Зміст

Ясін

Одного разу, багато років тому, ми йшли, ведені Ісусом, по одній з лісових доріг. Раптом перед нами — піраміда Живого Божественного Світла-Вогню! Ще один Божественний Учитель!

Вітаємо Його й запитуємо:

— Як Тебе звати?

— Ясін.

… Ясін-Бог… — це словосполучення запам’яталося мені ще з дитячих казок… Інші асоціації: ясний, дерево ясен — із прозорою кроною; радісна, сонячна рослина…

… Ми потім багато разів насолоджувалися перебуванням у Махадублі Ясіна, співналаштуванням з Ним... А багато років по тому знайшли ще два Його ж Махадублі за кілька десятків кілометрів від першого. Один із них виявився на місці колишньої фінської садиби... А інший — на великій галявині над високим обривом, під яким розташовувалося маленьке лісове озерце.

На всіх цих місцях ми багато разів училися бути Божественним Вогнем і проробляли з Нього свої тіла…

… Зараз, багато років по тому, після першого знайомства з Ясіном, ми знову в гостях у Нього — щоб попросити Його розповісти про те, як Він Сам колись духовно розвивався: від простої людини — до того Божественного Ясіна, Якого ми тепер знаємо.

Ясін пропонує:

— Пішли!

… Ми рухаємося — великими антропоморфними свідомостями —доріжкою серед залитих сонячним світлом полів. Можна переміщатися, торкаючись ногами дороги, можна «іти» над нею, а можна — і під дорогою: адже стоншена свідомість легко проникає крізь будь-які матеріальні об’єкти, зокрема і «земну твердінь»…

Ясін нагадує, як колись Він учив нас переміщатися в Ясному Світлі за допомогою рук свідомості. Долоні таких рук (будь-якої довжини) розташовуємо широко там, де хочемо опинитися. Потім руки укорочуємо — і опиняємося духовними серцями саме там... Адже духовне серце розташоване якраз між руками, що відходять від нього...

Такі тренування з переміщення в просторі прекрасно сприяють набуттю навичок буття чистою свідомістю, вільною від фізичного тіла і взагалі від залежності світу матерії.

Ясін тоді вчив:

— Уяви, що твоє тіло зараз померло. А ти — є! І можеш існувати цілком — без нього!

… А ще можна було пропливати крізь своє тіло скільки завгодно разів і з різних боків, вишукувати в ньому енергетичні несправності — і відразу їх усувати руками свідомості…

Ясін учив:

— Тіло повинне стати настільки ж прозорим, як і Свідомість Споконвічного Плану. Тоді воно вже остаточно не заважатиме зростанню тебе як свідомості — у Споконвічному Плані вселенського буття...

… Чим для нас є важливою робота всередині Божественних Махадублів? Не тільки тим, що тут — дуже легко спілкуватися з Богом! Але й тим, що тут Божественна Свідомість незрівнянно інтенсивніше проявляє Себе. І тому в таких місцях дуже просто співналаштовуватися з Ним, зливатися, стаючи Ним, привчати себе до буття Ним, «кристалізуючи» у Ньому себе.

Неспроста Божественні Вчителі називають такі місця, де розташовані Їхні Махадублі, — Своїми робочими майданчиками.

Адже злиття з Богом починає здійснюватися саме зі Злиття з конкретними Божественними Вчителями. І цьому найлегше вчитися саме в Їхніх Махадублях.

Повторю це саме іншими словами: якщо я повністю входжу в Нього і вже не сприймаю ні свого матеріального тіла, ні взагалі матеріального плану і всіх інших планів, крім Божественної Свідомості — то це і є якраз Злиття, хоча поки що у порівняно невеликому об’ємі простору.

Але цей об’єм може зростати — аж до вселенських масштабів — якщо продовжувати тренуватися...

… А зараз Ясін продовжує:

— Я втілювався в Древній Русі ще до появи там християнства, втілювався кілька разів.

Але Служіння Моє не обмежувалося допомогою людям лише з утілених станів: Я допомагав їм завжди.

