Етика
Сенс життя людини полягає в зростанні індивідуальної свідомості [2], яка повинна, розвинувшись, влитись у Творця.
Спочатку кожна людина розвивається у звичайній мирській діяльності. Швидке ж її просування стає можливим відтоді, коли в неї з’являється інтенсивна спрямованість до практичного пізнання Бога.
Ця спрямованість повинна стати жагучою, «полум’яною», «вогненною» — тоді така людина може розраховувати на повну підтримку Ієрархії Сил Світла.
«... На Шляху Вогненному немає самітності і порожнечі, але є лише відрив від світу земного і нестримне тяжіння до світу Вогненного!» [3].
«Той, хто дерзає, знає, що радість духу полягає тільки в досягненні. Не має потреби той, хто дерзає, в людських визнаннях, бо його досягненням є вінець, сплетений працею й устремлінням!
Тільки герої духу знають істинне досягнення!
Так той, хто дерзає, буде звільнений від самості. (Тому що) він знає істинне служіння на благо людства.
На Шляху до світу Вогненного запам’ятаємо про дерзання!» [3].
«Затвердитися серцем на Владиці є першою умовою на шляху до світу Вогненного» [3].
Шлях просування щаблями самовдосконалення — це, насамперед, етичне перетворення себе. Воно включає і формування вірної, сильної спрямованості, і очищення себе від таких пороків, як:
— лінь,
— насильництво,
— здатність до неправди, до зрадництва,
— грубість,
— корисливість,
— собіслужіння,
— мстивість,
— зарозумілість,
— егоцентризм,
— пошук людського визнання,
— здатність до грубих емоційних станів:
злості,
роздратування,
ревнощів,
нудьги,
туги,
скривдженості,
— здатність до вживання в їжу тіл убитих тварин,
— уживання алкоголю, тютюну, інших наркотиків.
З позитивних якостей, які повинні всіляко розвиватися, треба відзначити:
— доброзичливість,
— співчуття,
— відданість Богові,
— смиренність перед Ним,
— спрямованість до пізнання Його і Злиття з Ним,
— готовність допомагати іншим істотам,
— спрямованість до творчості,
— безкорисливість,
— сприйнятливість до краси,
— енергійність у справах служіння і розвитку себе,
— контроль своїх емоцій, відмова від брутальності, культивування стоншеності,
— спрямованість до знань, розуміння сенсу життя,
— розвиток витонченої і мудрої сили,
— володіння вдячністю як властивістю душі,
— дбайливе ставлення до здоров’я, бо воно необхідне для успішної духовної роботи і служіння.
Саме через такий розвиток себе ми робимо Божественний Вогонь для себе «таким, що не обпалює» [3].
Найважливішим методом для реалізації більшості наведених етичних принципів є розвиток духовного серця. «Розкриття» і подальше зростання його стають вирішальним чинником, основою всього духовного Шляху. Зокрема, саме це дає здатність до правильної медитації. А саме медитація є головним методом удосконалювання свідомості, практичного пізнання Бога і Злиття з Ним.
Громада
Іти до Бога найкраще громадою — групою однодумців, об’єднаних загальною вищою спрямованістю.
У громаду варто приймати тільки відданих справі і чесних людей, а тих, хто лінується, брехливий, здатний до зрадництва, — тих треба безжалісно усувати від роботи.
Справи громади — це вивчення, обговорення Вчення, практична допомога один одному, зокрема, через психоенергетичні методи, наповнення один одного любов’ю і розпалення нею сердець, практичні заняття з естетики, з очищення і розвитку енергоструктур організму, медитативні практики тощо.
Групова психоенергетична робота набагато ефективніша для кожного, ніж індивідуальна, бо при цьому створюється потужне загальне енергополе.
Об’єднання свідомостей общинників у їхній загальній любові є підготовкою до Злиття з Божественною Свідомістю.
«Наш Вогненний закон приписує об’єднання свідомостей» [2].
Труд общинників повинен бути їхнім служінням Богові, він не повинен ґрунтуватися на вигоді, не повинен бути «собіслужінням» [3].
Члени громади повинні готувати себе до зустрічі з духовним Майстром, тільки за допомогою якого можна пізнати проходи в найтонші шари багатомірного Абсолюту, пізнати Ієрархію. Без Майстра така «трансмутація» неможлива [1].
«Істинно, якщо знаєте безперестанне предстояння, — уже маєте найкоротший шлях до Нас.
Для людей зазвичай особливо страшна повсякденність. Для них вона є символом стомлення...
Тим часом, для Нас (ваша) буденність є вдосконалюванням і сходженням. Вона відкриває врата Безмежності.» [2].
Зустрічі зі злом
Кожна людина на цьому Шляху обов’язково стикається із протидією сил зла з боку втілених і невтілених істот. Вони — представники хаосу, «чорні». Їхня «чорність» — не тільки символ, але й реальна, видима яснобаченням властивість грубих, брудних енергій їхніх звироднілих, деградованих свідомостей.
Хто — вони? Як їх впізнати? Вони — це люди, що живуть в емоціях гніву (злості, роздратування, осуду і т.п.). Вони схильні до насильства, до неправди, підлості, зрадництва. Це однаково стосується і втілених людей, і людей-духів: адже, розутілившись, людина зберігає свої душевні якості.
Сили зла, однак, цілком потрібні тому, хто йде до Світла — як творці належної напруги, як протидія, що тільки й може загартувати характер воїна. А без пристрасності і напруження всіх сил до вищого горіння — пробитися до Мети не можна. Зіткнення із силами зла також змушують тісніше «пригортатися» до Господа — і в цьому теж їхня об’єктивна значимість.
«Деякі легковіри думають, що механічне проголошення Вищих Імен уже захистить їх од темних нападів. Але не механіка, а чистий вогонь серця тільки може створити надійний щит.» [4].
«... Ті, що йдуть із Силами Світла, повинні знати, що без напруженої битви немає перемоги» [2].
«Запитують: чому часто зволікаємо зі знищенням ворогів? Причин багато, назвемо дві.
Перша — кармічні умови. Можна легко зашкодити близьким, зачіпаючи пов’язаного кармою ворога. Можна порівняти це становище із найважчою операцією, коли лікар не видаляє хворий орган, щоб не зачепити небезпечну артерію... У Нас вважають корисніше відокремити небезпечного супутника, ніж порушити весь караван.
Друга причина (полягає в тому), що вороги є джерелом напруги енергії. Ніщо не може так нагнітити енергію, як протидія. Тому, для чого винаходити штучні перешкоди, коли «чорні» намагаються щосили збільшити нашу енергію?!» [2].
«Потрібно пам’ятати, що позитивні сили творять під тиском негативних...» [2].
«Не може відбутися рух без напруження, і тому кожне поступальне Вчення має потребу у ворогах і у Вчителеві... Ніяке нагнітання не пройде без користі... Кожне зростання духу має потребу в обтяженні обставинами.» [2].
«... Потрібно твердо пам’ятати дві умови. Одна — що людей ворожих варто уникати, бо не вони призначені (до Вищого). І друга — що, може, саме ворожість буде (вам) гідним трампліном.
Але затримка — не за ворогами, порахуйте ближче!» [2].
Так, уплутуватися в боротьбу з ними треба далеко не завжди. Важливіше — прийти до своєї Мети і допомогти тим, хто з тобою йде. «Творче подолання хаосу... — постійний подвиг. Але битва з темними — лише судома, що утрудняє поступ.» [2].
Важка карма
У деяких людей життя на Землі переповнене стражданнями. Але це — їхня власна доля (карма), створена етичними помилками в цьому або в минулих життях. Це — сприятлива для них ситуація, щоб, пізнавши розпач від свого становища, почати змінювати себе, почати вириватися з пекла. Якщо цього не зробити — буде ще гірше.
«... Людські душі проходять «чистилище» на Землі» [3].
(Інший варіант причин наших бід — це коли Бог у такий спосіб указує відданій Йому людині на необхідність радикальної «зміни курсу» [9]).
У кожному разі — при будь-яких бідах і негодах — треба ще більш, ніж за легкого плину життя, учитися брати до уваги водійство Бога й усувати свою «самість», приліплюватися ще тісніше до Нього.
«Потрібно зрозуміти, що імперил (психічна енергія роздратування, гніву) і грубі земні прагнення дають свої тяжкі виразки... Виразки духу переносяться в світ інший, якщо вони не зжиті (при житті) на Землі. Звільнення від фізичної оболонки не означає звільнення від духовних виразок.» [3].
«Сили, явлені для Служіння Світла, не втручаються в карму, як думає дехто, не посвячений у міць карми. Сили Світла спостерігають за діями людськими, даючи напрям, але не втручаючись у життя.» [3].
Лише духовні невігласи озлоблюються земними стражданнями, заганяючи себе в ще глибші шари пекла [3].
Звільнення від оков пекла досягається через покаяння (осмислене каяття, ціль якого — навчитися не повторювати помилки), інтенсивну роботу з вирощування в собі позитивних якостей і зближення з Богом. Той, хто досяг своїм розвиненим духовним серцем Злиття з Божественним Вогнем — звільняється повністю і назавжди від всієї своєї несприятливої карми.
