Термін Агні-йога був уперше почутий подружжям Миколою та Оленою Реріх від жителів гір під час експедицій по Центральній Азії. Цей термін означає Злиття з Божественним Вогнем або Шлях до такого Злиття. Вогонь — у цьому контексті — це подібний до полум’я стан Найвищої Божественної Свідомості, що його Вона може набувати.
Реріхи розвинули Вчення Агні-йоги і принесли його в Росію та інші країни, тому тепер термін Агні-йога існує в нерозривному зв’язку з їхніми іменами.
Подружжя Реріх були дуже вдалою парою: він — жагучий мандрівник і талановитий живописець, вона — вірна його супутниця, яка набула окрім того пророчої здатності — здатності обопільної розмови з Богом. Результатом цих святих бесід стали щоденники Олени Реріх, які склали 14 томів під загальною назвою “Жива етика”.
Що являють собою ці записи? Вони — дуже неоднорідні, найчастіше важкі для сприйняття, текст у багатьох місцях не відредагований літературно, найглибші істини перемежовуються з явними жартами Бога і довгих наборів фраз, позбавлених змісту. Чому так?
Справа в тому, що, за задумом Бога, ці записи зовсім не призначалися для опублікування саме в такому вигляді: Він указував видати лише тематичні вибірки з них [3].
Причина ж якісної неоднорідності тексту полягає в наступному. Бог, тренуючи пророчу здатність Олени Реріх, наполягав на веденні саме систематичних, щоденних записів [3]. Але для цього не завжди був актуальний на цей момент матеріал. І тоді очікуваній на слова Господа Олені Реріх давалися — що типово в таких випадках — просто майже безглузді потоки красивих фраз.
А жарти типу: ноги холодіють тому, що вся енергія пішла на розпалення серця, — підносилися, аби у важкі хвилини підбадьорити втомлених мандрівників.
Ще однією, що вимагає спеціального згадування, особливістю текстів є розширення меж термінів “вогонь”, “вогненність” на психоенергетичні процеси і явища. Робилося це з метою створити настрій енергійності, пафосу боротьби. Але для розуміння Вчення читачеві варто диференціювати поняття Божественного Вогню — і “вогненних” проявів психічної діяльності людей і духів.
“Вогненною” енергійністю пронизані всі тексти “Живої етики”, а також дивовижні за силою виразності живописні твори Миколи Реріха. І це стало однією з найсильніших рис початого через Реріхів духовного руху.
Рух Агні-йоги вніс вагомий вклад у духовне пробудження людей, насамперед, Росії, що опинилися жертвами атеїстичного насильства з боку КПРС, а потім звироднілої до рівня народних казок домінуючої релігійної ідеології. У найцінніших вказівках, якими наповнені книги “Живої етики”, Бог у черговий раз дав людям роз’яснення про те, що таке Бог, людина, еволюція, сенс життя, показав можливість досягнення Досконалості, виходу з кола страждань, можливість пізнати Його, Бога, досягти вищої реалізації себе в Злитті з Ним.
Агні-йога — це “Вчення не на сон грядущий, але для насичення всього життя” [2].
Розглянемо тепер основні положення Вчення Агні-йоги:
Бог
Головний аспект Бога — Споконвічна Вселенська Свідомість, суще (існуюче) в Його Обителі — “Безмежності”. Він може мислитися як Отець і Мати всього іншого сущого. Він є Єдність Множинностей — взаємозлита Єдина Сукупність всіх Досконалих, які коли-небудь влилися Свідомостями в Нього. Саме ця “Об’єднана Свідомість управляє світом” [2]. Люди називають Його по-різному своїми різними мовами: Бог-Отець, Творець, Аллах, Ішвара, Дао, Рік, Рід, Матір Світу, Адібудда, Сварог і т.п., — але, незважаючи на це, Він — єдиний для всіх сутностей всесвіту.
Будова всесвіту багатомірна. Вона представлена шарами (еонами, локами) шкали багатомірності, в яких живуть свідомості, що перебувають на різних щаблях еволюційного просування. Шари багатомірності розрізняються за ступенями стоншеності. Чим більше стоншена свідомість — тим на більш високих щаблях еволюційної драбини вона перебуває. Межа стоншеності є Споконвічна Свідомість, що існує у вищому, споконвічному шарі. Шлях еволюційного сходження є стоншення свідомості і її зміцнення в більш високій стоншеності. І “Безмежність є межею людських можливостей” [1].
