|
Зміст
Пастор Ларі:
— Я втілювався в Скандинавії кілька разів. Люблю північні краї! Прозорість, чистота, суворість природи півночі створюють особливу неповторну гармонію краси!
Я йшов до Бога поступово: крок за кроком, втілення за втіленням — розвиваючи Себе як свідомість, перетворюючи Себе на Любов. Умови півночі вчать людей бути сильними, стійкими, мужніми, учать допомагати один одному.
В останньому втіленні Я був лютеранським пастором у невеликому селищі в північно-східній частині Швеції. Воно складалося з кількох будинків, розташованих у долині річки. А навколо був густий ліс, що складається переважно з високих ялин, обвішаних гірляндами шишок. Білки, зайці, ведмеді, лисиці населяли його.
Розмірене життя серед живої природи допомагало осягати спокій, привчало до мовчання розуму, до занурення у внутрішню тишу.
У тому невеличкому селі Я був не тільки духовним наставником, але й єдиною освіченою людиною. Я дуже любив цих відкритих, чесних людей — і взяв на Себе всю турботу про них. Я був і вчителем, і лікарем: навчав дітей грамоті, зцілював од хвороб, знаючи безліч цілющих трав, приймав пологи. Люди зверталися до Мене за порадами і підтримкою, вони довіряли Мені...
Це був стан душі, що дарує себе іншим і не бажає нічого для себе. Я дарував Себе, Свою любов — цим людям і вчив їх звертатися до Бога щохвилини в повсякденному житті.
І при цьому Я залишався Сам наодинці з Богом: Мені ж не було на кого «обпертися», крім Нього.
— Розкажи, будь ласка, про Твій медитативний досвід...
— Óдін учив Мене медитувати, зливаючись свідомістю з навколишньою природою й розчиняючись у ній. І — через це — Я поступово поринав у глибини багатомірного всесвіту. Там, у Первозданній Глибині, Я і пізнав Отця: Найчистіше і Найніжніше Живе Нескінченне Світло Споконвічної Свідомості!
А потім, у міру «дорослішання» у Його Обителі, Я вчився бути цим Світлом і виходити, будучи Ним, — до людей.
Так і відбувалося Зрощення з Отцем — доти, доки Я, як окремість, не перестав існувати…
Божественний Фін
— А Я жив тут, на фінській землі, набагато раніше, ніж виникла лютеранська церква...
… Він показує красу північної природи тих часів:
Поселення біля озера. Зграї гусей і лебедів опускаються на воду, пливуть, відбиваючись у спокійному її дзеркалі... Фінські дівчини на березі... Ясні погляди, світле волосся... Спокійне, розмірене і гармонійне життя...
Показує Себе: світле кучеряве волосся, блакитні очі, високий, широкоплечий — сильними і ніжними руками піднімає радісну дитину, струнка красуня-дружина радіє разом з ними...
— Я народився і жив в любові. Був наділений великою силою і випромінював спокійну радість. Таким Я прийшов у те життя.
Я будував будинки. Робота завжди ладилася в Моїй невеликій команді. Я був наче герой серед людей. Вважалося, що Я будував будинки, в яких поселяються щастя й удача, що буде в такому будинку статок і радість, і дітлахи народяться сильними та міцними. Мене кликали будувати і по сусідству, і в далекі краї... Я жив у любові-радості — і горнулися до Мене люди...
… Але одного разу все змінилося. Прийшли на нашу землю зодягнені в залізний одяг люди зі списами, мечами і... хрестами...
Наш народ не мав війська, не було в нас воїнів... Загинули — серед багатьох — і дружина, і діти, і всі родичі Мої...
Мене не вбили, але захопили в полон і відвезли в рабство в ті краї, де люди говорили іншою мовою...
Я зумів утекти, звільнивши багатьох інших. Ми пішли дуже далеко в ліси, але все-таки нас наздогнали. Вбили майже всіх: жоден, хто чинив опір, не залишився жити.
Величезна сила, що була в Моєму тілі, дозволила Мені, незважаючи на тяжкі рани, не померти...
… Мене підібрав Великий Наставник, що самотньо жив у печері на острові величезного озера. Він довго лікував Мене ...
Він був послідовником Вчення Óдіна, одним зі спадкоємців знань про Великого Єдиного. Він був старий і мріяв залишити спадкоємця, що зміг би вмістити те, що було Йому відкрите.
Складно було Йому зі Мною... Не хотів Я спочатку слухати про любов і про Бога: сльози закипали в Мене на очах, коли згадував про те, що бачив... Я готовий був знову йти вмирати, щоб звільнити Мій народ...
Але Він обіцяв Мені, що навчить Мене великій силі і розповість, як допомогти людям.
Він казав також, що можна навчити володіти великою силою тільки того, хто став великою любов’ю…
… І Я почав у Нього вчитися — учитися великої любові…
… І найперше завжди Я відчував Себе люблячим свою Землю-Матір! Я любив її ліси й озера, її простори й ніжну красу!
Але тепер Великий Наставник навчив Мене любити по-новому: не відчуваючи себе більше матеріальним тілом. Я тепер ставав розправленою свідомістю над землею і відчував Свої величезні нові Руки, наділені великою силою — силою ніжної любові! Я також навчився поринати всім цим новим тілом свідомості у Світло свідомості матері-землі…
Великий Наставник розповідав Мені про Єдиного, про Його закони, про сенс життя людини, про те, як допомагає Єдиний людям через Тих, Хто став з Ним Одне…
І Він провів Мене в Єдиного.
Я пізнав тепер, що Бог — це Щастя, Радість, Любов!
Я довідався, що Бог — дійсно єдиний і один для всіх людей!…
Мій Великий Наставник, передавши Мені Свої знання, виконав цим останню справу Свого земного життя — і пішов у Єдиного, легко відокремивши від тіла останні нитки Свідомості…
А Я став Учителем на фінській землі.