Бог говорить: «Я Сам — вам Помічник» [34:Листи Саду Морії. Поклик].
Кращий засіб од усіх лих — Злиття з Ним. Якщо ми перебуваємо в цьому Злитті — ми маємо Його Щит. «Всі залякування — нікчемні. Навіть зустріч із сильними темними сутностями не небезпечна, якщо збережено міцний зв’язок з Ієрархією.» [34:Серце].
Але щоб прийти до Злиття — треба почати з того, що вступити у війну — у війну проти своєї недосконалості.
«Нехай люди (зараз) усвідомлюють навколишню небезпеку... Життя в тонкому світі (поза втіленнями) набагато триваліше. Треба готувати себе до неї.» [34:АУМ].
«... Жахливо — боятися Світла: адже Вогонь перетвориться на полум’я поїдаюче!» [34:АУМ].
«Із трудом люди наважуються вимовити найпростіший закон: «Благословенні перешкоди — ними зростаємо!». Випробування досить легко допускаються (людьми), поки вони не настали. Ніхто не хоче прискорювати (своє) просування через перешкоди!
Але ще нестерпніше людству чути про користь страждань. Причина — не в тому, що деякі боялися б болю чи незручності, але вони не усвідомлюють життя поза земним існуванням! Вони готові перетерпіти незручності ночівлі заради завтрашнього свята, але порівняти життя земне з Безмежністю вони не бажають!
Страх перед Безмежністю є найнеприпустимішою ганьбою мислячої істоти!» [34:АУМ].
Психоенергетика
Зцілення
Механізмом виникнення дуже багатьох хвороб, включаючи рак, є введення в тіло по його ослаблених енергоструктурах чужих «чорних» енергій [3].
Також і багато «душевних» хвороб типу шизофренії — це введення в тіло слабкої душею і обтяженої пороками людини «чорного» підселенця. А типові кармічні причини цього — зрадництво або легковажність. [2]
«Чисті серцем не підлягають зараженню одержимістю, але тухлі серця можуть приваблювати жахливих сутностей» [3].
Якщо у випадку психічних захворювань такого складу ситуація виявляється майже безнадійною, то при тілесних хворобах, викликаних зазначеними причинами, можна застосовувати біоенергетичну корекцію [2; 34:АУМ].
Так, рак — бич людства, і він наростатиме. Але той, хто не вживає м’ясо, вино, тютюн і наркотики, хто тримає в чистоті психічну енергію, — той може не думати про рак [34:Агні-йога].
Лікування раку на початковій стадії може бути оперативним. Але це виявиться безглуздим, якщо людина після видужання продовжуватиме вести колишній спосіб життя. [34:Агні-йога]
Щодо інфекційних захворювань, то варто знати, що їх треба лікувати комплексно: поєднуючи енергетичні прийоми з медикаментозними [1].
У кожному разі — включаючи енергетичні атаки «чорних» — попередити ураження свого організму можна створенням «Вогненного Щита», тобто з’єднанням себе з Полум’ям Божественного Вчителя. Адже всі ці битви призначені Ним — і лише для того, щоб ми навчилися тісніше притулятися до Нього. Поки Щита нема, захист забезпечується «загороджувальною сіткою», утвореною наповненими енергією чакрами [2,3].
Кожен повинен зрозуміти, що здоров’я, по-перше, потрібне для успішного просування Шляхом вдосконалювання, тож вимагає уваги, турботи, а по-друге, воно перебуває в безпосередній залежності від духовних зусиль.
Зцілення себе або когось іншого повинне бути тільки комплексним. Воно починається з аналізу кармічних причин, їхнього усунення через покаяння. І лише потім (або паралельно із продовженням покаянної роботи) здійснюється психоенергетичне, медикаментозне та інше лікування.
Важливо пам’ятати, що в усіх ситуаціях, у які ми потрапляємо, завжди бере участь Бог. І Він чекає від нас правильних рішень. Вони ж можуть мати місце лише в тому випадку, якщо ми навчаємося мислити не егоцентрично, а Богоцентрично. Тобто, відчуваючи не себе, а саме Його — Регулятором, Метою, Смислом, Центром усіх подій, що відбуваються у всесвіті.
«Воістину, карма страшна тільки для тих, хто уповає в бездіяльності» [2].
«Спостерігайте, як позначається кожен вчинок на коливанні карми.
Можна бачити, як зрадництво у всіх видах викликає швидке утворення (негативної) карми. Можна багато чому навчитися на подібних спостереженнях. Як сумно бачити людей, що шкодять собі! Можна бачити, як єхидна вражає внутрішню істоту при цих самопоразках. Ніщо не може відвернути наслідки, бо занадто близькі причина і наслідок.»[2].
І навпаки: «Зростання свідомості (духовних подвижників) — істинне — свято Наше!» [2].
Той, хто вміщає активну, творчу любов, — перемагає свою негативну карму і осягає Божественний Вогонь. І «... космічна відвага наповнює (такого) носія Вогню» [2].
«Серед понять мужності найнепереможніша мужність палаючого серця, коли з усією рішучістю, при повному усвідомленні подвигу явлений воїн знає тільки дорогу наступу.
Із цим подвигом мужності може зрівнятися лише крайній ступінь мужності розпачу. Розпач із тією ж поспішністю втікає від минулого — (подібно тому), як мужність палаючого серця наближує майбутнє.
Отже, де немає мужності палаючого серця — там нехай буде мужність розпачу! Тільки так можуть воїни здобути перемогу, коли натиск великий.
Не мають значення всі інші види мужності, бо в них буде половинчастість; або потрібно уникнути цієї (останньої) властивості, що межує з боягузтвом і зрадництвом.» [2].
«Яка ж дорога — найбільш стверджуюча на Шляху до Нас? Найвірніший шлях — самовідданість подвигу! Найчудесніший вогонь — полум’я серця, насичене любов’ю до Ієрархії!» [2].
«Допомагайте одне одному, чуєте?! Допомагайте і в малому, і у великому! ... Допомагайте скрізь, де може рука проникнути! Скрізь, де думка може пролетіти! ... Серце, що палає допомогою, — Наше серце!» [2].
Наближення до Шамбали
«Шамбала — виняткове місце, де духовний світ сполучається з матеріальним» [34:Листи Саду Морії. Осяяння].
Шамбала — це місце зосередження керуючих життям на Землі Ієрархів. Його можна знайти, зокрема, всередині земного космічного утворення [2], у багатомірній глибині. Шамбала є «Фокусом» «Головного Магніту» для всіх людських душ, які повинні — через «трансмутацію» — увійти туди — у вищий, найтонший шар багатомірності. Там, у Шамбалі, вони пізнають Вогненне Хрещення [3], а влаштувавшись там, зливаються навічно з Божественним «Я» Споконвічної Свідомості.
Шамбала пізнається через розширення серця до вміщання в нього усіх найтонших світів, включаючи Світ Вогненний Шамбали. Подальше розширення серця дозволяє заповнити ним Безмежність [2,3].
Як же реально розпочати просування до Бога, до Вищих Ієрархів, до Шамбали?
Перше — етична самокорекція. Вона повинна містити полум’яну спрямованість до Досконалості й активне служіння справі Еволюції через допомогу людям.
Друге — упорядкування тіла з його енергетикою, набуття здоров’я.
І перше, і друге передбачають обов’язковий перехід на «беззабійне» харчування: тобто відмова від уживання в їжу тіл убитих тварин [1]. Це має, насамперед, етичне, а потім і біоенергетичне обґрунтування. Без наведення порядку в харчуванні не досягти стійкого здоров’я і не наблизитися до Бога. (Докладніше про організацію правильного харчування див. [7]).
Потім — для тих, хто до цього здатні, — ідуть щаблі психоенергетичної роботи, включаючи розвиток чакр і медитацію. Це веде — за правильної організації роботи — до поетапної «трансмутації» свідомості: її стоншення аж до стану Божественного Вогню.
«... Людство повинне усвідомити свій Вогненний центр Ієрархії, Що веде і насичує людство потужним провідним принципом» [2].
Перші стикання з Богом як Живою Істотою відчуваються як благодать, що спадає зверху [2]. Це — теж прояв турботи про нас Святого Духа — Його заохочувальні знаки.
Потім треба навчитися не тільки відчувати Його Потоки, але й зливатися з Ним — повністю — виходячи зі свого тіла. Це досягається спочатку через медитацію «Пранава» [10]. Практикуючи таке Злиття, людина проходить поступово «кристалізацію», «грануляцію» свідомості, тобто пряме збільшення її кількості і потужності.
Божественний Вогонь
У книзі [4] говориться: «Ми вигукуємо: Вогонь, Вогонь! Але лише деякі розуміють, який Вогонь...».
Так, Вищі Ієрархи проявляють Себе у вигляді Космічного Полум’я, що не обпалює праведників.
Також Вони можуть з’являтися і над поверхнею Землі у вигляді гігантських антропоморфних Вогненних Образів, що піднімаються в небо.
Можуть Вони і входити в серця відданих учнів, розпалюючи в них Божественний Вогонь.