“... Говорячи про Безмежність, ми не представлятимемо її як щось порожнє..., але (знатимемо її) як щось, ... (наповнене Тим, Хто перебуває) у Своєму неспинному (еволюційному) сходженні” [2].
Отже, індивідуальні свідомості розташовуються ніби на щаблях багатомірної драбини, до вершини якої ми і повинні прагнути. Тільки драбина ця веде нас не вгору у звичайному розумінні, а вглиб багатомірного Творіння — до Творця. При цьому орієнтиром нашим є “Свідомість Вищого Духа, (Яка) є насичений Вогонь” [2].
“Сили Ієрархії об’єднані у двох світах: Начало Провідне (Ішвара) і Начало, що виконує Велику Волю (Брахман, Святий Дух), Вони є Єдиним Джерелом” [3].
“Вся сила творення тримається на Ієрархії. Тільки в повнім усвідомленні Великого Служіння можна зрозуміти красу Духа і могутність Ієрархії. Простір кличе до виконання великого закону!...” [2].
“...Тільки повне розуміння Великого Служіння може дати учням устремління до явленої Ієрархії. Коли творчість (людського) духу може вміщати Велике Служіння — то всі шляхи до Нас відкриті.” [2].
(Скажи): “Люблю Тебе, Господи, і відданий Тобі, Владико, і шаную Тебе, Учителю!”... — Так можна відданістю... відкрити нові затвори.
... Якщо знаєте безперестанне предстояння — уже маєте найкоротший шлях до Нас.
... Палайте серцями і творіть любов’ю!” [2].
Шлях до Бога
Етика
Сенс життя людини полягає в зростанні індивідуальної свідомості [2], яка повинна, розвинувшись, влитись у Творця.
Спочатку кожна людина розвивається у звичайній мирській діяльності. Швидке ж її просування стає можливим відтоді, коли в неї з’являється інтенсивна спрямованість до практичного пізнання Бога.
Ця спрямованість повинна стати жагучою, “полум’яною”, “вогненною” — тоді така людина може розраховувати на повну підтримку Ієрархії Сил Світла.
“... На Шляху Вогненному немає самітності і порожнечі, але є лише відрив від світу земного і нестримне тяжіння до світу Вогненного!” [3].
“Той, хто дерзає, знає, що радість духу полягає тільки в досягненні. Не має потреби той, хто дерзає, в людських визнаннях, бо його досягненням є вінець, сплетений працею й устремлінням!
Тільки герої духу знають істинне досягнення!
Так той, хто дерзає, буде звільнений від самості. (Тому що) він знає істинне служіння на благо людства.
На Шляху до світу Вогненного запам’ятаємо про дерзання!” [3].
“Затвердитися серцем на Владиці є першою умовою на шляху до світу Вогненного” [3].
Шлях просування щаблями самовдосконалення — це, насамперед, етичне перетворення себе. Воно включає і формування вірної, сильної спрямованості, і очищення себе від таких пороків, як:
— лінь,
— насильництво,
— здатність до неправди, до зрадництва,
— грубість,
— корисливість,
— собіслужіння,
— мстивість,
— зарозумілість,
— егоцентризм,
— пошук людського визнання,
— здатність до грубих емоційних станів:
злості,
роздратування,
ревнощів,
нудьги,
туги,
скривдженості,
— здатність до вживання в їжу тіл убитих тварин,
— уживання алкоголю, тютюну, інших наркотиків.
З позитивних якостей, які повинні всіляко розвиватися, треба відзначити:
— доброзичливість,
— співчуття,
— відданість Богові,
— смиренність перед Ним,
— спрямованість до пізнання Його і Злиття з Ним,
— готовність допомагати іншим істотам,
— спрямованість до творчості,
— безкорисливість,
— сприйнятливість до краси,
— енергійність у справах служіння і розвитку себе,
— контроль своїх емоцій, відмова від брутальності, культивування стоншеності,
— спрямованість до знань, розуміння сенсу життя,
— розвиток витонченої і мудрої сили,
— володіння вдячністю як властивістю душі,
— дбайливе ставлення до здоров’я, бо воно необхідне для успішної духовної роботи і служіння.
