Передмова

Дхрітараштра сказав:

1:1. На полі Дхарми, на святому полі Куру ті, що зібралися разом, спрагло палають битися, що ж роблять мої* і сини Панду, о Санджаю*?

Санджая сказав:

1:2. Побачивши військо Пандавів, яке вишиковується, раджа Дурьодхана підійшов до свого гуру Дроні та сказав:

1:3. Дивися, о вчителю, яке могутнє військо синів Панду зібрав син Друпади, твій мудрий учень!

1:4. Це — богатирі, могутні стрільці, Бхімі та Арджуні рівні в бою: Ююдхана, Вірата та Друпада, який править великою колісницею,

1:5. Дхріштакету, Чекітана, хоробрий раджа Кеші Пуруджит та Кунтібходжа та Шайвія, бики серед людей,

1:6. сильний Юдхаманью, відважний Уттамоджа, син Саубхадри, сини Друпади — всі на великих колісницях.

1:7. Знай же й наших вождів, о вищий із двічінарождених*, ватажків мого війська, — дізнайся їхні імена:

1:8. ти, володар, і Бхішма, і звитяжні Карна та Кріпа, а також Ашватхаман, Вікарна, і син Саумадатти,

1:9. і багато інших героїв, котрі жертвують життями заради мене, — різноманітно озброєні, всі — досвідчені бійці.

1:10. Недостатньою видається мені наша ратна сила, хоча й очолює її Бхішма; і достатньою бачиться їхня сила, хоч і очолює її Бхіма.

1:11. Нехай же всі, що стоять у своїх рядах відповідно до своїх військ, і ви, ватажки, — нехай всі охороняють Бхішму.

1:12. Щоб підбадьорити його, старший з Куру, славетний Бхішма, затрубив у свою раковину, яка зазвучала неначе ревіння лева.

1:13.Відразу ж у відповідь загриміли раковини та литаври, барабани та роги, та грізний грім від них був.

1:14. Тоді, стоячи на своїй великій колісниці, запряженій білими кіньми, Мадхава* та Пандава* затрубили в свої божественні раковини.

1:15. Хрішікеша* затрубив у Панчаджанію та Джананджая — у Девадатту*, а безстрашний у подвигах своїх Врікодара затрубив у свій ріг.

1:16. Цар Юдхіштіра, син Кунті, сурмив в Анантавіджаю, Накула — у Сухошу, а Сахадева — в Маніпушпаку.

1:17. І Кешія, великий стрілець, і Шикханді, могутній воїн на колісниці, та непереможні Дхріштадіюмна, Вірата, Сатьякі,

1:18. і Друпада та сини його, та син Саубхадри, могутньо озброєний, — всі з усіх боків сурмлять у свої раковини, о володарю Землі!

1:19. Це жахливе ревіння хвилює серця синів Дхрітараштри, громом наповнюючи небо та землю.

1:20. Тоді, побачивши синів Дхрітараштри, які готуються до бою, Пандава, на шоломі якого зображена мавпа, підняв свій лук.

1:21. І промовив таке слово, звертаючись до Хрішікеші, Володаря Землі:

1:22. Серед двох військ — моя колісниця, о Непорушний; я бачу ратників, які зібралися тут, готовими до бою, і з ними я повинен боротись у цій важкій битві;

1:23. я бачу тут тих, хто палає бажанням вдовольнити лукавого сина Дхрітараштри.

Санджая сказав:

1:24. Почувши ці слова Арджуни, о Бхарато, Хрішікеша зупинив пречудову їхню колісницю посередині обох військ

1:25. і, вказуючи на Бхішму, Дрону та всіх правителів землі, сказав: о Партхо, дивися на цих Куру, що зібралися разом!

1:26. Тоді Партха побачив батьків і дідів, гуру, дядьків, двоюрідних братів, синів і онуків, друзів, які стояли один супроти одного,

1:27. тестів і товаришів давніх, розведених по ворожих військах. Побачивши всіх цих родичів, що вишиковуються, Каунтея, охоплений глибокою жалістю, зі скорботою промовив:

1:28. О Крішно, при вигляді моїх рідних, які вишиковуються, пломеніючи від жаги битви,

1:29. ноги мої підкошуються та горло моє пересихає, моє тіло тремтить і волосся стає дибки,

1:30. Гандіва* випадає з моїх рук, і вся шкіра моя палає; не в силі я стояти, та голова обертом йде!

1:31. І бачу я зловісні знамення, о Кешаво! І не передбачаю я ніякого добра від цієї братовбивчої війни!

1:32. Не бажаю я перемоги, о Крішно, ні царства, ні насолод! Ні до чого нам царство! О Говіндо! До чого насолода або й саме життя?

1:33. Ті, кому ми бажаємо царство, щастя, насолоду, — вони стоять тут, готові до бою, бо зріклися життя та багатства, —

1:34. вчителі, батьки, сини та діди, дядьки, тесті, онуки, шуряки та інші родичі.

1:35. Не хочу я вбивати їх, навіть якби й сам бути убитий, о Мадхусудано! Не хочу, навіть якби це дало мені владу над трьома світами*! Як же зважитися на це заради влади земної?

1:36. Яке може бути для нас задоволення в убивстві цих синів Дхрітараштри, о Джанардано? Великий гріх заподіємо ми, вбивши цих заколотників.

1:37. Не повинні ми убивати синів Дхрітараштри, родичів наших! Убивши рідних своїх, як зможемо ми щасливими бути, о Мадхаво?

1:38. Якщо у полоні пристрасті їхні уми не бачать зла в руйнуванні сімейної основи та не бачать злочину у ворожнечі до друзів,

1:39. то чому ж нам, бачачи зло в такому руйнуванні, не зрозуміти та не відвернути цей гріх, о Джанардано?

1:40. З руйнуванням роду гинуть одвічні родинні звичаї; зі знищенням порядку, беззаконня оволодіває весь рід;

1:41. із настанням беззаконня, о Крішно, розбещуються жінки роду; від розбещення дружин, о Варшнею, виникає змішення варн!

1:42. Змішення ж це готує пекло вбивцям роду та самому родові, бо ж предки їхні знемагають від нестачі жертвоприношень рису та води.

1:43. Гріхом цих убивць, що вчинили змішення варн, знищуються древні родові та кастові порядки!

1:44. А ті, хто знищив родові порядки, вічно перебуватимуть у пеклі, о Джанардано! Так чули ми.

1:45. На жаль! З бажання володіти царством, ми готові вчинити великий гріх: ми готові вбити своїх повсталих родичів.

1:46. Якби мене, беззбройного та неопірного, озброєні сини Дхрітараштри вбили в бою, мені легше було б!

Санджая сказав:

1:47. Сказавши це на полі битви, Арджуна опустився на сидіння колісниці, охоплений скорботою. Він кинув лук і стріли.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує перша бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпач Арджуни.

Бгаґавад-Ґіта

Бесіда 3.
Карма-йога

Арджуна сказав:

3:1. Якщо Ти стверджуєш, що шлях пізнання вище шляху дії, о Джанардано, чому спонукаєш Ти мене до такої жахливої справи?

3:2. Не зрозумілою мовою Ти бентежиш моє розуміння! Повідай мені чітко: яким чином можу я досягти блаженства?

Благословенний сказав:

3:3. Є дві можливості розвитку, як Мною було сказано раніше, о безгрішний: йога міркування та йога правильної дії.

3:4. Людина не досягає звільнення від ланцюгів долі відмовою від дії, одним лише зреченням вона не піднімається до Досконалості.

3:5. Ніхто навіть на мить не може залишитися істинно бездіяльним, бо всі примушуються до дії властивостями пракріті!

3:6. Той, хто оволодів контролем над своїми індріями, але все-таки роздумує про земні об’єкти — така людина сама себе обманює. Вона подібна до тієї, що прикидається!

3:7. Але той, хто опанував свої індрії та вільно здійснює карма-йогу, — той гідний шанування!

3:8. Виконуй же праведні дії, бо діяльність ліпше бездіяльності; при бездіяльності неможливо підтримати навіть власне тіло!

3:9. Мирські люди поневолюються діяльністю, якщо вона здійснюється не як жертва*. Як приношення Богові — виконуй свої дії, залишаючись вільним від прив’язок до земного, о Каунтею!

3:10. Бог створив людський вид разом із законом жертовності. Він при цьому заповів: «Жертовністю процвітайте! І це — нехай буде бажане для вас!

3:11. Жертовністю своєю задовольняйте Божественне — і тоді задовольнить і Воно вас! Діючи заради Нього — ви досягнете вищого блага!

3:12. Бо вдоволене вашою жертовністю Божественне посилатиме вам усе, що потрібно в житті». Воістину, злодій — той, хто на одержувані дари не відповідає дарунками!

3:13. Праведні, що харчуються залишками від своїх жертовних дарів Богові, — звільняються від гріхів. Ті ж, хто піклується про їжу тільки для себе, — ті харчуються гріхом!

3:14. Завдяки їжі виростають тіла істот. Від дощу походить їжа. Дощ походить від жертовності*. Жертовність є виконання правильних дій.

3:15. Знай, що Брахман здійснює виконання доль. А Брахман представляє Первинного. І Усюдисущий Брахман завжди підтримує в людях їхню жертовність!

3:16. Той, хто на Землі не наслідує цей закон жертовності та чиє життя через це сповнене гріха, хто живе лише чуттєвими насолодами, — той живе дарма, о Партхо!

3:17. Лише той, хто знайшов радість і задоволення в Атмані та щасливий лише в Ньому, — тільки той вільний від земних обов’язків.

3:18. Він більше не зобов’язаний робити чи не робити що-небудь у цьому світі, і в жодній істоті він не шукає більше заступництва для досягнення своєї мети.

3:19. Тому повсякчасно виконуй свої обов’язки, не чекаючи винагороди, бо, воістину, так вчиняючи, людина досягає Найвищого!

3:20. Воістину, саме такою діяльністю досягли Джанака та інші Досконалості! Дій так і ти, пам’ятаючи про цілісність Світобудови!

3:21. (Причому) те, що робить кращий, те роблять і інші: за його прикладом діє народ.

3:22. Немає нічого, о Партхо, в трьох світах, що б Я повинен зробити або чого б Я не досяг! І все-таки Я перебуваю в дії.

3:23. Бо якби Я не перебував постійно в дії, о Партхо, то люди скрізь почали би наслідувати Моєму прикладу!

3:24. Світ був би зруйнований, якби Я не чинив дій! Я став би причиною змішування варн і виною загибелі народів.

3:25. З вигоди діє немудрий, о Бхарато! Мудрий же діє без вигоди, заради блага інших!

3:26. Мудрий не повинен бентежити немудрих людей, прив’язаних до мирської діяльності! Але він має намагатися будь-яку їхню таку діяльність гармонізувати із Мною.

3:27. Усі дії виникають із трьох гун. Але зваблена самолюбством людина думає: «Я є вершитель!».

3:28. Той же, о могутній, хто знає сутність розподілу дій за гунами та пам’ятає, що «гуни обертаються в гунах», — той звільняється від прихильності до мирської діяльності.

3:29. Обмануті гунами люди прив’язані до справ цих гун. Тих, чиє розуміння ще не належно цілісне, та ледачих — мудрий не потурбує.

3:30. Надавши керування всіма діями Мені, поринувши в Атман, вільний від вигоди та себелюбства, знайшовши спокій, — борися, Арджуно!

3:31. Тих людей, які незмінно дотримуються Мого Вчення, та відданості сповнені та вільні від заздрості, — тих ніколи не обмежуватимуть їхні вчинки!

3:32. А ті божевільні, які, ганьблять Моє Вчення, не наслідують його, позбавлені розуміння, — знай, що вони приречені!

3:33. Розумні люди прагнуть жити в гармонії зі світом пракріті. Всі втілені істоти включені в неї! Що ж дає протистояння пракріті?

3:34. Потяг і відраза до (земних) об’єктів залежить від розподілу індрій. Не піддавайсь ні тому, ні іншому: воістину, ці стани — перешкоди на Шляху!

3:35. Виконання власних обов’язків, нехай навіть незначних, — ліпше, ніж виконання чужих, хай навіть дуже величних. Краще завершити втілення, здійснюючи свою власну дхарму: чужа дхарма сповнена небезпеки!

Арджуна сказав:

3:36. Але що штовхає людину супроти її волі до гріха, о Варшнею? Воістину, її штовхає до цього якась невідома сила!

Благословенний сказав:

3:37. Це — сексуальна пристрасть, це — гнів — породження гуни раджас, ненаситної, багатогрішної. Вивчи ж їх — найбільших ворогів на Землі!

3:38. Як димом буває прихований вогонь, як дзеркало буває покрите пилом, як зародок обгорнутий плодовим міхуром, — так пристрастями людськими все в світі обкутане!

3:39. Цим вічним ворогом мудрості прихована й мудрість — у вигляді ненаситного, як полум’я, бажання земного!

3:40. Індрії, включаючи розум, і буддхі є полями його дії. Через них він, сховавши собою мудрість, вводить в оману того, хто в тілі живе.

3:41. І тому, опанувавши індрії, о кращий із Бхарат, приборкай саме це джерело гріха — ворога знання та руйнівника мудрості!

3:42. Говориться, що оволодіння індріями — це славно! Вищі з індрій — індрії розуму. Але вище розуму — розвинена свідомість. Вище ж розвиненої (індивідуальної людської) свідомості — Він!

3:43. Осягнувши, що Він — безмірно вище розвиненої (людської) свідомості, утвердивши себе в Атмані, убий, о могутній, того ворога в образі непоборного бажання земних благ.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує третя бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Карма-йога.

Бесіда 4.
Йога мудрості

Благословенний сказав:

4:1. Цю вічну йогу Я повідав Вівасвану, Вівасван передав її Ману, Ману повідомив її Ікшваку.

4:2. У такий спосіб один від одного навчилися їй царі-мудреці. Але пізніше йога на Землі занепала, о Парантапо.

4:3. Цю ж древню йогу повідав Я нині тобі, тому що ти відданий Мені та ти — Мій друг; у ній — розкривається найвища таємниця!

Арджуна сказав:

4:4. Пізніше народився Ти, раніше народився Вівасван. Як же повинен я зрозуміти, що Ти перший повідав це Вчення?

Благословенний сказав:

4:5. Багато народжень у минулому в Мене та у тебе, о Арджуно! Я знаю їх всі, ти ж не відаєш своїх, о Парантапо!

4:6. Хоч Я — вічний, незмінний Атман, хоч Я — Ішвара, але — всередині Мені підвладної пракріті — Я Своєю майєю Себе проявляю.

4:7. Коли ж праведність (на Землі) занепадає, о Бхарато, а неправедність починає панувати, — тоді Я проявляю Себе*.

4:8. Для порятунку добрих, для розгрому творителів зла, для відновлення дхарми — Я проявляю Себе так століття за століттями.

4:9. Хто дійсно пізнав сутність Моїх чудесних Явлень, той, залишаючи тіло, не втілюється знову, а з’єднується зі Мною, о Арджуно!

4:10. Звільнившись від помилкових прихильностей, страху та гніву, осягнувши Моє Буття, багато очищених у Вогні Мудрості, знаходять Велику Любов до Мене.

4:11. Як люди йдуть до Мене, так і Я приймаю їх. Тому, що шляхи, якими йдуть люди звідусіль, є Мої шляхи, о Партхо!

4:12. Ті, хто прагне успіху в земних справах, «богам» поклоняються. Вони можуть швидко здобувати успіх у світі матерії від таких дій.

4:13. Відповідно до гун і варіантів діяльності людей — Мною були створені чотири варни. Знай, що Я — їхній творець, хоча Я не дію, залишаючись не втягненим у них!

4:14. І дії не впливають на Мене, і нагорода за них не приваблює Мене. Той, хто знає Мене таким, — не заплутується в кармічних наслідках своєї діяльності!

4:15. Знаючи це, ті мудреці, які знайшли Звільнення, чинили дії. Роби ж і ти їх, маючи приклади своїх попередників!

4:16. «Що є діяння, і що є недіяння?» — навіть розумних бентежить це. Я поясню тобі це, завдяки цьому ти звільнишся від помилок.

4:17. Потрібно усвідомити, що є необхідні дії, непотрібні дії та бездіяльність. У цьому варто розібратися!

4:18. Той, хто бачить бездіяльність в дії та діяння в бездіяльності, той — воістину, свідомий і, навіть будучи втягнений у дії серед інших людей, він залишається вільним.

4:19. Про того, чиї починання вільні від земних прагнень і позбавлені прагнення до особистої вигоди, — про того знаючі кажуть, що його вчинки очищені вогнем його розвиненої свідомості.

4:20. Втративши прагнення до особистої вигоди, завжди вдоволений, не шукаючий ні в кому із людей опори, він — у бездіяльності, але діє постійно.

4:21. Не бажаючи особистої вигоди, підкоривши свої думки Атману, відмовившись від почуттів на кшталт «це — моє!», виконуючи свою дхарму, — він не плямує свою долю.

4:22. Оскільки він задоволений тим, що до нього приходить, він вільний від подвійності, не знає заздрості, урівноважений в удачі та невдачі, — йому не перешкоджають його дії і тоді, коли він здійснює їх.

4:23. Той, хто, втративши прив’язаність до матеріального, досягнув звільнення від земних пристрастей, чиї думки утвердилися в мудрості, хто чинить дії лише як свої жертовні приношення Богові, — всі діяння того зливаються з гармонією всієї Світобудови.

4:24. Життя Брахмана — це жертовність. Брахман — Жертва, яка приходить у Полум’яному Вигляді. Брахман осягається не інакше, як з Його допомогою; при цьому подвижник занурюється в Самадхі.

4:25. Деякі йоги думають, що вони приносять жертви, поклоняючись «богам». Інші ж здійснюють своє жертовне служіння, будучи Брахманічним Вогнем.

4:26. Є й такі, хто жертвує своїм слухом та іншими органами чуттів заради самоприборкання*. Або ж жертвують звуком та іншими об’єктами чуттів, що збуджують індрії.

4:27. Ще інші спалюють у Вогні Атмана всю непотрібну діяльність індрій та вхідні енергії, прагнучи в такий спосіб мудрість знайти.

4:28. Інші жертвують майном, через аскетизм чи через релігійні обряди. Або — через сумлінність у науках, у пізнанні, а також через дотримання суворих обітниць.

4:29. Інші віддають вихідну з тіла енергію вхідній або ж вхідну — вихідній. Ще інші вхідну та вихідну енергії переміщують, здійснюючи пранайяму.

4:30. Всі вони — хоч зовні різні, але ті які розуміють суть жертовності — очищають у процесі такої діяльності долі свої.

4:31. Ті, хто насолоджується нектаром залишків від своїх приношень — наближаються до Обителі Брахмана. Не для того світ цей, хто не жертвує, та тим більше не для нього — світ інший, о кращий із Куру!

4:32. Багаточисленні та різноманітні жертви, що розсипаються перед постаттю Брахмана! Знай, що всі вони народжені від дії! Пізнавши це, ти будеш вільний!

4:33. Краще від усіляких зовнішніх жертв — жертвування своєю мудрістю*, о караючий ворогів! Всі дії, о Партхо, досягають досконалості в мудрого!

4:34. Знайди ж мудрість через відданість, допитливість і — служінням! Мудреці та ясновидці, що проникли у суть речей, посвятять тебе в це.

4:35. І, пізнавши це, ти більше не впадатимеш у таке сум’яття, о Пандаво, бо тоді ти побачиш усіх втілених істот — зі світу Атмана — у світі майї!

4:36. І якби навіть ти був найбільшим із грішників — то на човні цієї мудрості ти все-таки перепливеш безодню страждань!

4:37. Подібно вогню, що перетворює паливо на попіл, вогонь мудрості спалює всі помилкові діяння вщент!

4:38. У світі немає кращого очисника, ніж мудрість! Через неї — досвідчений в йозі у свій час знаходить Просвітління в Атмані!

4:39. Сповнений віри знаходить мудрість. Знаходить її також і той, хто володіє управлінням індріями. Досягнувши ж мудрості, вони швидко приходять у вищі світи.

