Зміст

Каїр

В одному з міст за межами Росії, над площею з будівлею облвиконкому — величезний Махадубль Божественного Вчителя, з Яким ми раніше не зустрічалися. Він — і всередині самого будинку.

Жартую:

— Ти, напевно, — «Виконком-Бог»?

Він теж сміється разом з усіма нами.

— Моє ім’я — Каїр. Слово «Каїр» в Атлантиді означала «Земля»: Земля — як жива планета*! Каїр — це також і Я: так звали Мене.

Моєю «землею» також була Атлантида. Звідти ця назва прийшла до столиці Єгипту.

З тих пір Я не втілювався жодного разу.

— Ти був в Атлантиді жерцем?

— Я був одним з 5 атлантів-правителів. У групі з 5 правителів-старійшин Атлантиди Я був лідером. Представляв світську владу, що була наділена релігійним знанням.

Історія цивілізації, історія духовного життя Землі — набагато древніша, ніж сучасні люди припускають. Атлантида не була початком розвитку духовності на Землі. Це — лише один із більших етапів. Не раз змінювалася конфігурація океанів і континентів, і Мешканець Глибин створював нові і нові умови для зростання і розвитку свідомостей.

Розповідь про атлантів могла б бути корисною для сучасних людей. Адлер, Тот і Я готові розповісти про те, про що людям найактуальніше довідатися.

— Що потрібно для того, щоб не вдатися до неадекватного фантазування на тему Атлантиди? Адже стільки існує прикладів «контактерів», які передають неточну інформацію!

— Потрібно не намагатися передавати відомості про те, що не здатний умістити інтелект на цьому щаблі його розвитку. Інакше вищі знання і відомості накладаються на примітивні слова та óбрази — і відбувається перекручування, подібне до релігійних міфів малорозвинених народів, що відбивають у вигляді казок і легенд деякі реалії минулого в невпізнанному вигляді.

Але давай перейдемо до справи. Я хотів би розповісти тобі саме про ту частину знань і повідати ту інформацію, яку ти здатна сприйняти, і яку є сенс донести зараз до людей Землі.

В Атлантиді існувала велика цивілізація. І найвищими духовними знаннями володіли правителі суспільства, що мали при цьому земні тіла.

Можливість обраних керувати духовним зростанням усіх інших членів суспільства накладає на них величезну відповідальність. Найменший відступ від принципів Божественних Любові й Безкорисливості є поворотом до тієї безодні, в якій губиться зв’язок із Творцем! Саме такий поворот подій (захоплення влади людьми, що були корисливими і володіли особистою силою) і призвів до завершення Богом цього періоду розвитку свідомостей на Землі — до загибелі Атлантиди.

… Ще Я розповім про Храм.

Образ храму — це не людська вигадка. Храм — це Божественна структура в багатомірному організмі живої планети. Мабуть, найближчим еквівалентом є слово Шамбала — тобто місце перебування Божественних Свідомостей всередині планети саме у Вищій просторовій мірності; воно має вихід у Безмежний Океан Свідомості Творця.

Храм — це епіцентр для створення життя на планеті. Це — місце перебування Тих, Хто курирує розвиток життя на цьому острівці Божественного Творіння.

Храм має «вихід» і «вхід». Це — Божественна структура в багатомірному організмі Землі, що настільки ж реальна, як кундаліні в багатомірному організмі людини. Так само, як в Атмічній складовій людського організму є пам’ять про минулі втілення, так і, поринаючи в Храм, можна знати про значимі епізоди життя планети. Можна, наприклад, відкрити сторінки історії Атлантиди — щоб розповісти про Атлантів Духа: про Адлера, Тота та Інших, Які вплели Себе (як Свідомості) в життя планети — заради розвитку свідомостей, що ростуть на Землі.

Споконвічно всі правителі Атлантиди протягом століть мали «ключі від Храму», тобто жили, виходячи Брахманічними Свідомостями із Храму і мали здатність поринати і розчиняти Свою Божественну Індивідуальність в Океані Споконвічної Свідомості Творця — в «Підхрамності». Так спрямовувалася і розвивалася цивілізація атлантів.

Піраміди та інші храми земні є лише відбиттям того Храму, в якому відбувалася посвята душ.

Кожна планета створюється як ущільнення енергії Свідомості до матеріального плану, і на ній потім може запускатися процес розвитку життя на матеріальних носіях.

В Атлантиді були втілені душі, що мали раніше втілення на інших планетах. То були душі, що істотно просунулися, але не досягли ще Божественності. Переважна частина населення там жила, усвідомлюючи себе як душі в першу чергу, а не як матеріальні тіла. Вони якраз насолоджувалися гостротою відчуттів, що додавала їм наявність фізичного тіла. Сила таких відчуттів, що включає всю позитивну шкалу еманацій, набагато більше вражає, ніж райське життя поза тілом. Ця сила відчуттів була чарівною для душ, які тривалий час до цього існували у безтілесному стані. Вони жили в станах, близьких до Самадхі, це можна було б назвати раєм на Землі. Це були для багатьох завершальні — останні або передостанні — втілення, і були всі умови для досягнення тими людьми Божественності.

У систему загальної освіти в Атлантиді входили навички психічної саморегуляції, уявлення про структуру багатомірного всесвіту, етика та різні види мистецтва, творчість у науці й техніці, розвиток яких був на високому рівні.

І для тих, хто потім обирав для себе реалізацію вищого сенсу життя — пізнання Творця, існували духовні посвяти. Це вже була закрита, езотерична освіта. Цьому вчили тих, хто усвідомлював саме вищі смисл і ціль своїх життів. Їхніми Вчителями були, зокрема, Божественні Душі, що мали матеріальні тіла, які в таких випадках є інструментами Божественної Творчості.

Тривалий час існування цивілізації Атлантиди дозволило завершити цикл еволюції багатьом райським душам, які влилися у Творця і більше вже не потребували втілень.

А через ті душі, які, одержавши матеріальні тіла, рушили шляхом одержання матеріальних насолод, у тому числі, через секс, — через них відбулося створення нових рас людей — тих, які росли потім як свідомості вже на цій планеті. Це були нові «посіви» молодих душ, яким належало пройти тривалий процес еволюції.

Таке змішання рас породило безліч легенд і міфів про богів у різних народів. Елізабет Хейч дуже достовірно описала наявність на Землі в ті часи рас людей з дуже відмінними рівнями розвитку свідомостей і тіл. Змішання цих рас через сексуальне з’єднання і народження потомства значно пришвидшило процеси еволюції.

Ті ж, Хто досяг Злиття з Творцем, — Ті більше не втілювалися, за винятком деяких, що взяли на Себе турботи про нове покоління людей. Серед останніх — Ті, Хто забажали разом з Адлером вести людей шляхом самоусвідомлення і пізнання Божественної Єдності. Вони втілювалися раз по раз, несучи людям знання про Вище. Все це — тривалий процес, що займає тисячоріччя, ви теж можете встигнути взяти участь.

Зміст