Зміст

Боровик

Ми йшли по лісі, збираючи гриби. Попереду — високий пагорб із дуже крутим підйомом. З’явилося не обґрунтоване ніякими матеріальними причинами — незважаючи на утому тіл і неабияку вагу вже зібраних грибів — бажання піднятися.

Що ж, піднімаємося. На вершині — найчистіше Божественне Світло — над і під його поверхнею! Світло — фонтанує угору!

Входимо у “фонтан”, вивчаємо... Так, тут можна прекрасно працювати, зокрема, очищуючи енергії тіла!

Розуміємо, що це — робочий майданчик одного з Божественних Учителів.

А от і Він Сам!

На запитання про Його ім’я Він відповів, що Його звали Боровиком.

Просимо Його розповісти про Себе. Він відповідає:

— Був сином тутешнього поміщика. Тоді й осягав Божественну премудрість. Тоді ці землі були фінськими, але наша сім’я була російською.

— Коли це було?

— 1905—1945 роки. Я був членом лютеранської громади.

— Хто Тебе вів?

— Відомий вам Пастор.

А ріс Я на цьому пагорбі. Тут — чудове місце сили, що може допомогти і вашим учням. Тут — “фонтан” Божественної Енергії, що виходить безпосередньо з Обителі Творця. Ним можна “роздмухувати” себе як свідомість, наче повітряну кулю. Так можна — раз по раз — дуже швидко виростити свідомість, причому відразу — з Енергій Творця!

Я Сам знайшов це місце й приводив сюди інших, кожен з яких брав звідси стільки, скільки міг узяти.

… Підійшла Божественна Жінка — Його Мати.

— Її Я теж у Себе взяв.

На другому плані — група інших Божественних Душ.

— Це — Твої Учні?

— Не так. Була громада, в якій ніхто себе не “підносив” і не “возвеличував” над іншими. Кожний був супутником один одному на Шляху до Творця. Так, Я йшов першим.

Мою Матір ти давно знаєш. Вона з тобою тут гриби збирала: допомагала шукати — ще десятиліття тому.

Зверни увагу також на можливість: саме тут — дуже легко з’єднувати власне духовне серце із Серцем Абсолюту й вирівнювати його за рівнем стоншеності!

Те ж можна робити — хоча дещо інакше — у Варфоломія.

Отак тут можна легко досягти Злиття з Творцем! Це — та мінімальна програма, яку колись освоїв Я.

Варфоломій розповідав вам, як колись Ісус взяв Його у Свою Анахату. А Мене взяв у Себе відразу Єдиний Вселенський Творець. Я не орієнтувався особисто на Ісуса, але орієнтувався на Його заповіді про пошук Єдиного Вселенського Творця — адже саме в цьому суть Вчення Ісуса Христа!

Буду з вами завжди! Пам’ятайте про те, як саме тут Я пізнав Бога-Отця! І приводьте сюди своїх майбутніх учнів!

— А чому Ти називаєш Себе таким незвичайним ім’ям — Боровик?

— Я в дитинстві довго хворів... Ні лікарі, ні священики — не могли допомогти... І одного разу Моя мати звернулася до Бога так, як ніколи колись не зверталася: “Якщо Ти існуєш насправді — Ти не можеш не допомогти!”

Вона притулилася до огорожі парку...

Людина, яка проходила повз, ввічливо запитала: “Вам погано?” І посадила її на лаву, що була поблизу...

Це був Пастор.

Матінка розплакалася і все Йому розповіла.

— Чому ж ви не попросите поради у Бога? — запитав Он.

— Як?

— Ну от так — як у Мене зараз? Ви ж не думаєте, що Бог не може Вас почути?!

Ви ж бачите? — відповідь прийшла миттєво! А тепер Я допоможу вам почути інше. Але надалі — слухайте самостійно: але не вухами, а серцем!

Переїдьте із сином жити в ліс. Купіть будинок у сосновому бору біля озера. І живіть — з Богом! Він зцілить вашого сина! Коли переїдете — дайте Мені знати — можливо, ще чим-небудь допоможу!…

Матінка повірила. Вони з отцем продали все, що могли — і купили невеликий хутір у цьому місці.

Я почав одужувати. А разом зі знайденим здоров’ям і красою природи — Я придбав і духовного Наставника.

Спочатку люди збиралися в нашому будинку, щоб слухати Пастора і учитися любити Бога. Так ми й жили — громадою.

Коли Я підріс, то очолив духовну роботу з тими, хто був поруч.

— І все ж, чому ти Себе — Боровиком називаєш?

— А Мене так Пастор жартома назвав! Він сказав матінці: “Одужає твій син! І виросте здоровим, як боровик!” От Я і виріс!

Зміст