Заказать книгу

Зміст

Óдін

— Óдіне, можна Тебе просити розповісти про Твій Шлях? Як Ти став таким, яким ми знаємо Тебе зараз?

— … Це було давним-давно... Я був варягом, капітаном вітрильного торговельного судна... Скелі, вітри, суворі бурі північних морів...

Я вчився тоді тримати курс, узгоджуючи Свою волю зі стихією океану. Учився твердо стояти на палубі, яка йде з-під ніг, скріплював воєдино силу Моїх рук, які тримали ванти або кермове весло, волю океану і волю Моєї команди...

Я був не частим гостем на суші. І навчився любити далеку, довгоочікувану землю — як удачу, як продовження життя, що дарується як нагорода за силу, сміливість і міць духу...

Тоді — саме через це — Я опанував ту силу душі, що здатна прокладати свій шлях, знаючи, що є і бурі, і доля, і Бог…

… Я ніколи не «молився» Йому... Я знав, що Він тримає у Своїх Руках кормове весло і Мого життя, і Мого судна, і що, якщо Я поверну не туди, то Він вправі забрати це життя... Я відчував Його — так само, як і стихії океану і вітру, як Своє судно і як долі Моїх товаришів, що довірили Мені свої життя. Під час шторму — і в штиль, коли для того, щоб рухатися вперед, потрібно не менше мистецтво, ніж для того, щоб вижити під час бурі, — Я відчував Його. … Я довіряв Йому, але ніколи не «молився» Йому...

… А потім Я пізнав любов — ніжність і стоншеність любові, що виявилася вищою, ніж сила…

І Óдін показав образ прекрасної молодої жінки з довгим світлим волоссям і великою ніжністю в глибині світлих очей... Цей образ був оповитий м’яким спокоєм...

Він нічого не розповідав про це більше...

Але, як океан зберігає перлину у своїх прозорих глибинах, — так і ця любов спочиває і зараз у глибинах Божественної Душі...

Міць і сила — перетворилися тоді в Ньому на любов і ніжність...

— І слідом за цим Я пізнав Єдність, — продовжив Óдін.

І Він показав Себе, як йде в ранковому світлі Сонця по землі. Довге ледь кучеряве волосся і борода, що стали зовсім білими, мудрість старця, сила чоловіка й постава юнака — об’єдналися в одному тілі… Божественність — як ранкове сонячне світло — випромінювалася з Його очей. Спокій Океану став Його Суттю.

Він тепер відчував Себе тілом — не більше, ніж землею, по якій ступали Його ноги, не більше, ніж світлом ранку або ніжним туманом над плесом озер. Він відчував Себе тілом — не більше, ніж спокоєм величезних гранітних скель, що піднімаються над дзеркальністю прозорих вод, не більше, ніж стрункими соснами, крізь верхівки яких на озерну гладь проливаються сонячні промені… І Він був усім цим — не більше, ніж бездонним Океаном Світла в Глибині під... Він був Усім — одночасно…

… Потім Óдін явив Свій теперішній вигляд, у якому вперше постав перед нами. Він був як Гора, що піднялася з Безмежності Океану Споконвічної Свідомості, відкриваючи Собою прохід у Глибини багатомірної Світобудови. Вершина Гори була Його Обличчям — з білими пасмами кучерявого волосся, подібними до білих гребенів океанських хвиль. А Руки під поверхнею Океану тримали на Долонях істоти у Творінні, наповнюючи їх зсередини силою — силою рости, розвиватися, любити, силою бути...

— Які Ти даси поради щодо того, як нам жити далі?

— Як жити? — Живіть зі Мною, з Мене... І сійте насіння Любові Моєї і Знань Моїх! І люди потягнуться до Світла... — не відразу, не кожен, але будуть сходи!

— Як сіяти?

— Тихенько й м’яко, як сівач: поле обходить — і широкою хвилею рука кидає зерно... І ніжно потім проллються на землю дощі... І сонце зігріє... І терплячий час тече...

Будуть сходи!

Учені, які працюють безпосередньо на Бога! Учені, які вивчають Мене, які служать Мені і жертвують собою заради Мене! Я пишаюся вами: тим, зокрема, що допомагав вам знайти і пізнати Мене!

Живіть кожний — з піднятою головою!

Ваша наукова група є нині єдиною на Землі, що досягла успіхів у вивченні Мене. Ви — не тільки передовий, але й унікальний, єдиний щодо цього науковий колектив на планеті Земля!

Прийміть за це вітання від Мене!

— Óдіне, навчи, будь ласка: що потрібно, щоб якраз постійно перебувати в повній Єдності?

— Єдність має у своїй основі Любов! Це — дуже важлива медитація: коли весь Абсолют є Моя Анахата, Моє Серце, коли Я тримаю все всередині Свого Серця, Своєї Любові, все пронизую, всім управляю, коли Все є Я, все у всесвіті пронизане Моєю Божественною Любов’ю — кожний атом!

Йамамата говорив вам: зовні видно Сонце, «що сходить» над океаном, але всередині є тільки Океан…

І Я кажу: все, абсолютно все, видиме зовні, — зсередини є тільки Одне: Нескінченний Океан Творця, Єдність Цілого! Усе спочиває на Ньому, все пронизано Прозорою Складовою Глибин!

