Передмова

Бхаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Махабхарата. В Махабхараті описуються події приблизно 5-7-тисячолітньої давнини.

Бхаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, як Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бхакті в якості основи духовного вдосконалення людини. Бхаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції.

Головним героєм Бхаґавад-Ґіти є Крішна — індійський раджа, який водночас є Аватаром — втіленням Частки Творця, Котрий дав через Крішну людям особливо цінні духовні настанови.

Філософські істини в Бхаґавад-Ґіті викладаються у формі діалогу між Крішною та його другом Арджуною перед битвою.

Арджуна довго готувався до цієї праведної битви. Та, опинившись зі своїм військом перед шеренгами воїнів супротивника, серед яких він впізнає обличчя своїх родичів і колишніх друзів, він, спровокований на це Крішною, починає сумніватися у своєму праві брати участь у битві та ділиться з Крішною своїми переживаннями.

Крішна дорікає йому: подивися, скільки людей зібралося тут, аби вмерти за тебе! І битва вже неминуча*. Як же можеш ти, який привів їх на смерть, в останній момент покинути їх?! Якщо вже ти — професійний воїн — узявся за зброю, так борися за вірну справу! І зрозумій, що життя кожного з нас у тілі — лише короткий відрізок істинного життя. Людина — це не тіло, і вона не вмирає зі смертю тіла. І — в цьому сенсі — ніхто не може вбити та ніхто не може бути убитим.

Арджуна, заінтригований цими словами Крішни, ставить усе нові та нові запитання. А з відповідей випливає, що шлях до Досконалості лежить, зрозуміло, не через убивства, а через Любов — Любов спочатку до «проявлених» аспектів Бога-Абсолюту, а потім і до самого Творця.

Відповіді Крішни й складають основу Бхаґавад-Ґіти — однієї з найбільших за глибиною мудрості та широтою охоплення фундаментальних проблем — із книг, що існують на Землі.

Є кілька перекладів Бхаґавад-Ґіти російською мовою. З них переклад А.Каменської та І.Манціарлі [37] має переваги, бо в ньому найкраще передано медитативний аспект висловлювань Крішни. Втім, варто зазначити, що багато віршів цього тексту залишилися недоперекладеними.

Переклад В.С.Сємєнцова [56] є вдалою спробою передати на віршований лад санскритської Бхаґавад-Ґіти. Текст справді став литися, мов пісня. Але при цьому, у багатьох випадках знизилася точність перекладу.

Переклад, виконаний товариством «Свідомість Крішни», має ті переваги, що він супроводжується санскритським текстом (зокрема, в російській транслітерації). Але зміст дуже перекручений.

Переклад за редакцією Б.Л.Смірнова [58] претендує — за задумом перекладачів — на високу точність, маючи при цьому деяку «сухість» мови. Але, як і в усіх перерахованих виданнях, багато важливих висловів Крішни залишилися не зрозумілими перекладачам і тому, були перекладені невірно. Типові помилки трапляються, наприклад, коли розшифровують слово «Атман» як «найменший з найменших», а не як «найтонший з найтонших», або перекладають слово «буддхі» як «вищий розум», «чиста думка» і т.п., а не як «свідомість». Помилок цього типу могли б уникнути тільки ті перекладачі, які самі опанували вищі ступені йоги.

Нижче публікується редакція перекладу Бхаґавад-Ґіти, виконана складачем цієї книги.

Санскритські терміни,
залишені в тексті без перекладу

Атман — головна суть людини: частина багатомірного організму, що перебуває у вищій просторовій мірності та яка підлягає пізнанню (докладніше див. у [7,10]).

Брахман — Святий Дух.

Буддхі-йога — система методів розвитку свідомості людини, що іде за раджа-йогою.

Варни — еволюційні ступені розвитку людини, яким відповідає її соціальна роль: шудри — слуги, вайшьї — торговці, селяни, ремісники, кшатрії — ватажки, воїни, брахмани — в первісному значенні слова — ті, хто досяг станів Брахмана. В Індії та низці інших країн варнова приналежність почала успадковуватися від народження, що заперечувалося багатьма мислителями та заперечується Богом (див. нижче).

Гуни — це термін, що означає сукупність властивостей, насамперед, людських душ. Вирізняють три гуни: тамас — тупість, неуцтво, раджас — енергійність, пристрасність, саттва — гармонія, чистота. Кожна людина, еволюціонуючи, повинна підніматися цими гунами-ступенями та згодом йти ще вище (про це див. у тексті). Якості, властиві гунам раджас і саттва, послідовно повинні бути освоєні кожним, щоб він зміг йти далі.

Гуру — духовний учитель.

Дхарма — об’єктивний закон життя; призначення, шлях людини.

Індрії — «щупальці», які ми «простягаємо» зі своїх органів почуттів, а також розумом (манасом) і буддхі — до об’єктів сприйняття або міркування.

Ішвара — Бог-Отець, Творець, Аллах, Дао (у даоському значенні слова), Первинна Свідомість, Адібудда.

Йога — санскритський еквівалент латинського слова релігія, що означає зв’язок з Богом, методи просування до Нього, Злиття людини з Богом. Можна говорити про йогу:

а) як про Шлях і методи релігійного просування і

б) як про стан Єднання з Богом (у другому випадку це слово пишеться з великої літери).

Майя — Божественна Ілюзія: мир матерії, що видається нам самосущим.

Манас — ум, розум.

Махатма — Великий Атман, тобто людина, яка має свідомість, правильно розвинену найвищою мірою, еволюційно зріла, мудра людина.

Муні — мудрий, мудрець.

Параматман — Вищий, Єдиний Божественний Атман: те ж саме, що й Ішвара.

Пракріті — космічна матерія (у збірному значенні).

Пуруша — космічний дух (у збірному значенні).

Раджа — правитель, цар.

Ріші — мудрець.

Бгаґавад-Ґіта

Бесіда 1.
Розпач Арджуни

Дхрітараштра сказав:

1:1. На полі Дхарми, на святому полі Куру ті, що зібралися разом, спрагло палають битися, що ж роблять мої* і сини Панду, о Санджаю*?

Санджая сказав:

1:2. Побачивши військо Пандавів, яке вишиковується, раджа Дурьодхана підійшов до свого гуру Дроні та сказав:

1:3. Дивися, о вчителю, яке могутнє військо синів Панду зібрав син Друпади, твій мудрий учень!

1:4. Це — богатирі, могутні стрільці, Бхімі та Арджуні рівні в бою: Ююдхана, Вірата та Друпада, який править великою колісницею,

1:5. Дхріштакету, Чекітана, хоробрий раджа Кеші Пуруджит та Кунтібходжа та Шайвія, бики серед людей,

1:6. сильний Юдхаманью, відважний Уттамоджа, син Саубхадри, сини Друпади — всі на великих колісницях.

1:7. Знай же й наших вождів, о вищий із двічінарождених*, ватажків мого війська, — дізнайся їхні імена:

1:8. ти, володар, і Бхішма, і звитяжні Карна та Кріпа, а також Ашватхаман, Вікарна, і син Саумадатти,

1:9. і багато інших героїв, котрі жертвують життями заради мене, — різноманітно озброєні, всі — досвідчені бійці.

1:10. Недостатньою видається мені наша ратна сила, хоча й очолює її Бхішма; і достатньою бачиться їхня сила, хоч і очолює її Бхіма.

1:11. Нехай же всі, що стоять у своїх рядах відповідно до своїх військ, і ви, ватажки, — нехай всі охороняють Бхішму.

1:12. Щоб підбадьорити його, старший з Куру, славетний Бхішма, затрубив у свою раковину, яка зазвучала неначе ревіння лева.

1:13.Відразу ж у відповідь загриміли раковини та литаври, барабани та роги, та грізний грім від них був.

1:14. Тоді, стоячи на своїй великій колісниці, запряженій білими кіньми, Мадхава* та Пандава* затрубили в свої божественні раковини.

1:15. Хрішікеша* затрубив у Панчаджанію та Джананджая — у Девадатту*, а безстрашний у подвигах своїх Врікодара затрубив у свій ріг.

1:16. Цар Юдхіштіра, син Кунті, сурмив в Анантавіджаю, Накула — у Сухошу, а Сахадева — в Маніпушпаку.

1:17. І Кешія, великий стрілець, і Шикханді, могутній воїн на колісниці, та непереможні Дхріштадіюмна, Вірата, Сатьякі,

1:18. і Друпада та сини його, та син Саубхадри, могутньо озброєний, — всі з усіх боків сурмлять у свої раковини, о володарю Землі!

1:19. Це жахливе ревіння хвилює серця синів Дхрітараштри, громом наповнюючи небо та землю.

1:20. Тоді, побачивши синів Дхрітараштри, які готуються до бою, Пандава, на шоломі якого зображена мавпа, підняв свій лук.

1:21. І промовив таке слово, звертаючись до Хрішікеші, Володаря Землі:

1:22. Серед двох військ — моя колісниця, о Непорушний; я бачу ратників, які зібралися тут, готовими до бою, і з ними я повинен боротись у цій важкій битві;

1:23. я бачу тут тих, хто палає бажанням вдовольнити лукавого сина Дхрітараштри.

Санджая сказав:

1:24. Почувши ці слова Арджуни, о Бхарато, Хрішікеша зупинив пречудову їхню колісницю посередині обох військ

1:25. і, вказуючи на Бхішму, Дрону та всіх правителів землі, сказав: о Партхо, дивися на цих Куру, що зібралися разом!

1:26. Тоді Партха побачив батьків і дідів, гуру, дядьків, двоюрідних братів, синів і онуків, друзів, які стояли один супроти одного,

1:27. тестів і товаришів давніх, розведених по ворожих військах. Побачивши всіх цих родичів, що вишиковуються, Каунтея, охоплений глибокою жалістю, зі скорботою промовив:

1:28. О Крішно, при вигляді моїх рідних, які вишиковуються, пломеніючи від жаги битви,

1:29. ноги мої підкошуються та горло моє пересихає, моє тіло тремтить і волосся стає дибки,

1:30. Гандіва* випадає з моїх рук, і вся шкіра моя палає; не в силі я стояти, та голова обертом йде!

1:31. І бачу я зловісні знамення, о Кешаво! І не передбачаю я ніякого добра від цієї братовбивчої війни!

1:32. Не бажаю я перемоги, о Крішно, ні царства, ні насолод! Ні до чого нам царство! О Говіндо! До чого насолода або й саме життя?

1:33. Ті, кому ми бажаємо царство, щастя, насолоду, — вони стоять тут, готові до бою, бо зріклися життя та багатства, —

1:34. вчителі, батьки, сини та діди, дядьки, тесті, онуки, шуряки та інші родичі.

1:35. Не хочу я вбивати їх, навіть якби й сам бути убитий, о Мадхусудано! Не хочу, навіть якби це дало мені владу над трьома світами*! Як же зважитися на це заради влади земної?

1:36. Яке може бути для нас задоволення в убивстві цих синів Дхрітараштри, о Джанардано? Великий гріх заподіємо ми, вбивши цих заколотників.

1:37. Не повинні ми убивати синів Дхрітараштри, родичів наших! Убивши рідних своїх, як зможемо ми щасливими бути, о Мадхаво?

1:38. Якщо у полоні пристрасті їхні уми не бачать зла в руйнуванні сімейної основи та не бачать злочину у ворожнечі до друзів,

1:39. то чому ж нам, бачачи зло в такому руйнуванні, не зрозуміти та не відвернути цей гріх, о Джанардано?

1:40. З руйнуванням роду гинуть одвічні родинні звичаї; зі знищенням порядку, беззаконня оволодіває весь рід;

1:41. із настанням беззаконня, о Крішно, розбещуються жінки роду; від розбещення дружин, о Варшнею, виникає змішення варн!

1:42. Змішення ж це готує пекло вбивцям роду та самому родові, бо ж предки їхні знемагають від нестачі жертвоприношень рису та води.

1:43. Гріхом цих убивць, що вчинили змішення варн, знищуються древні родові та кастові порядки!

1:44. А ті, хто знищив родові порядки, вічно перебуватимуть у пеклі, о Джанардано! Так чули ми.

1:45. На жаль! З бажання володіти царством, ми готові вчинити великий гріх: ми готові вбити своїх повсталих родичів.

1:46. Якби мене, беззбройного та неопірного, озброєні сини Дхрітараштри вбили в бою, мені легше було б!

Санджая сказав:

1:47. Сказавши це на полі битви, Арджуна опустився на сидіння колісниці, охоплений скорботою. Він кинув лук і стріли.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує перша бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпач Арджуни.

Бесіда 2.
Санкх’я-йога

Санджая сказав:

2:1. Йому, охопленому скорботою, з очами повними сліз, переможений розпачом, Мадхусудана мовив:

2:2. Звідки напав на тебе у хвилину небезпеки цей ганебний, не вартий арійця розпач, що зачиняє ворота раю, о Арджуно?

2:3. Не піддавайся слабкості, о Партхо! Обтрусивши нікчемну малодушність, піднесися духом, Парантапо!

Арджуна сказав:

2:4. О Мадхусудано! Як я спрямую стріли на Бхішму та на Дрону — на тих, що гідні глибокої поваги, о Переможець ворогів?

2:5. Воістину, краще харчуватися милостинею як жебрак, ніж убивати цих великих гуру! Убивши цих вельмишановних гуру, я буду їсти їжу, окроплену їхньою кров’ю!

2:6. І не знаю, що ліпше для нас: бути переможеними або перемогти тих, що стоять проти нас — синів Дхрітараштри, зі смертю яких ми й самі втратимо бажання жити!

2:7. Із серцем, пронизаним тугою, із затьмареним розумом, — я більше не бачу свого обов’язку. Молю Тебе: скажи однозначно — що краще? Я — Твій учень , який благає Тебе, — навчи мене!

2:8. Не бачу я, щоб пекучу тугу, яка обпалила мої почуття, згасило досягнення найвищої влади на Землі або навіть панування над богами!

Санджая сказав:

2:9. Звернувшись із цими словами до Хрішікеші, Гудакеша, знищувач ворогів, сказав: «Я не буду боротись», — і замовк.

2:10. Стоячи посеред двох військ, з посмішкою звернувшись до переможеного розпачем, Хрішікеша мовив:

2:11. Ти вболіваєш за те, за що не варто вболівати, хоча і говориш слова мудрості. Але мудрі не оплакують ні живих, ні мертвих!

2:12. Адже, воістину, не було часів, коли Я, або ти, або ці володарі землі не існували; воістину, не перестанемо існувати ми і в майбутньому.

2:13. Подібно до того, як той, хто в тілі живе, переживає дитинство, зрілість і старість, — так само він залишає одне тіло та переходить у інше. Сильний за це не вболіває.

2:14. Зіткнення з матерією, о Каунтею, кидає в холод і в жар, завдає насолоджень і страждань: ці відчуття — швидкоплинні, вони наповнюють і зникають. Витримуй їх мужньо, о Бхарато!

2:15. Той, кого вони не мучать, о кращий з людей, хто врівноважений та стійкий в радості та горі, — той здатний досягти Безсмертя.

2:16. Знай, що в тимчасового, тлінного — немає істинного буття; а у вічного, незмінного — не буває небуття! Все це розрізняють ті, хто проникнули у суть речей та бачать істину.

2:17. І запам’ятай, що нікому ніколи не зруйнувати Того, Ким пронизане все буття! І ніколи не заподіяти смерті Йому! Це Вічне та Незмінне — нікому не підвладне!

2:18. Змінюються лише тіла будь-якого втілюваного. Але сам він — вічний, не руйнується. Тому — борися, о Бхарато!

2:19. Той, хто думає, що він може вбити, і той, хто думає, що вбити можуть його, — обоє помиляються однаково! Людина не може ні вбити, ні бути убитою!