Занурення свідомості духовного подвижника у Вогонь і Злиття з Ним веде до «спалювання» несприятливих залишків карми. А «пропалювання» Ним свого тіла — до його зцілення.
... Все у всесвіті впорядковується «Законом тяжіння». Він діє не тільки в матеріальному світі, але й у духовному. І душі також у їхній позитивній еволюції рухаються у своєму стоншенні до «Вищого Магніту» — Свідомості Творця в Його Обителі — у Безмежності. Такий закон Еволюції, встановлений Богом. І краще — виконувати його, краще жити в злагоді з Богом. Цей закон говорить, що ми втілені на Землю, щоб розвивати себе якісно і кількісно, зокрема, стоншуючи («трансмутуючи») наші свідомості заради переселення у більш стоншені шари Світобудови, заради збагачення собою Споконвічної Свідомості, нашого Творця.
Хто йде цим Шляхом добровільно й охоче — тому всі вигоди. Але хто пручається, виривається, чіпляється за матеріальне, відстоює свою окремість, плекає своє горде і нікчемне «я», культивує брутальність заради успіху в мирській суєті, — ті утверджують свою відособленість від Бога, відкидають Його Любов, нарощують собі страшну карму, відправляються в пекло.
Тому Бог пропонує: «... Нехай свідомість розширюється в напрямі «Фокуса» [2]. «Середина — зайнята Ієрархією, із середини виходять усі промені...» [2]. Спрямуємося ж до неї!
Шамбалу, в першому наближенні, таким чином, треба шукати зовсім не в горах, де її всі шукають, а у вищій просторовій мірності.
Про те, як допомагають нам на цьому Шляху Вищі Ієрархи, можна прочитати, зокрема, далі в цій книзі.
«Як мале людство замислюється над поняттям відповідальності, коли явище Шамбали приймається людьми як край, явлений для відпочинку!... Якби люди знали, що відповідальність за їхні наміри несемо! Якби люди знали, що сутність Шамбали є тим Джерелом, Що творить кращу сходинку людству!...
Розуміння Нашого Вигляду людством — так не схоже дійсність!
Ми є заради просування людства!» [2].
«Ніколи не говорилося, щоб покладати на Владику, навпаки, повторювалося: наповнюйтеся Владикою! Величезна різниця між покладанням боязким і недійовим — і наповненням (своєї) суті Свідомістю Владики.
Як меч непереможний — трощить усі перешкоди свідомість, ототожнена із Владикою! Не може тулитися сумнів там, де запалена свідомість полум’яна! Не буде стомлення там, куди допущене Джерело Сили Невичерпної! Не може ввійти страх у храмину споряджень непробивних!
Так, раджу прийняти Мої Щити, не вдаючись до «рятівного» заступництва, — але перемогти Злиттям свідомостей.» [2].
Подвижники, що осягли через «цілковиту відданість» Злиття з Божественним Вогнем у Безмежності, стають «Земними Намісниками Ієрархії» [2]. Через Них Бог роз’яснює і конкретизує — на вищому рівні компетенції — Свою Волю.
Серце
Весь шлях психоенергетичного вдосконалювання людини переважно визначається розвитком її духовного серця, бо всі високі духовні досягнення здійснюються енергією свідомості, розширюваною із чакри анахати.
«... Нехай зрозуміють серце — як єдиний... зв’язок світу видимого з невидимим. ... Лише нитка серця може вести в Безмежність.» [2].
«Злиття з Вищим — правильне тільки через запалений вогонь серця» [2].
«Щоб зв’язати ланцюг світів (багатомірного простору), потрібно виявити особливу уважність до серця. Тільки так утримаємося в межах... наростання духу (тобто правильного кількісного зростання свідомості).» [2].
Духовне серце є органом індивідуальної свідомості, у якому продукуються емоції любові.
Емоції — стани свідомості. Вони народжуються зовсім не в головному мозку, а в спеціалізованих структурах свідомості — чакрах.
Увійшовши в анахату, свідомість переходить у стан «сердечної» любові.
Бог є Любов, тому Злиття з Ним можливо тільки в тому випадку, якщо людина сама перетворюється в Любов і набуває в цьому стані стійкості та сили.
«Якраз серце буде з’єднувачем світів, і тільки воно може відповідати Серцю Владики і всієї Ієрархії» [2].
«... Свідомість, що не вміщає цього розуміння, може тільки бубоніти великі слова, але проводити в життя — не може. Бо тільки серце, насичене Величчю Ієрархії, може зрозуміти всю велич Космічного Закону.» [2].
«Правильно вказується, що любов є провідним началом, що творить. Отже, любов повинна бути свідома, (вірно) спрямована і самовіддана. ... Серце, сповнене любові, буде діючим, мужнім і зростаючим до вміщання (Бога).» [2].
«Любов подвигу не сувора для тих, хто палає серцем, але вона лякає тих, хто любить слабкості свої, і тих, хто вагається, обіймаючи своє примарне «я».
Вогонь серця, що творить, не блукає, але стрімко підноситься сходинками Ієрархії до Вищого Світла.
Любов — провідне начало, творче!» [2].
Агні-йога — це Путь полум’яної сердечної любові до Бога. Вона є реалізацією ідей бгакті-йоги.
Але треба також розуміти, що здатність до сердечної любові не може бути розвинена одними тільки закликами до цього, або тільки психоенергетичними прийомами розвитку чакри анахати. Любов — результат комплексного розвитку не слабких душ. І щоб її знайти, потрібно формувати себе за допомогою і звичайних, «земних» діянь, і спеціальних езотеричних практик, і, що найважливіше, — інтелектуальної роботи з корекції своєї етичної складової.
Стоншення свідомості
Стоншення свідомості з поступовим проникненням у найглибинніші шари багатомірності — це і є дорога до Злиття себе як свідомості з Божественною Свідомістю.
Але духовний Шлях починається не із психоенергетики, а з етики.
Розглянуті вище етичні принципи не є якоюсь черговою моральною догмою. Ні, вони найбезпосереднішим чином слугують правильному розвитку свідомостей. Вони спрямовані на знаходження людиною основних якостей, властивих Богові в аспектах Творця, Святого Духа і Месії. Ці якості такі: Любов, Мудрість, Сила, а також Стоншеність.
Любов ми ростимо через турботу про інших втілених істот, включаючи і рослин, і тварин, і різні групи людей, і людей цілком конкретних, а також через нарощування — до розжарення пристрасті — Любові до Бога. Плюс — самовіддане служіння Йому.
Мудрість ми поступово розвиваємо через вивчення себе, інших втілених і невтілених істот, Бога. Її знаходження неможливе без служіння Богові, що проявляється в служінні людям. А пізнання Бога здійснюється шляхом переспрямовування дослідницького розуму і сердечної любові — на Нього. Однією з головних ознак мудрості є творча здатність, що розвивається в процесі служіння.
А істинна сила, що зароджується спочатку з ділової енергійності людини, проявляється на вищих щаблях зростання — психоенергетично потужною і стоншеною свідомістю.
... Ми бачимо, що найважливішим принципом у розвитку в собі Божественних якостей є стоншення свідомості.
Воно починається з відмови від грубих емоційних станів, з культивування в собі станів тонких. Лише потім підключаються виключно психоенергетичні техніки стоншення.
Отже, щоб підготувати себе до справді серйозної езотеричної роботи із самовдосконалення, — потрібні як етична самокорекція, так і розвиток здатності милуватися прекрасним і співналаштовуватися з ним, і вміння бути ніжними, лагідними.
Звернемося тепер до деяких цитат:
«Не потрібно прив’язуватися думками до невеселих і важких спогадів! Інакше вони, як п’явки, висмоктуватимуть життя.
Потрібно забути про невдачі, бо вони бувають у житті кожного.
Навіщо тягти за собою хвіст непотрібних ударів?» [4].
«Краса: Космос утверджує цією формулою Еволюцію!» [34:Безмежність].
«Одне — абстрактно міркувати про далекі світи, інше — усвідомити себе учасником (частиною) їх.
Тільки той, хто не закрив собі шлях до краси, може зрозуміти, наскільки явище далеких світів (еонів) близьке йому» [1].
«Потрібно спочатку звикати до стоншення своїх емоцій — щоб наситити дух необхідними потягами до світу краси. Так умовне поняття стандарту (красивості) заміниться істинним розумінням краси. ... Відверте стоншення емоцій повинне бути впроваджене в життя.» [3].
«... Ми подали принципи дій і справ, які ґрунтуються на красі» [2].
«... Прекрасні перлини мистецтва можуть істинно підняти і миттєво перетворити дух» [2].
«... Потрібно розвивати всі думки, що ведуть до стоншення свідомості; так можна будувати (собі) вищий щабель» [2].
«... Тільки із силою відданості Вчителеві можна досягти стоншення свідомості» [2].
«... Еволюція духу вимагає стоншення (його), без якого неможливо будувати» [2].
«... Тільки тонкі енергії можуть прилучатися до тонкого; тому серцем — якнайшвидше досягнення» [3].