4:40. Але неосвічені, позбавлені віри, невпевнені — ті йдуть до погибелі! Для тих, хто сумнівається — немає ані цього світу, ні іншого, ані щастя!

4:41. Хто з йогою відійшов від хибної дії, хто мудрістю розрубав вагання, хто зміцнився в Атмані — того не можуть зв’язати діяння, о Джананджаю!

4:42. І тому, мечем мудрості Атмана розсікаючи невідання, що закралося сумнівами породжене, перебувай у йозі, о Бхарато!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує четверта бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога мудрості.

Бесіда 5.
Йога відчуженості

Арджуна сказав:

5:1. Санньясу* Ти вихваляєш, о Крішно, і йогу — також! Якому з цих двох варто віддати перевагу? Скажи мені напевне!

Благословенний сказав:

5:2. І санньяса, та карма-йога приведуть тебе до вищого блага. Але, воістину, карма-йозі варто віддати перевагу!

5:3. Пізнай же як щирого санньясина того, хто нікого не ненавидить і не бажає земного. Вільний від подвійності, о могутньоозброєний, він без зусиль звільняється від кайданів!

5:4. Так само не мудреці, а діти говорять про санкх’ю та про йогу, як про щось різне: той, хто старанний хоча б в одній із них, — досягає плодів обох!

5:5. Рівень просування, що досягається послідовниками санкх’ї, досягається також і йогами. Той правий, хто бачить, що санкх’я та йога — одне і те ж!

5:6. Але без йоги, о могутньоозброєний, воістину, важко досягти санньяси! Спрямований же йогою мудрець швидко досягає Брахмана!

5:7. Той, хто наполегливий у йозі, хто розчистив цим собі шлях до Атмана та закріпився в Ньому, хто переміг свої індрії, пізнав єдність Атманів усіх істот, — той, і діючи, не піддається марній метушні.

5:8. «Я не чиню непотрібних дій!» — повинен знати той, хто досяг гармонії та пізнав істину, дивлячись, слухаючи, сприймаючи дотиком і нюхом, приймаючи їжу, рухаючись, сплячи, дихаючи.

5:9. Говорячи, даючи, беручи, відкриваючи та закриваючи очі, він повинен усвідомлювати: це — всього лиш індрії рухаються серед об’єктів.

5:10. Той, хто Брахманові присвячує всі дії свої, виконуючи їх без прив’язаності, той ніколи не буде гріхом заплямований, подібно тому, як не змочується водою листя лотоса!

5:11. Зрікшись прив’язаностей (до дій у світі матерії та до їхніх плодів), йог діє своїми тілом, свідомістю, включаючи індрії розуму, — заради розуміння свого Атмана.

5:12. Урівноважена людина, яка відкинула прагнення до винагород за свою діяльність, — знаходить досконалий світ. Неврівноважена ж, що керується своїми земними бажаннями та прив’язана до винагород, — перебуває в кайданах!

5:13. Розумом відмовившись від непотрібних дій, той, хто в тілі знаходиться, спокійно перебуває в цьому дев’ятивратному городищі, не діючи та нікого не змушуючи до дії.

5:14. Ні ставлення до об’єктів як до власності, ні непотрібна діяльність людей, ні прихильність до її плодів — не створюються Володарем світу. Але життя, що саме розвивається в матерії, це робить.

5:15. Господь не відповідальний за вчинки людей — чи вони добрі, чи погані. Мудрість ця обкутана невіданням, у якому блукають люди.

5:16. Але в якому невідання знищене пізнанням Атмана — для того ця мудрість, немов Сонце сяє, розкриває Найвищого!

5:17. Той, хто пізнав себе саме як буддхі, хто ототожнився з Атманом, хто покладається тільки на Всевишнього, хто знаходить притулок тільки в Ньому, — той іде до Звільнення, очищений рятівною мудрістю!

5:18. Знаючий дивиться однаково і на брахмана, прикрашеного вченістю та смиренністю, і на слона, корову, собаку, і навіть на того, хто собаку їсть.

5:19. Тут, на Землі, народження та смерть перемагаються тією людиною, чий розум заспокоєний! Брахман чистий від гріха та перебуває в стані спокою. Тому ті, хто перебувають у спокої — осягають Брахмана!

5:20. Із заспокоєною ясною свідомістю той, хто збагнув Брахмана та утвердився в Брахмані, — не радіє, отримуючи приємне, та не сумує, отримуючи прикре.

5:21. Той, хто не прив’язаний до задоволення своїх почуттів зовнішнім і знаходить втіху в Атмані, — той, досягши Єднання із Брахманом, отримує безперервне Блаженство.

5:22. Радості ж, що виникають від зіткнення з матеріальними об’єктами, воістину, — лона страждання, бо вони мають і початок, і кінець, о Каунтею! Не в них находить радість мудрий!

5:23. Той, хто може ще тут, на Землі, до свого звільнення від тіла, протистояти силі земних потягів і гніву, — той досяг гармонії, той — щаслива людина!

5:24. Той, хто щасливий внутрішньо, хто радіє не зовнішньому, хто осяяний (любов’ю) зсередини, — той йог здатний збагнути сутність Брахмана та Нірвану в Брахмані!

5:25. Нірвану в Брахмані отримують ті ріші, які очистились від вад, звільнились від подвійності, пізнали Атман і присвятили себе благу всіх.

5:26. Ті, що звільнились від земних потягів і гніву, зайняті духовним подвижництвом, ті, які приборкали свій розум і пізнали Атман, — ті знаходять Нірвану в Брахмані.

5:27. Відірвавши індрії від земного, спрямувавши своє бачення всередину*, приділивши увагу енергії, що вливається та витікає*,

5:28. контролюючи індрії, розум і свідомість, узявши собі за мету досягнення Звільнення, відмовившись від земних потягів, страху та гніву, — людина досягає повної Свободи.

5:29. Пізнавши Мене як Того, Хто радіє жертовності та духовним подвигам Великого Ішвару — Благодійника всіх живих істот, — знаючий Мене, — так досягає повної задоволеності!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує п’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога відчуженості.

Бесіда 6.
Йога самоприборкання

Благословенний сказав:

6:1. Хто дійсно виконує свій обов’язок, не розраховуючи на особисту вигоду від своєї діяльності, той — щирий санньясин, той — йог, а не той, хто живе без вогню та обов’язків.

6:2. Знай, о Пандаво: те, що йменується санньясою, і є йога! Не може стати йогом той, хто не зрікся бажань земних!

6:3. Для розумного, спрямованого до Йоги, діяння є засобом. Для того, хто досяг Йоги — не діяння є засобом.

6:4. Хто досягнув Йоги, зрікшись земних бажань, — неприв’язаний не до земних об’єктів, не до мирської діяльності.

6:5. За допомогою Атмана хай розкриє людина свій Атман! І нехай ніколи знову не принижується Атман! Можна з Атманом дружити; можна з Атманом ворогувати.

6:6. Той — друг Атману, хто осягає Атман; хто ж протистоїть Атману — той залишається Йому ворогом!

6:7. Той, хто осяг Атман, набуває повний спокій, бо він знаходить притулок у Божественній* Свідомості, коли (його тіло) опиняється в холоді, в жарі, в щасті та скорботі, в честі та ганьбі.

6:8. Той іменується істинним йогом, хто, заспокоєний мудрістю та знанням Атмана, залишається непохитним, чиї індрії приборкані, для кого і грудка землі, і камінь, і золото — одне і те ж саме.

6:9. Той має розвинену свідомість і піднявся духовно, хто доброзичливий до друзів і ворогів, байдужих, сторонніх, заздрісників, рідних, благочестивих і порочних.

6:10. Нехай йог постійно концентрується в Атмані, перебуваючи на самоті, хай буде зібраним і вільним від мріянь і відчуття власності!

6:11. Улаштувавши в чистому місці міцне сидіння для роботи з Атманом, не надто високе, не надто низьке, покрите тканиною, подібній до шкіри оленя, і травою куша,

6:12. зосередивши свій розум на одному, приборкавши індрії, перебуваючи спокійно на одному місці, — нехай він робить вправи йоги, блаженствуючи в Атмані!

6:13. Прямо та нерухомо тримаючи тулуб, шию та голову, опустивши незрячий погляд до кінчика носа, не розпорошуючи увагу,

6:14. закріпившись у Атмані, сміливий, твердий в брахмачарії*, той, хто приборкав свій розум і спрямував думки до Мене — нехай прагне він до Мене як до своєї Кінцевої Мети!

6:15. Йог, який злився з Атманом і контролює свій розум, входить у Вищу Нірвану, де він перебуває в Мені.

6:16. Воістину, йога — не для тих, хто надто багато їсть або зовсім не їсть, не для тих, хто надто багато спить або не спить, о Арджуно!

6:17. Йога знищує всіляке страждання в того, хто вибрав помірність у їжі, відпочинку, роботі, а також у чергуванні сну та бадьорості.

6:18. Коли його витончена свідомість, вільна від усіх пристрастей, зосереджена лише в Атмані, — тоді про нього кажуть: «Він — у гармонії!»

6:19. Подібним до лампи в спокійному місці, полум’я якої не хитається, стає той йог, який скорив свій розум і перебуває в єднанні з Атманом.

6:20. Коли вщухає розум, заспокоєний вправами йоги, коли наявне споглядання Атманом Атмана, людина блаженствує в Атмані,

6:21. коли вона знаходить те високе Блаженство, доступне лише розвиненій свідомості, яка лежить за межами звичайної досяжності індрій, пізнавши це, вона вже не відійде від Істини,

6:22. і, досягши цього, людина не може вже уявити що-небудь ще більш високе, і, перебуваючи в цьому стані, вона не буде перейматися навіть найважчим горем, —

6:23. ось таке розірвання зв’язку зі скорботою і повинно називатися Йогою. Віддатися цій Йозі потрібно твердо та без вагань!

6:24. Відкинувши з твердою рішучістю пусті бажання, здобувши перемогу над всіма індріями,

6:25. поступово заспокоюючи свідомість, — нехай досліджує людина свою Суть — Атман — розумом, не розпорошуючи думки на щось інше!

6:26. Скільки б тривожний та нестійкий розум не розсіювався, приборкуй його постійно та спрямовуй в Атман!

6:27. Вище щастя очікує йога, розум якого заспокоївся та пристрасті вщухли, коли він став безгрішний та подібний до Брахмана!

6:28. Хто викликав у собі гармонію та збувся вад, той йог легко відчуває безмежне Блаженство від доторкання з Брахманом!

6:29. Хто закріпився у Йозі, той бачить Атман у кожній істоті та всі істоти такими, що перебувають у Атмані; скрізь він бачить одне.

6:30. Хто скрізь бачить Мене і в Мені бачить все, — того Я ніколи не полишу, і він ніколи не полишить Мене!

6:31. Хто, закріпився у такому єднанні, шанує Мене, як Такого, Що перебуває у всьому, той йог живе в Мені, чим би він не займався.

6:32. Той, хто бачить прояви Атмана в усьому та через це пізнає тотожність усього — і приємного і неприємного — той вважається досконалим йогом, о Арджуно!

Арджуна сказав:

6:33. Для цієї Йоги, що досягається внутрішньою рівновагою, о Мадхусудано, я не бачу в собі міцної основи через неспокійність розуму.

6:34. Тому що розум, воістину, неспокійний, о Крішно! Він — бурхливий, завзятий, важко стримуваний! Я гадаю, що його так само важко приборкати, як важко стримати вітер!

Благословенний сказав:

6:35. Без сумніву, о могутньоозброєний, розум неспокійний та його важко приборкати. Але його можна скорити постійними вправами та врівноваженістю.

6:36. Йога важко досягається людиною, яка не збагнула свій Атман. Але, хто осяг Атман, той іде до Йоги вірним шляхом, — так запевняю Я.

Арджуна сказав:

6:37. Той, хто не зрікся земного, але має віру, хто не скорив свій розум і відійшов від йоги, — яким шляхом піде він далі, о Крішно?

6:38. Збившись із обох шляхів, невже така нестійка, віддалена від шляху до Брахмана людина буде знищена, як пошматована хмара, о Могутній?

6:39. Розвій, о Крішно, остаточно всі мої сумніви! Тільки Ти один можеш зробити це!

Благословенний сказав:

6:40. О Партхо, ні тут, ні в майбутньому світі немає знищення для неї! Хто ніколи не бажав діяти праведно, не піде по шляху скорботи, о улюблений Мій!

6:41. Досягши світів праведників і залишаючись там незліченні роки, той що відійшов від йоги, потім народжується знову в чистому та благословенному сімействі,

6:42. або навіть він може народитися в родині мудрих йогів, але таке народження досить важко досяжне.

6:43. Знову він народжується зі свідомістю, розвиненою ще в попередньому тілі, — та знову прямує Шляхом до Досконалості, о радість Куру!

6:44. Заслуги попереднього життя потужно ведуть його уперед: адже той, хто йде до пізнання Йоги, уже перевершив рівень обрядової релігійної практики!

6:45. І той йог, що прагне невпинно, котрий очистився від вад, який багатьма втіленнями прагнув до Досконалості, — той доходить до Вищої Мети!

6:46. Йог — вище аскетів, вище мудреців, вище людини дії. Тому, стань йогом, о Арджуно!

6:47. І серед усіх йогів Я шаную більше всіх того, котрий живе в Мені, будучи через Атман з’єднаний зі Мною, та служить Мені безроздільно!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує шоста бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога самоприборкання.

Бесіда 7.
Йога поглибленого ведення

Благословенний сказав:

7:1. О Партхо! Вислухай, як, будучи спрямованим розумом до Мене та виконуючи вправи йоги під Моїм заступництвом, ти зможеш прийти до остаточного пізнання Мене.

7:2. Розкрию перед тобою знання та мудрість у всій їхній повноті. Пізнавши їх, не залишиться для тебе тут нічого, що вимагає пізнання.

7:3. Серед тисяч людей ледве одна людина прагне до Досконалості. А серед прагнучих мало хто пізнає Мою Сутність.

7:4. Земля, вода, вогонь, повітря, акаша*, розум і свідомість, а також індивідуальне «я» — все це є те, що існує у світі Моєї пракріті, — всього вісім.

7:5. Така Моя нижча природа. Пізнай Мою іншу природу — вищу, Котра є Елемент Життя, о могутньоозброєний, за допомогою Якого тримається увесь світ.

7:6. Вона є лоно* всього сущого. Я є Джерело (проявленого) всесвіту, і в Мені зникає вона!

7:7. Немає нічого вище Мене! Все нанизано на Мене, як перлини нанизані на нитки!

7:8. Я — і смак води, о Каунтею, Я — і блиск Місяця і світло Сонця, і Пранава*, і Всесвітнє Знання, і Космічний Глас, і людяність у людях!

7:9. Я — чистий запах землі та тепло вогню! Я — життя всього сущого та подвиг подвижників!

7:10. Спробуй пізнати в Мені Споконвічну Суть всіх істот, о Партхо! Я — Свідомість усіх, хто розвинув свідомість, Я — осяйна пишнота всього прекрасного!

7:11. Я — сила сильного, котрого залишили прихильності та сексуальна пристрасть! Я ж — сексуальна сила*, що не суперечить дхармі, в усіх істотах, о володарю Бхарат!

7:12. Знай, що і саттва, і раджас, і тамас — від Мене походять. Але зрозумій, що не Я — в них, а вони — в Мені!

7:13. Увесь світ, введений в оману властивостями трьох гун, не знає Мене — Незмінного, що перебуває за межами цих гун!

7:14. Воістину, важко перебороти Мою майю, утворену гунами! Лише ті, хто наближається до Мене, переступають її.

7:15. Ті, що творять зло — вони заблукали, вони найгірші серед людей — вони не приходять до Мене: майя позбавляє їх мудрості — і вони віддаються природі демонів.

7:16. Є чотири види праведних, що сподіваються на Мене, о Арджуно: ті, хто прагне вирватися зі страждань, ті, хто жадає знань, ті, хто шукає особистих досягнень і мудрі.

7:17. Усіх перевершує врівноважений та безроздільно відданий Мені мудрець. Воістину, Я бажаний, насамперед, для мудрого, і він дорогий Мені!

7:18. Всі вони — гідні! Але мудрого Я шаную як подібного Собі! Адже, зливаючись зі своїм Атманом, він осягає Мене — свою Найвищу Мету!

7:19. Наприкінці багатьох народжень сповнений мудрості приходить до Мене. «Васудева* є Все!» — каже той, хто досяг виняткових якостей Махатми.

7:20. Ті, мудрість яких розвіяна хтивими прагненнями, звертаються до «богів», удаючись до зовнішніх обрядів, що відповідають їхній власній природі.

7:21. Якому б образу з відданою вірою не поклонялися люди — Я зміцнюю віру кожного.

7:22. Проникнуті цією вірою, вони моляться — і отримують із того джерела. Але веління дарувати омріяне від Мене йде.

7:23. Воістину, недовговічний плід, що знаходять його нерозумні: ті, хто поклоняється «богам» — ідуть до тих «богів», а ті, хто наповнився любов’ю до Мене — до Мене йдуть!

7:24. Мене, Непроявленого, нерозумні вважають Таким, Що досяг проявлення*, не відаючи Мого безмежного, вічного та неперевершеного Буття.

7:25. Не всіма пізнаюсь Я, схований у Моїй творчій майї. Світ, що блукає, не знає Мене — Ненародженого, Вічного!

7:26. І колишні, і теперішні, і майбутні Творіння знаю Я, о Арджуно, та Мене тут не знає ніхто!

7:27. Через блукання в подвійності, що походить від ваблень і відрази (до земних об’єктів), о Бхарато, всі (знову) істоти, що з’являються мандрують у цілковитому невіданні!

7:28. Але праведні люди, що викорінили свої вади, звільняються від цієї подвійності та рішуче прямують до Мене!

7:29. Шукаючи в Мені притулок, вони прагнуть до звільнення від народження та смерті. І вони приходять до пізнання Брахмана, до повної реалізації для себе Атмана, до розуміння принципів формування доль.

7:30. І хто пізнає Мене як Вище Буття, як Найвищого Бога, який приймає всі жертви, — ті, віддані Мені, зустрічаються зі Мною в пору свого відходу із тіла!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує сьома бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йога поглибленого ведення.

Бесіда 8.
Непорушний Вічний Брахман

Арджуна сказав:

8:1. Що можна назвати Брахманом, що — Атманом, що — дією, о Найвища Душа? Що є матеріальне, та що — Божественне?

8:2. Що є жертва, та як вона приноситься втіленим? І як, о Мадхусудано, той, котрий збагнув Атман, пізнає Тебе в годину кінця свого?

Благословенний сказав:

8:3. Непорушним і Вищим є Брахман. Головна суть (людини) є Атман. Те, що забезпечує життя втілених, іменується дією.

8:4. Знання про матеріальне стосується Моєї мінливої природи, а знання про Божественне — пуруші. Знання ж Вищої Жертви стосується Мене в цьому тілі, о кращий із втілених!

8:5. І той, хто, скидаючи з себе тіло, в час кінця усвідомлює лише Мене одного, той, безсумнівно, вступає в Моє Буття!

8:6. До якого б стану не звикла людина наприкінці свого перебування в тілі, у нім вона і залишається*, о Каунтею!

8:7. Тому думай про Мене повсякчас — і борися! Розумом і свідомістю прагнучи до Мене, ти обов’язково ввійдеш у Мене!

8:8. Умиротворена йогою, не відволікаючись ні на що інше та перебуваючи в постійному міркуванні про Всевишнього — така людина досягає Вищого Божественного Духа!

8:9. Хто знає все про Вічного Всюдисущого Володаря світу, про Того, Хто тонше найтоншого, про Основу всього, та Який не має форми, а сяє подібно Сонцю за мороком,

8:10. хто у пору відходу не відхиляється розумом і любов’ю, перебуваючи в Йозі*, хто також відкриває прохід енергії* між бровами — той досягає Вищого Божественного Духа!

8:11. Той Шлях, який знаючі називають Безперервним, яким прямують подвижники через самоопанування та звільнення від пристрастей, яким ідуть брахмачарії, — цей Шлях поясню тобі коротко.

