Зміст

Варфоломій

Ділянка соснового лісу з великою кількістю грибів — посередині дрімучих вологих ялинників. Ми опиняємось усередині величезного Божественного Духовного Серця, що піднімається ніби верхівкою півсфери над лісом. А якщо дивитися глибше — Воно виходить із Безмежності Обителі Споконвічного! Ще один Божественний Учитель — Представник Творця!

Скидаємо рюкзаки, примощуємося на старі впалі стовбури дерев, трохи відпочиваємо. Просимо Його розповісти про Себе.

— Моє останнє ім’я на Землі — Варфоломій. Я був грецьким філософом. Пізнав Бога-Отця. Жив у Греції в XI — XII століттях н.е. Хоча жив у Греції, але був католиком. Пройшов крізь усю діяльність католицької церкви, але пізнав Бога-Отця — бо вийшов безпосередньо на Ісуса. І Ісус безпосередньо почав допомагати й взяв до Себе.

Ісус показує дорогу в Бога-Отця. Хоча сподівання на Ісуса — настільки ж адекватне, як і сподівання на Любов кожного з відомих вам Божественних Учителів.

Я знаю все про вас усіх: ще в попередні роки спостерігав за вашими справами.

— Розкажи про Себе, будь ласка, докладніше, якщо можна.

— Добре... Нехай люди довідаються, як, люблячи Ісуса, можна пізнати Отця.

… Я народився в сім’ї щиро і глибоко віруючих людей. Мене назвали на честь Святого Варфоломія, і цьому надавалося велике значення, що в Моєму дитячому сприйнятті з’єднувалося з долями Апостолів — безпосередніх учнів Ісуса.

Я ріс у невеликій християнській громаді. Люди цієї громади вважали себе хранителями традицій перших християн, яким Євангеліє — Вчення Ісуса — проповідувалося Пилипом і Варфоломієм у часи Їхнього апостольського служіння в Греції.

У Греції, Єгипті та Сирії протягом століть були школи і громади, які прагнули зберігати істинне християнство.

Зрозумій: коли Вчення Ісуса потрапляло на ниву тих, хто колись читав і вивчав Платона й Аристотеля — або ж на жорстокі норови і віровчення — то з’являлися різні сходи. В одних випадках розвивалися любов і шанування Вищих Істин, ісіхія; у протилежних — хрестові походи та інквізиція… Останнє, на жаль, більше відоме людям...

Але ті, хто колись вивчав філософію, тобто люди, які сповідували культуру Древньої Греції, — вони не могли стати хрестоносцями або підтримувати інквізицію.

На руїнах античної духовності Вчення Христа дало ті сходи, про які мало хто знає.

Ті традиції ісіхазму, які розвивалися в християнстві в невеликих громадах і монастирях, залишилися і після поділу на дві гілки — східну і західну: православ’я і католицизм. Тільки пам’ять про це в історії католицької церкви майже стерлася. Це — білі аркуші, але не тому, що на них нічого не було написано, а тому, що воно було змите, забуте...

Я намагаюся дещо розповісти...

— Ти був ченцем?

— Ні, філософом... Я шукав Істину, шукав Бога. Я вивчав і древню філософію, і християнство, Я шукав Бога спочатку розумом.

Коли Я усвідомив, що Істина — це не ворожнеча і розбіжності течій, а любов, то Ісус почав відкривати Мені Себе. На цьому закінчилося Моє «зовнішнє» життя і почалося життя внутрішнє. Почалося життя свідомості, яка любов’ю спрямувалася до Ісуса. Настало життя «серця відкритого», що розмовляє з Господом найбезпосереднішим чином...

Я не знав медитативних технік і прийомів інших, крім молитви сердечної, традиції якої залишалися жити в громаді. Просто любов невимовна переповнювала серце, коли в нього входив Ісус! Це Одкровення Істинної Любові при мовчанні розуму — велике, чудове і разюче! Розширюється серце людське настільки безмежно, що вміщує Господа! Жити так — велике блаженство!

Так Я пізнавав Його. Це було Моє життя з Ним! Він приходив — і це стало найголовнішим, це було єдиним, що тепер мало значення в Моєму житті! Питання, що мучили колись, — відпали! Залишилося Серце Христове, Що все більше розширювалося в Моєму серці!

Моє життя стало простим, у ньому залишився тільки Ісус..., і потім Він взяв Мене в Себе, в Отця...

… Приводьте в Мене людей! Я даруватиму їм Себе, даруватиму їм можливість перетворюватися у величезні розлиті в Спокої духовні серця! Це — головне! Це — базис істинної духовної роботи.

Як хмарочос, що має міцний фундамент, дотягується до хмар, так і душа може досягти неуявних висот, якщо в основі своїй має непорушні Любов і Спокій!

Ваше завдання — запалювати серця людей!

Можна буде сказати, що перемога вами здобута, — коли на міжнародному рівні ваші книги будуть віднесені до розряду класики філософської та релігійної думки і витяги з них включатимуться в освітні програми!

Головне — це вчити людей любити! Розвивати духовне серце потрібно для того, щоб наповнити його любов’ю до всього живого! Тільки так можна перетворити світ на Землі!

І ви можете це зробити! Ми всі в цій справі — «до ваших послуг»!

… Я повторюю вічні істини — лише в дещо різних варіантах. Але якими словами можна розповісти, що таке — Вічність і Нескінченність? Це можна тільки пізнати самому. Це — Моє Буття, і воно ніколи не припиняється! Я є Любов!

І ще завжди пам’ятай: ніщо в цьому світі не належить тобі — ніщо, крім твоєї любові до Мене! Це — твій скарб, і він — твій по праву! Всі твої багатства — це твоя любов! Ніхто ніколи не зможе відібрати її в тебе! Любов не можна вкрасти, взяти силою, вона не продається і не передається в спадщину. Любов можна тільки дарувати — щиро і безоплатно!

Любов має дивну властивість: чим більше ти її віддаєш, даруєш іншим — тим більше її стає.

Але любов — «вільний птах»: вона живе і росте на свободі. Такі людські поняття як «хочу» і «моє» — протилежні любові, бо обмежують її свободу. Всі спроби привласнити любов приречені на провал: її можна тільки прийняти з вдячністю, дбайливо і ніжно, як великий дарунок того, хто її дарує.

Любов входить у єдині ворота — розкрите назустріч духовне серце! І тоді в ньому виникає відповідна хвиля любові, що виходить зовні. Так живе і росте любов.

Зміст