхідно донести ваші знання до того прошарку молоді, що робить свій усвідомлений вибір, визначаючи напрям життя на багато років уперед! Потрібно зацікавити їх!

Бог — для сучасної молоді європейських країн — далекий від реального життя кожного. Він прийнятий у світогляд більшості, але перебуває на «периферії» уваги, існує окремо від усього іншого: «Чи є Бог? — Так. То й що? Що це міняє?» Бог існує окремо від їхніх життів, окремо від усього пласту знань, що його нагромадило людство. Бог — у розумах багатьох молодих людей тих країн — ніби протистоїть науковим знанням!…

А ті — саме наукові — знання про Бога, якими ви володієте, могли б багато чого змінити!

… Колись, збираючись читати свою першу лекцію, Я вивісила список із двадцяти питань, обговорення яких зацікавило уми Моїх майбутніх учнів...

Зверну вашу увагу: саме запитання, а не відповідь, є кращим каталізатором початку пошуку. Це — один зі способів знайти тих, хто шукає...

— Ти вже розповідала нам, як працювала з людьми із втіленого стану, даючи їм знання про Бога. Скажи, а як Ти це робиш зараз?

— Я люблю датський народ і вкладаю в молоді голови правильні думки про Творця і про будову всесвіту — «просвітлюю» уми. І ще Я обіймаю їх Своїм Серцем, гладжу Руками, розтоплюючи серця, дарую їм Любов Творця.

Зміст