8:12. Замкнувши всі проходи тіла*, зосередивши розум у серці, до Найвищого спрямував Атман і закріпившись непорушно в Йозі,

8:13. виконуючи мантру Брахмана АУМ* і усвідомлюючи Мене, будь-хто, залишаючи тіло, досягає Вищої Мети.

8:14. Хто постійно думає лиш про Мене, не відволікаючись ні на що інше, той урівноважений йог, о Партхо, легко досягає Мене!

8:15. Прийшовши до Мене, ці Махатми більше не повертаються до народження в скороминущі обителі скорботи: вони досягають Вищої Досконалості.

8:16. Ті, хто живе у світах до світу Брахмана* — втілюються знову, о Арджуно! Але ті, хто досягли Мене більше не підлягають народженню!

8:17. Хто знає День Брахмана, що триває тисячу юг*, і Його Ніч, що завершується в тисячу юг, той знає День і Ніч.

8:18. Із Непроявленого випливає все Проявлене з початком Дня. При настанні Ночі воно розчиняється в тім, що йменується Непроявленим.

8:19. Вся безліч істот, що народжувалися одне від одного, зникає з настанням Ночі. З настанням Дня істоти, за Вищим Велінням, з’являються знову.

8:20. Але, воістину, вище цього Непроявленого є ще інше Непроявлене, Котре теж залишається, у той час як все Проявлене знищується.

8:21. Це Непроявлене іменується Найдосконалішим і відоме як Вища Мета! Досягнувши Його, більше ніхто не повертається. Це — Те, Що перебуває в Моїй Найвищій Обителі.

8:22. Ця Вища Свідомість, о Партхо, досягається незламною відданістю Йому одному — Тому, у Якому перебуває все суще Яким пронизаний увесь світ!

8:23. Той час, коли залишають тіла йоги, які більше не повертаються, а також про те, коли вмирають йоги, яким належить повернутися, — про це Я сповіщу тобі, о царствений Бхарато!

8:24. Умираючи при вогні, при світлі дня, під час прибуваючого місяця, протягом шести місяців північного шляху сонця, йоги, що знають Брахмана, ідуть до Брахмана.

8:25. Вмираючи в диму, у нічний час, при убуванні місяця, протягом шести місяців південного шляху сонця, йоги, знаходячи місячне світло, повертаються.

8:26. Світло і Морок — такі два вічно існуючі шляхи. Першим прямує той, хто не повертається, по другому йде той, хто знову повертається.

8:27. Знаючи ці два шляхи, хай не заблукає йог! Будь же завжди непохитний у йозі, о Арджуно!

8:28. Вивчення Вед, здійснення жертвоприношення, аскетичних подвигів і добрих справ — дають плоди цих заслуг. Але над усім цим піднімається йог, котрий володіє істинним знанням, — він досягає Найвищої Обителі!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує восьма бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Непорушний Вічний Брахман.

Бесіда 9.
Царствене Знання тa
Царствена Таємниця

Благословенний сказав:

9:1. Тобі, незаздрісному, Я повідаю найпотаємну таємницю, мудрість, пізнавши яку, ти звільнишся від кайданів матеріального існування.

9:2. То є царствена наука, царствена таємниця, найвищий очисник. Безпосереднім досвідом досяжна в міру зростання праведності, вона легко впроваджується до життя та дає безперервні плоди.

9:3. Ті, хто заперечує ці знання, не досягають Мене та повертаються до шляхів смерті цього світу.

9:4. Мною — у Моєму непроявленому вигляді — пронизаний увесь цей світ. Усі істоти мають коріння в Мені, але Я не маю кореня в них.

9:5. Але і не в Мені всі істоти — подивись на Мою Божественну Йогу! Підтримуючи всі істоти, але не маючи кореня в них, Моя Сутність є Силою, Що Підтримує їх.

9:6. Подібно тому, як могутній вітер, що літає всюди, перебуваючи в просторі, — так і все суще перебуває в Мені. Спробуй зрозуміти це!

9:7. Наприкінці Кальпи, о Каунтею, всі істоти* поглинаються Моєю пракріті. У новій Кальпі Я створюю їх знов.

9:8. Входячи в Мою пракріті, Я створюю знову всі істоти, їх — безсилих — Своєю Силою.

9:9. І не зв’язують ці дії Мене, Того, Хто перебуває в безпристрасності, Того, Хто не прив’язаний до дій!

9:10. Під Моїм началом пракріті народжує все, що рухається та нерухоме. От чому, о Каунтею, діє цей космічний прояв.

9:11. Безумці нехтують Мною, зустрічаючи Мене в людській тілесній подобі, тому що не відають Моєї Найвищої Божественної Суті!

9:12. Вони — заблукали у вірі, заблукали у справах, заблукали в знаннях, зайшли в глухий кут, демонічні, та піддалися брехні!

9:13. А Махатми, о Партхо, вийшовши з Моєї Божественної майї, — служать Мені цілеспрямовано, знаючи Мене як Невичерпне Джерело Творіння!

9:14. Одні з них, завжди прославляючи Мене, гарячі в своєму прагненні до Мене, — просто шанують Мене з любов’ю.

9:15. Інші ж, жертвуючи жертвою мудрості, — шанують Мене як Єдиного та Багатогранного, який присутній скрізь.

9:16. Я — жертовність! Я — жертва! Я — також і олія, і вогонь, і принесені дари!

9:17. Я — Отець всесвіту, Матір, Опора, Творець, Усе-Ціле Знання, Очисник, мантра АУМ! Я — також Ріг, Сама та Яджур Веди!

9:18. Я — Ціль, Коханий, Владика, Свідок, Обитель, Притулок, Люблячий, Початок, Кінець, Основа, Скарбниця, Невичерпне Джерело!

9:19. Я — даю тепло! Я — затримую та надсилаю дощ! Я — Безсмертя, а також смерть! Я — Проявлене та Непроявлене, о Арджуно!

9:20. Хто знає три Веди, які п’ють сому*, які вільні від гріха, та ті, що поклоняються Мені жертовністю, і що просять у Мене шлях до раю — вони, досягнувши світу «богів», куштують від їх «божественних бенкетів».

9:21. Насолодившись цим великим Небесним світом, вичерпавши свої заслуги, вони вертаються знову в цей світ смертних. Таким чином, ідучи за трьома Ведами, віддаючись земним бажанням, — вони знаходять недовговічне.

9:22. А для тих, які сподіваються на Мене одного з твердою вірою та відданістю, та не думають ні про що інше, — тим Я дарую Своє Заступництво!

9:23. Навіть і ті, які віддані «богам», але поклоняються їм з повною вірою, — вони в той же час поклоняються й Мені, о Каунтею, хоча й помилковим чином!

9:24. Всі принесені жертви смакуються Мною, бо Я — Господь! Але вони не знають Моєї Суті та тому віддаляються від істини.

9:25. Ті, що поклоняються «богам» — ідуть до «богів», ті, що поклоняються предкам — ідуть до предків, ті, що поклоняються духам природи, — ідуть до духів природи, а ті, хто приносить себе Мені — ідуть до Мене!

9:26. Якщо хто з любов’ю приносить Мені навіть лист, квітку, плід або воду — Я приймаю це від чистого Атманом як дар любові!

9:27. Що б ти не робив, що б ти не їв, що б не приносив у жертву або в дарунок, який би подвиг ти не здійснював, о Каунтею, — все це роби як приношення Мені!

9:28. Так звільнишся ти від кайданів діянь, що народжують як добрі, так і погані кармічні плоди! І з’єднавшись із Атманом через санньясу та йогу, ти знайдеш Звільнення в Мені!

9:29. Я однаковий до всіх істот. Немає для Мене ненависного чи дорогого. Але, воістину, ті, які з любов’ю надіються на Мене, ті — в Мені, і Я — в них!

9:30. Навіть якщо самий «грішний» шанує Мене нероздільним серцем — той також повинен вважатися праведним, тому що він вирішив праведно!

9:31. Швидко стане він виконавцем дхарми та досягне вічного світу. Не сумнівайся: люблячий Мене — не загине!

9:32. Всі, які шукають притулку в Мені, о Партхо, навіть хто народився в недолугих батьків — жінки, вайшьї, шудри — вони всі вступають на Найвищий Шлях!

9:33. Наскільки ж більшою мірою це стосується праведних брахманів і сповнених любов’ю мудрих раджів! І ти — перебуваючи в цьому безрадісному світі — сподівайся на Мене!

9:34. На Мене спрямовуй свій розум, люби Мене, жертвуй Мені, шануй Мене! До Мене остаточно ти прийдеш, будучи поглинений Атманом, якщо поставиш Мене своєю Вищою Метою!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує дев’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Царствене Знання та Царствена Таємниця.

Бесіда 10.
Силопроявлення

Благословенний сказав:

10:1. Знову, о сильнорукий, почуй Мої вищі повчання в благо тобі — Моєму улюбленому!

10:2. Не знають Мого походження ні «сонми богів», ні безліч великих мудреців! Тому що Я є прабатько всіх «богів» і всіх великих мудреців!

10:3. Хто зі смертних пізнає Мене — Ненародженого, Безначального Великого Господа всесвіту — той, воістину, не заблукав, і звільняється від усіх кайданів своєї долі!

10:4. Усвідомленість дій, мудрість, рішучість, всепрощення, правдивість, самовладання, спокій, радість, біль, народження, помирання, страх і безстрашність,

10:5. співчуття, урівноваженість, задоволеність, подвижництво, щедрість, слава та безчестя — Я створюю все це розмаїття станів живих істот.

10:6. Сім великих мудреців і четверо Ману до них — також походять від Моєї природи та за Моїй задумом. Від них виникло все населення.

10:7. Хто пізнав цю Мою Велич і Мою Йогу — той дійсно глибоко занурений в йогу, в цьому немає ніяких сумнівів!

10:8. Я — Джерело всього, все розвивається від Мене! Зрозумівши це, мудрі шанують Мене в глибокому захопленні!

10:9. Спрямувавши свої думки до Мене, віддавши свої життя Мені, просвіщаючи один одного, постійно розмовляючи про Мене, — вони задоволені та радісні!

10:10. Їм — завжди сповненим любов’ю — Я дарую буддхі-йогу, за допомогою якої вони досягають Мене!

10:11. Допомагаючи їм, Я розсіюю темряву помилок з їхніх Атманів сяйвом знань.

Арджуна сказав:

10:12. Ти — Найвищий Бог, Найвища Обитель, Досконала Чистота, Вселенська Душа, Первинний, Вічний Господь наш!

10:13. Всі мудреці проголошували Тебе таким — і божественний мудрець Нарада, і Асіта, і Девала, і Вьяса! А нині Ти Сам повідав мені те ж саме.

10:14. Я вірю в істинність усього, що Ти говориш мені! Твої Прояви, о Благословенний Господь, — ні для богів, ні для демонів незбагненні!

10:15. Ти лише Сам знаєш Себе як Атман Атманів, як Вищу Душу, як Джерело всіх творінь, як Володаря всього сущого, Правителя богів, Хазяїна всесвіту!

10:16. Вшануй повідати мені, нічого не ховаючи, про Твою Божественну Славу, в якій Ти перебуваєш, пронизуючи всі світи!

10:17. Як мені пізнати Тебе, о Йог, безперестанним міркуванням? У який спосіб повинен я думати про Тебе, о Благословенний?

10:18. Докладно повідай мені знову про Твою Йогу та Славу! Ніколи не насичуся я, слухаючи Твої життєдайні слова!

Благословенний сказав:

10:19. Хай буде по-твоєму! Тобі Я повідаю про Мою Божественну Славу — лише найважливіше — тому що немає кінця Моїм Проявам.

10:20. О переможцю ворогів! Я — Атман, що перебуває в серцях усіх істот. Я — початок, середина, а також кінець всіх створінь.

10:21. З адітій Я — Вішну. Із світил Я — променисте Сонце. Із усіх вітрів Я — Владика вітрів. З інших світил Я — Місяць.

10:22. Із Вед Я — Самаведа. Із «богів» Я — Цар «богів». Із усіх індрій Я — розум. В істотах Я — Життєдайна Сила.

10:23. Серед рудрів Я — Шанкара*. Я — Владика Божественного та демонічного. Із васу Я — вогонь. Із гір — Меру.

10:24. Знай Мене, о Партхо, як Головного всіх жерців Бріхаспаті. Із полководців Я — Сканда. Із водойм Я — океан.

10:25. Із великих ріші Я — Бригу. Із слів Я — АУМ. Із жертвоприносин Я — співання мантр. Із нерухомого Я — Гімалаї.

10:26. Із всіх дерев Я — ашваттха. Із гандхарвів Я — Чітраратха. Із досконалих Я — мудрий Капіла.

10:27. Із всіх коней — знай Мене як із нектару народженого Учайшраву. Серед царствених слонів Я — Айравата. Серед людей Я — Цар.

10:28. Із зброї Я — блискавка. Із корів Я — камадука. Із тих, хто зароджується, Я — Кандарпа. Із змій Я — Вазукі.

10:29. Із нагів Я — Ананта. Із мешканців моря Я — Варуна. Із предків Я — Ар’яма. Із суддів Я — Яма.

10:30. З дайтьїв Я — Прахлада. Із тих, хто рахують, Я — час. Із диких звірів Я — лев. Із птахів Я — Гаруда.

10:31. Із стихій, що очищають, Я — вітер. Із воїнів Я — Рама. Із риб Я — Макара. Із річок Я — Ганг.

10:32. Творінням Я — початок, кінець, а також середина, о Арджуно. Із наук Я — наука про Божественний Атман. Я ж — і мова обдарованих словом.

10:33. Із букв Я є буква А. Я ж — подвійність у сполученнях букв. Я — також вічний час. Я — Творець Всюдиликий.

10:34. Я — і смерть, що зносить усе, та виникнення всього прийдешнього. Із жіночих якостей Я — незвичайність, краса, витончена мова, пам’ять, розум, стійкість, прощення.

10:35. Із гімнів Я — бріхатсаман. Із поетичних розмірів Я — гаятри. Із місяців Я — маргашірша. Із пір року Я — квітуча весна.

10:36. Я — і в грі шахраїв, і в пишноті самих розкішних речей. Я — перемога. Я — рішучість. Я — правда правдивого.

10:37. Із нащадків Врішні Я — Васудева. Із Пандавів Я — Джананджая. Із муні Я — Вьяса. Із співаків Я — Ушана.

10:38. Я — кара за беззаконня. Я — моральність для тих, хто прагне перемоги. Я безмовність таємниці. Я — знання знаючих.

10:39. І все, що є Суть усього сущого, — це Я, о Арджуно! І немає нічого, що рухається або нерухоме, що могло б існувати без Мене!

10:40. Немає меж Моїй Божественній Силі, о покорителю ворогів! Все, проголошене тобі, — лише приклади до Моєї Божественної Слави!

10:41. Усе, що могутнє, істинне, прекрасне та міцне, — пізнай, що все це є лише незначна частина Моєї Величі!

10:42. Але до чого тобі знання всіх цих подробиць, о Арджуно? Ожививши увесь всесвіт частиною Себе, Я залишаюся!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує десята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Силопроявлення.

Бесіда 11.
Споглядання Вселенського Образу

Арджуна сказав:

11:1. Ці сокровенні слова про Найбільшу Таємницю Божественного Атмана Ти розповів, співчуваючи, мені. І цим розсіялася моя необізнаність.

11:2. Про виникнення та зникнення всіх істот почув я від Тебе, о Лотосоокий! Почув я також про Твою Незмінну Велич!

11:3. Такого, як Ти описуєш Себе, о Первинний Великий Господь, я прагну побачити Тебе — Твій Божественний Образ, о Найвищий Дух!

11:4. Якщо Ти вважаєш, що я гідний бачити Його, о Господи, яви мені Свою Вічну Сутність, о Владико Йоги!

Благословенний сказав:

11:5. Споглядай, о Партхо, Мій Образ — столикий, тисячовидний, Божественний, багатобарвний, різноманітний!

11:6. Споглядай адітьїв, васу, рудрів, асвін, марутів! Споглядай незліченні дива, о Бхарато!

11:7. Споглядай у Моїй Суті, о Гудакешо, весь всесвіт — рухомий та нерухомий — з усім, що ти жадаєш побачити!

11:8. Але, воістину, ти не зможеш споглядати Мене цими твоїми очима — Божественні очі Я дарую тобі. Поглянь же на Мою Царствену Йогу!

Санджая сказав:

11:9. Мовивши це, Великий Владика Йоги явив Арджуні Свій Вселенський Образ

11:10. з незліченними вустами та очима, з багатьма дивними явищами, з незліченними божественними прикрасами, що вражає різноманітною божественною зброєю,

11:11. в божественних одіяннях і намистах, у запахах божественних ароматичних олій, з відкритим всюди обличчями, всепречудесний, полум’яніючий, безкінечний!

11:12. І якби сяйво тисячі Сонць одночасно спалахнуло в небі, таке сяйво могло б бути подібним до слави цієї Великої Душі!

11:13. У ній Арджуна побачив увесь всесвіт, розділений на багато світів, але об’єднаний воєдино в Тілі Вищого Божества.

11:14. Тоді здивований та вражений Арджуна схилив голову перед Божеством і, склавши руки перед грудьми, заговорив.

Арджуна сказав:

11:15. У Тобі, о Боже, я бачу «богів», всі види істот: Брахмана-Владику в чудесній лотосній асані, всіх ріші та дивних зміїв небесних!*

11:16. З руками, черевами, вустами, очима без ліку — всюди я бачу Тебе — безмежні Твої прояви! Ні початку, ні середини, ні кінця Твоєї Слави, о Безкінечний, Безмежний Господь, не можуть побачити мої очі!

11:17. Сяйво Твоє, безкрайнє Твоє Світло усюдисуще — з дисками, вінцями та скіпетрами я бачу! Подібний полум’ю, що спалахує як сліпуче Сонце, направляєш Ти потоки променів незримих!

11:18. Ти — вище всіх моїх думок, о Неминущий Господь, Найвища Мета, Основа всесвіту, вічної дхарми Безсмертний Хранитель, Споконвічна Душа — таким бачить мій розум Тебе!

11:19. Ти — без початку, середини та кінця! Ти — безмежний за Силою! Твої руки — без ліку! Немов безліч Сонць і Місяців — очі Твої! Коли ж Лик Твій я бачу — як жертовне полум’я палає Воно та Славою Твоєю обпалює світи!

11:20. Тобою лише одним наповнюються і Небеса, і Земля, і все, що незримо простягається між ними! Ввесь світ триєдиний перед Тобою тремтить, о Могутній, — перед Твоїм Ликом, що викликає сум’яття!

11:21. Себе вручають Тобі «сонми богів», склавши в побожному страхові руки! Кличуть усі Тебе! І воїнства святих, які співають Тобі славу, складають пісні, що звучать, наповнюючи світ!

11:22. І хмари рудрів, адітьїв, васу та садхьїв, вішвів, асвінів, марутів, предків гандхарвів, асурів, якшів, «богів» — усі, з захопленням, дивляться на Тебе!

11:23. Побачивши Твій Образ могутній з очима та вустами без ліку, з рядами зубів, що наводять страх, і грудьми великими, з незліченною кількістю рук і ніг — побачивши те, що побачив я, світи всі тремтять!

11:24. Як веселка в небі, переливаєшся Ти сліпучим світлом — з розкритими вустами та величезними полум’яніючими очима! Ти пронизуєш мій Атман!... Дивлюся на Тебе — і марніє моя сила, спокій мене полишає!...

11:25. Подібно до вогняних блискучих мечів видніються ряди Твоїх зубів, що лякають із розкритих страшних щелеп. Бачачи це, не знаю я, куди сховатися мені від вигляду Твого! О помилуй, Владико, Обитель світів!

11:26. Дхрітараштри сини, а з ними безліч володарів із різних країн Землі, Бхішма, Дрона та Карна, а ще з обох ворогуючих станів весь цвіт хоробрих витязів —

11:27. всі спішно прагнуть у відкриті вуста Твої! І блискають у них ряди зубів, що жахають. Як жорна могутні — всіх воїнів захоплених вони розтирають, миттєво перетворюючи на порох!