2:20. Вона не виникає та не зникає; отримавши буття, вона не перестає існувати. Будучи безсмертною душею, вона взагалі не гине, коли вбивають її тіло!

2:21. Хто знає, що людина не зникає, це — вічна, безсмертна душа, — як може той вбити, о Партхо, чи бути вбитим?

2:22. Подібно до того, як людина, скинувши зношений одяг, одягає новий, — так залишає вона зношені тіла та набуває нові.

2:23. Зброя не розсікає її, вогонь не палить, вода не мочить, вітер не висушує.

2:24. Адже не можна ні розсікти, ні спалити, ні зволожити, ні висушити того — який не розсікається, не спалюється, не намокає, не висихає.

2:25. Його — невтіленого — називають непроявленим, безформним, який не може бути ушкодженим. Знаючи це, ти не повинен переживати!

2:26. Якби ти навіть вважав його тим, хто вічно народжується та помирає, — та навіть тоді, о могутньоозброєний, ти не повинен перейматися!

2:27. Воістину, смерть призначена для того, хто народився, а народження неминуче для померлого. Тим, що має бути, — не переймайся!

2:28. Не проявлені істоти до матеріального прояву, не проявлені — після, але проявлені лише наполовину, о Бхарато! Для чого засмучуватися?

2:29. Одні шанують душу як диво, інші говорять про неї, як про диво, а є й такі, які, навіть довідавшись про неї, не можуть зрозуміти, що це означає.

2:30. Втілений ніколи не може бути вбитий, о Бхарато! І тому, не бідкайся про жодне убите створіння!

2:31. І, дивлячись на свою власну дхарму, ти не повинен вагатися, о Арджуно: воістину, для кшатрія немає нічого бажанішого, ніж праведна війна!

2:32. Щасливі, о Бхарато, ті кшатрії, яким випадає на долю така битва; вона подібна до прочинених воріт у Небеса!

2:33. Але якщо тепер ти не вступиш у цей праведний бій, відкинувши свою дхарму та свою честь, то ти візьмеш на себе гріх.

2:34. І всі живі довідаються про твою вічну ганьбу. А для славного ганьба — гірше смерті!

2:35. Великі ватажки на колісницях подумають, що страх змусив тебе бігти з поля бою. І ти, кого вони так високо шанували, станеш для них тим, кого зневажають.

2:36. Багато негідних слів скажуть твої вороги, осуджуючи тебе та твою доблесть. Що може бути болючішим?

2:37. Вбитий — ти потрапиш до раю; переможець — ти насолодишся Землею. Повстань же, о Каунтею, та будь готовий до боротьби!

2:38. Визнавши однаковими радість та скорботу, досягнення та невдачу, перемогу та поразку, — вступи у битву! Так гріха ти уникнеш!

2:39. Я повідав тобі зараз вчення санкх’ї про свідомість; а тепер послухай, як це можна пізнати за допомогою буддхі-йоги*. О Партхо, буддхі-йога — це засіб, за допомогою якого ти зможеш розірвати кайдани карми!

2:40. На шляху цієї йоги не буває втрат. Навіть незначне просування цим шляхом рятує від великих небезпек.

2:41. Воля рішучого спрямована до цієї мети; спонукання ж нерішучого розгалужуються безмежно, о радість Куру!

2:42. Квітчасті промови немудрих, які тримаються букви Вед*, о Партхо; вони кажуть: «Поза цим — немає нічого іншого!»*

2:43. Їхні уми сповнені бажань, вища мета їхня — рай, їхня турбота — гарне перевтілення, всі їхні дії та обряди спрямовані лише до досягнення задоволення та влади.

2:44. Для тих, хто прив’язаний до втіх і влади, хто обмежений цим, — для них недоступна рішуча воля, твердо спрямована до Самадхі!

2:45. Веди повчають про три гуни; піднімися над ними, о Арджуно! Будь вільний від подвійності*, постійно перебувай у гармонії, будь байдужим до володіння земним, закріпившись у Атмані!

2:46. Для людини, що пізнала Брахмана, Веди не корисніші, ніж малий ставок на місцевості, яка затоплена водою!

2:47. Дивись лише на справу, а не на вигоду від неї. Хай не буде спонуканням твоїм — вигода від діяльності! І бездіяльності не віддавайся!

2:48. Відмовляючись від прихильності до нагороди за свою діяльність, будь однаково урівноваженим в успіхах та невдачах, о Джананджаю! Урівноваженістю характеризується йога!

2:49. Відкидаючи повсякчас непотрібну діяльність — буддхі-йогою, о Джананджаю, навчися керувати собою, як свідомістю. Нещасні ті, хто діє лише заради нагороди за свою діяльність!

2:50. Той, хто занурений у роботу зі свідомістю, не набуває більше добрих чи недобрих кармічних наслідків своєї діяльності. Віддайся ж йозі! Йога є мистецтвом діяльності!

2:51. Мудреці, що присвятили себе роботі із свідомістю, звільняються від закону карми та від необхідності народжуватися знову, досягаючи повного звільнення від страждань!

2:52. Коли ти — як свідомість — звільнишся від тенет ілюзії, ти досягнеш байдужності до того, що чув, і до того, що почуєш*.

2:53. Коли ти вийдеш із зачарованості Ведами та закріпишся в спокої Самадхі, тоді ти досягнеш Йоги.

Арджуна сказав:

2:54. Що є ознакою тієї людини, чиї думки спокійні, яка утвердилася в Самадхі, о Кешаво? Як говорить вона, як ходить і як сидить?

Благословенний сказав:

2:55. Коли людина відмовилась від усіх чуттєвих прагнень, о Партхо, та, заглибившись в Атман, знайшла задоволення в Атмані, тоді вона називається стійкою в мудрості.

2:56. Той, чий розум спокійний серед скорботи, безпристрасний серед насолод, страху та гніву, — той, хто непохитний у цьому, іменується муні.

2:57. Той, хто ні до чого земного не прив’язаний, хто, зустрічаючи приємне та неприємне, не радіє і не ненавидить, — той утвердився в істинному знанні.

2:58. Коли, подібно черепасі, яка втягує в себе свої ноги та голову, вона відриває свої індрії від земних об’єктів, — тоді вона досягла істинного розуміння.

2:59. Від об’єктів почуттів, але не від смаку до них, звільняється той, хто, став на шлях відчуженості; але і смак до них зникає у того, хто пізнав Найвище!

2:60. О Каунтею! Збуджені індрії захоплюють розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними!

2:61. Приборкавши всі індрії, нехай вона увійде в гармонію, поставивши собі за Найвищу Мету — Мене! Бо розуміння лише у того істинне, хто володіє своїми індріями!

2:62. Якщо повертатися подумки до земних об’єктів — то проти волі відроджується прихильність до них. Від прив’язаності народжується бажання цілком володіти ними, а від неможливості задовольнити такі бажання — виникає гнів.

2:63. Від гніву відбувається повне перекручування сприйняття. Від перекручування сприйняття — втрата пам’яті*. Від втрати пам’яті — втрата енергії свідомості. Втрачаючи енергію свідомості, людина деградує.

2:64. Але той, хто переміг свої індрії, та той, хто відмовився від потягів і неприязні, який віддав себе Атману — знаходить внутрішню чистоту!

2:65. По досягненні цієї чистоти настає кінець усім стражданням. У того, хто набув такої чистоти, дуже швидко зміцнюється свідомість*.

2:66. Не може бути розвиненою свідомість у незібраної людини, та немає для неї щастя та спокою. А без цього блаженство хіба можливе?

2:67. У людини, що поступається натиску пристрастей, втрачається розум — так, як човен здуває буря!

2:68. Тому, о могутньоозброєний, у того, чиї індрії зовсім відвернені від земних об’єктів, — розуміння в того істинне!

2:69. Те, що ніч для всіх, для мудрого є час пильнувань. Коли ж всі інші не сплять, тоді наступає ніч для далекоглядного муні*.

2:70. Якщо людина не збуджується від чуттєвих бажань, подібно тому, як океан не розбурхується ріками, що впадають у нього, — то така людина знаходить спокій. І спокою не досягне той, хто прагне задовольняти свої бажання.

2:71. Хто в такій мірі зрікся від бажань і йде вперед, вільний від пристрастей, вигоди, самості, — тільки той знаходить спокій!

2:72. Таким є стан Брахмана, о Партхо! Хто набув цього стану — не помиляється. І хто досягає його хоча б у свою смертну годину — той знаходить Нірвану Брахмана.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Вчення йоги, сповідує друга бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Санкх’я-йога.

Бесіда 3.
Карма-йога

Арджуна сказав:

3:1. Якщо Ти стверджуєш, що шлях пізнання вище шляху дії, о Джанардано, чому спонукаєш Ти мене до такої жахливої справи?

3:2. Не зрозумілою мовою Ти бентежиш моє розуміння! Повідай мені чітко: яким чином можу я досягти блаженства?

Благословенний сказав:

3:3. Є дві можливості розвитку, як Мною було сказано раніше, о безгрішний: йога міркування та йога правильної дії.

3:4. Людина не досягає звільнення від ланцюгів долі відмовою від дії, одним лише зреченням вона не піднімається до Досконалості.

3:5. Ніхто навіть на мить не може залишитися істинно бездіяльним, бо всі примушуються до дії властивостями пракріті!

3:6. Той, хто оволодів контролем над своїми індріями, але все-таки роздумує про земні об’єкти — така людина сама себе обманює. Вона подібна до тієї, що прикидається!

3:7. Але той, хто опанував свої індрії та вільно здійснює карма-йогу, — той гідний шанування!

3:8. Виконуй же праведні дії, бо діяльність ліпше бездіяльності; при бездіяльності неможливо підтримати навіть власне тіло!

3:9. Мирські люди поневолюються діяльністю, якщо вона здійснюється не як жертва*. Як приношення Богові — виконуй свої дії, залишаючись вільним від прив’язок до земного, о Каунтею!

3:10. Бог створив людський вид разом із законом жертовності. Він при цьому заповів: «Жертовністю процвітайте! І це — нехай буде бажане для вас!

3:11. Жертовністю своєю задовольняйте Божественне — і тоді задовольнить і Воно вас! Діючи заради Нього — ви досягнете вищого блага!

3:12. Бо вдоволене вашою жертовністю Божественне посилатиме вам усе, що потрібно в житті». Воістину, злодій — той, хто на одержувані дари не відповідає дарунками!

3:13. Праведні, що харчуються залишками від своїх жертовних дарів Богові, — звільняються від гріхів. Ті ж, хто піклується про їжу тільки для себе, — ті харчуються гріхом!

3:14. Завдяки їжі виростають тіла істот. Від дощу походить їжа. Дощ походить від жертовності*. Жертовність є виконання правильних дій.

3:15. Знай, що Брахман здійснює виконання доль. А Брахман представляє Первинного. І Усюдисущий Брахман завжди підтримує в людях їхню жертовність!

3:16. Той, хто на Землі не наслідує цей закон жертовності та чиє життя через це сповнене гріха, хто живе лише чуттєвими насолодами, — той живе дарма, о Партхо!

3:17. Лише той, хто знайшов радість і задоволення в Атмані та щасливий лише в Ньому, — тільки той вільний від земних обов’язків.

3:18. Він більше не зобов’язаний робити чи не робити що-небудь у цьому світі, і в жодній істоті він не шукає більше заступництва для досягнення своєї мети.

3:19. Тому повсякчасно виконуй свої обов’язки, не чекаючи винагороди, бо, воістину, так вчиняючи, людина досягає Найвищого!

3:20. Воістину, саме такою діяльністю досягли Джанака та інші Досконалості! Дій так і ти, пам’ятаючи про цілісність Світобудови!

3:21. (Причому) те, що робить кращий, те роблять і інші: за його прикладом діє народ.

3:22. Немає нічого, о Партхо, в трьох світах, що б Я повинен зробити або чого б Я не досяг! І все-таки Я перебуваю в дії.

3:23. Бо якби Я не перебував постійно в дії, о Партхо, то люди скрізь почали би наслідувати Моєму прикладу!

3:24. Світ був би зруйнований, якби Я не чинив дій! Я став би причиною змішування варн і виною загибелі народів.

3:25. З вигоди діє немудрий, о Бхарато! Мудрий же діє без вигоди, заради блага інших!

3:26. Мудрий не повинен бентежити немудрих людей, прив’язаних до мирської діяльності! Але він має намагатися будь-яку їхню таку діяльність гармонізувати із Мною.

3:27. Усі дії виникають із трьох гун. Але зваблена самолюбством людина думає: «Я є вершитель!».

3:28. Той же, о могутній, хто знає сутність розподілу дій за гунами та пам’ятає, що «гуни обертаються в гунах», — той звільняється від прихильності до мирської діяльності.

3:29. Обмануті гунами люди прив’язані до справ цих гун. Тих, чиє розуміння ще не належно цілісне, та ледачих — мудрий не потурбує.

3:30. Надавши керування всіма діями Мені, поринувши в Атман, вільний від вигоди та себелюбства, знайшовши спокій, — борися, Арджуно!

3:31. Тих людей, які незмінно дотримуються Мого Вчення, та відданості сповнені та вільні від заздрості, — тих ніколи не обмежуватимуть їхні вчинки!

3:32. А ті божевільні, які, ганьблять Моє Вчення, не наслідують його, позбавлені розуміння, — знай, що вони приречені!

3:33. Розумні люди прагнуть жити в гармонії зі світом пракріті. Всі втілені істоти включені в неї! Що ж дає протистояння пракріті?

3:34. Потяг і відраза до (земних) об’єктів залежить від розподілу індрій. Не піддавайсь ні тому, ні іншому: воістину, ці стани — перешкоди на Шляху!

3:35. Виконання власних обов’язків, нехай навіть незначних, — ліпше, ніж виконання чужих, хай навіть дуже величних. Краще завершити втілення, здійснюючи свою власну дхарму: чужа дхарма сповнена небезпеки!

Арджуна сказав:

3:36. Але що штовхає людину супроти її волі до гріха, о Варшнею? Воістину, її штовхає до цього якась невідома сила!

Благословенний сказав:

3:37. Це — сексуальна пристрасть, це — гнів — породження гуни раджас, ненаситної, багатогрішної. Вивчи ж їх — найбільших ворогів на Землі!

3:38. Як димом буває прихований вогонь, як дзеркало буває покрите пилом, як зародок обгорнутий плодовим міхуром, — так пристрастями людськими все в світі обкутане!

3:39. Цим вічним ворогом мудрості прихована й мудрість — у вигляді ненаситного, як полум’я, бажання земного!

3:40. Індрії, включаючи розум, і буддхі є полями його дії. Через них він, сховавши собою мудрість, вводить в оману того, хто в тілі живе.

3:41. І тому, опанувавши індрії, о кращий із Бхарат, приборкай саме це джерело гріха — ворога знання та руйнівника мудрості!

3:42. Говориться, що оволодіння індріями — це славно! Вищі з індрій — індрії розуму. Але вище розуму — розвинена свідомість. Вище ж розвиненої (індивідуальної людської) свідомості — Він!

3:43. Осягнувши, що Він — безмірно вище розвиненої (людської) свідомості, утвердивши себе в Атмані, убий, о могутній, того ворога в образі непоборного бажання земних благ.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує третя бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Карма-йога.

Бесіда 4.
Йога мудрості

Благословенний сказав:

4:1. Цю вічну йогу Я повідав Вівасвану, Вівасван передав її Ману, Ману повідомив її Ікшваку.

4:2. У такий спосіб один від одного навчилися їй царі-мудреці. Але пізніше йога на Землі занепала, о Парантапо.

4:3. Цю ж древню йогу повідав Я нині тобі, тому що ти відданий Мені та ти — Мій друг; у ній — розкривається найвища таємниця!

