Зміст

Апостол Матфей

Ліс із надзвичайно високих і струнких ялин, беріз та осик. Звучать з усіх боків радісні, задерикуваті пісні рябчиків. Вони явно хочуть поспілкуватися з нами, сприймаючи нас саме своїми гостями!

Лісова саттва!

Улітку тут, на відміну від навколишнього лісу, можна набрати багато грибів-лисичок. Але зараз — зима, грудень. Проте, ми, навіть не докладаючи до того спеціальних зусиль, набираємо досить багато грибів. Але тільки зараз тут ростуть не лисички, а вешенки. Вешенки зазвичай на вільсі ростуть. А тут вільхи немає. Тому вони виросли на березах...

… Але ми прийшли зараз не до рябчиків і не по гриби. Нас тут чекають Божественні Вчителі — апостоли Іоанн, Марк, також уперше є присутнім апостол Матфей — а ми-от раніше й не знали про Нього, що Він теж живе в Обителі Отця! Всі Вони — разом з Божественним Фіном, Вухастиком і Добринею — концентруються тут практично впритул навколо одного з улюблених місць Ісуса Христа — Його місця Самадхі.

Ісус тут, як і на інших відомих нам Його місцях сили, є присутнім і доступним для легкого спілкування з Ним завжди. Але це Його місце унікальне тим, що Він саме на ньому допомагає активувати не тільки духовне серце, але й передній меридіан, який відіграє найважливішу роль у повноцінному функціонуванні емоційної сфери, що дозволяє в усій повноті вміщати Божественне Блаженство*. А тим учням, які гідні того, Ісус допомагає тут також замінити Своїм Блаженством усі енергії, наявні в їхніх тілах…

Ісус говорить про Блаженство, пізнаване на цьому місці:

— Такий — Я. Такий — Кожен із Нас, що повністю ввійшов у Творця, і складає Його Невід’ємну Частину!

Обов’язково приводь сюди, у Мене, кожного, кого Я тобі довіряю!

… Потім Ісус переключає нашу увагу на Свого Учня — апостола Матфея.

— … Як Ти досяг Отця, Матфею?

— Не в тому втіленні, про яке ви знали.

Після Я втілювався в Англії, плавав на судні по морях. І любив Океан Творця, обіймав Його Собою, поринав у Нього свідомістю з головою — і став Ним!

Ісус Мені допомагав. Він вів Мене в Себе. З тих давніх пір, коли Він узяв Мене в учні, Я з Ним не розлучався.

— Чим Ти займаєшся тепер?

— Дарую тишу, сльози втираю у тих, хто хоче пізнати Мене, але їм поки що не дістати… Занурюю тих, хто вже дозрів, у Себе, плекаю в Собі... І прагну не давати забувати про Мене тим, хто на Шляху в Мене...

… Колись Я довго шукав перспективні душі по морях навколо британських островів, але все було марним. Носив на Своїх Руках молодь, мислив про них як про юнг Ісуса Христа. Так і називав їх подумки — і їм давав зрозуміти, що присвоєне їм це ім’я. І деякі з них розуміли… Але, коли вони підростали, матеріальний план повністю затягав їх у себе. А те — залишалося в них у пам’яті лише як дитяча гра!…

Тому тепер Я — з вами.

— Що порадиш нам, Матфею?

— Духовна ситуація на Землі — дуже жалюгідна! Люди не знають і не хочуть знати, що таке Бог і де Його шукати... Треба — допомагати!…

— Чи перекручене Твоє Євангеліє?

— Ні, не перекручене. Хіба що окремі слова можна було б перекласти краще, переклад підправити.

— Чи не розповіси Ти нам більше про Твоє втілення під час перебування на Землі Ісуса?

— Краще сприймайте Мене — плаваючим на суднах по морях, таким, що любить земні океани і неземний Океан! Цей образ Мені більше подобається!

— Коли Ти втілювався в Англії?

— У ХІІ та XVII століттях...

— Двічі втілювався?

— Ні, один раз.

— ?

— Жарт! У Мене була дружина. І, як капітан судна, Я мав можливість брати її в плавання з Собою.

Вона потім теж досягла Мене в Обителі Творця!

З неї вийшов здоровенний чоловік, коли вона втілювалася ще раз в XVII столітті. І Він теж плавав на суднах. І зробив усі так, як Я їй наказував: повністю повторила Мене, Мій Шлях!

Коли вона була Моєю дружиною, Її звали — у російській вимові — Кларою. А наступного разу...

… Він підійшов до нас, щоб показати той Свій вигляд: плечистий, з гарним мускулистим тілом чоловік зі світлим, променисто-радісним обличчям й винятковою лагідною чарівністю...

— Ви вже з Ним були знайомі, хоча й не розмовляли тоді. Це було північно-західніше від цих місць кілька років тому...

Він починав ще юнгою. То був єдиний юнга Ісуса Христа, що повністю присвятив Себе Мені — і осяг Мене!

… Хочу додати до сказаного — про один із найважливіших критеріїв розрізнення істинних і помилкових релігійних поглядів серед людей.

Маю на увазі, що нав’язування тенденції молитви-жебрацтва є досить шкідливим явищем. Тому що воно програмує людей на зростання їхнього егоцентризму.

Тоді як істинна релігійність повинна проявлятись у повсякчасній роботі над собою — роботі зі зміни себе відповідно до того, чого чекає від утілених людей Бог. А також — не в “собі-служінні”, а в служінні Богові. А воно повинне виявлятися, насамперед, у поширенні істинних знань про Нього і про Шлях до Нього.

Зміст