«Психічна енергія теж розрізняється за своїми якостями. І стоншення її може насичувати вищі прояви життєвих функцій... ... Стоншуючись, психічна енергія проходить через свої щаблі.» [3].
ВЧЕННЯ ХУАНА МАТУСА
Вчення Хуана Матуса було докладно описане американцем Карлосом Кастанедою — нашим сучасником із Лос-Анджелеса. Відомі нам його книги побачили світ у період між 1966 і 1987 роками [71-78]. Ще існує книга Д.Ноела «Огляд Кастанеди», де зібрані інтерв’ю з ним [80].
Відразу слід зазначити, що у своїх книгах Кастанеда описує період спілкування з доном Хуаном Матусом, який тривав приблизно три десятки років. За цей час розвивався не тільки Кастанеда, але й сам дон Хуан. Тобто, за книгами Кастанеди можна бачити і ранній, і пізній особистий духовний пошук дона Хуана, який не обійшовся без помилок. Тому духовну концепцію Школи варто бачити не в тому, що говорив і робив дон Хуан протягом цих десятків років, а в тому, до чого він дійшов наприкінці свого земного життя.
Отже, майбутній автор бестселерів про Школу Хуана Матуса Карлос Кастанеда закінчував університет у США за фахом антропологія. Йому потрібно було зібрати дисертаційний матеріал, і він із цією метою поїхав до Мексики, щоб вивчити досвід застосування місцевими індіанцями лікарських і психотропних рослин. Прибувши на своїй машині до Мексики, він став шукати компетентних у цьому питанні людей. Його познайомили з індіанцем на ім’я Хуан Матус, що взявся безкоштовно забезпечити Кастанеду потрібними йому відомостями.
Так вони познайомилися, і почалася їхня спільна робота. Згодом Кастанеда виявив, що дон Хуан володіє знаннями не тільки про властивості рослин, але й про древнє мистецтво магії індіанців-толтеків. Більше того, дон Хуан і сам виявився магом-чудотворцем. Тож Кастанеда вперше в житті зіткнувся з тим, що зовсім виходило за межі його звичних мирських і релігійних уявлень. Наприклад, виявилося, що ящірки можуть говорити людським голосом, що люди можуть літати у своїх тілах, витягати «з повітря» різні предмети і т.п. Кастанеда зачарувався всім цим. Інтерес ученого до цієї нової для нього галузі знань зріс неймовірно.
Одного разу дон Хуан запросив Кастанеду на зустріч, де товариші дона Хуана приймали саморобні психоделіки. Спробував і Кастанеда. І тоді відбулася подія, що змусила дона Хуана вперше звернути увага на Кастанеду як на потенційно серйозного учня.
Дон Хуан був містиком, і увесь світ він сприймав містично. Зокрема, він надавав великого значення так званим «знакам», що надходять до нього з «іншої реальності».
А сталося те, що Кастанеда, прийнявши кілька пігулок з кактуса, почав грати в дивну гру із собакою. Він і собака почали мочитися один на одного...
Важливою тут була саме незвичайна поведінка пса, зовсім невластива собакам. Це й було сприйнято доном Хуаном, як вказівка Бога (Якого в цій Школі називали словом Сила) на особливу значимість для Школи не-індіанця Кастанеди. Із цього моменту Кастанеда й став повноправним членом партії (тобто групи) учнів дона Хуана. І дон Хуан поступово став посвячувати його в таємні знання своєї Школи.
У чому полягала світоглядна концепція Школи?
Всесвіт складається із двох «паралельних» світів, які називаються «тональ» (тобто світ матеріальних предметів) і «нагваль» (світ нематеріальний).
Ми спілкуємося зі світом матерії через так звану «першу увагу», тобто та увага, що забезпечується органами чуттів фізичного тіла.
Для того, щоб пізнати нагваль, потрібно розвинути «другу увагу», тобто яснобачення.
Є ще й «третя увага», за допомогою якої осягається Творець і Його Прояв, про яку дон Хуан говорив, як про «Вогонь».
Згідно з міфологією, яку поділяли попередники дона Хуана, світом править вселенський божественний Орел. Це було їхнім уявленням про Бога. Причому, хоч воно і казкове, проте монотеїстичне.
Цей Орел харчується душами людей, що покинули свої фізичні тіла. Але Орел також дарує деяким людям можливість «проскочити» після смерті тіла повз свій дзьоб і знайти безсмертя, якщо вони набули при житті в тілі необхідних для цього навичок, розвинули належною мірою себе як свідомості, досягли відповідної сили.
У цій концепції існував елемент залякування, що примушує до зусиль із вдосконалювання себе. Але дон Хуан, подібно Ісусу, повстав проти ставлення до Бога, заснованого на страху. Він сказав, що назустріч Богові треба йти «стежкою серця» — тобто стежкою любові. Цікаво, що дон Хуан прийшов до цього розуміння незалежно від впливу інших духовних традицій. Він не знав ні Вчення Крішни, ні Вчення Ісуса Христа, не читав ні суфійських, ні даоських книг. Новий Завіт він явно не читав, інакше б напевно цитував його.
Людина, що вирішила претендувати на безсмертя, повинна спочатку стати духовним «мисливцем». Не тим мисливцем, що вбиває дичину, а мисливцем за знаннями, який іде «стежкою серця» — тобто є бережним, люблячим і Землю, і тварин, що населяють неї.
Пройшовши стадію «мисливця», він може потім стати духовним «воїном» — тобто тим, хто «вистежує» Силу (Бога), прагнучи «прокрастися» до Неї і пізнати Її.
Дон Хуан учив Кастанеду та інших своїх учнів переважно водячи їх пустелею і горами — у натуральних умовах безпосереднього спілкування з різноманітним навколишнім світом.
Наприклад, одного разу вони піймали дикого кролика. Дон Хуан знав, що цьому кроликові за його долею вже більше не призначено жити на Землі. І він запропонував Кастанеді вбити цього кролика руками. Кастанеда сказав: я не можу! Дон Хуан заперечив: але ж ти вбивав раніше тварин! Кастанеда відповідав: але я тоді вбивав з рушниці, на відстані, не бачачи того, як вони вмирають...
Кастанеда відмовився чинити вбивство, вперше замислившись про етичне право на це, про страждання істоти, яку вбивають.
Але кролик, все-таки, на очах у Кастанеди вмер сам. Тому що час його перебування на Землі справді закінчився.
Або: одного разу дон Хуан і Кастанеда йшли по вулиці містечка і побачили равлика, що переповзає дорогу. І відразу дон Хуан на цьому прикладі став пояснювати філософію участі тільки однієї людини в долях багатьох тварин.
Так Кастанеда, який спочатку пишався своєю вченістю та цивілізованістю, все більше переконувався в тому, що істинна мудрість належить не йому, а старику-індіанцю, великому Подвижникові та Учителеві, що прожив життя мисливця і воїна в гармонії з навколишнім природним світом.
... Після засвоєння учнями основ етики і мудрості дон Хуан перейшов до навчання за психоенергетичними методиками.
Тут необхідно зазначити, що до Школи дона Хуана набиралося дуже обмежена кількість учнів — одиниці. А критерій відбору — наявність уже розвинених енергоструктур організму — чакр. Зрозуміло, таких слів, як чакра або дань-тян індіанці не знали. Але вони говорили про сегменти в енергетичному «коконі» людини. І тільки учні з розвиненими чакрами вважалися перспективними для того, щоб вистояти на шляху мисливця і воїна.
Тож учні, що набиралися в Школу, вже мали певний «досвід» у психоенергетичній роботі, набутий, зокрема, ще в минулих життях на Землі. Тобто, вони були готові до серйозної роботи психогенетично.
Це дозволяло починати психоенергетичне тренування не із прочищення і розвитку меридіанів і чакр, а безпосередньо з роботи над головною силовою структурою організму — хара (нижній дань-тян).
Після здійснення роботи з хара наставав етап ділення «кокона» на дві частини: верхній та нижній «міхури сприйняття». Чому «міхури»? — Тому що ці частини «кокона» ясновидячі бачать у вигляді плавальних міхурів деяких риб. Чому «сприйняття»? — Тому що з них можна сприймати відповідно тональ і нагваль.
Розподіл «кокона» на два «міхури сприйняття» розглядався як важливий перехідний рубіж перед подальшими етапами психоенергетичного вдосконалювання. Причому треба було освоїти концентрацію свідомості в обох «полюсах» розділеного «кокона».
Подальша робота ведеться з розвитку нижнього «міхура». Але це — лише після належного стоншення свідомості або, як це називалося в Школі Хуана Матуса, після очищення свічення «кокона».
Тобто, прийоми стоншення свідомості, як і в усіх інших розвинених духовних Школах, у Школі Хуана Матуса передували масштабній «кристалізації» свідомості. Однак, методи «очищення світності» Кастанеда не описує, за винятком одного, що його можна розцінити лише як жарт, а саме — вдихання диму багаття.