Арджуна сказав:

4:4. Пізніше народився Ти, раніше народився Вівасван. Як же повинен я зрозуміти, що Ти перший повідав це Вчення?

Благословенний сказав:

4:5. Багато народжень у минулому в Мене та у тебе, о Арджуно! Я знаю їх всі, ти ж не відаєш своїх, о Парантапо!

4:6. Хоч Я — вічний, незмінний Атман, хоч Я — Ішвара, але — всередині Мені підвладної пракріті — Я Своєю майєю Себе проявляю.

4:7. Коли ж праведність (на Землі) занепадає, о Бхарато, а неправедність починає панувати, — тоді Я проявляю Себе*.

4:8. Для порятунку добрих, для розгрому творителів зла, для відновлення дхарми — Я проявляю Себе так століття за століттями.

4:9. Хто дійсно пізнав сутність Моїх чудесних Явлень, той, залишаючи тіло, не втілюється знову, а з’єднується зі Мною, о Арджуно!

4:10. Звільнившись від помилкових прихильностей, страху та гніву, осягнувши Моє Буття, багато очищених у Вогні Мудрості, знаходять Велику Любов до Мене.

4:11. Як люди йдуть до Мене, так і Я приймаю їх. Тому, що шляхи, якими йдуть люди звідусіль, є Мої шляхи, о Партхо!

4:12. Ті, хто прагне успіху в земних справах, «богам» поклоняються. Вони можуть швидко здобувати успіх у світі матерії від таких дій.

4:13. Відповідно до гун і варіантів діяльності людей — Мною були створені чотири варни. Знай, що Я — їхній творець, хоча Я не дію, залишаючись не втягненим у них!

4:14. І дії не впливають на Мене, і нагорода за них не приваблює Мене. Той, хто знає Мене таким, — не заплутується в кармічних наслідках своєї діяльності!

4:15. Знаючи це, ті мудреці, які знайшли Звільнення, чинили дії. Роби ж і ти їх, маючи приклади своїх попередників!

4:16. «Що є діяння, і що є недіяння?» — навіть розумних бентежить це. Я поясню тобі це, завдяки цьому ти звільнишся від помилок.

4:17. Потрібно усвідомити, що є необхідні дії, непотрібні дії та бездіяльність. У цьому варто розібратися!

4:18. Той, хто бачить бездіяльність в дії та діяння в бездіяльності, той — воістину, свідомий і, навіть будучи втягнений у дії серед інших людей, він залишається вільним.

4:19. Про того, чиї починання вільні від земних прагнень і позбавлені прагнення до особистої вигоди, — про того знаючі кажуть, що його вчинки очищені вогнем його розвиненої свідомості.

4:20. Втративши прагнення до особистої вигоди, завжди вдоволений, не шукаючий ні в кому із людей опори, він — у бездіяльності, але діє постійно.

4:21. Не бажаючи особистої вигоди, підкоривши свої думки Атману, відмовившись від почуттів на кшталт «це — моє!», виконуючи свою дхарму, — він не плямує свою долю.

4:22. Оскільки він задоволений тим, що до нього приходить, він вільний від подвійності, не знає заздрості, урівноважений в удачі та невдачі, — йому не перешкоджають його дії і тоді, коли він здійснює їх.

4:23. Той, хто, втративши прив’язаність до матеріального, досягнув звільнення від земних пристрастей, чиї думки утвердилися в мудрості, хто чинить дії лише як свої жертовні приношення Богові, — всі діяння того зливаються з гармонією всієї Світобудови.

4:24. Життя Брахмана — це жертовність. Брахман — Жертва, яка приходить у Полум’яному Вигляді. Брахман осягається не інакше, як з Його допомогою; при цьому подвижник занурюється в Самадхі.

4:25. Деякі йоги думають, що вони приносять жертви, поклоняючись «богам». Інші ж здійснюють своє жертовне служіння, будучи Брахманічним Вогнем.

4:26. Є й такі, хто жертвує своїм слухом та іншими органами чуттів заради самоприборкання*. Або ж жертвують звуком та іншими об’єктами чуттів, що збуджують індрії.

4:27. Ще інші спалюють у Вогні Атмана всю непотрібну діяльність індрій та вхідні енергії, прагнучи в такий спосіб мудрість знайти.

4:28. Інші жертвують майном, через аскетизм чи через релігійні обряди. Або — через сумлінність у науках, у пізнанні, а також через дотримання суворих обітниць.

4:29. Інші віддають вихідну з тіла енергію вхідній або ж вхідну — вихідній. Ще інші вхідну та вихідну енергії переміщують, здійснюючи пранайяму.

4:30. Всі вони — хоч зовні різні, але ті які розуміють суть жертовності — очищають у процесі такої діяльності долі свої.

4:31. Ті, хто насолоджується нектаром залишків від своїх приношень — наближаються до Обителі Брахмана. Не для того світ цей, хто не жертвує, та тим більше не для нього — світ інший, о кращий із Куру!

4:32. Багаточисленні та різноманітні жертви, що розсипаються перед постаттю Брахмана! Знай, що всі вони народжені від дії! Пізнавши це, ти будеш вільний!

4:33. Краще від усіляких зовнішніх жертв — жертвування своєю мудрістю*, о караючий ворогів! Всі дії, о Партхо, досягають досконалості в мудрого!

4:34. Знайди ж мудрість через відданість, допитливість і — служінням! Мудреці та ясновидці, що проникли у суть речей, посвятять тебе в це.

4:35. І, пізнавши це, ти більше не впадатимеш у таке сум’яття, о Пандаво, бо тоді ти побачиш усіх втілених істот — зі світу Атмана — у світі майї!

4:36. І якби навіть ти був найбільшим із грішників — то на човні цієї мудрості ти все-таки перепливеш безодню страждань!

4:37. Подібно вогню, що перетворює паливо на попіл, вогонь мудрості спалює всі помилкові діяння вщент!

4:38. У світі немає кращого очисника, ніж мудрість! Через неї — досвідчений в йозі у свій час знаходить Просвітління в Атмані!

4:39. Сповнений віри знаходить мудрість. Знаходить її також і той, хто володіє управлінням індріями. Досягнувши ж мудрості, вони швидко приходять у вищі світи.

4:40. Але неосвічені, позбавлені віри, невпевнені — ті йдуть до погибелі! Для тих, хто сумнівається — немає ані цього світу, ні іншого, ані щастя!

4:41. Хто з йогою відійшов від хибної дії, хто мудрістю розрубав вагання, хто зміцнився в Атмані — того не можуть зв’язати діяння, о Джананджаю!

4:42. І тому, мечем мудрості Атмана розсікаючи невідання, що закралося сумнівами породжене, перебувай у йозі, о Бхарато!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує четверта бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога мудрості.

Бесіда 5.
Йога відчуженості

Арджуна сказав:

5:1. Санньясу* Ти вихваляєш, о Крішно, і йогу — також! Якому з цих двох варто віддати перевагу? Скажи мені напевне!

Благословенний сказав:

5:2. І санньяса, та карма-йога приведуть тебе до вищого блага. Але, воістину, карма-йозі варто віддати перевагу!

5:3. Пізнай же як щирого санньясина того, хто нікого не ненавидить і не бажає земного. Вільний від подвійності, о могутньоозброєний, він без зусиль звільняється від кайданів!

5:4. Так само не мудреці, а діти говорять про санкх’ю та про йогу, як про щось різне: той, хто старанний хоча б в одній із них, — досягає плодів обох!

5:5. Рівень просування, що досягається послідовниками санкх’ї, досягається також і йогами. Той правий, хто бачить, що санкх’я та йога — одне і те ж!

5:6. Але без йоги, о могутньоозброєний, воістину, важко досягти санньяси! Спрямований же йогою мудрець швидко досягає Брахмана!

5:7. Той, хто наполегливий у йозі, хто розчистив цим собі шлях до Атмана та закріпився в Ньому, хто переміг свої індрії, пізнав єдність Атманів усіх істот, — той, і діючи, не піддається марній метушні.

5:8. «Я не чиню непотрібних дій!» — повинен знати той, хто досяг гармонії та пізнав істину, дивлячись, слухаючи, сприймаючи дотиком і нюхом, приймаючи їжу, рухаючись, сплячи, дихаючи.

5:9. Говорячи, даючи, беручи, відкриваючи та закриваючи очі, він повинен усвідомлювати: це — всього лиш індрії рухаються серед об’єктів.

5:10. Той, хто Брахманові присвячує всі дії свої, виконуючи їх без прив’язаності, той ніколи не буде гріхом заплямований, подібно тому, як не змочується водою листя лотоса!

5:11. Зрікшись прив’язаностей (до дій у світі матерії та до їхніх плодів), йог діє своїми тілом, свідомістю, включаючи індрії розуму, — заради розуміння свого Атмана.

5:12. Урівноважена людина, яка відкинула прагнення до винагород за свою діяльність, — знаходить досконалий світ. Неврівноважена ж, що керується своїми земними бажаннями та прив’язана до винагород, — перебуває в кайданах!

5:13. Розумом відмовившись від непотрібних дій, той, хто в тілі знаходиться, спокійно перебуває в цьому дев’ятивратному городищі, не діючи та нікого не змушуючи до дії.

5:14. Ні ставлення до об’єктів як до власності, ні непотрібна діяльність людей, ні прихильність до її плодів — не створюються Володарем світу. Але життя, що саме розвивається в матерії, це робить.

5:15. Господь не відповідальний за вчинки людей — чи вони добрі, чи погані. Мудрість ця обкутана невіданням, у якому блукають люди.

5:16. Але в якому невідання знищене пізнанням Атмана — для того ця мудрість, немов Сонце сяє, розкриває Найвищого!

5:17. Той, хто пізнав себе саме як буддхі, хто ототожнився з Атманом, хто покладається тільки на Всевишнього, хто знаходить притулок тільки в Ньому, — той іде до Звільнення, очищений рятівною мудрістю!

5:18. Знаючий дивиться однаково і на брахмана, прикрашеного вченістю та смиренністю, і на слона, корову, собаку, і навіть на того, хто собаку їсть.

5:19. Тут, на Землі, народження та смерть перемагаються тією людиною, чий розум заспокоєний! Брахман чистий від гріха та перебуває в стані спокою. Тому ті, хто перебувають у спокої — осягають Брахмана!

5:20. Із заспокоєною ясною свідомістю той, хто збагнув Брахмана та утвердився в Брахмані, — не радіє, отримуючи приємне, та не сумує, отримуючи прикре.

5:21. Той, хто не прив’язаний до задоволення своїх почуттів зовнішнім і знаходить втіху в Атмані, — той, досягши Єднання із Брахманом, отримує безперервне Блаженство.

5:22. Радості ж, що виникають від зіткнення з матеріальними об’єктами, воістину, — лона страждання, бо вони мають і початок, і кінець, о Каунтею! Не в них находить радість мудрий!

5:23. Той, хто може ще тут, на Землі, до свого звільнення від тіла, протистояти силі земних потягів і гніву, — той досяг гармонії, той — щаслива людина!

5:24. Той, хто щасливий внутрішньо, хто радіє не зовнішньому, хто осяяний (любов’ю) зсередини, — той йог здатний збагнути сутність Брахмана та Нірвану в Брахмані!

5:25. Нірвану в Брахмані отримують ті ріші, які очистились від вад, звільнились від подвійності, пізнали Атман і присвятили себе благу всіх.

5:26. Ті, що звільнились від земних потягів і гніву, зайняті духовним подвижництвом, ті, які приборкали свій розум і пізнали Атман, — ті знаходять Нірвану в Брахмані.

5:27. Відірвавши індрії від земного, спрямувавши своє бачення всередину*, приділивши увагу енергії, що вливається та витікає*,

5:28. контролюючи індрії, розум і свідомість, узявши собі за мету досягнення Звільнення, відмовившись від земних потягів, страху та гніву, — людина досягає повної Свободи.

5:29. Пізнавши Мене як Того, Хто радіє жертовності та духовним подвигам Великого Ішвару — Благодійника всіх живих істот, — знаючий Мене, — так досягає повної задоволеності!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує п’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога відчуженості.

Бесіда 6.
Йога самоприборкання

Благословенний сказав:

6:1. Хто дійсно виконує свій обов’язок, не розраховуючи на особисту вигоду від своєї діяльності, той — щирий санньясин, той — йог, а не той, хто живе без вогню та обов’язків.

6:2. Знай, о Пандаво: те, що йменується санньясою, і є йога! Не може стати йогом той, хто не зрікся бажань земних!

6:3. Для розумного, спрямованого до Йоги, діяння є засобом. Для того, хто досяг Йоги — не діяння є засобом.

6:4. Хто досягнув Йоги, зрікшись земних бажань, — неприв’язаний не до земних об’єктів, не до мирської діяльності.

6:5. За допомогою Атмана хай розкриє людина свій Атман! І нехай ніколи знову не принижується Атман! Можна з Атманом дружити; можна з Атманом ворогувати.

6:6. Той — друг Атману, хто осягає Атман; хто ж протистоїть Атману — той залишається Йому ворогом!

6:7. Той, хто осяг Атман, набуває повний спокій, бо він знаходить притулок у Божественній* Свідомості, коли (його тіло) опиняється в холоді, в жарі, в щасті та скорботі, в честі та ганьбі.

6:8. Той іменується істинним йогом, хто, заспокоєний мудрістю та знанням Атмана, залишається непохитним, чиї індрії приборкані, для кого і грудка землі, і камінь, і золото — одне і те ж саме.

6:9. Той має розвинену свідомість і піднявся духовно, хто доброзичливий до друзів і ворогів, байдужих, сторонніх, заздрісників, рідних, благочестивих і порочних.

6:10. Нехай йог постійно концентрується в Атмані, перебуваючи на самоті, хай буде зібраним і вільним від мріянь і відчуття власності!

6:11. Улаштувавши в чистому місці міцне сидіння для роботи з Атманом, не надто високе, не надто низьке, покрите тканиною, подібній до шкіри оленя, і травою куша,

6:12. зосередивши свій розум на одному, приборкавши індрії, перебуваючи спокійно на одному місці, — нехай він робить вправи йоги, блаженствуючи в Атмані!

6:13. Прямо та нерухомо тримаючи тулуб, шию та голову, опустивши незрячий погляд до кінчика носа, не розпорошуючи увагу,

6:14. закріпившись у Атмані, сміливий, твердий в брахмачарії*, той, хто приборкав свій розум і спрямував думки до Мене — нехай прагне він до Мене як до своєї Кінцевої Мети!

6:15. Йог, який злився з Атманом і контролює свій розум, входить у Вищу Нірвану, де він перебуває в Мені.

6:16. Воістину, йога — не для тих, хто надто багато їсть або зовсім не їсть, не для тих, хто надто багато спить або не спить, о Арджуно!

6:17. Йога знищує всіляке страждання в того, хто вибрав помірність у їжі, відпочинку, роботі, а також у чергуванні сну та бадьорості.

6:18. Коли його витончена свідомість, вільна від усіх пристрастей, зосереджена лише в Атмані, — тоді про нього кажуть: «Він — у гармонії!»

6:19. Подібним до лампи в спокійному місці, полум’я якої не хитається, стає той йог, який скорив свій розум і перебуває в єднанні з Атманом.

6:20. Коли вщухає розум, заспокоєний вправами йоги, коли наявне споглядання Атманом Атмана, людина блаженствує в Атмані,

6:21. коли вона знаходить те високе Блаженство, доступне лише розвиненій свідомості, яка лежить за межами звичайної досяжності індрій, пізнавши це, вона вже не відійде від Істини,

6:22. і, досягши цього, людина не може вже уявити що-небудь ще більш високе, і, перебуваючи в цьому стані, вона не буде перейматися навіть найважчим горем, —

6:23. ось таке розірвання зв’язку зі скорботою і повинно називатися Йогою. Віддатися цій Йозі потрібно твердо та без вагань!