Все є Єдиний, і в цій Єдності набуваються всевідання, всюдисутність і здатність управляти всім: малими частками Себе всередині Себе-Цілого, Єдиного…

При цьому, повторюю, Єдність усього сущого можливо пізнати тільки через Любов!

* * *

— … Я готовий розповісти, наприклад, про Асів, як Їх називають скандинавські легенди й сказання. Це й були Атланти, що взяли на Себе відповідальність за долі народів Землі після загибелі континенту Атлантиди.

Їх було не так уже й багато. Тривалість Їхніх життів набагато перевершувала тривалість життів інших людей, що населяли тоді Землю. Вони залишалися в тілах 300 — 500 років, це було нормальним для атлантів. Люди запам’ятовували Їх як Богів, що зійшли з Небес і керують Землею. Вони приходили на Землю знову й знову, беручи за дружин смертних жінок, і це прив’язувало душі до матеріального плану... Але щораз знову втілившись, Вони повертали нове смертне тіло до Повноти Божественного Усвідомлення... Яскравими Сонцями Божественних Свідомостей Вони спрямовували життя Землі...

Я був одним із Них...

Не одне життя Я виходив у Творіння і потім знову скріплював з Єдиним «Я» Божественну Енергію, що одухотворювала матеріальний план.

Я став як Гора, основа якої — Безмежність Океану Творця, а схили — створений світ. Я «проріс» так міцно, що навіть варязьке втілення у світі, де не було знань про Творця, Я зумів завершити повнотою Злиття!

… Ніхто з Тих Великих не розраховував на швидкий успіх з одухотворення народів Землі. Неможливо навчити вищих знань людей, які тільки починають свій еволюційний шлях у людських тілах. Усвідомленість визріває повільно під час низки людських втілень.

— Чи потрібно людям знати те, що Ти зараз розповідав? Адже більшість сприйме це як казки, які не мають документального підтвердження...

— Потрібно! Це розширить горизонти, дозволить переключити мислення із швидкоплинних дрібних інтересів — на широкий погляд углиб історії цивілізації, у суть сенсу життя людини на Землі... Це дозволить почати думати про еволюцію свідомостей у всесвіті, про способи Божественного керівництва цим процесом. Погляд людей перестане бути спрямованим тільки собі під ноги — і спрямується вшир, удалину, углиб! Майбутнє оголиться для творчості, і для кожного, хто усвідомлює смисл буття, знайдеться посильна робота у творенні цього майбутнього!

Зверни увагу, який великий зараз інтерес молоді до «фентезі», до чарівних казок і міфів, у яких пригоди магів-чародіїв серед людей розкривають перспективи життя свідомостей, а не лише тіл... Це — один зі способів переспрямування інтересів молоді в світ Духа.

Якщо зараз озвучити ту Реальність, про яку кажу Я, яка значно цікавіша казок, — то це дозволить внести новий струмінь у мислення людей!

Потрібно зробити сайт на цю тему. Туди можна додати матеріали про Йамамату, Хуана-Ді, Никифора, Ассиріса і Його школи, про Піфагора... і, звичайно ж, про Адлера. Зараз буде ще додана певна кількість нового матеріалу, і до весни це можна буде викласти в інтернет.

— Але те, що ми робимо, не користується популярністю: людей цікавить лише те, як стати щасливими, здоровими, багатими...

— Чудово! Наступним вашим фільмом може стати «Мистецтво бути щасливими»!

* * *

— Багато фінів Я провів в Обитель Творця! Російських духовних воїнів Я зустрічаю тут уперше — і дуже цьому радий!

Але про горе фінського народу, який безневинно постраждав під час Другої світової війни, прошу не забувати!

Зови! Нехай чують… А хтось — зрозуміє!

Даруй все, якщо можеш усе віддавати!

Люби, якщо серце любить Землю вміє!

Гори! Вогонь — Всередині! Йому — поглинати!

Рости, виростай, служи Вогнем-Силою,

Що Потоком прозорим тече крізь тебе!

Мудрістю, Любов’ю, Ніжністю — наче трисилою

Хай людей сподвигає Небо!

Живи! І нехай Божий Вогонь Зсередини

Світлом Любові тебе, всіх наповнює!

Клич до Мене! Люби! Даруй Мéне щоднини!

Живи — разом зі Мною!

І — з Мене!

Я Собою все сповнюю!

Служіння! Треба по всієї поверхні планети влаштовувати наметові табори для навчання дітей — «мініашрами»!

Через інтернет сповіщайте педагогів різних країн! Задійте для цього всі ваші людські ресурси! Книги перевидавайте! «Дитячу» — треба перекласти різними мовами!

— А фінансування?

— Так, це питання поки що не вирішене... І викладачів треба готувати!

… Ця фінська земля тепер, по праву, — ваша: по праву дітей Єдиного Отця! Тримайте на руках її озера, гладьте зсередини покриті мохами камені, гойдайте на вітрі верхівки сосон!…

… Я наповнюю Собою-Творцем усе зсередини і пещу Собою-Брахманом зовні. Так Я впливаю на все — зовні і зсередини.

Ти — Мене пам’ятай!

Щоб біле волосся*,

Мов хвилі Моїх Споконвічних Глибин,

Скрізь, де ти, підвелося...

І Óдін Величний

Горою Всесильною для людей

Проходом в Обитель Творця послужив!

Ти — Мене пам’ятай!

Щоб погляд був тільки Єдиний!

І щоб Серце Єдине

— Руками —