Зміст

Апостол Марк

— Я, Марк, вітаю вас! Усім серцем Я — з вами! І Своїми руками допомагаю вам нести той тягар, що ви на свої плечі взяли!

— Марку, Ти вже розповідав нам, що, як і Матфей, Ти втілювався після того життя на Землі в часи втілення Ісуса, — в Англії. Розкажи, будь ласка, яким Ти прийшов у те наступне втілення? І як Ти осягав Творця?

— Пам’яті про минуле втілення в розумі, звичайно, не було. Але існує ще й пам’ять душі, свідомості. Народившись в Англії в епоху панування тодішнього католицизму, Я відчував Себе так само, як вільний птах у клітці. Душу, що вже доторкнулася до Великого, неможливо привчити жити в клітці, навіть у дуже комфортній!

Уявіть самі: ім’я Ісуса викликало вибух радості в серці, а церква — відторгнення душі! Я не мав можливості навіть прочитати Євангеліє — те, яке Сам у минулому втіленні написав...

— А хто вчив Тебе, коли Ти втілився в Англії?

— Ісус...

Усі Ми, зіткнувшись з Ісусом, народилися знову із серцями, в яких жив Ісус. І, де б Ми не були, — Ісус завжди був з Нами. Він «вдихнув» у Нас колись Життя Істинне — і Ми «розлетілися» в інші країни, в інші життя*, несучи Світло Ісуса в Собі. Як окільцьовані птахи, Ми всі були заручені з Любов’ю Ісуса!…

Пам’ятаєш, Я говорив вам колись, що, тільки склавши із Себе повноваження посла, Я почав одержувати послання від Бога?… Я тоді став бачити і чути Ісуса!

— Розкажи докладніше, будь ласка!

— Я був послом. Одного разу, перед тим, як відправитися в дорогу з місією від посольства, Я прийшов у храм і молив Бога про дарування Мені сили й уміння говорити ті слова, які бажані Господові Моєму... Я мислив Сам, що прошу про справи Свого посольства...

Але раптом яскраве Світло залило все навколо... — і Я побачив Ісуса!…

Він сказав:

— Ти займаєшся не тим, чим повинен, любий Мій Марку!… Не про ті слова ти просиш і не про ті справи думаєш!…

Але Я виконаю прохання твоє, хоча й інакше, ніж ти думаєш: Я навчу тебе — що тобі робити і як говорити!…

Відмовся від своєї посади і передай справи! Я покладу на тебе іншу посаду — бути Моїм Посланником! Ти відтепер робитимеш те, що бажає твій Господь!

… Коли Я відмовився від посади, Мене визнали несповна розуму... і дозволили виїхати у фамільний замок, щоб залишатися там на самоті.

У Моєму житті тепер залишився тільки Ісус! Варто було Мені вимовити Його Ім’я — і Він проявляв Себе миттєво, заливаючи Золотим Сяйвом усе навколо й усередині Мене! Він став реальнішим усього матеріального, що Мене оточувало... І Я розмовляв із Ним — Живим! Він показував Мені Моє минуле життя..., епізоди життя Свого... Він ласкаво кликав Мене Моїм колишнім ім’ям — Марк...

Потім Він почав показувати іншого Себе — Вселенського, Єдиного з Отцем! Він учив Мене медитаціям Злиття з Ним. І занурював Мене в Отця.

Я запитував Його:

— Як можу я допомагати людям?

Він відповідав:

— Дивися: багатьох душ Я торкнувся, і кожен, хто спрямувався до Мене, має допомогу від Мене — так само, як і ти.

Існує якийсь перетворюючий дотик Бога до душі, після якого колишнє життя в гріхах і пороках більше стає неможливим, немислимим для неї. Це називається моментом істини.

Далеко не всі люди готові до такого дотику. Я допоможу тобі їх шукати. Потрібно навчитися їх бачити — і бачити момент, коли можна доторкнутися до душі людини, подарувавши їй такий дотик...

Ти віддав Мені своє серце назавжди — і Я назавжди віддаю тобі Своє єдине з Отцем Серце! Я назавжди буду з тобою, у тобі! Я дам тобі слова, за якими стоятиму Я! Я дам тобі Силу Духу, яку не похитнути випробуваннями! Я навчу тебе бачити момент, коли Моїм Вогнем можна доторкатися до душ.

Отець може жити в тобі так само, як у Мені!

Я виконав той завіт Ісуса.

Я знайшов небагатьох, яким зумів подарувати повноту Його Вчення.

Ісус тоді надиктував через Мене книгу, що стала підручником для Мене і тих Моїх учнів...

Але те, що Я тоді зробив, на жаль, не довго зберігалося серед людей...

Зміст