6:24. Відкинувши з твердою рішучістю пусті бажання, здобувши перемогу над всіма індріями,

6:25. поступово заспокоюючи свідомість, — нехай досліджує людина свою Суть — Атман — розумом, не розпорошуючи думки на щось інше!

6:26. Скільки б тривожний та нестійкий розум не розсіювався, приборкуй його постійно та спрямовуй в Атман!

6:27. Вище щастя очікує йога, розум якого заспокоївся та пристрасті вщухли, коли він став безгрішний та подібний до Брахмана!

6:28. Хто викликав у собі гармонію та збувся вад, той йог легко відчуває безмежне Блаженство від доторкання з Брахманом!

6:29. Хто закріпився у Йозі, той бачить Атман у кожній істоті та всі істоти такими, що перебувають у Атмані; скрізь він бачить одне.

6:30. Хто скрізь бачить Мене і в Мені бачить все, — того Я ніколи не полишу, і він ніколи не полишить Мене!

6:31. Хто, закріпився у такому єднанні, шанує Мене, як Такого, Що перебуває у всьому, той йог живе в Мені, чим би він не займався.

6:32. Той, хто бачить прояви Атмана в усьому та через це пізнає тотожність усього — і приємного і неприємного — той вважається досконалим йогом, о Арджуно!

Арджуна сказав:

6:33. Для цієї Йоги, що досягається внутрішньою рівновагою, о Мадхусудано, я не бачу в собі міцної основи через неспокійність розуму.

6:34. Тому що розум, воістину, неспокійний, о Крішно! Він — бурхливий, завзятий, важко стримуваний! Я гадаю, що його так само важко приборкати, як важко стримати вітер!

Благословенний сказав:

6:35. Без сумніву, о могутньоозброєний, розум неспокійний та його важко приборкати. Але його можна скорити постійними вправами та врівноваженістю.

6:36. Йога важко досягається людиною, яка не збагнула свій Атман. Але, хто осяг Атман, той іде до Йоги вірним шляхом, — так запевняю Я.

Арджуна сказав:

6:37. Той, хто не зрікся земного, але має віру, хто не скорив свій розум і відійшов від йоги, — яким шляхом піде він далі, о Крішно?

6:38. Збившись із обох шляхів, невже така нестійка, віддалена від шляху до Брахмана людина буде знищена, як пошматована хмара, о Могутній?

6:39. Розвій, о Крішно, остаточно всі мої сумніви! Тільки Ти один можеш зробити це!

Благословенний сказав:

6:40. О Партхо, ні тут, ні в майбутньому світі немає знищення для неї! Хто ніколи не бажав діяти праведно, не піде по шляху скорботи, о улюблений Мій!

6:41. Досягши світів праведників і залишаючись там незліченні роки, той що відійшов від йоги, потім народжується знову в чистому та благословенному сімействі,

6:42. або навіть він може народитися в родині мудрих йогів, але таке народження досить важко досяжне.

6:43. Знову він народжується зі свідомістю, розвиненою ще в попередньому тілі, — та знову прямує Шляхом до Досконалості, о радість Куру!

6:44. Заслуги попереднього життя потужно ведуть його уперед: адже той, хто йде до пізнання Йоги, уже перевершив рівень обрядової релігійної практики!

6:45. І той йог, що прагне невпинно, котрий очистився від вад, який багатьма втіленнями прагнув до Досконалості, — той доходить до Вищої Мети!

6:46. Йог — вище аскетів, вище мудреців, вище людини дії. Тому, стань йогом, о Арджуно!

6:47. І серед усіх йогів Я шаную більше всіх того, котрий живе в Мені, будучи через Атман з’єднаний зі Мною, та служить Мені безроздільно!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує шоста бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога самоприборкання.

Бесіда 7.
Йога поглибленого ведення

Благословенний сказав:

7:1. О Партхо! Вислухай, як, будучи спрямованим розумом до Мене та виконуючи вправи йоги під Моїм заступництвом, ти зможеш прийти до остаточного пізнання Мене.

7:2. Розкрию перед тобою знання та мудрість у всій їхній повноті. Пізнавши їх, не залишиться для тебе тут нічого, що вимагає пізнання.

7:3. Серед тисяч людей ледве одна людина прагне до Досконалості. А серед прагнучих мало хто пізнає Мою Сутність.

7:4. Земля, вода, вогонь, повітря, акаша*, розум і свідомість, а також індивідуальне «я» — все це є те, що існує у світі Моєї пракріті, — всього вісім.

7:5. Така Моя нижча природа. Пізнай Мою іншу природу — вищу, Котра є Елемент Життя, о могутньоозброєний, за допомогою Якого тримається увесь світ.

7:6. Вона є лоно* всього сущого. Я є Джерело (проявленого) всесвіту, і в Мені зникає вона!

7:7. Немає нічого вище Мене! Все нанизано на Мене, як перлини нанизані на нитки!

7:8. Я — і смак води, о Каунтею, Я — і блиск Місяця і світло Сонця, і Пранава*, і Всесвітнє Знання, і Космічний Глас, і людяність у людях!

7:9. Я — чистий запах землі та тепло вогню! Я — життя всього сущого та подвиг подвижників!

7:10. Спробуй пізнати в Мені Споконвічну Суть всіх істот, о Партхо! Я — Свідомість усіх, хто розвинув свідомість, Я — осяйна пишнота всього прекрасного!

7:11. Я — сила сильного, котрого залишили прихильності та сексуальна пристрасть! Я ж — сексуальна сила*, що не суперечить дхармі, в усіх істотах, о володарю Бхарат!

7:12. Знай, що і саттва, і раджас, і тамас — від Мене походять. Але зрозумій, що не Я — в них, а вони — в Мені!

7:13. Увесь світ, введений в оману властивостями трьох гун, не знає Мене — Незмінного, що перебуває за межами цих гун!

7:14. Воістину, важко перебороти Мою майю, утворену гунами! Лише ті, хто наближається до Мене, переступають її.

7:15. Ті, що творять зло — вони заблукали, вони найгірші серед людей — вони не приходять до Мене: майя позбавляє їх мудрості — і вони віддаються природі демонів.

7:16. Є чотири види праведних, що сподіваються на Мене, о Арджуно: ті, хто прагне вирватися зі страждань, ті, хто жадає знань, ті, хто шукає особистих досягнень і мудрі.

7:17. Усіх перевершує врівноважений та безроздільно відданий Мені мудрець. Воістину, Я бажаний, насамперед, для мудрого, і він дорогий Мені!

7:18. Всі вони — гідні! Але мудрого Я шаную як подібного Собі! Адже, зливаючись зі своїм Атманом, він осягає Мене — свою Найвищу Мету!

7:19. Наприкінці багатьох народжень сповнений мудрості приходить до Мене. «Васудева* є Все!» — каже той, хто досяг виняткових якостей Махатми.

7:20. Ті, мудрість яких розвіяна хтивими прагненнями, звертаються до «богів», удаючись до зовнішніх обрядів, що відповідають їхній власній природі.

7:21. Якому б образу з відданою вірою не поклонялися люди — Я зміцнюю віру кожного.

7:22. Проникнуті цією вірою, вони моляться — і отримують із того джерела. Але веління дарувати омріяне від Мене йде.

7:23. Воістину, недовговічний плід, що знаходять його нерозумні: ті, хто поклоняється «богам» — ідуть до тих «богів», а ті, хто наповнився любов’ю до Мене — до Мене йдуть!

7:24. Мене, Непроявленого, нерозумні вважають Таким, Що досяг проявлення*, не відаючи Мого безмежного, вічного та неперевершеного Буття.

7:25. Не всіма пізнаюсь Я, схований у Моїй творчій майї. Світ, що блукає, не знає Мене — Ненародженого, Вічного!

7:26. І колишні, і теперішні, і майбутні Творіння знаю Я, о Арджуно, та Мене тут не знає ніхто!

7:27. Через блукання в подвійності, що походить від ваблень і відрази (до земних об’єктів), о Бхарато, всі (знову) істоти, що з’являються мандрують у цілковитому невіданні!

7:28. Але праведні люди, що викорінили свої вади, звільняються від цієї подвійності та рішуче прямують до Мене!

7:29. Шукаючи в Мені притулок, вони прагнуть до звільнення від народження та смерті. І вони приходять до пізнання Брахмана, до повної реалізації для себе Атмана, до розуміння принципів формування доль.

7:30. І хто пізнає Мене як Вище Буття, як Найвищого Бога, який приймає всі жертви, — ті, віддані Мені, зустрічаються зі Мною в пору свого відходу із тіла!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує сьома бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога поглибленого ведення.

Бесіда 8.
Непорушний Вічний Брахман

Арджуна сказав:

8:1. Що можна назвати Брахманом, що — Атманом, що — дією, о Найвища Душа? Що є матеріальне, та що — Божественне?

8:2. Що є жертва, та як вона приноситься втіленим? І як, о Мадхусудано, той, котрий збагнув Атман, пізнає Тебе в годину кінця свого?

Благословенний сказав:

8:3. Непорушним і Вищим є Брахман. Головна суть (людини) є Атман. Те, що забезпечує життя втілених, іменується дією.

8:4. Знання про матеріальне стосується Моєї мінливої природи, а знання про Божественне — пуруші. Знання ж Вищої Жертви стосується Мене в цьому тілі, о кращий із втілених!

8:5. І той, хто, скидаючи з себе тіло, в час кінця усвідомлює лише Мене одного, той, безсумнівно, вступає в Моє Буття!

8:6. До якого б стану не звикла людина наприкінці свого перебування в тілі, у нім вона і залишається*, о Каунтею!

8:7. Тому думай про Мене повсякчас — і борися! Розумом і свідомістю прагнучи до Мене, ти обов’язково ввійдеш у Мене!

8:8. Умиротворена йогою, не відволікаючись ні на що інше та перебуваючи в постійному міркуванні про Всевишнього — така людина досягає Вищого Божественного Духа!

8:9. Хто знає все про Вічного Всюдисущого Володаря світу, про Того, Хто тонше найтоншого, про Основу всього, та Який не має форми, а сяє подібно Сонцю за мороком,

8:10. хто у пору відходу не відхиляється розумом і любов’ю, перебуваючи в Йозі*, хто також відкриває прохід енергії* між бровами — той досягає Вищого Божественного Духа!

8:11. Той Шлях, який знаючі називають Безперервним, яким прямують подвижники через самоопанування та звільнення від пристрастей, яким ідуть брахмачарії, — цей Шлях поясню тобі коротко.

8:12. Замкнувши всі проходи тіла*, зосередивши розум у серці, до Найвищого спрямував Атман і закріпившись непорушно в Йозі,

8:13. виконуючи мантру Брахмана АУМ* і усвідомлюючи Мене, будь-хто, залишаючи тіло, досягає Вищої Мети.

8:14. Хто постійно думає лиш про Мене, не відволікаючись ні на що інше, той урівноважений йог, о Партхо, легко досягає Мене!

8:15. Прийшовши до Мене, ці Махатми більше не повертаються до народження в скороминущі обителі скорботи: вони досягають Вищої Досконалості.

8:16. Ті, хто живе у світах до світу Брахмана* — втілюються знову, о Арджуно! Але ті, хто досягли Мене більше не підлягають народженню!

8:17. Хто знає День Брахмана, що триває тисячу юг*, і Його Ніч, що завершується в тисячу юг, той знає День і Ніч.

8:18. Із Непроявленого випливає все Проявлене з початком Дня. При настанні Ночі воно розчиняється в тім, що йменується Непроявленим.

8:19. Вся безліч істот, що народжувалися одне від одного, зникає з настанням Ночі. З настанням Дня істоти, за Вищим Велінням, з’являються знову.

8:20. Але, воістину, вище цього Непроявленого є ще інше Непроявлене, Котре теж залишається, у той час як все Проявлене знищується.

8:21. Це Непроявлене іменується Найдосконалішим і відоме як Вища Мета! Досягнувши Його, більше ніхто не повертається. Це — Те, Що перебуває в Моїй Найвищій Обителі.

8:22. Ця Вища Свідомість, о Партхо, досягається незламною відданістю Йому одному — Тому, у Якому перебуває все суще Яким пронизаний увесь світ!

8:23. Той час, коли залишають тіла йоги, які більше не повертаються, а також про те, коли вмирають йоги, яким належить повернутися, — про це Я сповіщу тобі, о царствений Бхарато!

8:24. Умираючи при вогні, при світлі дня, під час прибуваючого місяця, протягом шести місяців північного шляху сонця, йоги, що знають Брахмана, ідуть до Брахмана.

8:25. Вмираючи в диму, у нічний час, при убуванні місяця, протягом шести місяців південного шляху сонця, йоги, знаходячи місячне світло, повертаються.

8:26. Світло і Морок — такі два вічно існуючі шляхи. Першим прямує той, хто не повертається, по другому йде той, хто знову повертається.

8:27. Знаючи ці два шляхи, хай не заблукає йог! Будь же завжди непохитний у йозі, о Арджуно!

8:28. Вивчення Вед, здійснення жертвоприношення, аскетичних подвигів і добрих справ — дають плоди цих заслуг. Але над усім цим піднімається йог, котрий володіє істинним знанням, — він досягає Найвищої Обителі!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує восьма бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Непорушний Вічний Брахман.

Бесіда 9.
Царствене Знання тa
Царствена Таємниця

Благословенний сказав:

9:1. Тобі, незаздрісному, Я повідаю найпотаємну таємницю, мудрість, пізнавши яку, ти звільнишся від кайданів матеріального існування.

9:2. То є царствена наука, царствена таємниця, найвищий очисник. Безпосереднім досвідом досяжна в міру зростання праведності, вона легко впроваджується до життя та дає безперервні плоди.

9:3. Ті, хто заперечує ці знання, не досягають Мене та повертаються до шляхів смерті цього світу.

9:4. Мною — у Моєму непроявленому вигляді — пронизаний увесь цей світ. Усі істоти мають коріння в Мені, але Я не маю кореня в них.

9:5. Але і не в Мені всі істоти — подивись на Мою Божественну Йогу! Підтримуючи всі істоти, але не маючи кореня в них, Моя Сутність є Силою, Що Підтримує їх.

9:6. Подібно тому, як могутній вітер, що літає всюди, перебуваючи в просторі, — так і все суще перебуває в Мені. Спробуй зрозуміти це!

9:7. Наприкінці Кальпи, о Каунтею, всі істоти* поглинаються Моєю пракріті. У новій Кальпі Я створюю їх знов.

9:8. Входячи в Мою пракріті, Я створюю знову всі істоти, їх — безсилих — Своєю Силою.

9:9. І не зв’язують ці дії Мене, Того, Хто перебуває в безпристрасності, Того, Хто не прив’язаний до дій!

9:10. Під Моїм началом пракріті народжує все, що рухається та нерухоме. От чому, о Каунтею, діє цей космічний прояв.

9:11. Безумці нехтують Мною, зустрічаючи Мене в людській тілесній подобі, тому що не відають Моєї Найвищої Божественної Суті!

9:12. Вони — заблукали у вірі, заблукали у справах, заблукали в знаннях, зайшли в глухий кут, демонічні, та піддалися брехні!

9:13. А Махатми, о Партхо, вийшовши з Моєї Божественної майї, — служать Мені цілеспрямовано, знаючи Мене як Невичерпне Джерело Творіння!

9:14. Одні з них, завжди прославляючи Мене, гарячі в своєму прагненні до Мене, — просто шанують Мене з любов’ю.

9:15. Інші ж, жертвуючи жертвою мудрості, — шанують Мене як Єдиного та Багатогранного, який присутній скрізь.