Я почав Моє Служіння на цій землі, коли люди тут жили ще племенами-громадами, не об’єднаними під чиєюсь владою в єдину державу. Я працював з ними, передаючи необхідні для правильного розвитку ідеї — через сказання і повір’я, вселяючи вірні думки, підтримуючи в них потрібні емоції — особливо в лідерах, старійшинах: у тих, до кого прислухалися, за ким ішли люди. Так Я впливав на розвиток світогляду народу, формував характери людей.

За давніх часів ці землі населяли люди із зовсім іншим характером, ніж у сучасних жителів Росії. Їхніми головними якостями були спокій, ненасилля, доброта. Вони вміли жити серед природи і дуже гармонійно взаємодіяли з нею. І природа забезпечувала їх усім, чого вони потребували. Саме гармонія взаємодії із природою була однією з головних складових культури життя того народу.

Таке спілкування з природою, а також добре, ненасильницьке ставлення одне до одного — допомагали цим людям зростати з відчуттям щастя, радості життя. А доброзичливість і взаєморозуміння, ніжність і лагідність у стосунках між ними не дозволяли «бруднитися» — негативними емоціями і ворожнечею — душам, ускладнюючи їхні долі.

Щастя в житті забезпечується зовсім не технічними досягненнями цивілізації. У тих племен не було й малої частки досягнень сучасної техніки, і в чомусь їм було в багато разів складніше. Проте вони жили з відчуттям свободи і щастя — на відміну від сучасних росіян.

Життя людей у сучасному технократичному суспільстві виявилося «скованим» і далеким від щастя і свободи. І причина цього криється у прагненні людей забезпечити передусім матеріальну складову життя — в надії, що саме матеріальне благополуччя принесе щастя.

Але щастя — за самою його природою — походить не від чогось зовнішнього, а від внутрішнього. Щастя — це стан душі. Тому бути щасливим може лише той, хто живе не турботами тіла, а істинними устремліннями душі!

У древніх русичів, наголошую, були інші цінності, ніж у сучасного суспільства: гармонія спілкування з природою, ненасилля у взаєминах одне з одним, повага до свободи кожного — і це робило їх щасливими, вільними людьми...

… Одне з останніх Моїх утілень було на території сучасної Костромської області.

У ту пору там жили прекрасні люди — чисті душами. І зовнішній вигляд їх був теж надзвичайно гарний: гармонійно складені тіла, світле ледь кучеряве волосся, що обрамляло ніжні овали облич, і очі, в яких було видно глибину, чистоту і ясність.

Жили вони громадами, що складалися з декількох родин. Жили — ясно і чисто, у гармонії із природою. Це було нормою, самим укладом життя.

— А звідки в Тебе таке ім’я — Ясін? Я читала, що Ясін — це арабське ім’я. Ти втілювався і серед арабів?

— Ні. Але люблю і всіх арабів теж, як Своїх дітей, і завжди готовий допомагати їм пізнавати Бога: Аллаха, Сварога, Небесного Отця — різниця тільки в словах, а суть одна.

А ім’я Ясін означає Ясне Світло. Це — Те, Що Я пізнав і Чим став, коли досяг Злиття із Творцем.

— Ясіне, але Ти ще не розповів нам про те, як саме Ти осягав Творця...

— Це було в одному з Моїх давніх утілень, коли Я був приведений Сварогом* в одну з Його лісових шкіл.

Спочатку нас там учили розчинятися в енергополях рослин — весняних берізок, ясенів, тополь. Потім — впускати в грудну клітку ясне світло ранкового сонечка, наповнювати ним усі чакри, проводити його по основних меридіанах. «Сонячна» чистота повинна була наповнювати все тіло, роблячи його сяючим і майже прозорим, — тоді можна було просуватися далі.

А далі — тривала робота теж так само, як у вас: ми вчилися розливатися духовними серцями над просторами озер і полів, «зникати» у тиші лісу...

Потім пізнавалися Брахманічні й усі інші шари Абсолюту — за допомогою Ассиріса та інших Божественних Учителів.

А на вищих, заключних етапах, нам пропонували заповнювати собою образ Древа, гілки якого простиралися в матеріальному плані, стовбур пронизував глибинні тонкі простори, а потім ми свідомостями «проростали», як коріння, в Обителі Творця.

Ну, а що далі — ви знаєте й без Мене.

… Така Моя біографія. Тепер вам усе зрозуміло?

— Спасибі Тобі! Так!

Зміст