Приходили до Мене і старі, і діти, і молоді. Немов оживали картини в Моїх розповідях... Говорив Я про те, якою повинна бути людина, говорив про Єдиного Бога — Отця всього сущого, говорив про Його Велику Любов!
Я також збирав і вчив тих небагатьох, які могли пізнати більше...
… Згодом Я став одним з Тих, Хто підтримував з невтіленого стану ідеї реформації церкви — хвилю лютеранства. Саме ця віра стала — на відміну від першої хвилі перекрученого християнства — насильно насаджуваного завойовниками, світлою дорогою для зростання душ на фінській землі.
… Божественний Фін обіймає нас Собою. Його відмінною рисою є сяюча і пломеніюча радість Божественної Любові! Потік Його Божественної Сили підхоплює і підносить нас над землею. Розправляються над зимовим лісом свідомості — у Злитті з Його Чистотою і Радістю. Його лагідні і сильні руки пестять і запрошують у Глибини…
Боровик
Ми йшли по лісі, збираючи гриби. Попереду — високий пагорб із дуже крутим підйомом. З’явилося не обґрунтоване ніякими матеріальними причинами — незважаючи на утому тіл і неабияку вагу вже зібраних грибів — бажання піднятися.
Що ж, піднімаємося. На вершині — найчистіше Божественне Світло — над і під його поверхнею! Світло — фонтанує угору!
Входимо у «фонтан», вивчаємо... Так, тут можна прекрасно працювати, зокрема, очищуючи енергії тіла!
Розуміємо, що це — робочий майданчик одного з Божественних Учителів.
А от і Він Сам!
На запитання про Його ім’я Він відповів, що Його звали Боровиком.
Просимо Його розповісти про Себе. Він відповідає:
— Був сином тутешнього поміщика. Тоді й осягав Божественну премудрість. Тоді ці землі були фінськими, але наша сім’я була російською.
— Коли це було?
— 1905—1945 роки. Я був членом лютеранської громади.
— Хто Тебе вів?
— Відомий вам Пастор.
А ріс Я на цьому пагорбі. Тут — чудове місце сили, що може допомогти і вашим учням. Тут — «фонтан» Божественної Енергії, що виходить безпосередньо з Обителі Творця. Ним можна «роздмухувати» себе як свідомість, наче повітряну кулю. Так можна — раз по раз — дуже швидко виростити свідомість, причому відразу — з Енергій Творця!
Я Сам знайшов це місце й приводив сюди інших, кожен з яких брав звідси стільки, скільки міг узяти.
… Підійшла Божественна Жінка — Його Мати.
— Її Я теж у Себе взяв.
На другому плані — група інших Божественних Душ.
— Це — Твої Учні?
— Не так. Була громада, в якій ніхто себе не «підносив» і не «возвеличував» над іншими. Кожний був супутником один одному на Шляху до Творця. Так, Я йшов першим.
Мою Матір ти давно знаєш. Вона з тобою тут гриби збирала: допомагала шукати — ще десятиліття тому.
Зверни увагу також на можливість: саме тут — дуже легко з’єднувати власне духовне серце із Серцем Абсолюту й вирівнювати його за рівнем стоншеності!
Те ж можна робити — хоча дещо інакше — у Варфоломія.
Отак тут можна легко досягти Злиття з Творцем! Це — та мінімальна програма, яку колись освоїв Я.
Варфоломій розповідав вам, як колись Ісус взяв Його у Свою Анахату. А Мене взяв у Себе відразу Єдиний Вселенський Творець. Я не орієнтувався особисто на Ісуса, але орієнтувався на Його заповіді про пошук Єдиного Вселенського Творця — адже саме в цьому суть Вчення Ісуса Христа!
Буду з вами завжди! Пам’ятайте про те, як саме тут Я пізнав Бога-Отця! І приводьте сюди своїх майбутніх учнів!
— А чому Ти називаєш Себе таким незвичайним ім’ям — Боровик?
— Я в дитинстві довго хворів... Ні лікарі, ні священики — не могли допомогти... І одного разу Моя мати звернулася до Бога так, як ніколи колись не зверталася: «Якщо Ти існуєш насправді — Ти не можеш не допомогти!»
Вона притулилася до огорожі парку...
Людина, яка проходила повз, ввічливо запитала: «Вам погано?» І посадила її на лаву, що була поблизу...
Це був Пастор.
Матінка розплакалася і все Йому розповіла.
— Чому ж ви не попросите поради у Бога? — запитав Он.
— Як?
— Ну от так — як у Мене зараз? Ви ж не думаєте, що Бог не може Вас почути?!
Ви ж бачите? — відповідь прийшла миттєво! А тепер Я допоможу вам почути інше. Але надалі — слухайте самостійно: але не вухами, а серцем!
Переїдьте із сином жити в ліс. Купіть будинок у сосновому бору біля озера. І живіть — з Богом! Він зцілить вашого сина! Коли переїдете — дайте Мені знати — можливо, ще чим-небудь допоможу!…
Матінка повірила. Вони з отцем продали все, що могли — і купили невеликий хутір у цьому місці.
Я почав одужувати. А разом зі знайденим здоров’ям і красою природи — Я придбав і духовного Наставника.
Спочатку люди збиралися в нашому будинку, щоб слухати Пастора і учитися любити Бога. Так ми й жили — громадою.
Коли Я підріс, то очолив духовну роботу з тими, хто був поруч.
— І все ж, чому ти Себе — Боровиком називаєш?
— А Мене так Пастор жартома назвав! Він сказав матінці: «Одужає твій син! І виросте здоровим, як боровик!» От Я і виріс!
Зміст
|