9:16. Я — жертовність! Я — жертва! Я — також і олія, і вогонь, і принесені дари!

9:17. Я — Отець всесвіту, Матір, Опора, Творець, Усе-Ціле Знання, Очисник, мантра АУМ! Я — також Ріг, Сама та Яджур Веди!

9:18. Я — Ціль, Коханий, Владика, Свідок, Обитель, Притулок, Люблячий, Початок, Кінець, Основа, Скарбниця, Невичерпне Джерело!

9:19. Я — даю тепло! Я — затримую та надсилаю дощ! Я — Безсмертя, а також смерть! Я — Проявлене та Непроявлене, о Арджуно!

9:20. Хто знає три Веди, які п’ють сому*, які вільні від гріха, та ті, що поклоняються Мені жертовністю, і що просять у Мене шлях до раю — вони, досягнувши світу «богів», куштують від їх «божественних бенкетів».

9:21. Насолодившись цим великим Небесним світом, вичерпавши свої заслуги, вони вертаються знову в цей світ смертних. Таким чином, ідучи за трьома Ведами, віддаючись земним бажанням, — вони знаходять недовговічне.

9:22. А для тих, які сподіваються на Мене одного з твердою вірою та відданістю, та не думають ні про що інше, — тим Я дарую Своє Заступництво!

9:23. Навіть і ті, які віддані «богам», але поклоняються їм з повною вірою, — вони в той же час поклоняються й Мені, о Каунтею, хоча й помилковим чином!

9:24. Всі принесені жертви смакуються Мною, бо Я — Господь! Але вони не знають Моєї Суті та тому віддаляються від істини.

9:25. Ті, що поклоняються «богам» — ідуть до «богів», ті, що поклоняються предкам — ідуть до предків, ті, що поклоняються духам природи, — ідуть до духів природи, а ті, хто приносить себе Мені — ідуть до Мене!

9:26. Якщо хто з любов’ю приносить Мені навіть лист, квітку, плід або воду — Я приймаю це від чистого Атманом як дар любові!

9:27. Що б ти не робив, що б ти не їв, що б не приносив у жертву або в дарунок, який би подвиг ти не здійснював, о Каунтею, — все це роби як приношення Мені!

9:28. Так звільнишся ти від кайданів діянь, що народжують як добрі, так і погані кармічні плоди! І з’єднавшись із Атманом через санньясу та йогу, ти знайдеш Звільнення в Мені!

9:29. Я однаковий до всіх істот. Немає для Мене ненависного чи дорогого. Але, воістину, ті, які з любов’ю надіються на Мене, ті — в Мені, і Я — в них!

9:30. Навіть якщо самий «грішний» шанує Мене нероздільним серцем — той також повинен вважатися праведним, тому що він вирішив праведно!

9:31. Швидко стане він виконавцем дхарми та досягне вічного світу. Не сумнівайся: люблячий Мене — не загине!

9:32. Всі, які шукають притулку в Мені, о Партхо, навіть хто народився в недолугих батьків — жінки, вайшьї, шудри — вони всі вступають на Найвищий Шлях!

9:33. Наскільки ж більшою мірою це стосується праведних брахманів і сповнених любов’ю мудрих раджів! І ти — перебуваючи в цьому безрадісному світі — сподівайся на Мене!

9:34. На Мене спрямовуй свій розум, люби Мене, жертвуй Мені, шануй Мене! До Мене остаточно ти прийдеш, будучи поглинений Атманом, якщо поставиш Мене своєю Вищою Метою!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує дев’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Царствене Знання та Царствена Таємниця.

Бесіда 10.
Силопроявлення

Благословенний сказав:

10:1. Знову, о сильнорукий, почуй Мої вищі повчання в благо тобі — Моєму улюбленому!

10:2. Не знають Мого походження ні «сонми богів», ні безліч великих мудреців! Тому що Я є прабатько всіх «богів» і всіх великих мудреців!

10:3. Хто зі смертних пізнає Мене — Ненародженого, Безначального Великого Господа всесвіту — той, воістину, не заблукав, і звільняється від усіх кайданів своєї долі!

10:4. Усвідомленість дій, мудрість, рішучість, всепрощення, правдивість, самовладання, спокій, радість, біль, народження, помирання, страх і безстрашність,

10:5. співчуття, урівноваженість, задоволеність, подвижництво, щедрість, слава та безчестя — Я створюю все це розмаїття станів живих істот.

10:6. Сім великих мудреців і четверо Ману до них — також походять від Моєї природи та за Моїй задумом. Від них виникло все населення.

10:7. Хто пізнав цю Мою Велич і Мою Йогу — той дійсно глибоко занурений в йогу, в цьому немає ніяких сумнівів!

10:8. Я — Джерело всього, все розвивається від Мене! Зрозумівши це, мудрі шанують Мене в глибокому захопленні!

10:9. Спрямувавши свої думки до Мене, віддавши свої життя Мені, просвіщаючи один одного, постійно розмовляючи про Мене, — вони задоволені та радісні!

10:10. Їм — завжди сповненим любов’ю — Я дарую буддхі-йогу, за допомогою якої вони досягають Мене!

10:11. Допомагаючи їм, Я розсіюю темряву помилок з їхніх Атманів сяйвом знань.

Арджуна сказав:

10:12. Ти — Найвищий Бог, Найвища Обитель, Досконала Чистота, Вселенська Душа, Первинний, Вічний Господь наш!

10:13. Всі мудреці проголошували Тебе таким — і божественний мудрець Нарада, і Асіта, і Девала, і Вьяса! А нині Ти Сам повідав мені те ж саме.

10:14. Я вірю в істинність усього, що Ти говориш мені! Твої Прояви, о Благословенний Господь, — ні для богів, ні для демонів незбагненні!

10:15. Ти лише Сам знаєш Себе як Атман Атманів, як Вищу Душу, як Джерело всіх творінь, як Володаря всього сущого, Правителя богів, Хазяїна всесвіту!

10:16. Вшануй повідати мені, нічого не ховаючи, про Твою Божественну Славу, в якій Ти перебуваєш, пронизуючи всі світи!

10:17. Як мені пізнати Тебе, о Йог, безперестанним міркуванням? У який спосіб повинен я думати про Тебе, о Благословенний?

10:18. Докладно повідай мені знову про Твою Йогу та Славу! Ніколи не насичуся я, слухаючи Твої життєдайні слова!

Благословенний сказав:

10:19. Хай буде по-твоєму! Тобі Я повідаю про Мою Божественну Славу — лише найважливіше — тому що немає кінця Моїм Проявам.

10:20. О переможцю ворогів! Я — Атман, що перебуває в серцях усіх істот. Я — початок, середина, а також кінець всіх створінь.

10:21. З адітій Я — Вішну. Із світил Я — променисте Сонце. Із усіх вітрів Я — Владика вітрів. З інших світил Я — Місяць.

10:22. Із Вед Я — Самаведа. Із «богів» Я — Цар «богів». Із усіх індрій Я — розум. В істотах Я — Життєдайна Сила.

10:23. Серед рудрів Я — Шанкара*. Я — Владика Божественного та демонічного. Із васу Я — вогонь. Із гір — Меру.

10:24. Знай Мене, о Партхо, як Головного всіх жерців Бріхаспаті. Із полководців Я — Сканда. Із водойм Я — океан.

10:25. Із великих ріші Я — Бригу. Із слів Я — АУМ. Із жертвоприносин Я — співання мантр. Із нерухомого Я — Гімалаї.

10:26. Із всіх дерев Я — ашваттха. Із гандхарвів Я — Чітраратха. Із досконалих Я — мудрий Капіла.

10:27. Із всіх коней — знай Мене як із нектару народженого Учайшраву. Серед царствених слонів Я — Айравата. Серед людей Я — Цар.

10:28. Із зброї Я — блискавка. Із корів Я — камадука. Із тих, хто зароджується, Я — Кандарпа. Із змій Я — Вазукі.

10:29. Із нагів Я — Ананта. Із мешканців моря Я — Варуна. Із предків Я — Ар’яма. Із суддів Я — Яма.

10:30. З дайтьїв Я — Прахлада. Із тих, хто рахують, Я — час. Із диких звірів Я — лев. Із птахів Я — Гаруда.

10:31. Із стихій, що очищають, Я — вітер. Із воїнів Я — Рама. Із риб Я — Макара. Із річок Я — Ганг.

10:32. Творінням Я — початок, кінець, а також середина, о Арджуно. Із наук Я — наука про Божественний Атман. Я ж — і мова обдарованих словом.

10:33. Із букв Я є буква А. Я ж — подвійність у сполученнях букв. Я — також вічний час. Я — Творець Всюдиликий.

10:34. Я — і смерть, що зносить усе, та виникнення всього прийдешнього. Із жіночих якостей Я — незвичайність, краса, витончена мова, пам’ять, розум, стійкість, прощення.

10:35. Із гімнів Я — бріхатсаман. Із поетичних розмірів Я — гаятри. Із місяців Я — маргашірша. Із пір року Я — квітуча весна.

10:36. Я — і в грі шахраїв, і в пишноті самих розкішних речей. Я — перемога. Я — рішучість. Я — правда правдивого.

10:37. Із нащадків Врішні Я — Васудева. Із Пандавів Я — Джананджая. Із муні Я — Вьяса. Із співаків Я — Ушана.

10:38. Я — кара за беззаконня. Я — моральність для тих, хто прагне перемоги. Я безмовність таємниці. Я — знання знаючих.

10:39. І все, що є Суть усього сущого, — це Я, о Арджуно! І немає нічого, що рухається або нерухоме, що могло б існувати без Мене!

10:40. Немає меж Моїй Божественній Силі, о покорителю ворогів! Все, проголошене тобі, — лише приклади до Моєї Божественної Слави!

10:41. Усе, що могутнє, істинне, прекрасне та міцне, — пізнай, що все це є лише незначна частина Моєї Величі!

10:42. Але до чого тобі знання всіх цих подробиць, о Арджуно? Ожививши увесь всесвіт частиною Себе, Я залишаюся!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує десята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Силопроявлення.

Бесіда 11.
Споглядання Вселенського Образу

Арджуна сказав:

11:1. Ці сокровенні слова про Найбільшу Таємницю Божественного Атмана Ти розповів, співчуваючи, мені. І цим розсіялася моя необізнаність.

11:2. Про виникнення та зникнення всіх істот почув я від Тебе, о Лотосоокий! Почув я також про Твою Незмінну Велич!

11:3. Такого, як Ти описуєш Себе, о Первинний Великий Господь, я прагну побачити Тебе — Твій Божественний Образ, о Найвищий Дух!

11:4. Якщо Ти вважаєш, що я гідний бачити Його, о Господи, яви мені Свою Вічну Сутність, о Владико Йоги!

Благословенний сказав:

11:5. Споглядай, о Партхо, Мій Образ — столикий, тисячовидний, Божественний, багатобарвний, різноманітний!

11:6. Споглядай адітьїв, васу, рудрів, асвін, марутів! Споглядай незліченні дива, о Бхарато!

11:7. Споглядай у Моїй Суті, о Гудакешо, весь всесвіт — рухомий та нерухомий — з усім, що ти жадаєш побачити!

11:8. Але, воістину, ти не зможеш споглядати Мене цими твоїми очима — Божественні очі Я дарую тобі. Поглянь же на Мою Царствену Йогу!

Санджая сказав:

11:9. Мовивши це, Великий Владика Йоги явив Арджуні Свій Вселенський Образ

11:10. з незліченними вустами та очима, з багатьма дивними явищами, з незліченними божественними прикрасами, що вражає різноманітною божественною зброєю,

11:11. в божественних одіяннях і намистах, у запахах божественних ароматичних олій, з відкритим всюди обличчями, всепречудесний, полум’яніючий, безкінечний!

11:12. І якби сяйво тисячі Сонць одночасно спалахнуло в небі, таке сяйво могло б бути подібним до слави цієї Великої Душі!

11:13. У ній Арджуна побачив увесь всесвіт, розділений на багато світів, але об’єднаний воєдино в Тілі Вищого Божества.

11:14. Тоді здивований та вражений Арджуна схилив голову перед Божеством і, склавши руки перед грудьми, заговорив.

Арджуна сказав:

11:15. У Тобі, о Боже, я бачу «богів», всі види істот: Брахмана-Владику в чудесній лотосній асані, всіх ріші та дивних зміїв небесних!*

11:16. З руками, черевами, вустами, очима без ліку — всюди я бачу Тебе — безмежні Твої прояви! Ні початку, ні середини, ні кінця Твоєї Слави, о Безкінечний, Безмежний Господь, не можуть побачити мої очі!

11:17. Сяйво Твоє, безкрайнє Твоє Світло усюдисуще — з дисками, вінцями та скіпетрами я бачу! Подібний полум’ю, що спалахує як сліпуче Сонце, направляєш Ти потоки променів незримих!

11:18. Ти — вище всіх моїх думок, о Неминущий Господь, Найвища Мета, Основа всесвіту, вічної дхарми Безсмертний Хранитель, Споконвічна Душа — таким бачить мій розум Тебе!

11:19. Ти — без початку, середини та кінця! Ти — безмежний за Силою! Твої руки — без ліку! Немов безліч Сонць і Місяців — очі Твої! Коли ж Лик Твій я бачу — як жертовне полум’я палає Воно та Славою Твоєю обпалює світи!

11:20. Тобою лише одним наповнюються і Небеса, і Земля, і все, що незримо простягається між ними! Ввесь світ триєдиний перед Тобою тремтить, о Могутній, — перед Твоїм Ликом, що викликає сум’яття!

11:21. Себе вручають Тобі «сонми богів», склавши в побожному страхові руки! Кличуть усі Тебе! І воїнства святих, які співають Тобі славу, складають пісні, що звучать, наповнюючи світ!

11:22. І хмари рудрів, адітьїв, васу та садхьїв, вішвів, асвінів, марутів, предків гандхарвів, асурів, якшів, «богів» — усі, з захопленням, дивляться на Тебе!

11:23. Побачивши Твій Образ могутній з очима та вустами без ліку, з рядами зубів, що наводять страх, і грудьми великими, з незліченною кількістю рук і ніг — побачивши те, що побачив я, світи всі тремтять!

11:24. Як веселка в небі, переливаєшся Ти сліпучим світлом — з розкритими вустами та величезними полум’яніючими очима! Ти пронизуєш мій Атман!... Дивлюся на Тебе — і марніє моя сила, спокій мене полишає!...

11:25. Подібно до вогняних блискучих мечів видніються ряди Твоїх зубів, що лякають із розкритих страшних щелеп. Бачачи це, не знаю я, куди сховатися мені від вигляду Твого! О помилуй, Владико, Обитель світів!

11:26. Дхрітараштри сини, а з ними безліч володарів із різних країн Землі, Бхішма, Дрона та Карна, а ще з обох ворогуючих станів весь цвіт хоробрих витязів —

11:27. всі спішно прагнуть у відкриті вуста Твої! І блискають у них ряди зубів, що жахають. Як жорна могутні — всіх воїнів захоплених вони розтирають, миттєво перетворюючи на порох!

11:28. Як води річок стрімко та гомінливо несуться у великий океан, так спрямовуються ті могутні воїни, царі Землі, у Твої відкриті опаляючі вуста!

11:29. Як міль, нестримно прискорюючи свій політ, летить у вогонь, щоб загинути в ньому, так і вони прагнуть у страшні вуста, щоб, зникнувши в них, знайти там смерть!

11:30. Все поглинаючи спереду та позаду і з усіх боків, полум’я безлічі Твоїх язиків спопеляє всіх! Наповнений простір Сяйвом Твоїм! Палає світ у вогні Твоїх всепроникаючих променів, о Господи!