Завдяки стоншенню свідомості і роботі з нижнім «міхуром сприйняття», включаючи освоєння Ніродхі, учні доходили стану Нірвани (хоча цього санскритського терміну вони не знали). Спочатку вони освоювали статичний варіант Нірвани в Брахмані, потім динамічний — коли «скристалізована» свідомість активно діє в тонких еонах. І в цьому стані можна торкнутися свідомістю будь-якої істоти в межах Землі і навколо неї, потрібно лише мати інформацію про цю істоту.
Дон Хуан одного разу ляснув Кастанеду долонею по спині. (Цей прийом він використовував часто, щоб зрушувати «точку складання», тобто зону розподілу свідомості в учнів) — і Кастанеда, підготовлений до цього попередніми вправами, увійшов у статичний варіант Нірвани в одному із Брахманічних станів. У цей момент він уперше відчув глибоке заспокоєння, вперше відчув Бога, пізнав, що Бог і є Любов...
Але раптом він чує голос дона Хуана, котрий говорить йому, що цей стан, хоч і прекрасний, але не той, до якого треба зараз прагнути. Далі треба йти! Не думай, що це — межа твоїх можливостей... Цими словами дон Хуан закликав Кастанеду, який пізнав у Нірвані високе блаженство, не «прив’язуватися» до цього, а йти далі... Кастанеда спочатку образився, розлютився на дона Хуана. Але той був непохитний: треба далі йти!...
А далі — що? Далі — динамічний аспект Нірвани, коли «викристалізована» свідомість активно діє в тонких еонах. І в цьому стані можна торкнутися свідомістю будь-якої істоти в межах Землі й навколо неї, потрібно лише мати інформацію про цю істоту.
Стан Ніродхі, відомий в усіх розвинених Школах буддхі-йоги, дон Хуан вимальовував знову-таки у специфічних для Його Школи ендемічних термінах. Йшлося про «накат». Тобто, учням пояснювалося, що існують енергетичні хвилі, які постійно накочуються на всіх живих істот, від яких ми захищені своїми коконами. І є можливість використовувати силу цих хвиль, щоб переноситися з їхньою допомогою в невідомі світи. (Ці невідомі світи — є іншими просторовими мірностями). Щоб це сталося, треба дозволяти хвилям «накату» затопити кокон. Тоді людина перетворювалася в «ніщо», зникає її «я».
І тільки після досягнення стану зникнення в Брахмані можна було пізнавати Ішвару — і зникнути в Ньому назавжди, перемігши свою смерть. Тобто, як зрозумів дон Хуан, треба було не «проскочити повз дзьоб Орла», а навпаки, влитися у вселенського Бога-Силу.
Звернемо увагу, що за допомогою Вогню можна досягти і дематеріалізації фізичного тіла. Це й зробив Хуан Матус зі своїми супутниками.
... Отже, ми зараз розглянули принципові етапи роботи в Школі буддхі-йоги Хуана Матуса. Вони є загальними для всіх Шкіл буддхі-йоги, незалежно від того, на якій точці поверхні Землі ці Школи діють і чи пов’язані вони між собою чи ні, а також незалежно від того, на якими мовами говорять у цих Школах і якими термінами користуються. Це відбувається так, бо Бог за одними законах веде всіх тих людей, які присвятили свої життя Йому і досягли в цьому успіхів.
А тепер розглянемо докладніше конкретні методи роботи Школи Хуана Матуса — ті, які достатньо описані Кастанедою і які ми можемо застосувати до себе.
Їх можна розбити на дві групи: підготовчі та основні.
Першим з підготовчих методів є «переперегляд». Це по суті те саме покаяння, що має місце в основних релігіях. Учням треба було — переважно в умовах «сам-на-сам» протягом кількох днів — пригадати всі помилки у своєму житті і пережити ті ситуації заново, але вже правильно. Для того, щоб в учнів було більше «особистої зацікавленості» у цій дуже важкій роботі, їм пояснювалося, що при «переперегляді» вони повертають собі витрачену в неправильних емоційних реакціях і вчинках енергію. Результат покаянної роботи від таких хитрощів не страждав, бо головне її завдання — опанувати етично правильні форми реагування, навчитися не грішити, — за належної ретельності, досягалося.
А ще — треба було знищити «відчуття власної винятковості» і «відчуття жалості до самого себе» як якості, що призводять до найбільших втрат людиною енергії. Адже якщо хтось відчуває себе надто величним, а хтось зазіхає на це і ставиться нешанобливо, то така людина реагує емоційними викидами образ, гніву тощо. При цьому якраз і розтрачується інтенсивно й даремно енергія організму.
Цікавий і повчальний факт біографії Кастанеди: коли його учнівство в Школі дона Хуана закінчилося, він і його найближча супутниця Горда — незважаючи на те, що Кастанеда після видання своїх книг став мільйонером і вони могли б жити безтурботно і в достатках, — незважаючи на це — вони найнялися під чужими іменами прислужувати в багатий будинок і терпіли там приниження від брутальності і підступництва інших слуг. Вони пішли на це, щоб знищити в собі повністю «відчуття власної винятковості», щоб стерти у своїй пам’яті свою «особисту історію» — заради знаходження смиренної цнотливості. Бо все, що відбувається з воїном на фізичному рівні, як сформулював Кастанеда, — не має значення, важливим є лише стан свідомості.
Це й справді не має ніякого значення перед лицем Вищої Мети! А що має принципове значення — так це вміння бути нічим, уміння не захищатися, коли хтось несправедливий до мене, але бути захищеним, — так учив дон Хуан. А стан захищеності виникає тоді, коли «мене нема» («мене не є», «я не є»,), а є тільки Бог.
Ще одним із найважливіших підготовчих елементів роботи в Школі Хуана Матуса було «розчищення тоналя», що в етиці індуїстській йоги називається виконанням апаріграхі.
Ми вже говорили про мудру здатність дона Хуана дохідливо пояснювати складні філософські принципи на звичайних життєвих прикладах. Так він зробив і цього разу, пояснюючи цей принцип Своїм учням.
Одного разу він зібрав учнів, узяв мішок, куди вкинув радіоприймач, магнітофон та інші предмети, які набрав у будинку одного з них, закинув цей мішок йому на спину, на спину іншого учня поклав стіл — і повів усіх у гори. Посередині долини він звелів поставити стіл, висипав на нього вміст мішка. Потім він відвів учнів убік і запропонував відповісти: що вони бачать?
Вони почали говорити, що вони бачать радіоприймач... і так далі, і тому подібне...
Тоді дон Хуан підійшов до стола і скинув з нього всі предмети. Подивіться ще раз і скажіть, що ви тепер бачите? — запитав він. Тоді лише вони зрозуміли дона Хуана: він хотів, щоб вони побачили не тільки предмети на столі, але й сам стіл, а ще — простір навколо стола і під ним. А предмети на столі, привертаючи до себе увагу, заважали цьому.
Так він показав учням, що, заради пізнання нагваля, а потім і Бога, треба очистити тональ навколо себе.
Саме час згадати приклад виконання того ж принципу в історії християнства: деякі ченці залишали у своїх келіях, окрім ікон і кількох книг, тільки труну, в якій і спали, щоб постійно пам’ятати про смерть, яка підганяла їх, бо завжди пам’ятали про неї. Смерть змушує тих, хто про неї пам’ятає, квапитися у своїх духовних зусиллях.
Ще дон Хуан учив руйнувати шаблони матеріального життя, наприклад, здатність до неухильного дотримання режиму дня. Для чого? — Для знаходження свободи. Руйнування нерозумних шаблонів поведінки, мислення, реагування, прищеплених вихованням і традиціями, — повинне в кінцевому підсумку призвести до «втрати людської форми», тобто, до стану, коли людина навчається діяти не рефлекторно або тому, що так прийнято, а відповідно до об’єктивної доцільності.
«Втрата людської форми» — не короткочасний механічний акт, як фантазували деякі учні дона Хуана, а тривалий процес, що супроводжує поступове зближення людини з Богом. Завершення цього процесу відбувається тоді, коли подвижник навчається дивитися очима Творця на всі ті ситуації, в яких опиняється його тіло.
Але досягнення «втрати людської форми» зовсім не означає, що людина починає поводитися в суспільстві «не так, як усі». Адже, по-перше, неминучі конфлікти з іншими людьми перешкодили б їй зосереджуватися на головній справі. По-друге, поведінка, що набуває «зухвалих» форми, у багатьох випадках була б порушенням головного закону об’єктивної етики — неспричинення шкоди іншим істотам. Тому учням Школи пропонувалося дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, іноді потай кепкуючи над ними і граючи в так звану «контрольовану дурість».
Ілюструючи це, дон Хуан одного раз вразив Кастанеду тим, що зняв звичайний індіанський одяг і вирядився для поїздки в місто у бездоганний європейський костюм!
І ще у зв’язку з цим дон Хуан учив говорити з іншими людьми тією мовою, яку вони розуміють. Так, одного раз він і Кастанеда сиділи на лавці біля католицького храму і побачили, як дві ще не літні пані, вийшовши із храму, занадто вже не наважувалися спуститися кількох східцям. Тоді дон Хуан елегантно підскочив до них, допоміг зійти і напучував, що, якщо вони коли-небудь, не дай Боже, впадуть, то — щоб вони в жодному разі, упавши, не рухалися, поки не прийде лікар! Панянки були щиро вдячні йому за цю раду.
