Учення, принесене на Землю від Бога-Отця Ісусом Христом, залишилося для нас у вигляді описів у Євангеліях Його бесід з учнями, з іншими людьми, Його звертань до Отця Небесного, описів Його вчинків і сотворених чудес, а також у вигляді письмових творів учнів, де сплетені відомості, отримані ними особисто від Ісуса, пророцтва від Бога-Отця і їхні власні думки. Цих записів — досить багато, причому не всі вони ввійшли в Новий Завіт.

Однак цільного і систематизованого опису Вчення Ісуса Христа, в якому були б у певному порядку висвітлені всі найважливіші світоглядні проблеми, не було зроблено і дотепер. А звідси, зокрема, — і численні розбіжності між послідовниками Ісуса Христа і яскраво виражені перекручення Його Вчення.

Зрозуміло, що праця зі складання інтегрального опису Вчення Ісуса могла бути успішно здійсненою тільки тим, хто сам виконав те, чому вчив Він, умістив Його Любов і пізнав Бога-Отця. Тільки це могло слугувати критерієм компетентності виконавця.

Укладачеві цієї книги вдалося пройти Шлях до Бога-Отця, вивчивши методологію проходження цього Шляху і проклавши — за допомогою і під керівництвом Бога — «драбину» зі щаблів-методів до Вершини. Він почав роботу з порятунку людей з мороку атеїзму ще при пануванні в Росії КПРС, піддавався переслідуванням і наклепам, пройшов свою «Голгофу», побував двічі «на тому світлі» і пізнав без перешкод з боку тілесної оболонки Обійми Святого Духа і Бога-Отця, потім був залишений продовжувати самовдосконалення і служіння в тому ж фізичному тілі [9,10].

Ці глави, як і вся книга, написані з благословення і під керівництвом Бога.