11:31. Твою суть мені відкрий! Твій вигляд так безмірно жахає! Я падаю ниць перед Тобою! Помилуй, молю Тебе, о Могутній Господь! Що приховано в Тобі — я прагну пізнати! Але Твій нинішній образ жахає мене!

Благословенний сказав:

11:32. Я — Час, що несе розпач у світ, що винищує всіх людей, являючи свій закон на Землю. Ніхто з воїнів, які, готуючись до битви, шикуються в шеренги, не вислизнуть від смерті! Ти один не перестанеш жити!

11:33. І тому — повстань! І досягай слави своєї, долай ворогів і насолоджуйся міццю царства свого! Моєю Волею вони вже уражені! Ти ж надай цьому лише зовнішнього вигляду, вбий їх своєю рукою!

11:34. Уже і Дрона, і Бхішма, і Джаядратха, і Карна, і всі воїни, що стали тут, — усі приречені на загибель. Бийся ж без страху, Арджуно! І перемога на полі битви буде твоя!

Санджая сказав:

11:35. Почувши слова, мовлені Господом, Арджуна, здригаючись, упав ниць, і заїкаючись від страху, звернувся знову до Крішни так:

11:36. У піснях і гімнах славлячи Тебе, радіють по праву всі світи, споглядаючи Твою Велич, о Хрішікешо! Сонми святих простираються перед Тобою, та розбігаються нажахані демони!

11:37. І як не шанувати Великого Атмана, Що вищий Брахмана! О Безмежний! Господь усіх праведників! Усіх світів Заступник! Вічний! Ти — і Буття, і Небуття, і Те, що поза ними!

11:38. З богів немає вище Тебе! Первинний! Найвищий Притулок усього існуючого! Тобою пронизаний всесвіт! О Пізнаваний! О Всевідаючий! Він — всесвіт — який вміщується весь в Образі Твоєму!

11:39. Ти — і Бог вітру, і Бог життя, і Бог смерті, і Бог вогню, і Бог води! Ти — і Місяць, і Отець, і Праотець усіх істот! Тисячами вуст хвала Тобі! Слава! І Слава! І знову безмежна Слава Тобі!

11:40. Усе — ниць порохом перед Тобою! Слава Тобі з усіх боків! Немає меж ні Силі Твоїй, ні Владі Твоїй немає міри! Ти все вміщуєш, тому що Сам Ти і є Все!

11:41. І якщо я, вважаючи Тебе своїм другом, не відаючи вигукував: «О Крішна! О мій друже!», то робив я це не розуміючи Величі Твоєї, бездумно віддаючись почуттям свого серця!

11:42. І якщо, відпочиваючи і жартуючи, в грі, за трапезою, чи в годину веселощів не виказував я поваги належним чином Тобі — наодинці з Тобою або серед друзів, — молю Тебе: прости мій гріх, о Безмірний!

11:43. Отець світів і всього, що рухається та нерухоме! Найдостойніший і найславніший Гуру! Немає нічого, схожого на Тебе! Хто перевершить Тебе? Кому в усіх світах змагатися зі Славою Твоєю?

11:44. Я падаю в благоговінні перед Тобою, молю Тебе: будь терплячим до мене! Будь мені Отцем, будь Другом мені! Як люблячий до коханої — таким будь терпимим до мене!

11:45. Я бачив Славу Твою, ніким раніше незвідану! Від радості та страху тремтять мої груди. Молю Тебе: набудь попереднього Твого вигляду! О, помилуй, Господь богів, Притулок світів!

11:46. Я жадаю бачити попереднього Тебе — в сяючому вінці та з царственою патерицею у руці! Прояви любимий та знайомий образ Твій! Приховай нестерпний для смертного сторукий прояв Твій!

Благословенний сказав:

11:47. Арджуно! Милістю Моєю ти пізнав той найвищий та вічний Мій Образ, що розкривається тільки в Йозі, тільки в злитті з Атманом. З оточуючих тебе людей його ніхто й ніколи не відав.

11:48. Ні милосердні справи, ні знання Вед, ні приношення жертв, ні подвиги аскетів, ні знань глибочінь — ніщо не в силі розкрити той потаємний Мій Образ, що бачив ти.

11:49. Збентеження своє та жах згаси, не бійся, що побачив ти Мій страшний Образ! Забудь свій страх! Возвесели свій дух! Дивись на подобу Мою, знайому для тебе!

Санджая сказав:

11:50. Мовивши ці слова, Крішна знову явив Свій звичайний вигляд і утішив враженого Арджуну. Великий набув знову Свого лагідного вигляду.

Арджуна сказав:

11:51. Знову споглядаючи Твій лагідний людський образ, я опам’ятовуюся та повертається мій природний стан.

Благословенний сказав:

11:52. Цей Образ Мій, що ти пізнав, дуже важко побачити. Воістину, навіть «боги» постійно жадають побачити Його!

11:53. Не може ніхто побачити Мене таким, як бачив ти, навіть знаючи всі Веди, віддаючись аскетичним подвигам, приносячи пожертви та дарунки.

11:54. Одній тільки любові досяжне таке споглядання, о Арджуно! Тільки любові дано споглядати Мене в Моїй потаємній Суті та злитися зі Мною!

11:55. Той, хто робить усе (тільки) для Мене, для кого Я — Вища Мета, хто любить Мене, хто вільний від прихильностей, недоступний ворожнечі, — той приходить до Мене, о Пандаво!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує одинадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Споглядання Всесвітнього Образу.

Бесіда 12.
Бгакті-йога

Арджуна сказав:

12:1. Хто більш успішніший у йозі: чи ті, які повністю поглинені любов’ю до Тебе, а чи ті, які сподіваються на Непізнавану Непроявленість?

Благословенний сказав:

12:2. Ті, хто, скерувавши свій розум на Мене, постійно перебувають у відданій спрямованості до Мене, — ті успішніші в йозі.

12:3. Ті, які сподіваються на Незруйноване, Невимовне, Непроявлене, Усюдисуще, Непізнаване, Незмінне, Непорушне, Вічне,

12:4. які перемогли свої індрії, які врівноважено та спокійно ставляться до всього, які радіють благу всіх, — ті також приходять до Мене.

12:5. Але важче досягати (Мене) тим, чиї думки спрямовані на Непроявлене; їхній прогрес просувається з великими труднощами.

12:6. Ті ж, хто зрікся майї заради Мене та зосередився на Мені, повністю віддавшись йозі, о Партхо,

12:7. — тих піднімаю Я швидко над океаном народжень і смертей, бо душею вони перебувають у Мені!

12:8. Спрямуй свої думки на Мене, поглиб себе як свідомість у Мене — воістину, будеш ти жити тоді в Мені!

12:9. Але якщо ти не в змозі твердо зосередити свою думку на Мені, — намагайся досягти Мене вправами йоги, о Джананджаю!

12:10. Якщо ти не здатен і на постійні вправи — зосередься на служінні Мені, виконуючи лише ті дії, які потрібні Мені, — і ти досягнеш Досконалості!

12:11. Якщо ж ти не здатен і на це, то спрямуй себе до Злиття зі Мною, зрікаючись особистої вигоди у своїй діяльності; приборкуй себе в такий спосіб!

12:12. Знання важливіші, ніж вправи. Медитація важливіша, ніж знання. Та зречення від особистої вигоди важливіше, ніж медитації! Адже за таким зреченням настає умиротворення.

12:13. Той, хто не виявляє ворожості до будь-якої істоти, хто налаштований дружелюбно та співчутливо, без земних прив’язаностей та егоїзму, врівноважений серед радості і жалю, всепрощаючий,

12:14. завжди задоволений; хто прагне до Єднання зі Мною, осягає рішучо Атман, присвятивши Мені розум і свідомість, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:15. Той, хто не завдає страждань людям і сам від людей не страждає, хто вільний від тривоги, захоплення, гніву, страху, — той дорогий Мені!

12:16. Той, хто не вимагає нічого від інших, хто чистий, знаючий, безпристрасний, безкорисливий, хто відмовивсь від усіх починань*, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:17. Той, хто не закохується та не ненавидить, хто не живе в журбі та не має зиску, хто піднявся над злом і добром, хто сповнений любові, — той дорогий Мені!

12:18. Урівноважений до друга та недруга, однаковий у славі та ганьбі, у теплі та холоді, серед радості та скорботи, вільний від «земних» прив’язаностей,

12:19. однаково зустрічає похвали та докори, небагатослівний, цілком задоволений всім, що відбувається, не прив’язаний до домівки, твердий в рішеннях, сповнений любові — такий дорогий Мені!

12:20. Воістину, всі, хто поділяє цю мудрість життєдайну, сповнені віри, для кого Я — Найвища Мета, — ці, люблячі Мене, дорогі Мені понад усе!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Вченні йоги, сповідує дванадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Бґакті-йога.

Бесіда 13.
«Поле» та «Знаючий поле»

Арджуна сказав:

13:1. Про пракріті та пурушу, а також про «поле» та «знаючого поле», про мудрість і про все, що необхідно пізнати, — це хотів би я почути від Тебе, о Кешаво!

Благословенний сказав:

13:2. Це тіло, о Каунтею, іменується «полем». Того, хто знає його, мудреці називають «знаючим поле».

13:3. Пізнай Мене як «Знаючого поле» в усіх «полях». Істинне знання «поля», а також «Знаючого поле» — це називається Мною мудрістю, о Бхарато!

13:4. Яке це «поле», яка його природа, як воно змінюється та звідки воно, а також хто Він і яка Його Сила — ти тепер це почуєш коротко від Мене.

13:5. На різні лади оспівували це мудреці в різних гімнах і віщих словах Брахмасутри, сповненої розуму.

13:6. Знання великих елементів*, індивідуальних «я», розуму, а також Непроявленого, одинадцяти індрій та п’яти «пасовищ» індрій,

13:7. смиренність, чесність, незлобливість, всепрощення, простота, служіння учителеві, чистота, стійкість, самовладання,

13:8. безпристрасне ставлення до земних об’єктів, а також відсутність егоїзму, проникнення в суть страждання та зла нових народжень, старості та хвороби,

13:9. відсутність земних прив’язаностей, свобода від поневолення дітьми, дружиною або оселею і постійна душевна рівновага серед бажаних і небажаних подій,

13:10. непохитна та чиста любов до Мене, безроздільне прагнення до позбавлення від марного спілкування з людьми, перебування в самодостатності*,

13:11. постійність у духовному пошуку, спрямованість до пізнання справжньої мудрості — все це визнано істинним; інше — невідання!

13:12. Відкрию тобі те, що повинне бути пізнаним, що, будучи пізнаним, веде до Безсмертя: то є Безначальний Найвищий Брахман, що знаходиться за межами буття та небуття (істот).

13:13. Усюди маючи руки та ноги, очі, голови та вуста, всевидющий — Він перебуває у світі, обіймаючи все.

13:14. Маючи всі відчуття, не маючи органів почуттів, не маючи прив’язаностей ні до чого, але підтримуючий всіх істот, вільний від трьох гун і, який користується гунами,

13:15. поза та всередині всіх істот, перебуваючи у спокої і все-таки діючий, невловимий за своєю тонкістю, завжди близький та водночас невимовно далекий — такий незмінний Він!

13:16. Не розділений серед істот і все-таки існуючий нарізно в кожному, Він пізнається як Помічник усіх. Він обіймає Собою всіх і спрямовує в розвитку.

13:17. Про Нього, про Світло всього світлого говориться, що Він перебуває поза межами темряви. Він — Мудрість, Ціль усякої мудрості, мудрістю осяжна, яка перебуває в серцях усіх!

13:18. Такі «поле», мудрість і предмет мудрості в короткому викладі. Пізнавши їх, відданий Мені учень пізнає Мою Суть.

13:19. Пізнай, що і пуруша, і пракріті теж не мають початку. Пізнай ще — просування по гунах відбувається завдяки існуванню в пракріті.

13:20. Пракріті розглядається як джерело виникнення причин і наслідків. А пуруша є винуватцем вкушання приємного та неприємного.

13:21. Перебуваючи в пракріті, пуруша, що втілилася, обов’язково зливається з гунами, що виникли з пракріті. Прихильність до тієї чи іншої гуни є причиною її народжень у гарних чи поганих умовах.

13:22. Спостерігаючий, Підтримуючий, Всеприймаючий, Всевишній Владика, а також Божественний Атман — так іменується в цьому тілі Найвищий Дух.

13:23. Хто в такий спосіб пізнав пурушу, пракріті та три гуни, той — у яких би умовах не був — більш не підлягає народженню!

13:24. Медитуючи в Атмані, деякі пізнають із Атмана Атман. Інші (пізнають Атман) через санкх’я-йогу. Треті (ідуть до цього) через карму-йогу.

13:25. Також і ті, які не відають про все це, але, чують від інших, щиро поклоняються, — також виходять за межі дороги смерті, прилучаючись до того, що чули!

13:26. О кращий із Бхарат! Знай, що все існуюче — нерухоме та те, що рухається, — походить від взаємодії «поля» та «Знаючого поле»!

13:27. Хто бачить Найвищого Господа, який не гине в тому, що гине, та одночасно перебуває в усіх істотах, — хто так бачить, той бачить істинно!

13:28. Хто справді бачить Ішвару, котрий однаково перебуває скрізь, той уже не зможе зійти з істинного шляху!

13:29. Той, хто бачить, що всі дії виконуються лише в пракріті, а Атман лишається в спокої, — той, воістину, бачить!

13:30. Коли він зрозумів, що різноманітне буття істот коріниться в Єдиному та виходить із Нього, — тоді він досягає Брахмана.

13:31. Вічний та не зв’язаний пракріті Божественний Атман, хоч і перебуває в тілах, та не діє і не піддається впливові, о Каунтею!

13:32. Як всюдисуща пустота не змішується ні із чим через свою тонкість, так і Атман, перебуваючи в тілах, не змішується ні з чим.

13:33. Але, подібно до того, як Сонце освітлює землю, так і Владика «поля» осяює все «поле», о Бхарато!

13:34. Хто очима мудрості бачить цю різницю між «полем» і «Знаючим поле» та знає процес звільнення індрій від пракріті — той наближається до Вищої Мети!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує тринадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

«Поле» та «Знаючий поле».

Бесіда 14.
Звільнення від трьох гун

Благословенний сказав:

14:1. Далі Я повідаю тобі про те найвище знання, опанувавши яке, всі мудрі досягали Вищої Досконалості.

14:2. Хто знайшов притулок у цій мудрості та долучився до Моєї Природи, той більше не народжується навіть у новому циклі розвитку всесвіту та не гине наприкінці цього циклу.

14:3. Для Мене лоно — Великий Брахман. У Нього Я впроваджую зерна — та звідси відбувається народження всіх істот, о Бхарато.

14:4. У яких би лонах не народжувалися смертні, о Каунтею, Брахман — їхнє Вище Лоно. Я ж — Отець, що створює їх.

14:5. Саттва, раджас і тамас — це гуни, які виникають завдяки взаємодії з пракріті. Вони міцно прив’язують до тіла безсмертного мешканця тіла, о сильнорукий!

14:6. Із цих гун саттва, завдяки своїй незаплямованій чистоті — здоровій та світлій, — прив’язує потягом до радості та путами спілкування (до себе подібних людей) та пізнання (не головного в житті), о безгрішний!

14:7. Знай, що і раджас — жагучий початок — є джерелом прив’язаності до земного життя та бажань його, який сковує, о Каунтею, того, хто живе в тілі прагненням до дії!

14:8. Тамас же, народжений від невідання, вводить в оману тих, хто живе в тілах, зв’язуючи недбалістю, безтурботністю та лінощами, о безгрішний!

14:9. Саттва прив’язує до блаженства, раджас прив’язує до дій, тамас же, воістину, знищує мудрість і приковує до безтурботності.