Наступний найважливіший методичний прийом — це пам’ятання про власну смерть.
Більшість людей нашого часу привчені відганяти від себе думки про свою смерть. І навіть тоді, коли зіштовхуються з фактами відходу із земного життя інших людей, аж ніяк не прагнуть уявити себе на їхньому місці. Ми переконуємо себе, що, якщо зі мною таке й трапиться, то не так швидко.
І якщо кожен із нас зараз запитає себе: «Коли я помру?», — то дати будуть далекими від для сьогоднішнього. Хоча ми знаємо, що люди вмирають у будь-якому віці.
А дон Хуан пропонував уявити, що персоніфікована смерть кожного з нас — завжди з нами. І якщо швидко оглянутися через ліве плече, то можна помітити її тінь. Смерть і зараз сидить на одній циновці з тобою і чекає на твою помилку, говорив він Кастанеді. І ніхто не знає, коли він умре, в який момент. Тому в нас не повинні залишатися незакінчені справи.
Процитую в перекладі В. Максимова ці чудові слова дона Хуана про смерть, бо це — одна з кращих його теоретичних розробок:
«Як може почувати себе хтось настільки важливим, коли ми знаємо, що смерть переслідує нас?
Коли ти неспокійний, то варто запитатися поради у своєї смерті. Незмірна кількість дріб’язкового звалиться з тебе, якщо твоя смерть зробить тобі знак і якщо ти помітиш відблиск її або якщо просто в тебе з’явиться відчуття, що твій компаньйон тут і чекає тебе!
Смерть — це... мудрий порадник, якого ми маємо!... Треба питатися поради у смерті і кинути прокляту дріб’язковість, що властива людям, які проживають життя так, ніби смерть ніколи не торкне їх!
Якщо ти не пам’ятаєш про свою смерть, то все твоє життя буде тільки особистим хаосом!
(Воїн) знає, що смерть підганяє його і не дає йому часу пристати до чого-небудь... І, таким чином, з усвідомленням своєї смерті... і з силою своїх рішень воїн розмічає своє життя стратегічно; ... і те, що він вибирає, стратегічно завжди найкраще; і тому він виконує все зі смаком і пристрасною ефективністю!
Життя для воїна — це вправа у стратегії.
Без усвідомлення смерті — все як завжди, тривіально. Тільки тому, що смерть підстерігає нас, світ є невимірною загадкою.
У тебе залишилося мало часу і зовсім не залишилося його для дурниць. Чудовий стан! Я б сказав, що краще, на що ми здатні, проявляється тоді, коли ми притиснуті до стіни, коли ми відчуваємо меч, занесений над головою. Особисто я не хотів би, щоб було інакше.»
Ще один найважливіший пункт роботи з учнями — це оволодіння «ментальною паузою» або, як ще кажуть, зупинкою «внутрішнього діалогу» (перший термін кращий, бо крім «внутрішніх діалогів» бувають ще й «внутрішні монологи»).
Це — абсолютно необхідна умова для оволодіння нагвалем, тому що нагваль освоюється шляхом медитації, а медитація, як сформулював Раджніш, є станом «не-розуму». Тобто, щоб поринати в нагваль, треба навчитися зупиняти, виключати на певний час розум.
З метою освоєння «ментальної паузи» дон Хуан застосовував такі прийоми:
1. Психоделіки. Але відразу відзначимо, що, по-перше, дон Хуан застосовував цей метод лише на самому початку їхньої спільної роботи, а потім сам від нього відмовився. По-друге, Кастанеда згодом скаржився, що, хоч він і глибоко вдячний донові Хуанові за все, натомість його (Кастанеди) печінка й понині у рубцях. Так що наслідувати використання психоделіків категорично не бажано, тим більше, що в нашому розпорядженні є інші, набагато ефективніші та нешкідливі способи освоєння «ментальної паузи».
2. «Пильне споглядання». Потрібно було довго і пильно дивитися на якийсь об’єкт — чи то на ущелину в горах, чи на воду, що тече в річці, тощо. В результаті «перша увага» перевтомлювалася і вимикалося, залишаючи місце «другій увазі».
3. Тривале підвішування тіла на спорудах типу гойдалок.
У результаті перерахованих тренувань людина досягала стану, що називається в китайській йозі «у-вей» — «недіяння», тобто «недіяння» на фізичному рівні, коли зупиняється розум (манас) і з’являється можливість для цілеспрямованої медитації, для активності буддхі. Адже манас і буддхі перебувають у реципрокній взаємодії: одночасно вони діяти не можуть, працює або одне, або інше. (Це не означає, що людина без тіла або людина в стані медитації втрачають розумність. Ні. Розвинена «кристалізована» свідомість мислить. Але вона мислить інакше: не «по-земному»).
І ще один унікальний прийом, що був розроблений цією Школою — попередниками дона Хуана. Це — навмисна взаємодія з людьми-тиранами. Прийом використовувався, щоб відпрацювати «бездоганність воїна», тобто здатність дотримуватися етичних принципів і витримувати стратегію об’єктивно обґрунтованої поведінки в екстремальних ситуаціях. Колись і сам дон Хуан був посланий його вчителем працювати до лютого наглядача-тирана. У Мексиці таких майже не було, а якщо і знаходили такого, то це вважалося серед духовних воїнів великою удачею.
... Тепер перерахуємо методи психоенергетичної роботи, що застосовувалися в Школі дона Хуана:
1. Очищення внутрішнього свічення (тобто стоншення свідомості).
2. Використання «місць сили» — енергетично значимих для людини зон, зокрема, сприятливих для освоєння тих або інших медитацій.
3. «Снобачення», якому в роботі Школи приділялася дуже велика увага. Що це таке? Багато хто, прочитавши книги Кастанеди, безуспішно намагаються пристосувати для таких тренувань нічний сон. Ні, цього робити не треба. «Снобачення» — це аналог слова «медитація». Просто, через незнання загальноприйнятих в інших країнах термінів індіанцям доводилося підбирати свої слова для позначення деяких ключових прийомів, явищ і об’єктів духовної практики. Так народився і термін «снобачення», оскільки медитативні образи справді можуть мати іноді схожість з образами сновидінь.
Спеціальні тренування в «снобаченні» дозволяли учням навіть, відділившись від тіла, бігати по стінах, лазити по енергетичних променях («лініям світу») і т.п.
4. Навчання дії в екстремальних магічних ситуаціях, навмисне створюваних керівником. Для цього використовувалися етичні пороки учнів. Наприклад, якщо в комусь ще була готовність до корисливого нападу на інших людей, то йому пропонувалася (свідомо для керівника програшна) магічна сутичка, що виявлялася корисною для всіх її учасників.
5. Ще застосовувався прийом зсуву «точки зборки» за рахунок енерговпливу керівника (це називалося «ударом нагваля»; слово «нагваль» мало й інше значення: людина-лідер, що оволоділа нагвалем і здатна активно діяти в ньому та із нього).
6. Практика медитативного вирівнювання енергетичних «еманацій» всередині «кокона» — за зовнішніми «еманаціями» вищих просторових мірностей.
7. Робота з хара, що розвиває саме силовий аспект свідомості.
8. Використання «оллі» (тобто духів). Це здійснювалося у двох варіантах.
Перший — це «приручення» духів, які повинні були, за задумом, ставати помічниками і захисниками мага. Такі «оллі» були в дона Хуана і його друга дона Хенаро на початку їхнього духовного пошуку.
Але варто застерегти, що це — помилкова і надзвичайно небезпечна установку, яку в жодному разі не варто намагатися наслідувати. До речі, і Хуан, і Хенаро згодом залишили це заняття.
Другий варіант роботи з «оллі» — це полювання за ними. Не надто дивуватимемося цьому, що така тенденція з’явилася серед індіанців, які живуть у постійному спілкуванні з дикою природою.
Отже, учням пояснювалося, що в певний момент їм обов’язково доведеться зустрітися з якимось «оллі» у людській (чоловічій) подобі, який викличе на двобій. У цьому двобої можна програти, піддавшись страху, але можна й перемогти (в такому випадку людина здобуває силу цього духа).
І учні готувалися до такої сутички, що могла відбутися в будь-який момент, виховуючи в собі алертність (тобто зібраність) та інші необхідні кожному бійцівські якості.
На основі цієї навчальної гри учні, зокрема, розвивали нижній «міхур сприйняття».
... Підсумовуючи, розглянемо основні розділи цього винятково насиченого найціннішими теоретичними і практичними розробками Вчення.
Дон Хуан виокремлював три розділи: а) мистецтво сталкінга (або англійською стокінга), б) мистецтво наміру і в) мистецтво свідомості.
В історії розглянутої індійської духовної традиції мистецтво сталкінга спочатку полягало в тому, щоб пройти, прокрастися непоміченими між нерозуміючими тебе людьми (тобто людьми, що перебувають на більш ранніх етапах психогенезу) — і прийти до своєї Мети.