11:28. Як води річок стрімко та гомінливо несуться у великий океан, так спрямовуються ті могутні воїни, царі Землі, у Твої відкриті опаляючі вуста!

11:29. Як міль, нестримно прискорюючи свій політ, летить у вогонь, щоб загинути в ньому, так і вони прагнуть у страшні вуста, щоб, зникнувши в них, знайти там смерть!

11:30. Все поглинаючи спереду та позаду і з усіх боків, полум’я безлічі Твоїх язиків спопеляє всіх! Наповнений простір Сяйвом Твоїм! Палає світ у вогні Твоїх всепроникаючих променів, о Господи!

11:31. Твою суть мені відкрий! Твій вигляд так безмірно жахає! Я падаю ниць перед Тобою! Помилуй, молю Тебе, о Могутній Господь! Що приховано в Тобі — я прагну пізнати! Але Твій нинішній образ жахає мене!

Благословенний сказав:

11:32. Я — Час, що несе розпач у світ, що винищує всіх людей, являючи свій закон на Землю. Ніхто з воїнів, які, готуючись до битви, шикуються в шеренги, не вислизнуть від смерті! Ти один не перестанеш жити!

11:33. І тому — повстань! І досягай слави своєї, долай ворогів і насолоджуйся міццю царства свого! Моєю Волею вони вже уражені! Ти ж надай цьому лише зовнішнього вигляду, вбий їх своєю рукою!

11:34. Уже і Дрона, і Бхішма, і Джаядратха, і Карна, і всі воїни, що стали тут, — усі приречені на загибель. Бийся ж без страху, Арджуно! І перемога на полі битви буде твоя!

Санджая сказав:

11:35. Почувши слова, мовлені Господом, Арджуна, здригаючись, упав ниць, і заїкаючись від страху, звернувся знову до Крішни так:

11:36. У піснях і гімнах славлячи Тебе, радіють по праву всі світи, споглядаючи Твою Велич, о Хрішікешо! Сонми святих простираються перед Тобою, та розбігаються нажахані демони!

11:37. І як не шанувати Великого Атмана, Що вищий Брахмана! О Безмежний! Господь усіх праведників! Усіх світів Заступник! Вічний! Ти — і Буття, і Небуття, і Те, що поза ними!

11:38. З богів немає вище Тебе! Первинний! Найвищий Притулок усього існуючого! Тобою пронизаний всесвіт! О Пізнаваний! О Всевідаючий! Він — всесвіт — який вміщується весь в Образі Твоєму!

11:39. Ти — і Бог вітру, і Бог життя, і Бог смерті, і Бог вогню, і Бог води! Ти — і Місяць, і Отець, і Праотець усіх істот! Тисячами вуст хвала Тобі! Слава! І Слава! І знову безмежна Слава Тобі!

11:40. Усе — ниць порохом перед Тобою! Слава Тобі з усіх боків! Немає меж ні Силі Твоїй, ні Владі Твоїй немає міри! Ти все вміщуєш, тому що Сам Ти і є Все!

11:41. І якщо я, вважаючи Тебе своїм другом, не відаючи вигукував: «О Крішна! О мій друже!», то робив я це не розуміючи Величі Твоєї, бездумно віддаючись почуттям свого серця!

11:42. І якщо, відпочиваючи і жартуючи, в грі, за трапезою, чи в годину веселощів не виказував я поваги належним чином Тобі — наодинці з Тобою або серед друзів, — молю Тебе: прости мій гріх, о Безмірний!

11:43. Отець світів і всього, що рухається та нерухоме! Найдостойніший і найславніший Гуру! Немає нічого, схожого на Тебе! Хто перевершить Тебе? Кому в усіх світах змагатися зі Славою Твоєю?

11:44. Я падаю в благоговінні перед Тобою, молю Тебе: будь терплячим до мене! Будь мені Отцем, будь Другом мені! Як люблячий до коханої — таким будь терпимим до мене!

11:45. Я бачив Славу Твою, ніким раніше незвідану! Від радості та страху тремтять мої груди. Молю Тебе: набудь попереднього Твого вигляду! О, помилуй, Господь богів, Притулок світів!

11:46. Я жадаю бачити попереднього Тебе — в сяючому вінці та з царственою патерицею у руці! Прояви любимий та знайомий образ Твій! Приховай нестерпний для смертного сторукий прояв Твій!

Благословенний сказав:

11:47. Арджуно! Милістю Моєю ти пізнав той найвищий та вічний Мій Образ, що розкривається тільки в Йозі, тільки в злитті з Атманом. З оточуючих тебе людей його ніхто й ніколи не відав.

11:48. Ні милосердні справи, ні знання Вед, ні приношення жертв, ні подвиги аскетів, ні знань глибочінь — ніщо не в силі розкрити той потаємний Мій Образ, що бачив ти.

11:49. Збентеження своє та жах згаси, не бійся, що побачив ти Мій страшний Образ! Забудь свій страх! Возвесели свій дух! Дивись на подобу Мою, знайому для тебе!

Санджая сказав:

11:50. Мовивши ці слова, Крішна знову явив Свій звичайний вигляд і утішив враженого Арджуну. Великий набув знову Свого лагідного вигляду.

Арджуна сказав:

11:51. Знову споглядаючи Твій лагідний людський образ, я опам’ятовуюся та повертається мій природний стан.

Благословенний сказав:

11:52. Цей Образ Мій, що ти пізнав, дуже важко побачити. Воістину, навіть «боги» постійно жадають побачити Його!

11:53. Не може ніхто побачити Мене таким, як бачив ти, навіть знаючи всі Веди, віддаючись аскетичним подвигам, приносячи пожертви та дарунки.

11:54. Одній тільки любові досяжне таке споглядання, о Арджуно! Тільки любові дано споглядати Мене в Моїй потаємній Суті та злитися зі Мною!

11:55. Той, хто робить усе (тільки) для Мене, для кого Я — Вища Мета, хто любить Мене, хто вільний від прихильностей, недоступний ворожнечі, — той приходить до Мене, о Пандаво!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує одинадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Споглядання Всесвітнього Образу.

Бесіда 12.
Бгакті-йога

Арджуна сказав:

12:1. Хто більш успішніший у йозі: чи ті, які повністю поглинені любов’ю до Тебе, а чи ті, які сподіваються на Непізнавану Непроявленість?

Благословенний сказав:

12:2. Ті, хто, скерувавши свій розум на Мене, постійно перебувають у відданій спрямованості до Мене, — ті успішніші в йозі.

12:3. Ті, які сподіваються на Незруйноване, Невимовне, Непроявлене, Усюдисуще, Непізнаване, Незмінне, Непорушне, Вічне,

12:4. які перемогли свої індрії, які врівноважено та спокійно ставляться до всього, які радіють благу всіх, — ті також приходять до Мене.

12:5. Але важче досягати (Мене) тим, чиї думки спрямовані на Непроявлене; їхній прогрес просувається з великими труднощами.

12:6. Ті ж, хто зрікся майї заради Мене та зосередився на Мені, повністю віддавшись йозі, о Партхо,

12:7. — тих піднімаю Я швидко над океаном народжень і смертей, бо душею вони перебувають у Мені!

12:8. Спрямуй свої думки на Мене, поглиб себе як свідомість у Мене — воістину, будеш ти жити тоді в Мені!

12:9. Але якщо ти не в змозі твердо зосередити свою думку на Мені, — намагайся досягти Мене вправами йоги, о Джананджаю!

12:10. Якщо ти не здатен і на постійні вправи — зосередься на служінні Мені, виконуючи лише ті дії, які потрібні Мені, — і ти досягнеш Досконалості!

12:11. Якщо ж ти не здатен і на це, то спрямуй себе до Злиття зі Мною, зрікаючись особистої вигоди у своїй діяльності; приборкуй себе в такий спосіб!

12:12. Знання важливіші, ніж вправи. Медитація важливіша, ніж знання. Та зречення від особистої вигоди важливіше, ніж медитації! Адже за таким зреченням настає умиротворення.

12:13. Той, хто не виявляє ворожості до будь-якої істоти, хто налаштований дружелюбно та співчутливо, без земних прив’язаностей та егоїзму, врівноважений серед радості і жалю, всепрощаючий,

12:14. завжди задоволений; хто прагне до Єднання зі Мною, осягає рішучо Атман, присвятивши Мені розум і свідомість, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:15. Той, хто не завдає страждань людям і сам від людей не страждає, хто вільний від тривоги, захоплення, гніву, страху, — той дорогий Мені!

12:16. Той, хто не вимагає нічого від інших, хто чистий, знаючий, безпристрасний, безкорисливий, хто відмовивсь від усіх починань*, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:17. Той, хто не закохується та не ненавидить, хто не живе в журбі та не має зиску, хто піднявся над злом і добром, хто сповнений любові, — той дорогий Мені!

12:18. Урівноважений до друга та недруга, однаковий у славі та ганьбі, у теплі та холоді, серед радості та скорботи, вільний від «земних» прив’язаностей,

12:19. однаково зустрічає похвали та докори, небагатослівний, цілком задоволений всім, що відбувається, не прив’язаний до домівки, твердий в рішеннях, сповнений любові — такий дорогий Мені!

12:20. Воістину, всі, хто поділяє цю мудрість життєдайну, сповнені віри, для кого Я — Найвища Мета, — ці, люблячі Мене, дорогі Мені понад усе!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Вченні йоги, сповідує дванадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Бґакті-йога.

Бесіда 13.
«Поле» та «Знаючий поле»

Арджуна сказав:

13:1. Про пракріті та пурушу, а також про «поле» та «знаючого поле», про мудрість і про все, що необхідно пізнати, — це хотів би я почути від Тебе, о Кешаво!

Благословенний сказав:

13:2. Це тіло, о Каунтею, іменується «полем». Того, хто знає його, мудреці називають «знаючим поле».

13:3. Пізнай Мене як «Знаючого поле» в усіх «полях». Істинне знання «поля», а також «Знаючого поле» — це називається Мною мудрістю, о Бхарато!

13:4. Яке це «поле», яка його природа, як воно змінюється та звідки воно, а також хто Він і яка Його Сила — ти тепер це почуєш коротко від Мене.

13:5. На різні лади оспівували це мудреці в різних гімнах і віщих словах Брахмасутри, сповненої розуму.

13:6. Знання великих елементів*, індивідуальних «я», розуму, а також Непроявленого, одинадцяти індрій та п’яти «пасовищ» індрій,

13:7. смиренність, чесність, незлобливість, всепрощення, простота, служіння учителеві, чистота, стійкість, самовладання,

13:8. безпристрасне ставлення до земних об’єктів, а також відсутність егоїзму, проникнення в суть страждання та зла нових народжень, старості та хвороби,

13:9. відсутність земних прив’язаностей, свобода від поневолення дітьми, дружиною або оселею і постійна душевна рівновага серед бажаних і небажаних подій,

13:10. непохитна та чиста любов до Мене, безроздільне прагнення до позбавлення від марного спілкування з людьми, перебування в самодостатності*,

13:11. постійність у духовному пошуку, спрямованість до пізнання справжньої мудрості — все це визнано істинним; інше — невідання!

13:12. Відкрию тобі те, що повинне бути пізнаним, що, будучи пізнаним, веде до Безсмертя: то є Безначальний Найвищий Брахман, що знаходиться за межами буття та небуття (істот).

13:13. Усюди маючи руки та ноги, очі, голови та вуста, всевидющий — Він перебуває у світі, обіймаючи все.

13:14. Маючи всі відчуття, не маючи органів почуттів, не маючи прив’язаностей ні до чого, але підтримуючий всіх істот, вільний від трьох гун і, який користується гунами,

13:15. поза та всередині всіх істот, перебуваючи у спокої і все-таки діючий, невловимий за своєю тонкістю, завжди близький та водночас невимовно далекий — такий незмінний Він!

13:16. Не розділений серед істот і все-таки існуючий нарізно в кожному, Він пізнається як Помічник усіх. Він обіймає Собою всіх і спрямовує в розвитку.

13:17. Про Нього, про Світло всього світлого говориться, що Він перебуває поза межами темряви. Він — Мудрість, Ціль усякої мудрості, мудрістю осяжна, яка перебуває в серцях усіх!

13:18. Такі «поле», мудрість і предмет мудрості в короткому викладі. Пізнавши їх, відданий Мені учень пізнає Мою Суть.

13:19. Пізнай, що і пуруша, і пракріті теж не мають початку. Пізнай ще — просування по гунах відбувається завдяки існуванню в пракріті.

13:20. Пракріті розглядається як джерело виникнення причин і наслідків. А пуруша є винуватцем вкушання приємного та неприємного.

13:21. Перебуваючи в пракріті, пуруша, що втілилася, обов’язково зливається з гунами, що виникли з пракріті. Прихильність до тієї чи іншої гуни є причиною її народжень у гарних чи поганих умовах.

13:22. Спостерігаючий, Підтримуючий, Всеприймаючий, Всевишній Владика, а також Божественний Атман — так іменується в цьому тілі Найвищий Дух.

13:23. Хто в такий спосіб пізнав пурушу, пракріті та три гуни, той — у яких би умовах не був — більш не підлягає народженню!

13:24. Медитуючи в Атмані, деякі пізнають із Атмана Атман. Інші (пізнають Атман) через санкх’я-йогу. Треті (ідуть до цього) через карму-йогу.

13:25. Також і ті, які не відають про все це, але, чують від інших, щиро поклоняються, — також виходять за межі дороги смерті, прилучаючись до того, що чули!

13:26. О кращий із Бхарат! Знай, що все існуюче — нерухоме та те, що рухається, — походить від взаємодії «поля» та «Знаючого поле»!

13:27. Хто бачить Найвищого Господа, який не гине в тому, що гине, та одночасно перебуває в усіх істотах, — хто так бачить, той бачить істинно!

13:28. Хто справді бачить Ішвару, котрий однаково перебуває скрізь, той уже не зможе зійти з істинного шляху!

13:29. Той, хто бачить, що всі дії виконуються лише в пракріті, а Атман лишається в спокої, — той, воістину, бачить!

13:30. Коли він зрозумів, що різноманітне буття істот коріниться в Єдиному та виходить із Нього, — тоді він досягає Брахмана.

13:31. Вічний та не зв’язаний пракріті Божественний Атман, хоч і перебуває в тілах, та не діє і не піддається впливові, о Каунтею!

13:32. Як всюдисуща пустота не змішується ні із чим через свою тонкість, так і Атман, перебуваючи в тілах, не змішується ні з чим.

13:33. Але, подібно до того, як Сонце освітлює землю, так і Владика «поля» осяює все «поле», о Бхарато!

13:34. Хто очима мудрості бачить цю різницю між «полем» і «Знаючим поле» та знає процес звільнення індрій від пракріті — той наближається до Вищої Мети!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує тринадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

«Поле» та «Знаючий поле».

Бесіда 14.
Звільнення від трьох гун

Благословенний сказав:

14:1. Далі Я повідаю тобі про те найвище знання, опанувавши яке, всі мудрі досягали Вищої Досконалості.

14:2. Хто знайшов притулок у цій мудрості та долучився до Моєї Природи, той більше не народжується навіть у новому циклі розвитку всесвіту та не гине наприкінці цього циклу.

14:3. Для Мене лоно — Великий Брахман. У Нього Я впроваджую зерна — та звідси відбувається народження всіх істот, о Бхарато.

14:4. У яких би лонах не народжувалися смертні, о Каунтею, Брахман — їхнє Вище Лоно. Я ж — Отець, що створює їх.

14:5. Саттва, раджас і тамас — це гуни, які виникають завдяки взаємодії з пракріті. Вони міцно прив’язують до тіла безсмертного мешканця тіла, о сильнорукий!

14:6. Із цих гун саттва, завдяки своїй незаплямованій чистоті — здоровій та світлій, — прив’язує потягом до радості та путами спілкування (до себе подібних людей) та пізнання (не головного в житті), о безгрішний!

14:7. Знай, що і раджас — жагучий початок — є джерелом прив’язаності до земного життя та бажань його, який сковує, о Каунтею, того, хто живе в тілі прагненням до дії!

14:8. Тамас же, народжений від невідання, вводить в оману тих, хто живе в тілах, зв’язуючи недбалістю, безтурботністю та лінощами, о безгрішний!

14:9. Саттва прив’язує до блаженства, раджас прив’язує до дій, тамас же, воістину, знищує мудрість і приковує до безтурботності.

14:10. Іноді гуна саттва перемагає раджас і тамас; коли ж верх бере раджас — тоді переможені саттва і тамас; а іноді запановує тамас, перемагаючи раджас і саттву.

14:11. Коли світло мудрості випромінюється з усіх частин тіла — тоді можна дізнатися, що в людині зростає саттва.

14:12. Жадібність, заклопотаність, прагнення до діяльності, бунтівливість, земні бажання — всі ці якості народжуються від зростання раджасу.

14:13. Тупість, лінь, безтурботність, а також омана — всі вони народжуються при зростанні тамасу.

14:14. Якщо в годину смерті у втіленому переважає саттва — тоді він вступає в чисті світи властителів вищих знань.

14:15. Якщо переважає раджас — він народжується потім серед прив’язаних до діяльності (у світі матерії). Помираючи ж у стані тамасу — він народжується знову в лонах нерозумних.

14:16. Плід праведної дії гармонічний та чистий. Воістину, плід пристрасті є страждання! Плід же неуцтва є блуканням у темряві!

14:17. Від саттви народжується мудрість. Від раджасу — жадібність. Безтурботність і божевілля походять від тамасу.

14:18. Хто перебуває в саттві, той духовно прогресує. Раджастичні залишаються на середньому рівні. Тамастичні деградують, пронизані найгіршими якостями.

14:19. Коли той, хто прозрів, не бачить інших причин діяльності, крім трьох гун, і коли він пізнає Те, що вище гун, — тоді він вступає в Мою Сутність.

14:20. Коли той, хто живе в тілі, звільняється від трьох гун, пов’язаних зі світом матерії, — тоді він звільняється від народжень, смерті, старості, страждань і пізнає Безсмертя!

Арджуна сказав:

14:21. Як впізнати того, хто звільнився від трьох гун, о Владико? Яка його поведінка та як він звільнявся від трьох гун?

Благословенний сказав:

14:22. Хто, о Пандаво, не боїться радості, діяльності та помилок, але й не прагне їх, коли вони відходять,

14:23. хто не здригається від проявів гун і, кажучи: «Гуни діють...», — стоїть, не залучений, осторонь,

14:24. урівноважений у ситуаціях щастя та горя, впевнений у собі, для кого грудка землі, камінь і золото — рівні, незмінний у приємному та неприємному, серед похвал і осуду,

14:25. врівноважений у честі та безслав’ї, однаковий з другом і недругом, відмовляється від прагнення до успіху в матеріальному світі — про таку людину кажуть, що вона звільнилася від трьох гун.

14:26. І той, хто служить Мені з непохитною любов’ю, — той, звільнившись від трьох гун, гідний стати Брахманом.

14:27. А Брахман нетлінний та безсмертний — на Мені заснований! Я — Основа споконвічної дхарми та Обитель кінцевого щастя!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує чотирнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення від трьох гун.

Бесіда 15.
Осягнення Найвищого Духа

Благословенний сказав:

15:1. Кажуть, що існує безсмертне дерево ашваттха, коріння якого росте вгорі, а крона внизу*. А листки його — слова подяки та любові. І хто його знає — той знавець Вед.

15:2. Донизу та вгору простираються його гілки, що живляться трьома гунами. Вони закінчуються на об’єктах індрій. Його корені — кайдани карми у світі людей.

15:3. Дивлячись зі світу матерії, ні такого його вигляду не осягнути, ні мети або призначення, та навіть його опори. І тільки коли потужним мечем звільнення від прихильностей відрубується це дерево, що міцно вкорінилося,

15:4. тоді відкривається дорога, з якої не повертаються. І там потрібно злитися з тим Первинним Духом, від Якого вийшов початок усього.

15:5. Без гордості та омани, подолавши зло прихильностей, розуміючи природу Вічного, утихомиривши статеву пристрасть, звільнившись від пари протилежностей, відомих, як радість і страждання, — такі люди впевнено прямують надійним Шляхом.