14:10. Іноді гуна саттва перемагає раджас і тамас; коли ж верх бере раджас — тоді переможені саттва і тамас; а іноді запановує тамас, перемагаючи раджас і саттву.

14:11. Коли світло мудрості випромінюється з усіх частин тіла — тоді можна дізнатися, що в людині зростає саттва.

14:12. Жадібність, заклопотаність, прагнення до діяльності, бунтівливість, земні бажання — всі ці якості народжуються від зростання раджасу.

14:13. Тупість, лінь, безтурботність, а також омана — всі вони народжуються при зростанні тамасу.

14:14. Якщо в годину смерті у втіленому переважає саттва — тоді він вступає в чисті світи властителів вищих знань.

14:15. Якщо переважає раджас — він народжується потім серед прив’язаних до діяльності (у світі матерії). Помираючи ж у стані тамасу — він народжується знову в лонах нерозумних.

14:16. Плід праведної дії гармонічний та чистий. Воістину, плід пристрасті є страждання! Плід же неуцтва є блуканням у темряві!

14:17. Від саттви народжується мудрість. Від раджасу — жадібність. Безтурботність і божевілля походять від тамасу.

14:18. Хто перебуває в саттві, той духовно прогресує. Раджастичні залишаються на середньому рівні. Тамастичні деградують, пронизані найгіршими якостями.

14:19. Коли той, хто прозрів, не бачить інших причин діяльності, крім трьох гун, і коли він пізнає Те, що вище гун, — тоді він вступає в Мою Сутність.

14:20. Коли той, хто живе в тілі, звільняється від трьох гун, пов’язаних зі світом матерії, — тоді він звільняється від народжень, смерті, старості, страждань і пізнає Безсмертя!

Арджуна сказав:

14:21. Як впізнати того, хто звільнився від трьох гун, о Владико? Яка його поведінка та як він звільнявся від трьох гун?

Благословенний сказав:

14:22. Хто, о Пандаво, не боїться радості, діяльності та помилок, але й не прагне їх, коли вони відходять,

14:23. хто не здригається від проявів гун і, кажучи: «Гуни діють...», — стоїть, не залучений, осторонь,

14:24. урівноважений у ситуаціях щастя та горя, впевнений у собі, для кого грудка землі, камінь і золото — рівні, незмінний у приємному та неприємному, серед похвал і осуду,

14:25. врівноважений у честі та безслав’ї, однаковий з другом і недругом, відмовляється від прагнення до успіху в матеріальному світі — про таку людину кажуть, що вона звільнилася від трьох гун.

14:26. І той, хто служить Мені з непохитною любов’ю, — той, звільнившись від трьох гун, гідний стати Брахманом.

14:27. А Брахман нетлінний та безсмертний — на Мені заснований! Я — Основа споконвічної дхарми та Обитель кінцевого щастя!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує чотирнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення від трьох гун.

Бесіда 15.
Осягнення Найвищого Духа

Благословенний сказав:

15:1. Кажуть, що існує безсмертне дерево ашваттха, коріння якого росте вгорі, а крона внизу*. А листки його — слова подяки та любові. І хто його знає — той знавець Вед.

15:2. Донизу та вгору простираються його гілки, що живляться трьома гунами. Вони закінчуються на об’єктах індрій. Його корені — кайдани карми у світі людей.

15:3. Дивлячись зі світу матерії, ні такого його вигляду не осягнути, ні мети або призначення, та навіть його опори. І тільки коли потужним мечем звільнення від прихильностей відрубується це дерево, що міцно вкорінилося,

15:4. тоді відкривається дорога, з якої не повертаються. І там потрібно злитися з тим Первинним Духом, від Якого вийшов початок усього.

15:5. Без гордості та омани, подолавши зло прихильностей, розуміючи природу Вічного, утихомиривши статеву пристрасть, звільнившись від пари протилежностей, відомих, як радість і страждання, — такі люди впевнено прямують надійним Шляхом.

15:6. Там не світять, ні Сонце, ні Місяць, ні вогонь. Вступивши туди, більше не повертаються. Це — Моя Найвища Обитель!

15:7. Частка Мене, що стала у світі втілених істот душею, розміщує навколо себе в матеріальній природі свої індрії, з яких індрії розуму — шості.

15:8. Душа набуває тіла. А коли вона залишає його, Ішвара бере її та забирає, як вітер здуває пахощі квітів.

15:9. Слухом, зором, дотиком, смаком і нюхом, а також розумом душа сприймає з тіла об’єкти чуттів.

15:10. Ті, які помиляються, не бачать душу, коли вона прийшла або пішла, або перебуває в насолоді, захоплена гунами. Але ті, хто мають очі мудрості, — бачать!

15:11. Вірно спрямовані йоги пізнають не тільки душу, але й Атман у собі. Але нерозумні не знаходять Атман.

15:12. Знай, що осяйна пишнота, випромінена Сонцем, яке осяює простір, перебуваючи і в Місяці, і в вогні, — знай, що ця благодать іде від Мене!

15:13. Проникнувши в ґрунт, Я підтримую істот Своєю Життєвою Силою. Я живлю всі рослини, ставши для них чарівною сомою.

15:14. Ставши Вогнем Життя, Я живу в тілах тварин. І, з’єднавшись із вхідними та вихідними енергіями, Я трансформую в їхніх тілах чотири різновиди їжі.

15:15. Я перебуваю в серцях усіх! Від Мене — знання, згадування та забування! Я — Те, що повинно бути пізнане у Ведах! Я — воістину, Володар повного знання! Я також — Творець веданти.

15:16. Є два види пуруші в світі: бездоганна та схильна до помилок. Схильні до помилок усі створіння. Але Вища Пуруша називається бездоганною.

15:17. Але над ними обома є Найвища Пуруша, іменована Божественним Атманом*. Він, Який, пронизує Собою все, підтримуючи три світи, є Великим Ішварою!

15:18. Тому що Я — вище того, що руйнується, та навіть того, що ніколи не може бути зруйнованим! Я значусь у світі та у Ведах Найвищим Духом!

15:19. Хто не помиляється, знає Мене як Найвищого Духа, той, хто все пізнав, шанує Мене всією своєю суттю!

15:20. Отже, це найсокровенніше Вчення Мною дане, о безгрішний! Людина з розвиненою свідомістю, що його осягла, стає найбільш успішнішою у своїх зусиллях, о Бхарато!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує п’ятнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Осягнення Найвищого Духа.

Бесіда 16.
Розпізнавання Божественного
та демонічного

16:1. Безстрашність, чистота життя, ретельність у йозі мудрості, щедрість, самовладання, жертовність, вивчення св. Писання, подвижництво, простота,

16:2. неушкодження, правдивість, негнівливість, відчуженість, миролюбність, щирість, співчуття до живих істот, відсутність жадібності, м’якість, скромність, неметушливість,

16:3. сміливість, всепрощення, бадьорість, щирість, відсутність заздрості та гордості — хто має Божественну природу, той ці якості поєднує в собі.

16:4. Облудність, зарозумілість, гордість, гнівливість, а також брутальність і неуцтво — належать тому, хто має демонічні якості.

16:5. Божественні якості ведуть до Звільнення, демонічні — до рабства. Не бідкайся: ти народився для Божественної долі, о Пандаво!

16:6. Подвійно проявляють себе істоти в цьому світі: як Божественне та демонічне. Божественне було тобі викладено. Тепер почуй від Мене, о Партхо, як проявляється демонічне!

16:7. Демонічні люди не знають ні справжньої сили, ні помірності, ні чистоти, ані навіть порядності. У них немає правди.

16:8. Вони кажуть: «Світ — без правди, без змісту, без Ішвари! Він виник не з Великою Метою, а лише від статевої пристрасті!».

16:9. Люди таких поглядів відкидають Атман, мають нерозвинену свідомість, стають лиходіями та руйнівниками мінливого світу!

16:10. Віддаючись ненаситним земним бажанням, що призводять до погибелі, будучи гордовитими та зарозумілими, упевненими, що на цьому все й вичерпується;

16:11. піддаючись нескінченним згубним мудруванням, вони ставлять за вищу мету задоволення своїх прагнень, — вони мислять: «Тільки це і є!».

16:12. Зв’язані сотнями кайданів очікування, віддаючись хтивості та гніву, вони домагаються неправедними шляхами нагромадження багатства заради почуттєвих насолод.

16:13. «Сьогодні я досяг цього, а завтра я досягну іншого! Це багатство — уже моє, а те буде моїм у майбутньому!

16:14. Я вбив цього ворога, та інших також я уб’ю! Я — владика! Я — той, хто насолоджується! Я досяг досконалості, сили, щастя!

16:15. Я — багатий та славетний, хто може зрівнятися зі мною? Я приноситиму жертви, даватиму милостині, насолоджуватимусь!». Мислячи так, помиляються невігласи.

16:16. Заблудлі в безлічі помислів, заплутані в тенетах неправди, віддані угамуванню своїх земних пристрастей — падають у пекло нечестивих.

16:17. Зарозумілі, уперті, гонористі та сп’янені багатством, — вони роблять лицемірні жертви, противні духу Писань.

16:18. Сповнені егоїзмом, насильством, зарозумілістю, хтивістю та гнівом, вони ненавидять Мене* в інших тілах.

16:19. Цих ненависників, переповнених злом та жорстокістю, Я завжди кидаю в несприятливі, демонічні умови наступних народжень.

16:20. Потрапляючи в ці демонічні умови, життя за життям огортаючись оманою, які прагнуть не до Мене, вони опускаються на самісіньке дно пекла.

16:21. Троїстий вхід до цього пекла, де гине людина: сексуальна пристрасть, гнів та жадібність. Тому людина повинна відмовитися від сих трьох!

16:22. Той, хто звільнивсь від цих трьох входів до мороку, творить своє власне благо, о Каунтею, та досягає Найвищої Мети!

16:23. Але хто, відкинувши св. Писання, потурає своїм примхам, той не досягне ні Досконалості, ні щастя, ні Вищої Мети!

16:24. Тож хай будуть для тебе св. Писання настановами про те, що ти повинен робити та чого робити не повинен! Довідавшись, що велять св. Писання, ти повинен узгоджувати з ними свої дії у цьому світі!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує шістнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпізнавання Божественного та демонічного.

Бесіда 17.
Трояке розділення віри

Арджуна сказав:

17:1. Який стан тих, які сповнені вірою, але зневажають правила, що обумовлені св. Писаннями? Чи перебувають вони у стані саттви, раджасу або тамасу?

Благословенний сказав:

17:2. Троякою за природою своєю буває віра втіленого: саттвічна, раджастична та тамастична. Слухай про всі три!

17:3. Віра кожного відповідає його сутності. Людина відповідає своїй вірі: яка її віра — така вона і сама.

17:4. Саттвічні уповають на Божественне, раджастичні — на істоти демонічної природи*, тамастичні — на мертвих та на нижчих духів.

17:5. Знай, що ті, хто здійснює не обумовлені святими Писаннями жорстокі аскетичні подвиги заради самомилування та водночас з гордості, ті, хто одержимі статевою пристрастю, прихильностями та насильством,

17:6. нерозумні, які ушкоджують елементи, з яких складаються їхні тіла, а отже й Мене, бо перебуваю всередині їхніх тіл, — знай, що їхні рішення демонічні!

17:7. Також і їжа, приємна для кожного, буває трьох видів, так само як і жертва, як аскетичні подвиги та дарунки. Почуй від Мене, чим вони різняться!

17:8. Їжа, від якої зростає довголіття, з’являється сила, здоров’я, життєрадісність і ясність настрою, — соковита, масляниста, живильна та смачна — та їжа шанується саттвічними.

17:9. Пристрасні жадають їжі гіркої, кислої, солоної, занадто перченої, збудливої, сухої та гарячої, тобто тієї, що спричинює горе, страждання, хвороби.

17:10. Зіпсована, несмачна, смердюча, гнила, із відходів, а також брудна їжа до вподоби тамастичним.

17:11. Жертва, принесена людиною без думки про винагороду, згідно із св. Писанням, із твердою впевненістю, що це є обов’язок, — така жертва саттвічна.

17:12. Жертва, принесена з думкою про винагороду, а також для самовдоволення, — знай, що така жертва йде від раджасу!

17:13. Жертва, що не відповідає релігійним настановам, вчинена без потреби нагодувати нужденних, без священних слів, без щедрості, без віри, — така жертва називається тамастичною.

17:14. Шанування, що віддане Божественному, брахманам, учителям та мудрецям, чистота, простота, помірність і неушкодження (тілу) — такий аскетизм тіла.

17:15. Слово, що не викликає невдоволення, правдиве, приємне та корисне, а також повторення священних текстів — такий аскетизм мови.

17:16. Ясність думки, смиренномудрість, небагатослівність, контроль над думками, до всіх дружелюбність, а також природність життя — такий аскетизм розуму.

17:17. Цей троякий аскетизм, якщо він здійснюється людьми врівноваженими, сповненими найглибшої віри, без думок про винагороду, — такий аскетизм вважається саттвічним.

17:18. Заради пошани, честі та слави, а також з гордістю вчинений аскетизм — за природою своєю раджастичний, нестійкий, неміцний.

17:19. Аскетизм, чинений під впливом омани, із самокатуванням або з метою згубити іншого, — такий аскетизм за природою своєю тамастичний.

17:20. Той дарунок, що дається без думки про віддачу, з почуття обов’язку, в належний час і в належному місці, гідній людині, — такий дарунок вважається саттвічним.

17:21. Те, що дається з думкою про віддачу або про винагороду, з жалем, — такий дарунок іменується раджастичним.

17:22. Дарунок, що дається в неналежному місці, в неналежний час, людям, які того не варті, без шани, з презирством, — такий дарунок тамастичний.

17:23. «АУМ — ТАТ — САТ» — таке трояке визначення Брахмана у Ведах, що за давніх часів також використовувалося при жертвоприношеннях.

17:24. Тому словом «АУМ» ті, хто знає Брахмана, починають справи жертовності та акти самоприборкання, як обумовлюють св. Писання.

17:25. Коли без думок про винагороду здійснюють різні пожертвування та очищувальні акти самоприборкання, а також приносять саттвічні дарунки ті, хто прагне до Звільнення, — тоді це виконується зі словом «ТАТ».

17:26. Слово «САТ» вживається для позначення істинної реальності та блага, а також праведних діянь, о Партхо.

17:27. І постійно у жертовності, самоприборканні та добродійності теж вимовляється «САТ». І самі дії, що при цьому призначені, теж позначаються словом «САТ».

17:28. А те, що здійснюється без віри, — чи то жертва, милостиня, подвиг чи щось інше — є «АСАТ», тобто «НІЩО» — і тут, і після смерті!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує сімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Трояке розділення віри.

Бесіда 18.
Звільнення шляхом зречення

Арджуна сказав:

18:1. Мені б хотілося, о Наймогутніший, почути зокрема про сутність усамітненого способу життя та зречення!

Благословенний сказав:

18:2. Облишити діяльність, зумовлену особистими бажаннями, мудреці називають усамітненим життям*. Діяльність без прив’язаності до особистої вигоди йменується зреченням.

18:3. «Дія повинна бути облишена як зло!» — кажуть деякі релігійні мислителі. «Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути знехтуваними!» — кажуть інші.

18:4. Слухай Мої висновки про самітництво, о Бхарато! Усамітнення буває трояким, о тигре серед людей!

18:5. Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути покинуті, а повинні виконуватися. Вони очищають розумного.

18:6. Але й ці дії повинні відбуватися без прив’язаності до самої діяльності та без думки про винагороду, о Партхо!

18:7. Воістину, не слід відмовлятись від запропонованих дій! Така відмова, що походить від омани, вважається тамастичною!

18:8. Той, хто зрікається дії зі остраху фізичних страждань, кажучи «боляче!», здійснюючи в такий спосіб раджастичне зречення, — той не одержує плодів такого зречення.