Але надалі, завдяки, зокрема, особистому внеску дона Хуана, цей напрям був значно розширений і набув характеру насамперед вистежування власних пороків. Про це ми вже досить багато говорили. Повторю лише одну блискучу формулу, дану доном Хуаном: Бог (його мовою — Сила) дає нам у міру нашої бездоганності. Тобто Бог дає нам можливість наближатися до Нього, все більше поринати в щастя з’єднуваності з Ним — у міру того, як ми вдосконалюємося етично.
Другий розділ — мистецтво наміру. «Намір» у цьому контексті те саме, що «спрямованість» до Вищої Мети. Істинний воїн, у дон-хуанівському значенні слова, це і є людина з правильно розвиненим «наміром».
Третій розділ — мистецтво свідомості — це і є буддхі-йога.
Отже, ми ще раз переконалися, що Бог веде всіх людей, які досягли в психогенезі певного рівня зрілості, незалежно від того, у якій країні і в якій релігійній культурі вони живуть, — за єдиною методологічною схемою. Ці принципи і закони має сенс вивчати і долучати до себе і до тих людей, які йдуть за нами.
ВЧЕННЯ БАБАДЖІ
Зараз ми розглянемо Вчення про Шлях до Духовної Досконалості Аватара Бабаджі.
Бабаджі — це Той, Хто з Власної Волі щостоліття втілюється знову і знову на Землі, щоб допомагати тим, хто шукає Істину, і настановляти провідних духовних лідерів нашої планети.
Попереднє земне життя Бабаджі відоме нам із книги Йогананди [81]. Йогананда описує, зокрема, як Бабаджі вільно дематеріалізовував і знову відтворював Своє тіло, обравши саме такий спосіб переміщення по поверхні Землі, а також робив матеріалізації предметів.
Наступного разу Бабаджі приходив на Землю в тілі — знову в Індії — з 1970 по 1984 р. (відразу матеріалізувавши Собі доросле тіло), щоб учити людей мистецтву вищих щаблів медитативної практики. Він також говорив зі Своїми послідовниками про те, як краще організовувати їм власне життя перед лицем Бога.
Дана глава є скороченим перекладом видання «Вчення Бабаджі» (Видавництво «Haidakhandi Samaj», Індія, 1990). Оригінал складається з «Введення» і добірки всіх записаних висловлювань Бабаджі, наведених у хронологічному порядку, включаючи ті, які адресувалися тільки конкретним співрозмовникам. Для цього видання були відібрані слова Великого Гуру, дуже важливі для всіх людей і на всі часи.
* * *
Вам належить шукати гармонію в усьому, що ви робите!
Ми повинні відкинути ревнощі і заздрість як такі, що приносять велике зло.
На шляху до Бога завжди будуть пагорби і гори, які треба переборювати. ... Справа воїнів — зрушувати гори!
(В ашрамі) всім забороняється роздавати їжу, одяг і гроші жителям села. Це створює в них атмосферу очікування дарунків, а коли воно не виправдовується, люди приходять в ашрам красти.
Кожний, хто приходить в ашрам, повинен брати на себе відповідальність піклування про нього.
Робота є поклоніння.
Виконуйте свій обов’язок! Не сидіть без діла! Зараз — століття дії! Виконуйте свою карму-йогу! Покажіть світові ідеальну діяльність! Служіння людству — це є і служінням, і поклонінням Богові!
Забудьте про національності: ми всі єдині тут! Ми — вселенська родина! Відкиньте ідею відокремленості, відкиньте відчуття «вибраності»! Служіть людям розумом, тілом, грошима, знанням!
Ми всі — рівні, незалежно від того, в якій країні народилися! Тому національні ознаки повинні ігноруватися! Ми всі єдині!
Працюйте, як єдиний загін: тут немає ні каст, ні різних вірувань — ніяких розбіжностей!
Бабаджі благословляє всіх, хто щиро виконує свій обов’язок, повністю віддаючи себе справі! Виконуйте свій обов’язок з любов’ю!
Коли перед світом постають серйозні проблеми, Бог бере людську подобу. Він приходить, щоб задовольнити потреби і бажання людства. Однак, коли Господь приходить у людській подобі, мало хто впізнає Його. Тільки ті, кому Господь бажає відкритися, усвідомлюють, що Він, насправді, більше, ніж пересічна людина.
Ви можете подумати, що Бабаджі просто сидить тут і нічого не робить? Але Він був і є скрізь! І Він робить дуже багато! Бабаджі, що сидить тут, одночасно є в серцях усіх людей!
Ті, хто фізично перебуває далеко звідси, не повинні думати, що вони віддалені, — вони також близькі до Мене!
Я не визнаю рас і каст! Я бачу тільки одне людство! Я працюю для людства тут!
Запали світло в собі, потім запали його в інших! Як світло поширюється по кімнаті від однієї свічі до іншої, — так і ми повинні поширювати любов від серця до серця!
Якщо ви гідні, Я покажу вам свободу більшу, ніж та, про яку ви коли-небудь мріяли!
Бути сильним — не означає бути жорстким і безсердечним. Стати сильним — означає піднятися над насолодою і болем, бути над спекою і холодом!
Існує багато доктрин. Дотримуйтеся одного принципу Істини, Простоти й Любові. Живіть в істині, простоті й любові, а також практикуйте карма-йогу!
Я прийшов, щоб спрямувати людство по високому Шляху. Я не належу до жодної релігії, але Я поважаю всі релігії. Я мрію про духовний злет усього людства.
Результатом завзятої праці є щастя, а результатом ліні — біль.
Я хочу, щоб ви стали відважними воїнами і дбайливо виконували кожний свій обов’язок! Це все — для вашого ж блага!
Зараз відбудуться зміни у величезному масштабі, як у часи Махабхарати.
Не відступайте в роботі, рухайтеся вперед! Карма-йога — ваша найперша справа!
І щомиті — з кожним подихом, під час їжі, сну і роботи — пам’ятайте про Господа!
Навіть Сонце і Місяць можуть зійти зі своїх орбіт, але віра повинна бути непохитною! Ніколи не піддавайтеся хибним доктринам!
Поки ваші уми і серця нечисті — як може Бог жити у ваших серцях? Вода, що здатна очистити ваші серця, — це ім’я Бога. Тому вчіть усіх повторювати ім’я Бога всюди.
Але Мені не потрібні бездіяльні люди! Джапа не заміняє собою карму ! Джапа і робота йдуть поруч!
Я не хочу, щоб джапа стала приводом для дармоїдства! Виконуйте джапу, поєднуючи її з роботою, — і ви одержите Звільнення!
Працюйте — і будьте Світлом; і повторюйте ім’я Бога!
Прихильність до матеріальних речей прив’язує людину і до життя . Якщо ви прив’язані до життя і боїтеся смерті, то ви вмираєте з цим страхом, і цей вантаж тисне вас. Якщо ж ви вмираєте без страху, з ім’ям Бога в пам’яті, то душа залишає тіло, вільна від цього страху і прихильності. Якщо ви потім приймаєте нове народження, душа залишається вільною від страху. Коли ви вмираєте в Єдності — ви звільняєтеся від повторного народження, якщо тільки ви самі не захочете цього.
У вас завжди повинні бути чисті думки відносно один одного!
Усі повинні бути щасливі і здорові! Відчувайте і цінуєте радість життя!
Зерна праведності посіяні у ваших серцях, щоб ви потім запалили серця інших! Я мрію про загальне благо для всіх людей!
Ви повинні зробити все можливе для вдосконалювання людства! Всі люди будуть врятовані, якщо доброта і милосердя переважать усе. Ви повинні працювати для духовного зростання людства, викорінюючи гордині, заздрості й ненависті. Поєднуйтеся в любові для духовного зростання! Кожний з вас повинен сьогодні дати обітницю жертвувати всім заради досягнення цієї єдності!
Відкидайте прихильності! І будьте готові навіть спалити свої тіла — заради загального блага і праведності.
Навіщо ви прив’язуєте свій розум до минущих речей цього світу? Прихиляйтеся до Бога!
Усуньте ненависть і заздрість! Цьому самому учив Ісус Христос. Де є ненависть і заздрість — там нема релігії!
Я не люблю байдикування і плітки! Ви прийняли це народження на Землі, щоб працювати. Працюйте завзято! Що ви пред’явите Богові, коли помрете? Працюйте завзято!
Не вживайте наркотиків, краще вчіться відданості і чистоті! Суворо заборонено вживати наркотики! Якщо ви це робите — ніякого просування нема, ви залишаєтеся такими як і були!
Ви всі повинні вчитися бути дисциплінованими. Будьте зібраними 24 години на добу! Всі повинні дати слово працювати і служити, робити добро і мислити тільки по-доброму! Згідно з Моїм планом, Звільнення отримує тільки той, хто практикує карму-йогу.
Які б гроші не дісталися вам — витрачайте їх на добрі справи!
Я кажу вам це як Своє служіння людству: працювати, мислити по-доброму і присвячувати своє життя людству — це найголовніше! Кожний куточок світу повинен пробудитися й почути ці слова!
Тільки завзята праця може зробити людину сильною та енергійною!
Думайте про добре! — Будьте добрими! — Робіть добро! Людина може сповідувати будь-яку релігію, дотримуватися будь-якого шляху або практики, але вона повинна бути доброю і співчутливою!