15:6. Там не світять, ні Сонце, ні Місяць, ні вогонь. Вступивши туди, більше не повертаються. Це — Моя Найвища Обитель!

15:7. Частка Мене, що стала у світі втілених істот душею, розміщує навколо себе в матеріальній природі свої індрії, з яких індрії розуму — шості.

15:8. Душа набуває тіла. А коли вона залишає його, Ішвара бере її та забирає, як вітер здуває пахощі квітів.

15:9. Слухом, зором, дотиком, смаком і нюхом, а також розумом душа сприймає з тіла об’єкти чуттів.

15:10. Ті, які помиляються, не бачать душу, коли вона прийшла або пішла, або перебуває в насолоді, захоплена гунами. Але ті, хто мають очі мудрості, — бачать!

15:11. Вірно спрямовані йоги пізнають не тільки душу, але й Атман у собі. Але нерозумні не знаходять Атман.

15:12. Знай, що осяйна пишнота, випромінена Сонцем, яке осяює простір, перебуваючи і в Місяці, і в вогні, — знай, що ця благодать іде від Мене!

15:13. Проникнувши в ґрунт, Я підтримую істот Своєю Життєвою Силою. Я живлю всі рослини, ставши для них чарівною сомою.

15:14. Ставши Вогнем Життя, Я живу в тілах тварин. І, з’єднавшись із вхідними та вихідними енергіями, Я трансформую в їхніх тілах чотири різновиди їжі.

15:15. Я перебуваю в серцях усіх! Від Мене — знання, згадування та забування! Я — Те, що повинно бути пізнане у Ведах! Я — воістину, Володар повного знання! Я також — Творець веданти.

15:16. Є два види пуруші в світі: бездоганна та схильна до помилок. Схильні до помилок усі створіння. Але Вища Пуруша називається бездоганною.

15:17. Але над ними обома є Найвища Пуруша, іменована Божественним Атманом*. Він, Який, пронизує Собою все, підтримуючи три світи, є Великим Ішварою!

15:18. Тому що Я — вище того, що руйнується, та навіть того, що ніколи не може бути зруйнованим! Я значусь у світі та у Ведах Найвищим Духом!

15:19. Хто не помиляється, знає Мене як Найвищого Духа, той, хто все пізнав, шанує Мене всією своєю суттю!

15:20. Отже, це найсокровенніше Вчення Мною дане, о безгрішний! Людина з розвиненою свідомістю, що його осягла, стає найбільш успішнішою у своїх зусиллях, о Бхарато!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує п’ятнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Осягнення Найвищого Духа.

Бесіда 16.
Розпізнавання Божественного
та демонічного

16:1. Безстрашність, чистота життя, ретельність у йозі мудрості, щедрість, самовладання, жертовність, вивчення св. Писання, подвижництво, простота,

16:2. неушкодження, правдивість, негнівливість, відчуженість, миролюбність, щирість, співчуття до живих істот, відсутність жадібності, м’якість, скромність, неметушливість,

16:3. сміливість, всепрощення, бадьорість, щирість, відсутність заздрості та гордості — хто має Божественну природу, той ці якості поєднує в собі.

16:4. Облудність, зарозумілість, гордість, гнівливість, а також брутальність і неуцтво — належать тому, хто має демонічні якості.

16:5. Божественні якості ведуть до Звільнення, демонічні — до рабства. Не бідкайся: ти народився для Божественної долі, о Пандаво!

16:6. Подвійно проявляють себе істоти в цьому світі: як Божественне та демонічне. Божественне було тобі викладено. Тепер почуй від Мене, о Партхо, як проявляється демонічне!

16:7. Демонічні люди не знають ні справжньої сили, ні помірності, ні чистоти, ані навіть порядності. У них немає правди.

16:8. Вони кажуть: «Світ — без правди, без змісту, без Ішвари! Він виник не з Великою Метою, а лише від статевої пристрасті!».

16:9. Люди таких поглядів відкидають Атман, мають нерозвинену свідомість, стають лиходіями та руйнівниками мінливого світу!

16:10. Віддаючись ненаситним земним бажанням, що призводять до погибелі, будучи гордовитими та зарозумілими, упевненими, що на цьому все й вичерпується;

16:11. піддаючись нескінченним згубним мудруванням, вони ставлять за вищу мету задоволення своїх прагнень, — вони мислять: «Тільки це і є!».

16:12. Зв’язані сотнями кайданів очікування, віддаючись хтивості та гніву, вони домагаються неправедними шляхами нагромадження багатства заради почуттєвих насолод.

16:13. «Сьогодні я досяг цього, а завтра я досягну іншого! Це багатство — уже моє, а те буде моїм у майбутньому!

16:14. Я вбив цього ворога, та інших також я уб’ю! Я — владика! Я — той, хто насолоджується! Я досяг досконалості, сили, щастя!

16:15. Я — багатий та славетний, хто може зрівнятися зі мною? Я приноситиму жертви, даватиму милостині, насолоджуватимусь!». Мислячи так, помиляються невігласи.

16:16. Заблудлі в безлічі помислів, заплутані в тенетах неправди, віддані угамуванню своїх земних пристрастей — падають у пекло нечестивих.

16:17. Зарозумілі, уперті, гонористі та сп’янені багатством, — вони роблять лицемірні жертви, противні духу Писань.

16:18. Сповнені егоїзмом, насильством, зарозумілістю, хтивістю та гнівом, вони ненавидять Мене* в інших тілах.

16:19. Цих ненависників, переповнених злом та жорстокістю, Я завжди кидаю в несприятливі, демонічні умови наступних народжень.

16:20. Потрапляючи в ці демонічні умови, життя за життям огортаючись оманою, які прагнуть не до Мене, вони опускаються на самісіньке дно пекла.

16:21. Троїстий вхід до цього пекла, де гине людина: сексуальна пристрасть, гнів та жадібність. Тому людина повинна відмовитися від сих трьох!

16:22. Той, хто звільнивсь від цих трьох входів до мороку, творить своє власне благо, о Каунтею, та досягає Найвищої Мети!

16:23. Але хто, відкинувши св. Писання, потурає своїм примхам, той не досягне ні Досконалості, ні щастя, ні Вищої Мети!

16:24. Тож хай будуть для тебе св. Писання настановами про те, що ти повинен робити та чого робити не повинен! Довідавшись, що велять св. Писання, ти повинен узгоджувати з ними свої дії у цьому світі!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує шістнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпізнавання Божественного та демонічного.

Бесіда 17.
Трояке розділення віри

Арджуна сказав:

17:1. Який стан тих, які сповнені вірою, але зневажають правила, що обумовлені св. Писаннями? Чи перебувають вони у стані саттви, раджасу або тамасу?

Благословенний сказав:

17:2. Троякою за природою своєю буває віра втіленого: саттвічна, раджастична та тамастична. Слухай про всі три!

17:3. Віра кожного відповідає його сутності. Людина відповідає своїй вірі: яка її віра — така вона і сама.

17:4. Саттвічні уповають на Божественне, раджастичні — на істоти демонічної природи*, тамастичні — на мертвих та на нижчих духів.

17:5. Знай, що ті, хто здійснює не обумовлені святими Писаннями жорстокі аскетичні подвиги заради самомилування та водночас з гордості, ті, хто одержимі статевою пристрастю, прихильностями та насильством,

17:6. нерозумні, які ушкоджують елементи, з яких складаються їхні тіла, а отже й Мене, бо перебуваю всередині їхніх тіл, — знай, що їхні рішення демонічні!

17:7. Також і їжа, приємна для кожного, буває трьох видів, так само як і жертва, як аскетичні подвиги та дарунки. Почуй від Мене, чим вони різняться!

17:8. Їжа, від якої зростає довголіття, з’являється сила, здоров’я, життєрадісність і ясність настрою, — соковита, масляниста, живильна та смачна — та їжа шанується саттвічними.

17:9. Пристрасні жадають їжі гіркої, кислої, солоної, занадто перченої, збудливої, сухої та гарячої, тобто тієї, що спричинює горе, страждання, хвороби.

17:10. Зіпсована, несмачна, смердюча, гнила, із відходів, а також брудна їжа до вподоби тамастичним.

17:11. Жертва, принесена людиною без думки про винагороду, згідно із св. Писанням, із твердою впевненістю, що це є обов’язок, — така жертва саттвічна.

17:12. Жертва, принесена з думкою про винагороду, а також для самовдоволення, — знай, що така жертва йде від раджасу!

17:13. Жертва, що не відповідає релігійним настановам, вчинена без потреби нагодувати нужденних, без священних слів, без щедрості, без віри, — така жертва називається тамастичною.

17:14. Шанування, що віддане Божественному, брахманам, учителям та мудрецям, чистота, простота, помірність і неушкодження (тілу) — такий аскетизм тіла.

17:15. Слово, що не викликає невдоволення, правдиве, приємне та корисне, а також повторення священних текстів — такий аскетизм мови.

17:16. Ясність думки, смиренномудрість, небагатослівність, контроль над думками, до всіх дружелюбність, а також природність життя — такий аскетизм розуму.

17:17. Цей троякий аскетизм, якщо він здійснюється людьми врівноваженими, сповненими найглибшої віри, без думок про винагороду, — такий аскетизм вважається саттвічним.

17:18. Заради пошани, честі та слави, а також з гордістю вчинений аскетизм — за природою своєю раджастичний, нестійкий, неміцний.

17:19. Аскетизм, чинений під впливом омани, із самокатуванням або з метою згубити іншого, — такий аскетизм за природою своєю тамастичний.

17:20. Той дарунок, що дається без думки про віддачу, з почуття обов’язку, в належний час і в належному місці, гідній людині, — такий дарунок вважається саттвічним.

17:21. Те, що дається з думкою про віддачу або про винагороду, з жалем, — такий дарунок іменується раджастичним.

17:22. Дарунок, що дається в неналежному місці, в неналежний час, людям, які того не варті, без шани, з презирством, — такий дарунок тамастичний.

17:23. «АУМ — ТАТ — САТ» — таке трояке визначення Брахмана у Ведах, що за давніх часів також використовувалося при жертвоприношеннях.

17:24. Тому словом «АУМ» ті, хто знає Брахмана, починають справи жертовності та акти самоприборкання, як обумовлюють св. Писання.

17:25. Коли без думок про винагороду здійснюють різні пожертвування та очищувальні акти самоприборкання, а також приносять саттвічні дарунки ті, хто прагне до Звільнення, — тоді це виконується зі словом «ТАТ».

17:26. Слово «САТ» вживається для позначення істинної реальності та блага, а також праведних діянь, о Партхо.

17:27. І постійно у жертовності, самоприборканні та добродійності теж вимовляється «САТ». І самі дії, що при цьому призначені, теж позначаються словом «САТ».

17:28. А те, що здійснюється без віри, — чи то жертва, милостиня, подвиг чи щось інше — є «АСАТ», тобто «НІЩО» — і тут, і після смерті!

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує сімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Трояке розділення віри.

Бесіда 16. Розпізнавання Божественного і демонічного

Арджуна сказав:

18:1. Мені б хотілося, о Наймогутніший, почути зокрема про сутність усамітненого способу життя та зречення!

Благословенний сказав:

18:2. Облишити діяльність, зумовлену особистими бажаннями, мудреці називають усамітненим життям*. Діяльність без прив’язаності до особистої вигоди йменується зреченням.

18:3. «Дія повинна бути облишена як зло!» — кажуть деякі релігійні мислителі. «Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути знехтуваними!» — кажуть інші.

18:4. Слухай Мої висновки про самітництво, о Бхарато! Усамітнення буває трояким, о тигре серед людей!

18:5. Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути покинуті, а повинні виконуватися. Вони очищають розумного.

18:6. Але й ці дії повинні відбуватися без прив’язаності до самої діяльності та без думки про винагороду, о Партхо!

18:7. Воістину, не слід відмовлятись від запропонованих дій! Така відмова, що походить від омани, вважається тамастичною!

18:8. Той, хто зрікається дії зі остраху фізичних страждань, кажучи «боляче!», здійснюючи в такий спосіб раджастичне зречення, — той не одержує плодів такого зречення.

18:9. Той, хто виконує необхідну дію, кажучи: «це повинне бути зробленим!», відмовляючись одночасно від прихильності до самої дії та користі, — той, о Арджуно, здійснює саттвічне зречення.

18:10. Зречення, сповнене гармонії та чистоти, розумне та вільне від сумнівів — не має ненависті до неприємної дії та не має прихильності до приємного.

18:11. Воістину, не може втілений відмовитися від дій повністю! Тільки той, хто відмовляється від особистої вигоди, — той справді відмовляється!

18:12. Добрий, недобрий та середній — такі бувають плоди дії для не усамітненого. Але для санньясина — немає плодів!

18:13. Дізнайся від Мене, о сильнорукий, про п’ять причин, з яких витікає будь-яка дія, та як вони викладені у санкх’ї:

18:14. обставини, сама людина, інші істоти, різні енергетичні поля, а також Божественна Воля — всього п’ять.

18:15. Яку б дію не чинила людина тілом, словом чи думкою — праведно чи не праведно, — причиною такої дії є ці п’ять (причин).

18:16. Отже, той, хто, завдяки своїй нетямущості, дивиться на себе як на єдину причину дії, — той, не нерозуміючий, не бачить!

18:17. Але той, хто позбувся такого егоцентризму, хто вільний свідомістю, — той, навіть борючись у цьому світі, воістину, не вбиває та не зв’язує себе цим!

18:18. Сам процес пізнання, пізнаване та той, хто пізнає, — ось три причини, що спонукують до дії. Спонукання, дія та той, хто діє, — ось три складові дії.

18:19. У термінах гун знання, дія та той, хто діє, також визначаються як троякі. Почуй про це від Мене!

18:20. Те знання, що бачить Єдина Незнищувана Істота в усіх істотах, не розділене в окремому, — знай, що таке знання саттвічне!

18:21. Але ті знання, що розглядають різноманітні істоти як окремі, — знай, що такі знання походять від раджасу!

18:22. Тоді як прагнення прикріпитися до кожної окремої речі, начебто вона є все, — нерозумне, вузьке, таке, що не охоплює реального, — таке знання називається тамастичним!

18:23. Належна дія, яка чиниться безпристрасно, без бажання винагороди та позбавлена прив’язаності до неї, — називається саттвічною.

18:24. Але дія, вчинена під натиском бажання її виконання, із самолюбуванням або з надмірним зусиллям, — така дія називається раджастичною.

18:25. Дія, розпочата під впливом омани, без урахування можливих несприятливих наслідків, заради загибелі, кривди, або груба — називається тамастичною.

18:26. Вільна від прив’язаності до дії, позбавлена самолюбування, сповнена впевненості та рішучості, незміно стійка до успіху та невдачі — така людина-діяч називається саттвічною.

18:27. Збуджений, жадаючий плодів своєї діяльності, жадібний, заздрісний, себелюбний, нечесний, охоплений радостями та горем — такий діяч називається раджастичним.

18:28. Гордовитий, грубий, злісний, упертий, хитрий, недбалий, підступний, тупий, повільний, похмурий, боягузливий — такий діяч називається тамастичним.

18:29. Потрійним також є розрізнення рівня розвитку свідомості та спрямованості — відповідно до трьох гун. Вислухай про це, о Джананджаю!

18:30. Хто розрізняє: що заслуговує — не заслуговує на увагу; потрібно — не потрібно робити; варто — не варто остерігатися; що є рабство — що є свобода, — хто розрізняє це, той має розвинену свідомість та перебуває в саттві.

18:31. Хто не розрізняє правильний та неправильний шлях або що варто, а чого не варто робити, — свідомість того не розвинена, та він перебуває в раджасі.

18:32. Хто окутаний пітьмою неуцтва, вважає неправильний шлях правильним і рухається в невірному напрямку — свідомість того тамастична, о Партхо!

18:33. Та непохитна спрямованість, що дозволяє управляти розумом, енергіями та індріями, а також постійно перебувати в Йозі, — така спрямованість саттвічна.

18:34. Але якщо людина спрямовує свої устремління і на істинний шлях, і на сексуальну пристрасть, і на вигоду в справах, о Арджуно, то такі її устремління, внаслідок прив’язаностей та зиску, — від раджаса!

18:35. Ті ж устремління, що не звільняють нерозумного від ліні, страху, жалю, похмурості, — такі устремління тамастичні, о Партхо!

18:36. А тепер слухай про потрійну природу радості, о кращий із Бхарат, — про ту, яка приносить щастя та полегшує страждання!

18:37. Яка спершу подібна до отрути, а потім перетворюється на нектар — така радість визнається саттвічною та народженою від блаженного пізнання Атмана свідомістю.

18:38. Та ж радість, що походить від злиття індрій із земними об’єктами, яка спочатку подібна до нектару, а потім стає отрутою, — така радість іменується раджастичною.

18:39. Та радість, що ілюзорна від початку та до кінця, виникаючи при несприйнятті Атмана на тлі безтурботності та ліні, — така радість тамастична.

18:40. Немає жодної істоти на Землі — навіть серед «богів» — яка була б вільною від трьох гун, народжених у світі пракріті!

18:41. Обов’язки брахманів, кшатріїв, вайшьїв і шудр розподілені за гунами відповідно до їхньої власної природи, о підкорювач ворогів!

18:42. Ясність, самовладання, подвижництво, правдивість, всепрощення, а також простота, мудрість, використання своїх знань (на благо іншим), знання про Божественне — такий обов’язок брахмана, народжений його власною природою.

18:43. Звитяга, пишнота, твердість, швидкість, а також нездатність втікати з поля бою, великодушність, природа правителя — такий обов’язок кшатрії, народжений його власною природою.

18:44. Хліборобство, скотарство та торгівля — обов’язки вайшьї, народжені його власною природою. Усе, пов’язане із служінням, є обов’язком шудри, народженим його власною природою.

18:45. Людина просувається до Досконалості, ретельно виконуючи свій власний обов’язок. Почуй, як приходить до Досконалості той, хто ретельно виконує свій обов’язок!

18:46. Виражаючи виконанням свого обов’язку поклоніння Тому, за чиєю Волею з’являються усі істоти та Ким все пронизано, — людина досягає Досконалості!

18:47. Краще виконувати свої власні обов’язки, хоча б і незначні, ніж обов’язки когось іншого, хоч і високі вони! Виконуючи обов’язки, що випливають з її власної природи, людина цим не робить гріха.

18:48. Долю, якою вона наділена при народженні, навіть якщо в ній і є щось небажане, не потрібно зневажати! Воістину, всі ризиковані починання оповиті помилками, подібно до вогню, що сповитий димом, о Каунтею!

18:49. Той, хто — як свідомість — вільний та всюдисущий, хто збагнув Атман, хто помер для земних бажань, — той досягає шляхом зречення Вищої Досконалості та свободи від будь-яких ланцюгів своєї долі!

18:50. Як той, хто досягає Досконалості, приходить до Брахмана, до найвищого стану Мудрості, — про це довідайся від Мене в коротких словах, о Каунтею!

18:51. З цілком очищеною свідомістю, той, хто переміг себе стійкістю, зрікшись зовнішнього, скинувши із себе пристрасть і ворожнечу,

18:52. непоказно та в помірності* живучи, підкоривши свою мову, своє тіло та розум, постійно перебуваючи в медитації та безпристрасності,

18:53. відкинувши егоїзм, насилля, гордовитість, статеву пристрасть, гнів, жадібність, сповнений миру та безкорисливості, — той гідний стати Брахманом.

18:54. Досягнувши Вічності у Злитті з Брахманом, така людина сповнюється найвищою Любов’ю до Мене!

18:55. Любов’ю він пізнає Мене в Суті Моїй: хто Я є та який істинно! Пізнавши Мене в такий спосіб у самій Моїй Суті, він поринає в Моє Буття!

18:56. Хоча і здійснюючи всі (належні йому) дії, але уповаючи на Мене, з Моєю допомогою він знаходить Вічну Непорушну Обитель!

18:57. Відрікаючись подумки від усіх дій для себе, з’єднавшись свідомістю зі Мною, усвідомлюючи Мене як свій Притулок, — думай про Мене постійно!