18:9. Той, хто виконує необхідну дію, кажучи: «це повинне бути зробленим!», відмовляючись одночасно від прихильності до самої дії та користі, — той, о Арджуно, здійснює саттвічне зречення.

18:10. Зречення, сповнене гармонії та чистоти, розумне та вільне від сумнівів — не має ненависті до неприємної дії та не має прихильності до приємного.

18:11. Воістину, не може втілений відмовитися від дій повністю! Тільки той, хто відмовляється від особистої вигоди, — той справді відмовляється!

18:12. Добрий, недобрий та середній — такі бувають плоди дії для не усамітненого. Але для санньясина — немає плодів!

18:13. Дізнайся від Мене, о сильнорукий, про п’ять причин, з яких витікає будь-яка дія, та як вони викладені у санкх’ї:

18:14. обставини, сама людина, інші істоти, різні енергетичні поля, а також Божественна Воля — всього п’ять.

18:15. Яку б дію не чинила людина тілом, словом чи думкою — праведно чи не праведно, — причиною такої дії є ці п’ять (причин).

18:16. Отже, той, хто, завдяки своїй нетямущості, дивиться на себе як на єдину причину дії, — той, не нерозуміючий, не бачить!

18:17. Але той, хто позбувся такого егоцентризму, хто вільний свідомістю, — той, навіть борючись у цьому світі, воістину, не вбиває та не зв’язує себе цим!

18:18. Сам процес пізнання, пізнаване та той, хто пізнає, — ось три причини, що спонукують до дії. Спонукання, дія та той, хто діє, — ось три складові дії.

18:19. У термінах гун знання, дія та той, хто діє, також визначаються як троякі. Почуй про це від Мене!

18:20. Те знання, що бачить Єдина Незнищувана Істота в усіх істотах, не розділене в окремому, — знай, що таке знання саттвічне!

18:21. Але ті знання, що розглядають різноманітні істоти як окремі, — знай, що такі знання походять від раджасу!

18:22. Тоді як прагнення прикріпитися до кожної окремої речі, начебто вона є все, — нерозумне, вузьке, таке, що не охоплює реального, — таке знання називається тамастичним!

18:23. Належна дія, яка чиниться безпристрасно, без бажання винагороди та позбавлена прив’язаності до неї, — називається саттвічною.

18:24. Але дія, вчинена під натиском бажання її виконання, із самолюбуванням або з надмірним зусиллям, — така дія називається раджастичною.

18:25. Дія, розпочата під впливом омани, без урахування можливих несприятливих наслідків, заради загибелі, кривди, або груба — називається тамастичною.

18:26. Вільна від прив’язаності до дії, позбавлена самолюбування, сповнена впевненості та рішучості, незміно стійка до успіху та невдачі — така людина-діяч називається саттвічною.

18:27. Збуджений, жадаючий плодів своєї діяльності, жадібний, заздрісний, себелюбний, нечесний, охоплений радостями та горем — такий діяч називається раджастичним.

18:28. Гордовитий, грубий, злісний, упертий, хитрий, недбалий, підступний, тупий, повільний, похмурий, боягузливий — такий діяч називається тамастичним.

18:29. Потрійним також є розрізнення рівня розвитку свідомості та спрямованості — відповідно до трьох гун. Вислухай про це, о Джананджаю!

18:30. Хто розрізняє: що заслуговує — не заслуговує на увагу; потрібно — не потрібно робити; варто — не варто остерігатися; що є рабство — що є свобода, — хто розрізняє це, той має розвинену свідомість та перебуває в саттві.

18:31. Хто не розрізняє правильний та неправильний шлях або що варто, а чого не варто робити, — свідомість того не розвинена, та він перебуває в раджасі.

18:32. Хто окутаний пітьмою неуцтва, вважає неправильний шлях правильним і рухається в невірному напрямку — свідомість того тамастична, о Партхо!

18:33. Та непохитна спрямованість, що дозволяє управляти розумом, енергіями та індріями, а також постійно перебувати в Йозі, — така спрямованість саттвічна.

18:34. Але якщо людина спрямовує свої устремління і на істинний шлях, і на сексуальну пристрасть, і на вигоду в справах, о Арджуно, то такі її устремління, внаслідок прив’язаностей та зиску, — від раджаса!

18:35. Ті ж устремління, що не звільняють нерозумного від ліні, страху, жалю, похмурості, — такі устремління тамастичні, о Партхо!

18:36. А тепер слухай про потрійну природу радості, о кращий із Бхарат, — про ту, яка приносить щастя та полегшує страждання!

18:37. Яка спершу подібна до отрути, а потім перетворюється на нектар — така радість визнається саттвічною та народженою від блаженного пізнання Атмана свідомістю.

18:38. Та ж радість, що походить від злиття індрій із земними об’єктами, яка спочатку подібна до нектару, а потім стає отрутою, — така радість іменується раджастичною.

18:39. Та радість, що ілюзорна від початку та до кінця, виникаючи при несприйнятті Атмана на тлі безтурботності та ліні, — така радість тамастична.

18:40. Немає жодної істоти на Землі — навіть серед «богів» — яка була б вільною від трьох гун, народжених у світі пракріті!

18:41. Обов’язки брахманів, кшатріїв, вайшьїв і шудр розподілені за гунами відповідно до їхньої власної природи, о підкорювач ворогів!

18:42. Ясність, самовладання, подвижництво, правдивість, всепрощення, а також простота, мудрість, використання своїх знань (на благо іншим), знання про Божественне — такий обов’язок брахмана, народжений його власною природою.

18:43. Звитяга, пишнота, твердість, швидкість, а також нездатність втікати з поля бою, великодушність, природа правителя — такий обов’язок кшатрії, народжений його власною природою.

18:44. Хліборобство, скотарство та торгівля — обов’язки вайшьї, народжені його власною природою. Усе, пов’язане із служінням, є обов’язком шудри, народженим його власною природою.

18:45. Людина просувається до Досконалості, ретельно виконуючи свій власний обов’язок. Почуй, як приходить до Досконалості той, хто ретельно виконує свій обов’язок!

18:46. Виражаючи виконанням свого обов’язку поклоніння Тому, за чиєю Волею з’являються усі істоти та Ким все пронизано, — людина досягає Досконалості!

18:47. Краще виконувати свої власні обов’язки, хоча б і незначні, ніж обов’язки когось іншого, хоч і високі вони! Виконуючи обов’язки, що випливають з її власної природи, людина цим не робить гріха.

18:48. Долю, якою вона наділена при народженні, навіть якщо в ній і є щось небажане, не потрібно зневажати! Воістину, всі ризиковані починання оповиті помилками, подібно до вогню, що сповитий димом, о Каунтею!

18:49. Той, хто — як свідомість — вільний та всюдисущий, хто збагнув Атман, хто помер для земних бажань, — той досягає шляхом зречення Вищої Досконалості та свободи від будь-яких ланцюгів своєї долі!

18:50. Як той, хто досягає Досконалості, приходить до Брахмана, до найвищого стану Мудрості, — про це довідайся від Мене в коротких словах, о Каунтею!

18:51. З цілком очищеною свідомістю, той, хто переміг себе стійкістю, зрікшись зовнішнього, скинувши із себе пристрасть і ворожнечу,

18:52. непоказно та в помірності* живучи, підкоривши свою мову, своє тіло та розум, постійно перебуваючи в медитації та безпристрасності,

18:53. відкинувши егоїзм, насилля, гордовитість, статеву пристрасть, гнів, жадібність, сповнений миру та безкорисливості, — той гідний стати Брахманом.

18:54. Досягнувши Вічності у Злитті з Брахманом, така людина сповнюється найвищою Любов’ю до Мене!

18:55. Любов’ю він пізнає Мене в Суті Моїй: хто Я є та який істинно! Пізнавши Мене в такий спосіб у самій Моїй Суті, він поринає в Моє Буття!

18:56. Хоча і здійснюючи всі (належні йому) дії, але уповаючи на Мене, з Моєю допомогою він знаходить Вічну Непорушну Обитель!

18:57. Відрікаючись подумки від усіх дій для себе, з’єднавшись свідомістю зі Мною, усвідомлюючи Мене як свій Притулок, — думай про Мене постійно!

18:58. Думаючи про Мене, ти з Моєю допомогою перебореш усі перешкоди! Але, якщо ти через самолюбство не захочеш жити так, — то втратиш усе!

18:59. Якщо, поринувши в егоїзм, ти скажеш: «Не хочу боротися!», то марне твоє рішення: пракріті примусить тебе!

18:60. О Каунтею! Зв’язаний твоєю власною кармою, створеною твоєю власною природою, ти будеш проти своєї волі робити те, чого ти помиляючись, робити не хочеш!

18:61. Ішвара перебуває в серцях усіх істот, о Арджуно, та силою Своєї майї Він змушує всі істоти безупинно обертатися, як на колесі гончаря!

18:62. Шукай у Нього притулку всією своєю суттю! Його Милістю ти досягнеш Найвищого Світу, Вічної Обителі!

18:63. Так Я відкрив тобі мудрість приховану більше, ніж сама таємниця! Міркуй про неї всебічно, а потім роби, як побажаєш!

18:64. Знову почуй від Мене Моє Найвище та сокровенне слово: любий ти Мені, тому прийми від Мене це благо!

18:65. Завжди думай про Мене, люби Мене, жертвуй собою заради Мене, тільки на Мене уповай — і ти прийдеш до Мене! Ти дорогий Мені, Я довіряю тобі!

18:66. Облишивши всі інші шляхи, тільки до Мене йди за Порятунком! Не сумуй, Я звільню тебе від усіх твоїх ланцюгів!

18:67. Ніколи не говори про це тому, хто не схильний до подвигу та не сповнений любові! І тому не кажи, хто не бажає слухати або злословить на Мене!

18:68. Той, хто відкриватиме цю найвищу Істину серед люблячих Мене, так проявляючи свою вірну любов до Мене, — той, звісно, прийде до Мене!

18:69. І не буде нікого серед інших людей, хто зробив би ціннішим служіння, ніж він! І не буде на Землі нікого, хто був би Мені дорожчим!

18:70. І той, хто вивчатиме цю священну бесіду нашу, — навчиться шанувати Мене жертвою мудрості! Така Моя думка.

18:71. І якщо людина, сповнена віри, навіть тільки слухає цю бесіду з благоговінням, — вона також звільнятиметься від зла та досягне світлих світів праведників!

18:72. Чи вислухав ти все це зосереджено та уважно? Чи знищена твоя ілюзія, народжена невіданням, о Партхо?

Арджуна сказав:

18:73. Прояснилась моя омана! Через Твою Благість я досягнув пізнання! Я твердий, мої сумніви покинули мене! Я вчинятиму по слову Твоєму!

Санджая сказав:

18:74. Я чув цю чарівну бесіду Васудеви та великодушного Партхі зі щиросердечним трепетом!

18:75. Милістю Вьяси, я почув про цю таємну та найвищу йогу від Господа йоги — Самого Ішвари, який говорив переді мною!

18:76. О раджа! Згадуючи і згадуючи цю святу бесіду Кешави та Арджуни, я знову та знову дивуюся!

18:77. Згадуючи і згадуючи також цей найпречудовий Образ Крішни, я радію знову та знову!

18:78. Скрізь, де знаходиться Крішна, Господь йоги, всюди, де є воїн Партха, — там забезпечені благоденство, перемога та щастя! Так я думаю.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує вісімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення шляхом зречення.

Так закінчується Бхаґавад-Ґіта.*

Додаток із теми Махабхарати

Найважливіші цитати з «Книги про дружин» (11-ої книги Махабхарати)*

... Навіть якщо до смерті тужити — (все рівно цим) нічого не зміниш. Ліки від скорботи — не думати про неї. Вона виростає ще дужче від зіткнення з небажаним, від розірвання з приємним.

Тільки безрозсудні люди спалюються скорботами.

Скорбота знищується знанням.

Людина, що приборкала індрій, не збуджувана сексуальною пристрастю, жадібністю, гнівом, удоволена (тим з «земного», що має), правдива — приходить до (непорушного) спокою. Той, хто оволодів (зокрема, й керування собою), розумом розрубує велике коло страждань.

Найважливіші цитати з «Удйогапарви» (5-ої книги Махабхарати)*

Неспричинення зла насильством — це найважливіше, що веде до щастя.

Шести пороків варто уникати людині, яка бажає досягти благополуччя: сонливості, млявості, страху, гніву, лінощів і відкладання справ на потім.

Та людина, яка ніколи не погордує, і навіть у запалі свого молодецтва не говорить зі зневагою про інших, котра, навіть не опам’ятавшись, не каже брутальних слів, — така людина всім люба.

Подібно до того, як зірки зазнають впливу від планет, так і на внутрішній світ (людини) впливають (її) індрії, коли вони, нестримувані, спрямовуються на матеріальні об’єкти.

Йолопи ображають мудрих несправедливими докорами та лихослів’ям. Але той, хто злословить, бере на себе гріх. Натомість мудрий, прощаючи образи, звільняється од гріхів.

Йолопи... — ті, які намагаються вчити того, котрого неможливо навчити, (також)... — які розмовляють із тим, хто слухає з недовірою...

Заподіяння зла насильством — це сила людей нечестивих; прощення ж — сила порядних.

Те, що огидно самому собі, не слід застосовувати відносно іншого. Коротко кажучи, це і є справедливість.

Гнів треба перемагати прощенням, нечестивого варто скоряти добром, скупого треба виховувати щедрістю, неправду ж перемагати правдою.

Ніколи не слід творити доброчесні справи, будучи під впливом пристрасті, страху чи жадібності...

Прагнення до задоволення спочатку затягає людину, а потім викликає в неї пристрасть і гнів.

Я визнаю за брахмана того, хто здатний сам пізнати і розтлумачити іншим (Істину), хто, розв’язавши власні проблеми, прояснює проблеми інших.

... Хто перебуває в Істині і пізнав Брахмана, вважається брахманом.

Брахман не може бути осягненим поспіхом. Я називаю знання про Непроявлене — споконвічним, і досягається воно свідомістю тих, хто дотримується обітниці учнівства... Тіло створюють двоє: батько і мати... Але (істинне) народження*... звільняє від старості й дає безсмертя. Учень... повинен старанно прагнути до навчання. Нехай ніколи не загордиться він і не розгнівається.

Люди своїми діяннями (в матеріальному світі) досягають лише тих світів, які мають кінець. А той, хто пізнає Брахмана, досягає цим усього. І немає іншого шляху до остаточного спасіння.

Головне ж Небесне Пристановище також не на поверхні Землі знаходиться, і не в повітряному просторі, і не в океані. Не в зірках і не в блискавках перебуває Воно. І в хмарах не видно Його форми. Ані у вітрі також, ані серед богів, ані в місяці, ані в сонці не видно Його. Ні в гімнах, ні в жертовних промовах, ні в заклинаннях і ні в чистих піснях не виявляється Воно. Також ні в мелодіях... і навіть у великих обітницях Його не видно...

Воно лежить поза межами темряви...

Воно тонше найтоншого, але також і велике — величніше гір.

Воно — Непохитна Основа, Безсмертя..., Споконвічна Суть (всесвіту).

Воно є Світло Променисте, Найвища Слава...

Те Божественне і Вічне можуть споглядати подвижники-йоги.

З Нього виникає Брахман, і завдяки Йому Брахман зростає.

І ніхто не може бачити Його (тілесними) очима. Але хто пізнавальною спрямованістю, розумом і серцем пізнає Його — той стає безсмертним.

Я є Отець і Матір, а також Син!

Я є Суть усього, що було, є і буде!..

Найтонший із найтоншого, Доброзичливий — Я неусипний в усіх істотах.