Пісні Богошанування повинні виконуватися так, щоб вони хвилювали душу, щоб викликали глибокі почуття. Треба співати — з любов’ю! Не співайте так, нібито ви берете участь у театральному дійстві! Коли ви виконуєте музику, вона повинна торкатися серця, щоб надовго залишитись у пам’яті! Коли ви співаєте — ви самі і слухаючі повинні одержувати насолоду! Киртан варто виконувати гармонійно та у повільному ритмі. Вкладіть душу в нього — і він потече! Мелодія повинна текти в усій своїй солодкості!
Думайте про Землю, як про Матір! Земля — єдина! Не розділяйте, думаючи про себе, як про належних тій або іншій країні! Ми належимо одній Землі! Дивіться в майбутнє в перспективі добрих учинків для всього світу, а не тільки для однієї країни!
Коли людські істоти приходять у цей світ, вони забувають про свій борг і впадають у прихильність до майї та понять «мені» і «моє». У такий спосіб вони забувають про Бога.
Заздрість, ненависть — це ті дві причини, за яких люди гинуть. У ваших життях не повинно бути місця цим двом порокам!
Я проти того ненасильства, що робить людську істоту боягузом! Боріться за Істину! Щоб сміливо дивитися життю в обличчя, вам необхідно мати відвагу!
Кожний повинен вести життя, сповнене сміливості та відваги! Людина без відваги подібна до мерця!
Я хочу створити світ сміливих людей, що відважно зустрічають життя — життя, як воно є!
Головним обов’язком для нас є, пам’ятаючи про цей основний принцип, — поширювати світом Послання про карму-йогу. Треба подавати приклад усім, практикуючи її!
Служіння людству — це найкраще служіння Богові! Наш девіз — «Робота є Богошанування»!
Єдиним шляхом до набуття сіддх, до набуття реальної сили є карма — дія.
Якщо ви навчитеся правильно діяти — ви зможете все. Дія — це Махайога, Вища Йога! Ви повинні просуватися вперед через дію! Людина повинна діяти!
Головне завдання, що дає Махапрабхуджі, — ви завжди повинні бути пунктуальні в усіх справах, завжди!
Існує багато видів йоги, але карма-йога має переважаюче значення! Спочатку повинна йти карма-йога, потім можуть додаватися інші види йоги.
Всі Великі, які приходили у світ, досягали просування через карма-йогу!
Карма-йога вчить вас вести істинне життя. Тільки карма-йога здатна перетворити світ! Бездіяльність — причина страждання і всіх лих!
Навчайте своїх дітей карма-йозі, щоб вони могли стати людьми з добрими і сильними характерами!
Піклуйтеся про тіло! Поки ваші тіла здорові, ви можете служити! Якщо ви хворі — як можете служити? Дуже важливо мати гарне здоров’я! Щоб виконувати карму, життєво важливо утримувати тіло здоровим! Тому дотримуйтеся настанов про чистоту та здоров’я і учіть цьому інших!
Кожний з вас повинен переборювати страх перед смертю і надію на життя — і рухатися вперед, виконуючи карма-йогу! Ми повинні робити ті дії, які підуть на благо іншим, та й не тільки іншим людям — але й всій Світобудові в цілому!
Шрі Махапрабхуджі потрібні дуже сміливі та відважні люди в цьому світі! Якщо люди, сповнені безмежної віри і відданості Богові, ідуть із твердою рішучістю Шляхом Істини, Простоти й Любові через карма-йогу, то вони досягнуть своїх цілей! Коли увесь світ горить у вогні гріхів і страждань і полум’я готове поглинути увесь світ, це — єдиний шлях спасіння!
Не повинно бути місця страху! Люди повинні безстрашно працювати! Коли людина безстрашна, ніхто не може протистояти їй у битві — як у битві матеріальній, так і в духовній! Вона виходить переможцем у всіх боях життя!
Махапрабхуджі має владу над «богом смерті». Махапрабхуджі може створити або зруйнувати цілі світи з Власної Волі. Якщо ви є Його відданими учнями — як може бути у вас який-небудь страх? Вам нема про що хвилюватися! Будьте безстрашні!
Зараз Бабаджі пропонує ще один пункт — ми повинні знищити в наших умах поняття «я» і «моє». Якщо ви належите усьому всесвіту — є чи місце для понять «я» і «моє»? Тільки цим шляхом можна принести світові користь. Це — турбота не про окрему людину, а про цілий всесвіт.
Кожний повинен усувати розбіжності між собою та іншими і працювати в єдності з усім світом!
Є тільки один шлях спасіння людства — це шлях зміни сердець людей. Шрі Махапрабхуджі надасть для цього Свою повну Духовну Силу, але кожен чоловік і кожна жінка повинні будуть також докласти максимальних зусиль задля досягнення цієї мети!
Будь-яким шляхом, будь-яким можливим способом робіть добро іншим, робіть їх щасливими! Кожній людині, кожній країні надавайте те, чого їм бракує!
Якщо ви займаєтеся гарними справами і здійснюєте добрі вчинки, то у вас буде гарний сон, гарний апетит, а погані думки ніколи не з’являться у ваших умах. Інакше ви завжди будете критикувати інших.
Їжа, яку ми їмо, повинна бути чистою і поживною. Ми повинні приділяти особливу увагу здоров’ю кожного! Скрізь, де є духовні центри, люди повинні намагатися вирощувати і готувати хороші овочі, виготовляти халву і роздавати іншим. Їжа повинна бути поживною, щоб збільшувалася ваша сила для роботи і щоб розум міцнів. Для виконання карми необхідно утримувати тіло в міцному здоров’ї! Якщо тіло не має сили — як ви будете працювати? Ми повинні їси поживну їжу — щоб тіла були сповнені енергії і щоб мізки краще працювали!
Мені потрібен світ сильних і здорових людей! Я хочу, щоб люди в цій Світобудові були швидкі як вітер у своїх діях! Я хочу, щоб люди працювали з усією енергією тіла! У цей час світ потребує сміливих, сильних людей!
Ми повинні іти шляхом, що зробить нас сильними! Як цього досягти? Тільки завзятою працею та активністю! Тому так важливо бути діяльними і працьовитими! Подивіться на Бабаджі, Який працює з ранку до вечора, як машина!
Ми повинні покладатися тільки на себе, а не перекладати свою ношу на інших!
Ніхто не повинен припиняти практику карма-йоги! Це — вічний, непорушний Шлях!
Це — факт, що великий вогонь гріхів і печалі горить по усьому світові. Кожний втілений іде крізь цей вогонь і працює в ньому! Смерть танцює перед очима кожного!
Нещастя, що трапляються в цьому світі, неминучі. Тільки той, хто має міцну рішучість до здійснення добра і хто повністю відданий Богові, — тільки той може пережити це!
Тільки той — у безпеці, хто повністю віддав себе у владу Богові!
Ви не повинні робити будь-що, що може зашкодити іншим. Тільки та робота, що йде на благо більшості людей, може називатися істинною кармою-йогою.
Я кажу вам, що ви повинні присвячувати свої час і енергію на благо всього всесвіту! Тільки так ви можете одержати користь! Якщо ви що-небудь робите — робіть це так, щоб було благо для всіх!
Ви повинні бути активними і створити велику міжнародну організацію — більшу, ніж будь-яка, що коли-небудь існувала в історії людства!
Ми повинні рухатися вперед заради духовного піднесення людства!
Відкинувши страх смерті і надію на життя на Землі, ви повинні рухатися вперед! Не бійтеся вогню або води! Коли буде потрібно, ми стрибнемо в Океан! Коли настане час, ми повинні бути готові кинутись у Вогонь! Тому всі ми повинні бути стійкими і міцними! У вас повинна бути тільки одна мета — служити кожній істоті у всесвіті!
Тільки той, хто пильний і витриманий, може мати успіх у житті!
Я не люблю нечесність! Я хочу, щоб кожний був чесним і обов’язковим!
Кожний повинен віддано виконувати свій обов’язок! Ви повинні знати, що вам належить робити, і займатися саме цим. Завдяки карма-йозі людина ніколи не впаде, але підніматиметься вище і вище! Немає поганої або нікудишньої роботи, якщо працювати в належному настрої!
Лідерами повинні бути ті, хто має знання і досвід, хто сповнений чеснот і здатний поширювати це Послання. Їхні слова повинні бути вагомими і мудрими — щоб люди охоче йшли за ними. Лідери повинні бути безкорисливими. Вони повинні бути людьми, що бажають працювати заради духовного піднесення людства! Лідери повинні любити свою країну і присвячувати увесь свій час її духовному зростанню. Вони повинні бути здатними надихати людей. Це — дуже важливо!
Кожний повинен дотримуватися здорового глузду і виконувати свій обов’язок, не чекаючи, поки йому про це скажуть. Виконання свого обов’язку — це найбільше поклоніння Богові, найбільше служіння, найбільша відданість і найбільша аскетична практика!
Ви повинні прагнути до Звільнення і допомагати іншим у їхньому Звільненні!