18:58. Думаючи про Мене, ти з Моєю допомогою перебореш усі перешкоди! Але, якщо ти через самолюбство не захочеш жити так, — то втратиш усе!

18:59. Якщо, поринувши в егоїзм, ти скажеш: «Не хочу боротися!», то марне твоє рішення: пракріті примусить тебе!

18:60. О Каунтею! Зв’язаний твоєю власною кармою, створеною твоєю власною природою, ти будеш проти своєї волі робити те, чого ти помиляючись, робити не хочеш!

18:61. Ішвара перебуває в серцях усіх істот, о Арджуно, та силою Своєї майї Він змушує всі істоти безупинно обертатися, як на колесі гончаря!

18:62. Шукай у Нього притулку всією своєю суттю! Його Милістю ти досягнеш Найвищого Світу, Вічної Обителі!

18:63. Так Я відкрив тобі мудрість приховану більше, ніж сама таємниця! Міркуй про неї всебічно, а потім роби, як побажаєш!

18:64. Знову почуй від Мене Моє Найвище та сокровенне слово: любий ти Мені, тому прийми від Мене це благо!

18:65. Завжди думай про Мене, люби Мене, жертвуй собою заради Мене, тільки на Мене уповай — і ти прийдеш до Мене! Ти дорогий Мені, Я довіряю тобі!

18:66. Облишивши всі інші шляхи, тільки до Мене йди за Порятунком! Не сумуй, Я звільню тебе від усіх твоїх ланцюгів!

18:67. Ніколи не говори про це тому, хто не схильний до подвигу та не сповнений любові! І тому не кажи, хто не бажає слухати або злословить на Мене!

18:68. Той, хто відкриватиме цю найвищу Істину серед люблячих Мене, так проявляючи свою вірну любов до Мене, — той, звісно, прийде до Мене!

18:69. І не буде нікого серед інших людей, хто зробив би ціннішим служіння, ніж він! І не буде на Землі нікого, хто був би Мені дорожчим!

18:70. І той, хто вивчатиме цю священну бесіду нашу, — навчиться шанувати Мене жертвою мудрості! Така Моя думка.

18:71. І якщо людина, сповнена віри, навіть тільки слухає цю бесіду з благоговінням, — вона також звільнятиметься від зла та досягне світлих світів праведників!

18:72. Чи вислухав ти все це зосереджено та уважно? Чи знищена твоя ілюзія, народжена невіданням, о Партхо?

Арджуна сказав:

18:73. Прояснилась моя омана! Через Твою Благість я досягнув пізнання! Я твердий, мої сумніви покинули мене! Я вчинятиму по слову Твоєму!

Санджая сказав:

18:74. Я чув цю чарівну бесіду Васудеви та великодушного Партхі зі щиросердечним трепетом!

18:75. Милістю Вьяси, я почув про цю таємну та найвищу йогу від Господа йоги — Самого Ішвари, який говорив переді мною!

18:76. О раджа! Згадуючи і згадуючи цю святу бесіду Кешави та Арджуни, я знову та знову дивуюся!

18:77. Згадуючи і згадуючи також цей найпречудовий Образ Крішни, я радію знову та знову!

18:78. Скрізь, де знаходиться Крішна, Господь йоги, всюди, де є воїн Партха, — там забезпечені благоденство, перемога та щастя! Так я думаю.

Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує вісімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення шляхом зречення.

Так закінчується Бхаґавад-Ґіта.*

Додаток із теми Махабхарати

Найважливіші цитати з «Книги про дружин» (11-ої книги Махабхарати)*

... Навіть якщо до смерті тужити — (все рівно цим) нічого не зміниш. Ліки від скорботи — не думати про неї. Вона виростає ще дужче від зіткнення з небажаним, від розірвання з приємним.

Тільки безрозсудні люди спалюються скорботами.

Скорбота знищується знанням.

Людина, що приборкала індрій, не збуджувана сексуальною пристрастю, жадібністю, гнівом, удоволена (тим з «земного», що має), правдива — приходить до (непорушного) спокою. Той, хто оволодів (зокрема, й керування собою), розумом розрубує велике коло страждань.

Найважливіші цитати з «Удйогапарви» (5-ої книги Махабхарати)*

Неспричинення зла насильством — це найважливіше, що веде до щастя.

Шести пороків варто уникати людині, яка бажає досягти благополуччя: сонливості, млявості, страху, гніву, лінощів і відкладання справ на потім.

Та людина, яка ніколи не погордує, і навіть у запалі свого молодецтва не говорить зі зневагою про інших, котра, навіть не опам’ятавшись, не каже брутальних слів, — така людина всім люба.

Подібно до того, як зірки зазнають впливу від планет, так і на внутрішній світ (людини) впливають (її) індрії, коли вони, нестримувані, спрямовуються на матеріальні об’єкти.

Йолопи ображають мудрих несправедливими докорами та лихослів’ям. Але той, хто злословить, бере на себе гріх. Натомість мудрий, прощаючи образи, звільняється од гріхів.

Йолопи... — ті, які намагаються вчити того, котрого неможливо навчити, (також)... — які розмовляють із тим, хто слухає з недовірою...

Заподіяння зла насильством — це сила людей нечестивих; прощення ж — сила порядних.

Те, що огидно самому собі, не слід застосовувати відносно іншого. Коротко кажучи, це і є справедливість.

Гнів треба перемагати прощенням, нечестивого варто скоряти добром, скупого треба виховувати щедрістю, неправду ж перемагати правдою.

Ніколи не слід творити доброчесні справи, будучи під впливом пристрасті, страху чи жадібності...

Прагнення до задоволення спочатку затягає людину, а потім викликає в неї пристрасть і гнів.

Я визнаю за брахмана того, хто здатний сам пізнати і розтлумачити іншим (Істину), хто, розв’язавши власні проблеми, прояснює проблеми інших.

... Хто перебуває в Істині і пізнав Брахмана, вважається брахманом.

Брахман не може бути осягненим поспіхом. Я називаю знання про Непроявлене — споконвічним, і досягається воно свідомістю тих, хто дотримується обітниці учнівства... Тіло створюють двоє: батько і мати... Але (істинне) народження*... звільняє від старості й дає безсмертя. Учень... повинен старанно прагнути до навчання. Нехай ніколи не загордиться він і не розгнівається.

Люди своїми діяннями (в матеріальному світі) досягають лише тих світів, які мають кінець. А той, хто пізнає Брахмана, досягає цим усього. І немає іншого шляху до остаточного спасіння.

Головне ж Небесне Пристановище також не на поверхні Землі знаходиться, і не в повітряному просторі, і не в океані. Не в зірках і не в блискавках перебуває Воно. І в хмарах не видно Його форми. Ані у вітрі також, ані серед богів, ані в місяці, ані в сонці не видно Його. Ні в гімнах, ні в жертовних промовах, ні в заклинаннях і ні в чистих піснях не виявляється Воно. Також ні в мелодіях... і навіть у великих обітницях Його не видно...

Воно лежить поза межами темряви...

Воно тонше найтоншого, але також і велике — величніше гір.

Воно — Непохитна Основа, Безсмертя..., Споконвічна Суть (всесвіту).

Воно є Світло Променисте, Найвища Слава...

Те Божественне і Вічне можуть споглядати подвижники-йоги.

З Нього виникає Брахман, і завдяки Йому Брахман зростає.

І ніхто не може бачити Його (тілесними) очима. Але хто пізнавальною спрямованістю, розумом і серцем пізнає Його — той стає безсмертним.

Я є Отець і Матір, а також Син!

Я є Суть усього, що було, є і буде!..

Найтонший із найтоншого, Доброзичливий — Я неусипний в усіх істотах.

ЛАО-ЦЗИ — ДАО-ДЕ-ЦЗИН

Книга Дао-Де-Цзин (Книга про Дао і Де) була написана великим китайським духовним подвижником Лао-Цзи приблизно дві з половиною тисячі років тому. Лао-Цзи у тодішньому втіленні був особистим учнем Хуан-Ді — в ті роки невтіленого* — і досяг повної духовної самореалізації.

Нині Лао-Цзи надає духовну допомогу втіленим людям, представляючи Дао як Де (роз’яснення — в тексті книги).

Робота зі створення цієї редакції перекладу Дао-Де-Цзин була здійснена на прохання Лао-Цзи.*

Книга Дао-Де-Цзин є одним із найфундаментальніших підручників з філософії і методології духовного вдосконалювання людини. Її повний зміст розкривається для україномовного читача вперше.

* * *

1. Дао* не можна пізнати, лише говорячи про Нього.

І не можна назвати людським ім’ям те Начало неба і землі, Що є Матір’ю всього.

Лише той, хто звільнився від «земних» пристрастей, може побачити Його. А той, хто має ті пристрасті, — той може бачити лише Його Творіння.

Утім, і те, і інше є за суттю Одне (Єдине, Цілісне), але має різні назви*. Обидва вони — сокровенні. Причому той перехід, що існує між ними, є дверима до всього істинно чарівного.

2. Коли люди довідуються, що таке прекрасне, — то з’являється й уявлення про потворне.

Коли довідуються, що таке добро, — то виникає поняття зла.

Подібно цьому буття і небуття, важке і легке, довге і коротке, високе і низьке уможливлюють пізнання одне одного.

Різні звуки, зливаючись, створюють гармонію. Так само і попереднє, і наступне — в гармонії — ідуть одне за одним.

Мудра людина віддає перевагу недіянню* і перебуває в тиші*. Все відбувається довкола нього наче саме по собі. Вона ні до чого на Землі не прихильний. Вона не привласнює зроблене нею. Створивши щось — вона не пишається створеним.

І, оскільки вона не возвеличує себе, не похваляється, не вимагає до себе особливої поваги, — вона приємна всім.

3. Якщо не звеличувати вихваляннями деяких обраних, то в народі не буде заздрощів. Якщо не вихваляти клейноди матеріального світу, то не буде злодіїв. Іншими словами, якщо не виставляти напоказ об’єкти пристрастей, то не буде й спокус.

Мудрий правитель не створює народові таких спокус, але піклується про те, щоб народ був ситим. Це ліквідує пристрасті і зміцнює здоров’я підданих. Так, мудрий правитель постійно прагне до того, щоб у народу не було спокус і пристрастей, а глибоко порочні люди не посміли б діяти.

Відсутність усього переліченого дає спокій.

4. Дао схоже ніби порожнечу. Але Воно — всемогутнє!

Воно — у Глибині. *

Воно є Першопричиною всього.

Воно керує всім.

Воно пронизує Собою все.

Воно — Сяюче Світло.

Воно — щонайнайтонше!

Воно — Головна Суть усього!

Неможливо описати Його походження: адже Воно Саме є Споконвічним.

5. Матерія — хоч та, що в небі, хоч та, що на землі, — безпристрасна відносно всіх істот — чи то трава, тварини, чи то люди. Та вона для всіх є опорою.

Подібно цьому й мудра людина безпристрасна до інших людей.

Простір над землею — пустотний і вільний, як і внутрішній простір всередині ковальських міхів або флейти. Причому, чим більше простору для діяльності, — тим вона може бути ефективнішою.

Той, хто втручається в чужі справи, та ще й багато говорить, — той стає нестерпним для інших людей.

Тому завжди краще додержуватися принципу невтручання і дотримуватися спокою.

6. Життя й розвиток Щонайнайтоншого* — вічні та нескінченні.

Воно (Щонайнайтонше) — Глибинний Фундамент усього іншого.

Воно є Те, на Чому засновано матеріальний світ.

Причому Воно діє, не вдаючись до насилля.

7. Небо і земля — довговічні. Вони довговічні саме тому, що вони існують не самі по собі і не заради себе. Вони створені Дао й існують для Нього.

Мудра людина ставить себе за іншими людьми, завдяки чому вона не заважає людям і може вести їх за собою. Вона не дорожить життям свого тіла, та її життя охороняється Дао.

Це відбувається тому, що вона (людина) теж існує тут не для себе. Саме тому її особисті потреби і здійснюються для неї.

Мудра людина існує для Дао і служить Йому.

8. Мудрий живе подібно воді. Вода служить усім істотам і не вимагає нічого собі. Вона перебуває нижче всіх. Цим вона подібна Дао.

Життя повинне додержуватися принципу природності.

Іди дорогою серця! Будь дружелюбним!

Говори тільки правду!

Керуй — дотримуючись принципу збереження спокою!

Кожна дія повинна бути посильною і своєчасною.

Той, хто не прагне виявитися попереду інших, може уникнути багатьох помилок.

9. Не варто лити воду в повну посудину. І нема сенсу заточувати лезо надмірно гостро. Або, якщо цілий зал переповнений золотом і яшмою, — то хто буде в силах його охороняти?

Надмірність у всьому викликає лихо.

Коли справу завершено — треба усунутися.

Такі закони гармонії, пропоновані Дао.

10. Для збереження спокою варто відчувати Єдиносутність з Усім*. Тоді, зокрема, не виникатимуть помилкові егоцентричні бажання.

Необхідно стоншувати свідомість. Нехай людина стане подібною в цьому до немовляти. Якщо вона стає достатньо витонченою — в неї не буде більше помилок.*

Керування країною і народом повинні здійснюватись у любові і без насильства.

Врата зі світу матерії у світ потайний відкриваються при дотриманні спокою. Розуміння цієї істини виникає при недіянні.

Виховувати — без насилля, творити — і не хвалитися, створювати — але не привласнювати створене, будучи старшим серед інших — не веліти! От — істинна праведність Великого Де*.

11. Тридцять спиць з’єднуються в одному велосипедному колесі. Але користування колесом залежить також і від порожнистості між спицями.

Із глини роблять посудини. Але їх використання залежить від порожнинності (ємкості) в них.

Роблять у будинку стіни, двері і ставні на вікнах. Але користування будинком теж залежить від порожнистості (об’єму) в ньому.

Ось так поєднуються корисність предметів і порожнистості.

12. Той, хто бачить у світі тільки п’ять квітів, — той подібний до сліпого.

Той, хто слухає лише звуки матеріального світу, — той подібний до глухого.

Той, хто смакуючи, відчуває тільки смак матеріальної їжі, — той помиляється.

Той, хто в гонитві за здобиччю мчиться щодуху, — той божевільний.

Добуваючи коштовності і прикраси — ти дієш собі на шкоду.

Зусилля ж мудрого спрямовані на те, щоб зробити життя ситим, а не на те, щоб мати багато речей. І він, задовольняючись незначним у світі матерії, вибирає Споконвічне.

13. Слава і ганьба — однаково страшні. Знаменитість — велике нещастя в житті.

Що означає, що слава і ганьба — однаково страшні? Це означає, що люди, ризикуючи, борються за славу, а потім бояться її втратити.

Що означає, що знаменитість — велике нещастя в житті? Це означає, що я маю велике нещастя, тому що я дорожу своїм ім’ям.

Коли я не буду дорожити своїм ім’ям, — тоді в мене не буде і багатьох нещасть.

Тому мудрий ніколи не прагне до звеличування самого себе. Він лише самовіддано служить людям. І тому він може жити серед них у спокої. Він ні з ким і ні за що не бореться — тому він невразливий.

14. Якщо дивитися на Дао — то не відразу помітиш. І тому називають Його важкопомітним.

Якщо слухати Його — то не відразу почуєш. І тому називають Його нечутним.

Якщо намагатися схопити Його — то не просто Його досягти. І тому називають Його невловимим.

У Ньому — Ті, Хто захоплюють Собою!* Причому всі Вони злиті у Дао в Єдине.

Дао — однакове вгорі і внизу.

Дао — будучи безмежним за розмірами — не може бути назване ім’ям когось конкретного з Них.

Вони виходять із Дао, проявляючи Кожен Свою індивідуальність — і потім знову вертаються до відсутності індивідуального прояву — в Ньому.

Дао не має тілесних образів і обличчя. Тому говорять про Нього, як про приховане і таємниче.

Зустрічаюся з Дао — і не бачу обличчя Його, іду за Ним — і не бачу спини Його.

Строго ідучи споконвічним Шляхом перетворення себе як свідомості — можна пізнати те Вічне Начало. Цей Шлях є Шляхом до Дао.

15. Споконвічно ті, які були здатні до духовного Просвітління, пізнавали приховані та важкопізнавані малі і більші щаблі цього Шляху.

Цих подвижників було важко впізнати. Лише в загальних рисах окреслю їхній образ: вони були обережними, начебто переходили взимку потік, вони були обачними, тому що остерігалися сторонніх людей, вони були завжди зібраними, тому що усвідомлювали тимчасовість свого перебування на Землі, вони були пильними, начебто йшли по крихкому льоду, вони були прості і не вишукані, вони були неосяжними, наче долина, вони були недоступними для зайвих поглядів.

Це були ті, які, дотримуючись спокою, вміли брудне перетворювати на чисте.

Це були ті, які сприяли еволюції Життя.

Вони шанували Дао і були задоволені незначним у світі матерії. Не бажаючи надміру, вони обмежувалися тим, що мали, і не шукали більшого.

16. Доведу пустоту* в собі до кінця, знайду цілковитий спокій! Нехай все навколо рухається саме собою! Нехай всі навколо розцвітають духовно і просуваються до пізнання своєї істинної Суті*!

Ті, хто прийшов до пізнання своєї істинної Суті, знаходять цілковитий спокій. Це є знаходженням загальної Обителі всіх Тих, Хто Досягнув*.

Буття в Обителі Тих, Хто Досягнув, повинне стати постійним. Той, хто набув такої сталості, називається Просвітленим, Досконалим і Таким, Що Досяг Вищої Мудрості.

Ті, Хто Досягнув Обителі, є Єдиним «Ми», Яке і є Вищим Правителем. Ту Обитель називають також Небом*. Це і є Обитель Вічного Дао.

Дао — безтілесне. Воно не може бути ніким «схоплене». І тому Воно невразливо.

17. Вищий Правитель дарує можливість розвитку свідомості всім Своїм підданим. Але Він не прагне облагодіяти або винагородити їх «земним». Він також не прагне вселити до Себе страх і трепет.

Той же, хто лише сліпо вірує, — про це не знає. Але Той, Хто пізнав Його, — вже не вірить сліпо.

О, яка глибока ця істина!

Досягаючи успіху, я просуваюся далі — і все більше розуміння про Все розкривають переді мною.

18. Якщо в країні відкинули Велике Дао — починаються розмови про «гуманізм», «правосуддя»... Але в цій ситуації подібні мудрування є лиш великим лицемірством!

Подібно цьому, коли в сім’ї розбрат, — висуваються вимоги «синівської шанобливості» і «батьківської любові»...

А коли в цілій державі панує таке безладдя — з’являються гасла «патріотизму», «любові до батьківщини»...

19. Коли будуть усунуті подібні неправда і лицемірство — народ буде щасливішим стократ. Брехливість, жага наживи, злодійство, жорстокість до живих істот — все це зникне тоді, коли люди матимуть істинні знання. Бо всі пороки людські — від нестачі знань. Саме знання покажуть людям, що це в їхніх особистих інтересах — бути простими і добрими, вгамувати особисті «земні» бажання і звільнитись од пагубних пристрастей.

20. Припини зберігати вірність речам, до яких прив’язаний, — і ти звільнишся від горя і жалості до себе! Тільки зробивши так, можна знайти істинну Опору* в житті! Хіба не варто заради цього відмовитися від загальноприйнятих у народі сподівань і звичаїв?

Як ж велика різниця між добром і злом!

Не роби того, чого не бажає інший, — тільки цим одним принципом уже можна зменшити хаос, установити в суспільстві порядок.

Але поки... всі люди віддаються неробству... І хаосом охоплене суспільство...

Тільки я один спокійний і не виставляю себе на загальні оглядини. Я подібний до дитини, яка взагалі не народилася в цьому світі ледарства...

Всі люди полонені мирськими бажаннями. І тільки я один відмовився від усього, що цінне для них. Я — до цього всього байдужий.

Всі люди живуть у своєму егоцентризмі. Один тільки я обрав — позбутися його.

Я — пливу Потоком Свідомості в Просторі і не знаю, коли зупинюся...

Я — у серці своєму пізнаю Дао! О, яке ж Воно надтонке!

Я вирізняюсь од інших тем, що ціную Те, Що створило всі наші життя.

21. Де виходить із Дао. А Дао перебуває в Споконвічній Глибині.

Де — це Те, Що діє і рухає. Воно — настільки ж таємниче й приховане, як і Дао. Але Воно — теж існує насправді!

Воно може мати форму.

І Воно має силу. Сила його перевершує все, що існує у світі.

Де можна побачити. Зі стародавніх часів і до наших днів не змовкає Голос Де, сповіщаючи Волю Творця всього матеріального світу.

Де ж можу я побачити лице Де? — Скрізь!

22. Задовольняючись мізерним — знайдеш багато чого. Ганяючись за всім, зіб’єшся зі шляху. Мудрий дослухається цього повчання. От би воно напоумило і всю Піднебесну!

Мудрий вірить не тільки своїм тілесним очам — і тому бачить ясно.

Мудрий не вважає тільки одного себе правим — і тому він знає правду.

Слави він не бажає — але його шанують.

Влади він не шукає — але за ним ідуть.

Він ні з ким не бореться — і тому він непереможний.

Він не жаліє себе — і тому може успішно вдосконалюватися.

Лише той, хто не прагне опинитися поперед всіх, — здатний жити в злагоді з усіма.

Мудрий піклується про всіх — і тому стає прикладом для всіх.

Він світлий, але не бажає блищати.

Він не хвалить себе — але він і без того шанований.

Він не звеличує себе — тому він завжди в пошані серед інших.

У давнину казали, що недосконале рухається до того, щоб стати досконалим. Невже це порожні слова? — Ні! Воістину, знайдеш Єдність, — прийдеш до Досконалості!

23. Говори менше і будь простішим!

Сильний вітер не триває весь ранок, сильний дощ не ллє цілий день. Від кого це залежить? — Від неба й землі.

Небо і земля — хоч і величезні, але вони не можуть породити нічого вічного. І тим більше — людина. Тому краще — служити Вічному Дао.

І той, хто справами своїми служить Дао, — той одержує право досягти Злиття з Ним.

Людина, стоншивши себе* до стану Де, — стає тотожною Де.

Людина, стоншивши себе до стану Дао, — стає тотожна Дао.

Той, хто тотожний Де, — знаходить Блаженство Де.

Той, хто тотожний Дао, — знаходить Блаженство Дао.

Але, якщо він перестає бути гідним, — він це втрачає.

Сумніватися в цьому — нерозумно!

24. Хто піднявся навшпиньки — не може довго стояти.

Хто робить великі кроки — не може довго йти.

Хто в усіх на очах — не може довго зберігати силу.

Хто сам себе вихваляє — той не добуде слави.

Хто живе, жаліючи себе, — слабшає і не може вдосконалюватися.

Хто завидющий — той сам не досягає успіху.

Хто сам себе звеличує — не отримає авторитету.

Хто віддається надмірностям у їжі, робить безглузді вчинки, і всі навколо викликають у нього роздратування і відразу — той не знайде спокою.

Дивлячись із Дао, видно, що все це викликається порочними бажаннями. Це все є абсурдною поведінкою. Від таких людей відвертаються всі.

А людина, що прямує до Злиття з Дао, — не робить нічого подібного.

25. О, породжене раніше неба і землі, і яке живе в спокої, не має форми, наднайтонше, Єдине і Єдиносуще, Що Перебуває скрізь, Безмежне, Неушкоджуване, Матір усього! Тебе називають — Дао. Назву Тебе також — Найвеличнішим, Котре вічне в нескінченному Своєму розвиткові!

Людина, земля, небо — всі залежать від Дао. Дао ж — Самосуще.

26. Старанний труд дозволить досягти легкого існування в майбутньому.

Але також ми знаємо, що спокій є головним у русі.

Тому мудра людина сумлінно трудиться весь день, не залишаючи важкої справи. Але при цьому вона перебуває в стані досконалого спокою.

Вона навіть може жити в розкоші, не розбещуючись при цьому.

Чому ж господар десяти тисяч колісниць, пишаючись, нехтує всім світом? Адже презирство роз’їдає душу!

А відсутність спокою призводить до втрати Опори!...

27. Той, хто знає Шлях, — і без слідів знайде правильний напрям. Той, хто вміє говорити, — не припускається помилок. Той, хто вміє рахувати — не припускається прорахунків. Краще сховище — не має замка, але його неможливо відкрити. Кращі пута — ті, що не втримуються нічим матеріальним, але їх не можна розірвати.

Мудрий уміє рятувати людей і рятує їх постійно. Він уміє допомагати й не залишає їх без допомоги в біді. Так діє глибока мудрість!

Він наставляє також і людей зла, і вони — з його допомогою — теж можуть знайти Опору.

Але якщо люди зла не цінують допомогу наставника і Опору не люблять — мудрий залишає їх: адже він не дорожить спілкуванням з такими людьми.

Ось — що дуже важливе й глибоке!

28. Хто хоробрий — збережи скромність! І тоді за тобою піде народ.

Хто став лідером для людей — не залишай керівниaцтво своїми діями з боку Великого Де. І будь чистим, ніжним і тонким душею — наче дитина!

Перебуваючи в добрі — не забувай і про існування зла! І стань прикладом добра для всіх.

І той, хто став в усім сказаному зразком для всіх, — той уже не відрізняється за якістю душі від Великого Де. І він потім іде до Злиття з Вічним Дао.

Така людина, знаючи про свої досягнення і заслуги, зберігає себе в безвісності, — але при цьому вона стає природним мудрим вождем.

Треба сприяти тому, щоб саме такий мудрий був вождем людей — тоді в країні буде постійний порядок.

29. У деяких людей буває велике прагнення керувати всім миром, і вони намагаються в цьому досягнути успіхів. Але я не бачу в тому ніякої потреби. Адже світ — це вмістище Дао — прекрасного, невразливого! І не можна управляти Ним!

Хто ж, все-таки, буде прагнути до цього — точно зазнає невдачі!

У кожного є вибір: протистояти гармонічному плину буття — або наслідувати його. Перші будуть напружуватися, знесилюватися, а потім плакати і слабшати, а інші — процвітати в гармонії, дихати на повни груди і міцніти.

Мудра людина не прагне до влади, надмірностей, розкоші і марнотратства.

30. Лідер країни, який вірний Дао, не пошле військо в чужу країну. Це накликало б лихо, насамперед, на нього* ж.

А там, де пройшло військо, панує спустошення. І після воєн настають голодні роки.

Мудрий полководець не буває войовничим. Мудрий воїн не буває гнівний. Той, хто вміє перемагати ворога — не нападає. Той, хто переміг, — на цьому зупиняється, він не сміє здійснювати насильство над переможеними. Перемігши, він себе не прославляє. Він перемагає — і не пишається цим. Він не любить воювати. Він перемагає лише тому, що до цього його змушують. Хоча він перемагає, але він не войовничий.

Якщо людина, тільки-но досягши розквіту, відразу починає хворіти і марніти, — то це тому, що вона жила не в гармонії з Дао. Життя такої людини на Землі закінчується раніше строку.

31. Зброя — це засіб, що породжує нещастя, вона гідно того, щоб її відкинути.

Тому людина, яка наслідує Дао, її не використовує.

Гідний правитель — поступливий. Тільки для захисту він застосовує силу. Він використовує всі можливості, аби зберегти мир.

Прославляти себе військовою перемогою — це означає радіти вбивству людей. Того, хто радіє вбивству людей, — хіба можна поважати?

А повага веде до благополуччя. Благополуччя сприяє творенню.

До нещастя ж — веде насильство.

Якщо убивають багатьох людей, то про це треба гірко вболівати. Перемогу потрібно відзначати похоронною церемонією.

32. Дао — вічне і не має людської подоби.

Хоча Дао — Істота ніжна, та ніхто у світі не може Його собі підкорити.

Якби шляхта й правителі країни стали жити в гармонії з Дао — то всі інші люди самі стали б спокійними. Небо і земля тоді злилися б у гармонії, настали б щастя і благополуччя, народ заспокоївся б навіть без наказів!

Заради встановлення порядку в країні створюють закони. Але вони не повинні бути безпідставно суворими.

Дао подібне океану. Океан нижче всіх рік — і тому всі ріки течуть у нього.

33. Той, хто знає людей, — розумний. Той, хто пізнав себе, — просвітлений*. Той, хто вміє перемагати ворогів — сильний. Той, хто перемагає самого себе*, — могутній.

Той, хто має матеріальний статок, — живе забезпечено. Той, хто діє з великим завзяттям — має волю. Але той, хто потурає своїм примхам — слабкий і дурний.

Хто ж досяг Злиття з Дао і не втрачає його — той досяг Вищого Буття. І, умерши тілом, він продовжує жити в Дао, ставши істинно Безсмертним.

34. Вічне Дао пронизує Собою все. Воно є і праворуч, і ліворуч. Завдяки Йому виникають і продовжують жити й розвиватися всі душі.

Хоч Дао настільки величне і здійснює ці великі справи — та слави Собі не бажає.

Воно з любов’ю виховує всіх істот. Воно не чинить над ними насильства. Воно не наполягає на виконанні людьми Його бажань.

Воно — величне, хоча не наполягає на цьому.

Розумні люди ідуть до Нього — Великого.

35. У Велике Дао стікаються всі Досконалі.

Іди і ти цим Шляхом! Цим ти не можеш заподіяти собі ніякої шкоди, навпаки — досягнеш спокою, гармонії і повноти життя.

Особисто я, перебуваючи в недіянні, мандрую в Безмежності Дао. Це — не передати словами! Дао — Якнайнайтонше і Найблаженніше!

36. Пристрасть «земна» — послабляє. Непохитна рішучість — наповнює силою.

Пристрасть «земна» — калічить. Непохитна рішучість — підносить і зміцнює свідомість.

Пристрасть «земна» — поневолює її власника. Непохитна рішучість — робить людину вільною.

Безпристрасне, м’яке і податливе — перемагає пристрасне тверде і грубе.

37. Дао не діє безпосередньо у світі матерії.* Але, все-таки, все Творення є добутком Його творчості.

Дій так само — і тоді все живе навколо розвиватиметься природним для нього чином!

Коли живеш у простоті, незважаючи на плітки і ворожнечу, в гармонії з Дао, — тоді й приходиш до того, що називається, «не мати прив’язаностей і пристрастей».

Відсутність «земних» бажань приносить спокій всередині себе, — а тоді і довкола встановлюється порядок.

38. Людина, що представляє Собою Велике Де, не примушує Себе до виконання добрих справ: вона природно являє Собою саму Доброчесність.

Людина ж, далека від Де, якраз може намагатися змушувати себе до виконання добрих справ: така людина не є доброчесною за своєю суттю.

Людина, яка представляє Собою Велике Де, не прагне до активної діяльності у світі матерії: така людина діє в недіянні.

Людина ж, далека від Де, живе в суєті і діє під впливом своїх пристрастей. У релігійному напрямі життя її діяльність зводиться лише до ритуалів, але сподівання на «магію» ритуалів знаменує виродження релігії! Така людина, крім того, примушує інших людей діяти, як сама.

Таке трапляється тільки з тими, хто не має у своїх життях Дао. Їм не можна довіряти, вони вже зрадили Дао — і готові зрадити кого завгодно.

Мудрий, пізнавши Дао, здатний розрізняти людей за цими ознаками. Він вибирає спілкування тільки з людьми добра.

39. Є Ті, Хто з давніх часів перебуває у Єдності з Дао. Завдяки Їм — небо чисте і земля непорушна, природа ніжна, ріки повноводні, долини цвітуть, плодяться всі істоти; герої духовного Шляху є зразками для наслідування. От що забезпечують Ті, Хто досяг Єдності!

Якби не Їхня допомога — то небо не було б чистим, земля б потріскалася б, природа перестала б дарувати свою красу, долини перестали б цвісти і перетворилися на пустелю, живі істоти перестали б народжуватися і зникли; герої духовного Шляху перестали б бути прикладом доброчинності і були б осміяні та вигнані...

Народ є опорою для правителів. Тому ті земні правителі, які самі себе возвеличують, міцного становища не мають. Це відбувається тому, що вони не розглядають народ як свою опору. Це — їхня помилка.

Якщо розібрати колісницю, на якій сидиш, — що залишиться?

Не вважай себе дорогоцінною яшмою! Будь простим — як звичайний камінь!

40. Взаємодія протилежностей — це сфера діяльності Дао.

Найвище Стоншення — одна з найважливіших властивостей Дао. Їй протистоять грубі властивості людей зла.

Увесь розвиток втілених істот здійснюється у взаємодії цих протилежностей.

Але сам світ матерії відбувся від Найтоншої Першооснови...

41. ... Мудра людина, довідавшись про Дао, спрямовується до самореалізації в Ньому.

Але немудрий, довідавшись про Дао, — то зберігає Його у своєму розумі, то втрачає.

Дурні ж, почувши про Дао, глузують з Нього. А Тих, Хто пізнав Дао, — Тих вони називають заблудлими, божевільними... Мудрість видається їм божевіллям..., вища справедливість — пороком..., праведність — розпустою..., велика істина — неправдою...

Так, великий квадрат не має кутів, великий звук не можна почути, великий образ неозорий...

Так, Дао приховане від їхніх поглядів. Воно веде до Досконалості тільки достойників!

42. З Дао колись зринув Один, Він взяв із Собою ще Двох, ті Двоє — ще Трьох, і всі Вони зайнялися створенням на планеті різноманітних форм життя.*

Всі ці істоти підрозділяються на пари протилежностей інь і ян і наповнюються енергією ци*. Від їхньої взаємодії і відбувається їхній подальший розвиток.

Всі істоти бояться самотності і сприймають її як страждання. Це стосується, зокрема, і земних правителів.

Усі такі люди піклуються лише про себе, відмовляючи в допомозі іншим.

Але вірне рішення криється саме в тому, щоб присвятити себе турботі про інших, забуваючи при цьому про себе.

Мудрий духовний подвижник, що присвятив своє життя благу всіх, не буде переможений смертю. І словам цим я віддам перевагу перед усіма іншими настановами всіх мудреців.

Ті, хто досяг Дао, зливаються в Ньому в Єдине-Цілісне.

43. У світі буває, що найслабкіші перемагають найдужчих. Причина — в тім, що Де проникає по всіх усюдах, пронизуючи все й усіма управляючи.

От чому, зокрема, я бачу користь у недіянні.

У світі немає нічого, що можна було б зрівняти з ученням про внутрішню тишу і користь недіяння!

44. Що потрібніше: життя — чи слава? Що дорожче: життя — чи багатство? Що важче пережити: придбання — чи втрату?

Багато збережеш — багато чого і втратишся. Багато накопичиш — багато і втратиш.

Знай міру — і уникнеш невдач. Знай межу — і не буде ризику. От і проживеш життя в спокої, без тривог!

Хто знає міру — не зазнаватиме невдач. Вчасно зупинившись — уникнеш лиха. Завдяки цьому людина може встигнути осягти Первинне і Вічне Дао.

45. Найбільшу Досконалість можуть сплутати з божевіллям, великий об’єм — з порожнечею, велику кривизну — з прямою, велику дотепність — з дурістю, великого оратора — з тим, хто не вміє говорити.

Інтенсивний рух перемагає холод, нерухомість — спеку.

Спокій і гармонія лише — забезпечать правильне розуміння всього, що відбувається в світі.

46. Якщо країна живе за законами Дао — то коні зайняті на обробці полів.

Але коли в країні відкинуто Дао — по полях несуться бойові коні.

Немає більшого лиха, ніж необмежені «земні» пристрасті! І ніщо так не губить, як прагнення примножувати «земні» багатства!

Хто вміє задовольнятися тим, що є, — той завжди щасливий!

47. Не виходячи зі свого двору, мудрий пізнає світ. Не визираючи з вікна, він бачить Споконвічне Дао. Він не йде далеко, щоб пізнати більше.

Мудрий нікуди не їздить — але все знає, не дивиться — але все називає, зовні бездіяльний — але всього досягає.

Він у серці своєму знаходить усе, що треба.*

Ось чому мудрий знає те, до чого не доїхати, не дійти. І він може бачити те, чого не видно звичайному оку.

48. Хто вчиться — той щодень збільшує свої знання. Хто служить Дао — той день у день зменшує свої «земні» бажання. У безперервному зменшенні «земних» бажань людина доходить до недіяння.

У недіянні лише можливе оволодіння всіма таємницями всесвіту! А без недіяння цього досягти неможливо.

49. Мудра людина не має корисливих спонукань. Вона живе інтересами інших людей.

Добрим я роблю добро, недобрим теж бажаю добра. Це і є чеснота, властива Де.

Із чесними людьми я чесний, з нечесними — чесний теж. Це і є чесність, властива Де.

Мудра людина живе в спокої у своїй країні. Але тут також живуть і інші люди: добрі — і злі, чесні — і брехливі, розумні — і дурні, корисливі — й ті, хто живе інтересами інших, ті, хто щиро вірить у Дао — і ті, хто заперечує Його.

Мудрий дивиться на народ, як на своїх дітей.

50. Люди на Землі народжуються і помирають. З кожних десяти приблизно троє продовжують потім райське існування, троє направляються шляхом смерті в пекло, а ще троє — це ті, хто не досяг успіху в розвитку душі через захопленість «земними» справами.

Той, хто освоїв життя істинне, ідучи по землі, — не боїться носорога і тигра, а вступаючи в битву, не боїться озброєних солдатів. Носорогові нікуди встромити в нього свій ріг, тигрові ніде накласти на нього свої пазурі, солдатам ніде вразити його своїми мечами. Чому це так? Це відбувається тому, що для нього не існує смерті.*

51. Дао створює істот, Де пестить їх, ростить, допомагає вдосконалюватися, дозрівати, доглядаючи за ними, підтримуючи їх.

Такі істоти поступово зростають душами, удосконалюються, досягають Досконалості.

Тому немає такої людини, яка не зобов’язана була б шанувати Дао і Де.

Дао і Де нікого не примушують, але дають можливість істотам розвиватися відповідно до їх власної свободи вибору, природно.

Створювати — і не привласнювати, творити — і не похвалятися, будучи старшим — не повелівати! Ось які принципи життя Великого Де.

52. Матеріальний світ має Джерело, Що є Матір’ю матеріального світу.

Коли буде пізнана Мати — тоді вже простіше пізнати і Її Дітей*.

Коли вже відомі і Діти — варто не забувати про Матір. У цьому випадку до кінця життя проживеш без бідувань.

Якщо відкинути свої особисті бажання і звільнитись од «земних» пристрастей — то до кінця життя будеш жити без втоми.

Якщо ж «розпускати» свої пристрасті і бути поглиненим мирськими справами — то не буде порятунку від бід.

Бачити Найтонше є істинною ясністю бачення.

Збереження стоншення свідомості визначає істинну могутність.

Споглядай Світло Дао! Пізнавай Його Глибини! Воно є істинним Скарбом! Не загуби Його — і уникнеш всіх негод!

53. Той, хто має істинне знання, — іде Прямим Шляхом.

Єдине, чого я боюся, — це залучення до суєти.

Прямий Шлях — абсолютно рівний. Але люди віддають перевагу... звивистим стежкам.

Якщо земні правителі всю свою увагу спрямовують на розкіш своїх палаців — то поля заростають бур’янами, а зерносховища порожніють. Такі земні правителі вдягаються в розкішне вбрання, носять гострі мечі, не задовольняються простою їжею, збирають для себе надмірні багатства. Це однаково, що розбій, і є порушенням принципів Дао.

54. Пізнаючи себе — пізнáєш інших. Допомагаючи іншим — пізнáєш усе.

Хто вміє міцно стояти — того не можна перекинути. Хто вміє обпертися — того не можна звалити. Так, про таку людину нащадки пам’ятатимуть!

Але коли набудеш такої ж стійкість в Дао — тоді світитимеш на інших людей Його Світлом, подібно сонцю, що сходить!

І подбай про допомогу в цьому — твоїй сім’ї, іншим людям, що живуть скрізь у твоїй країні, потім — усюди! Силу свідомості набудеш через це — непоборну і безмежну!

Як я це все пізнав? — Та саме ось так...

55. Хто живе в Злитті з Великим Де — Той чистий, як дитина. Отруйні комахи та змії Його не кусають, люті звірі на Нього не нападають, хижі птахи на Нього не кидаються. Він стоншений свідомістю — і міцно злитий з Дао.

Він оцінює людей не за статтю та іншими зовнішніми ознаками — але дивиться на їхню суть: на душу.

Він також сприймає всіх — як складові частини Єдиного*, у Єдності.

І Він має здатність породжувати в людях духовне зростання.

Він може проповідувати увесь день — але Його голос залишається сильним: адже Він — у постійному Злитті з Дао!

Таке Його життя протікає в щасті!

Звичайні ж люди, тільки-но досягши розквіту сил, відразу ж починають в’янути в старості... Це — тому, що вони не досягли Злиття з Дао.

56. Не передати істину тільки через слова! Тому, хто сподівається на це, не зрозуміти повністю те, про що тут мовиться!*

Хто відкидає особисті бажання, позбувається «земних» пристрастей, зменшує свої потреби, досягає ясного розуміння, не прагне слави, перебуває в стійкому граничностоншеному стані свідомості, — Той є Споконвічним і Найглибиннішим Дао.

Його не можна спокусити, скривдити, примусити, умовити на те, щоб Його прославляли. Йому неможливо зашкодити!

Він — світить, як сонце! Він — як джерело, з якого кожний може напитися!

Він — Найвища Коштовність серед людей!

57. Від Дао випромінюються — спокій, гармонія, справедливість.

Але серед людей — хитрість, користь, обман, насильство...

Увійти ж у Дао можна лише через недіяння.

Коли люди прагнуть до нагромадження безлічі непотрібних речей — вони бідніють духовно.

Коли виготовляють занадто багато зброї — тоді неминуче росте бандитизм і починаються заколоти.

Коли талановиті майстри всі свої сили спрямовують на створення матеріальних цінностей — тоді в країні перестають відбуватися прекрасні явища.

Коли закони і репресії в країні стають суворими — зростає кількість незадоволених і опір.

Ось чому мудрий усувається від суєти і дає подіям вершитися без його безпосередньої участі.

Зміни треба починати із себе. Я прагну до тиші та спокою — й інші заспокояться, бачачи це. Я не прагну мати багато матеріальних благ — і люди навколо мене теж починають задовольнятися малим. Я живу без «земних» прив’язаностей і пристрастей — і люди навколо мене приходять до простоти й природності життя.

58. Коли земні правителі правлять у спокої і гармонії — народ теж спокійний і умиротворений. І він не прагне нікуди з цього свого благополуччя...

Якщо ж земні правителі діють збуджено та агресивно — тоді й народові стає погано. Біди і нещастя приходять тоді на зміну благополуччю. І люди починають замислюватися, шукати вихід — і деякі його знаходять, приходячи до недіяння, поринаючи у Світло Безмежного Дао. Удача і щастя — ось що в результаті народжується з біди.

Як ми бачимо, щастя і нещастя породжують одне одного...

Мудра ж людина — вона завжди спокійна, м’яка, ніжна і справедлива. Вона не прагне відібрати що-небудь в іншого. Вона — безкорислива і нікому нічим не шкодить. Вона — правдива і живе в гармонії з Дао, з природою та іншими людьми.

І Вона світла, але не блищить.

59. Щоб успішно служити Дао, допомагаючи духовно людям, треба вміти зберігати і накопичувати свою силу свідомості. Для цього потрібно утримуватися від усього, що призводить до її (сили) даремного витрачання.

Така помірність на вищих щаблях Шляху викличе нарощування власної Сили Де*, яка може стати невичерпною і здатною забезпечити повноту пізнання Дао.

А Дао є Вічною і Безкрайньою Споконвічною Основою кожної людини і всього матеріального світу. Дорогу ж, що з’єднує з Основою, називають коренем.

60. Діяльність Дао і Де щодо безлічі різновікових індивідуальних душ можна порівняти з готуванням страти з багатьох інгредієнтів у величезному казані.

Відносно більшості людей — при звершенні доль, ними заслужених, — Де використовує духів, зокрема, аж ніяк не високих рівнів розвитку.

Але, якщо людина наближається за якістю душі до Дао, — вона виходить за межі впливу таких духів.

61. Велике Царство Дао* перебуває ніби за устям ріки, за її пониззям.

Океан — нижче всіх рік, і тому всі ріки течуть у Нього.

Океан перебуває в спокої і терпінні. Він — чекає на тих, хто підходить до Нього, і на тих, хто проникає в Нього.

Океан — це Велике Царство. А на Землі існують малі царства, що складаються із людей.

Велике Царство піклується про те, щоб досхочу наситити Собою всіх, хто входить у Нього.

А в малих царствах нехай правителі піклуються про те, щоб у них також усі були ситі.

Тоді все одержуватимуть те, чого бажають, — і у Великому Царстві, і в малих царствах.

І запам’ятаймо, що Великому завжди слід бути нижче всіх.

62. Дао — глибинна Основа всього. Воно — Скарб тих, хто прагне до Нього. Але Воно також визнає існування і людей зла.

Так, потрібно проповідувати чистоту і хорошу поведінку всім людям. Але хіба не потрібні в суспільстві люди зла?

Хіба не допомагають вони пізнавати ефемерність «земних» скарбів і благ, а також ілюзорність надій на вічне перебування на Землі у своєму нинішньому тілі?

Взаємодіючи з ними, хіба не здійснюють люди добра зусилля, аби змінити себе на шляху до Дао — щоб відсторонитись од зла якнайдалі?

Адже, щоб стати недосяжним для зла, потрібні конкретні дії з розвитку себе як свідомості...*

І багато хто не прагнув би стати кращим, аби не «допомагали» їм люди зла!

Земні правителі, що мають абсолютну владу, і їхні приближені — дорожать своїми коштовностями і розкішними колісницями... Та вони, насправді, аж нічим не кращі тих, хто, перебуваючи на самоті у спокої, ідуть Глибинним Шляхом до Дао! І чи не краще було б тим земним правителям почати спокійне життя і теж присвятити його осягненню Дао?

Кажуть, що в давні часи люди не тяжіли до земних багатств, а злочинців не відправляли на страту. У ті давні часи люди шанували Дао...

63. Позбудься суєти розуму і непотрібних діянь, дотримуйся спокою і задовольняйся простою їжею!

Так починається Шлях до пізнання Великого Дао, Яке є Одним Єдиним, що складається з безлічі Великих Душ.

І також існує безліч душ дрібних, втілюваних у тіла.

Мудра людина, котра пізнала це, знає, що на ненависть потрібно відповідати добром.

Важку справу починай з легкого початку. Адже будь-яка велика справа об’єднана малими складовими. Так — поступово — і здійснюється велика справа.

Якщо ж хтось обіцяє виконати велику справу «одним махом» — слова такої людини не заслуговують довіри...

Але мудрий — зовсім не береться за «великі починання» у світі матерії! Ось чому він і творить великі справи у світі духовному. І це йому не важко.

64. Тому, хто вже опанував гармонією, — легко допомогти.

Тому шукачеві, котрий ще не знайшов свою стежку, — легко її підказати. Хоча треба пам’ятати й про те, що слабкий може запросто зірватися зі стежки. І той, хто поки що дрібна душа, — втече від труднощів.

Простіше починати будувати там, де не доведеться звільняти місце від старих руїн. Впроваджувати духовні знання краще там, де не зустрінеш ворожнечі з боку злісних і дурних людей.

І тоді — велике дерево виростає з маленького саджанця, дев’ятиповерхова вежа починає будуватися зі жменьки землі, подорож у тисячу лі починається з одного кроку.

У світі матерії підприємці розоряються, господарі власності — втрачають її. Ось чому мудра людина так не діє — і вона не зазнає невдач. Вона нічого не має — і тому її нема чого втрачати.

Мудра людина не живе в «земних» пристрастях, не прагне одержати з матеріального те, що вимагає значних зусиль. Вона живе у природній простоті і задовольняється тим, що відхиляють мирські люди.

Вона йде Шляхом до Дао.

65. Той, хто пізнав Дао, не виставляє себе напоказ перед невігласами. Він також відмовляється від «керування натовпом» — і тому може продовжувати вдосконалювати себе і допомагати гідним.

Сокровенні вищі знання про методи розвитку свідомості можуть стати згубними для не підготовлених до цього людей.

Мудрий, знаючи про це і діючи згідно з цими принципами, — стає зразком для наслідування.

Саме так діє і Велике Де.

Щоб зрозуміти сказане, треба побачити, що Велике Де є Протилежністю людей порочних. Для таких людей — Велике Де перебуває в недосяжності.

Ось — Що Таке Велике Де, Яке володіє Вищою Силою і містить у Собі незчисленну безліч істот! Воно — з’єднує і роз’єднує людей, Воно — управляє всім! Воно — Повелитель, і заслуговує безмірної любові і шанування!

Навчаючись у Нього, досягнеш найвищого благополуччя!

66. Великі ріки настільки могутні тому, що вони течуть униз, до морів, збираючи в себе воду, що стікає з околиць.

Мудра людина, бажаючи допомогти народові, теж повинна ставити себе нижче інших. Тому, хоч вона і перевершує народ, але для народу не є тягарем — і народ їй не зашкоджує. Люди з радістю ідуть за нею і від неї не відвертаються.

Вона ні з ким не змагається — тому вона непереможна.

І він сам безупинно просувається вперед — а люди йому не заздрять.

Він ні з ким не бореться — і тому ніхто в цілому світі не зможе змусити його діяти всупереч його волі.

67. Дао — Велике і не має Собі рівних або подібних Собі!

І Воно перебуває настільки глибоко і є настільки тонким, що Його неможливо схопити і до чого-небудь примусити!

Я маю три скарби, якими дорожу: перший — це людинолюбність, другий — ощадливість, а третій полягає в тому, що я не смію бути поперед інших. Я — людинолюбний, тому можу бути хоробрим. Я — ощадливий, тому можу бути щедрим. Я не смію бути поперед інших, тому можу стати для людей вождем.

Хто хоробрий без любові, щедрий без ощадливості, хто, прагнучи бути попереду, відштовхує інших — той зазнає невдач.

Але хто, б’ючись, залишається сповнений любові, — той перемагає. І він — неприступний: адже Дао постійно охороняє його.

68. Мудрий полководець не буває войовничим. Мудрий воїн не буває розгніваний. Той, хто вміє перемагати, не нападає першим. Той, хто вміє вести людей за собою, не принижує їх, ставить сам себе в нижче становище.

Такі закони Де, що відкидають гнів, звеличування себе, а також насильство. Так діють і Ті, Хто представляє Де, ведучи людей у Первозданне і Вічне Дао.

69. Воєнне мистецтво учить: я не смію першим починати, я повинен очікувати. Я не смію наступати хоча б на палець уперед, а відступаю на крок назад. Це називається діяти, не діючи, перемагати без насильства. У цьому випадку не буде ворога, і я можу не розтрачувати силу даремно.

І немає біди важчої, ніж ненавидіти супротивника! Ненависть до супротивника — ось шлях до втрати мого найсокровеннішого — Дао!

Отже, в результаті боїв здобувають перемогу ті, хто уникав битв.

70. Мої слова легко зрозуміти і легко здійснити. Але дуже багато людей не можуть зрозуміти і не можуть здійснювати це.

За моїми словами стоїть Начало всього. Оскільки ті люди Його не знають, то вони не розуміють і мене.

Хто пізнав Дао — тихий і непомітний, хоча й поводиться достойно. Він вдягається у просте вбрання, а найцінніше* ховає всередині.

71. Хто має знання, але вміє мовчати про це, — той на висоті.

Хто не має знань, а вдає знаючого, — той... не здоровий.

Хто мудрий — він зцілює себе. Мудра людина не хворіє, бо вона позбавляє себе від причин хвороб. Вона перебуває в Дао. Хіба може вона в такому випадку хворіти?

72. Хто живе в страху — не зможе стати сильним. Силу свідомості можна набути, тільки живучи без страху.

Також позбудься здатності зневажати інших! Хто зневажає інших — той сам зневажений перед Дао!

Позбудься насильництва щодо інших! Хто чинить насильство — той буде сам насильству підданий!

Відмовся від здатності до обману! Хто обманює інші — обманює сам себе!*

Живи в любові!

І не прагни виставляти себе напоказ! Мудрий, пізнавши свою Вищу Суть, не займається самозамилуванням і не звеличує себе над іншими.

Той, хто позбавився егоцентризму — одержує можливість знайти Дао.

73. Хто хоробрий і войовничий — гине; хто хоробрий і не войовничий — житиме.

Хто знає причини ненависті до войовничих? Пояснити це утрудняється й мудрець.

Велике Дао перебуває в спокої, Воно ні з ким не бореться. Воно перемагає без насилля.

Воно — безмовне, але відповідає на запитання і приходить Саме до тих, хто кличе Його.

Воно — в спокої — управляє всім.

Воно добирає — в Сéбе — гідних.

74. Хто не боїться смерті — тому безглуздо погрожувати смертю!

Але той, хто погрожує смертю іншим, насолоджуючись цим, — той буде повалений сам.

Темою життя і смерті відає тільки Дао. Нікому не дозволено розпоряджатися цим замість Нього! І той, хто зважується на таке, — той лише шкодить собі.

75. Дивлячись на більшість людей, можна подумати, що вони постійно голодні. Адже вони безупинно піклуються про нагромадження і множення своїх запасів. І вони не можуть зупинитися в цьому!

А в справах вони піклуються тільки про особисту вигоду — за будь-яку ціну!

Вони не хочуть зрозуміти принципи життя, пропоновані Дао, — про любов і турботу про інших, а також про недіяння.

Вони живуть, не дивлячись убік Дао, ігноруючи Дао, розтрачуючи свою життєву силу на те, що істинною цінністю не є. Вони мають надто сильну «любов до життя» — і тому рано помирають.

Але той, хто знехтує своїм земним життям заради загального блага, — той підвищує його (життя) цінність перед Дао.

76. Тіло людини при народженні ніжне та гнучке, а після смерті твердне. Всі рослинні істоти теж при народженні ніжні та гнучкі, а після смерті стають сухими та ламкими.

Могутнє дерево не встоїть під час бурі. Або на нього чекає сокира. Гнучке і ніжне має тут перевагу.

Той, хто ніжний і гнучкий, — іде дорогою життя. Той, хто не гнучкий і грубий, — іде дорогою смерті.

77. Життя Споконвічного Дао нехай буде нам прикладом.

Той, хто чинить насилля над людьми, хто принижує їх і оббирає, — протистоїть Дао.

Але той, хто ніколи не діє з вигоди, віддає свій надлишок іншим, здійснює подвиги не заради слави, живе в спокої, без «земних» пристрастей, сам поринає в ніжний і тонкий спокій Дао і допомагає достойним на цьому Шляху — таку людину можна назвати тією, що уподібнюється Дао.

78. Вода — ніжна й податлива. Але вона точить і тверде руйнує. У подоланні твердого — немає їй рівних.

М’яке і ніжне — переборює тверде і грубе. Але тільки мудрі розуміють, у чому ж тут суть...

79. Після великого збурювання емоцій залишаються його наслідки. Спокій же можна назвати добром.

Тому мудра людина дає обітницю, що не буде нікого ганьбити.

Добрі люди живуть за цим правилом. Злі — ні.

Споконвічне Дао — завжди на боці добрих.

80. Про державний устрій я мислю так:

Краще, коли країна маленька і не густо населена.

Навіть якщо є багато зброї, не треба її застосовувати. Кораблі і бойові колісниці використовувати теж не треба. Воїнам — краще не воювати.

Треба, щоб життя в країні було таким, аби люди не воліли країну залишити.

Добре, якщо їжа в усіх смачна, одяг гарний, житло зручне, життя радісне.

Добре з любов’ю дивитися на сусідню державу, слухати, як там співають півні і гавкають собаки.

Добре, щоб люди, доживши тут до похилого віку, осягали Досконалість, а йдучи звідси, вже не вертатися сюди.

81. Щирі слова не обов’язково витончені. Красиві слова не завжди заслуговують довіри.

Добрий — не обов’язково красномовний. Красномовний може і не бути добрим.

Знаючий не сперечається, сперечається необізнаний.

Мудра людина не корислива, вона діє заради інших.

Велике Дао піклується про благо для всіх істот. Усе, що робить Воно відносно живих істот, — не містить насильства і нікому не завдає шкоди.

Мудра людина теж діє без насильства і нікому нічим не шкодить.

ТАК ГОВОРИВ БУДДА *

1. Прийми заповідь утримання від убивства.

2. Прийми заповідь утримання від злодійства.

3. Прийми заповідь утримання від перелюбства.

4. Прийми заповідь утримання від неправди.

5. Прийми заповідь утримання від спиртних напоїв.

І невже в тебе ніколи не виникала думка, що ти також підданий старінню, що і ти не зможеш уникнути цього?

І невже до тебе ніколи не приходила думка, що ти також підданий хворобам, що і ти не зможеш уникнути їх?

І невже до тебе ніколи не приходила думка, що ти також підданий смерті, що і ти не зможеш уникнути її?

Не заради Мого власного благополуччя Я практикую доброзичливість до всіх!

Але... Моє бажання — сприяти щастю живих істот!

Не заподіюй іншому того, що могло б стати причиною і твоїх страждань!

Доброзичливість до всіх істот — ось істинна релігійність!

Плекайте у ваших серцях безмежну доброзичливість до всього сущого!

Ви не повинні збентежуватися, зле слово не повинне зриватися з ваших уст; ви повинні залишатися доброзичливими, із чистим серцем, сповненим любові і без затаєної злості.

І навіть недоброзичливців ви повинні охопити думками люблячими, великодушними, глибокими і безмежними, очищеними від будь-якого гніву та ненависті!

Відмінними ознаками щирої релігії є доброзичливість, любов, правдивість, чистота, великодушність, доброта.

Безсмертя може бути досягнуте тільки безперервним добрими вчинками; Досконалість досягається співчуттям і милосердям.

Найнеобхідніше — це любляче серце!

«Мене ненавидять, мене не розуміють і обманюють інші!» — той, хто зберігає у своєму розумі такі думки, ніколи не зможе стати вільним від причин, що викликають саморуйнування! *

Якої б шкоди один ворог не заподіяв іншому чи один ненависник такому, як сам, — недобре спрямований розум може заподіяти ще більше самій людині.

Зло... народжується від самості*; в самості — його причина.

(Але) зло «шліфує» всесвіт, як алмаз...

Я вчу вас уникати десяти пороків:

1. Не вбивайте, але майте повагу до життя!

2. Не крадіть; але допомагайте кожному бути хазяїном плодів його праці!

3. Утримуйтеся від нечистоти в усьому, ведіть непорочне життя!

4. Не брешіть, але будьте правдиві! Говоріть правду розсудливо, безстрашно і з люблячим серцем!

5. Не вигадуйте брехливих чуток і не повторюйте їх! Не критикуйте, але звертайте увагу на гарні риси ближніх — так, щоб ви могли щиро захистити їх од ворогів їхніх!

6. Не лайтеся, але говоріть скромно і з гідністю!

7. Не витрачайте час на балаканину: або говоріть, не відхиляючись від теми чи зберігайте мовчання!

8. Не домагайтеся чужого і не заздріть, але радійте удачам інших людей!

9. Очищайтеся від злості і не майте ненависті навіть до своїх ворогів; але ставтеся з добротою до всіх живих істот!

10. Звільняйте... розум від невідання і намагайтеся пізнати істину, особливо про те, про що знати необхідно, аби не стати жертвою ні скептицизму, ні оман!

Нехай ніхто не обманює іншого, нехай ніхто не нехтує іншого, нехай ніхто через гнів або образи не бажає шкоди іншому!

1. Не вбивай!

2. Не кради!

3. Не прелюбодій!

4. Не бреши!

5. Не злослов!

6. Не говори грубо!

7. Не займайся порожніми балачками!

8. Не домагайся чужої власності!

9. Не виявляй ненависті!

10. Думай по-доброму!