Саме через такий розвиток себе ми робимо Божественний Вогонь для себе “таким, що не обпалює” [3].
Найважливішим методом для реалізації більшості наведених етичних принципів є розвиток духовного серця. “Розкриття” і подальше зростання його стають вирішальним чинником, основою всього духовного Шляху. Зокрема, саме це дає здатність до правильної медитації. А саме медитація є головним методом удосконалювання свідомості, практичного пізнання Бога і Злиття з Ним.
Громада
Іти до Бога найкраще громадою — групою однодумців, об’єднаних загальною вищою спрямованістю.
У громаду варто приймати тільки відданих справі і чесних людей, а тих, хто лінується, брехливий, здатний до зрадництва, — тих треба безжалісно усувати від роботи.
Справи громади — це вивчення, обговорення Вчення, практична допомога один одному, зокрема, через психоенергетичні методи, наповнення один одного любов’ю і розпалення нею сердець, практичні заняття з естетики, з очищення і розвитку енергоструктур організму, медитативні практики тощо.
Групова психоенергетична робота набагато ефективніша для кожного, ніж індивідуальна, бо при цьому створюється потужне загальне енергополе.
Об’єднання свідомостей общинників у їхній загальній любові є підготовкою до Злиття з Божественною Свідомістю.
“Наш Вогненний закон приписує об’єднання свідомостей” [2].
Труд общинників повинен бути їхнім служінням Богові, він не повинен ґрунтуватися на вигоді, не повинен бути “собіслужінням” [3].
Члени громади повинні готувати себе до зустрічі з духовним Майстром, тільки за допомогою якого можна пізнати проходи в найтонші шари багатомірного Абсолюту, пізнати Ієрархію. Без Майстра така “трансмутація” неможлива [1].
“Істинно, якщо знаєте безперестанне предстояння, — уже маєте найкоротший шлях до Нас.
Для людей зазвичай особливо страшна повсякденність. Для них вона є символом стомлення...
Тим часом, для Нас (ваша) буденність є вдосконалюванням і сходженням. Вона відкриває врата Безмежності.” [2].
Зустрічі зі злом
Кожна людина на цьому Шляху обов’язково стикається із протидією сил зла з боку втілених і невтілених істот. Вони — представники хаосу, “чорні”. Їхня “чорність” — не тільки символ, але й реальна, видима яснобаченням властивість грубих, брудних енергій їхніх звироднілих, деградованих свідомостей.
Хто — вони? Як їх впізнати? Вони — це люди, що живуть в емоціях гніву (злості, роздратування, осуду і т.п.). Вони схильні до насильства, до неправди, підлості, зрадництва. Це однаково стосується і втілених людей, і людей-духів: адже, розутілившись, людина зберігає свої душевні якості.
Сили зла, однак, цілком потрібні тому, хто йде до Світла — як творці належної напруги, як протидія, що тільки й може загартувати характер воїна. А без пристрасності і напруження всіх сил до вищого горіння — пробитися до Мети не можна. Зіткнення із силами зла також змушують тісніше “пригортатися” до Господа — і в цьому теж їхня об’єктивна значимість.
“Деякі легковіри думають, що механічне проголошення Вищих Імен уже захистить їх од темних нападів. Але не механіка, а чистий вогонь серця тільки може створити надійний щит.” [4].
“... Ті, що йдуть із Силами Світла, повинні знати, що без напруженої битви немає перемоги” [2].
“Запитують: чому часто зволікаємо зі знищенням ворогів? Причин багато, назвемо дві.
Перша — кармічні умови. Можна легко зашкодити близьким, зачіпаючи пов’язаного кармою ворога. Можна порівняти це становище із найважчою операцією, коли лікар не видаляє хворий орган, щоб не зачепити небезпечну артерію... У Нас вважають корисніше відокремити небезпечного супутника, ніж порушити весь караван.
Друга причина (полягає в тому), що вороги є джерелом напруги енергії. Ніщо не може так нагнітити енергію, як протидія. Тому, для чого винаходити штучні перешкоди, коли “чорні” намагаються щосили збільшити нашу енергію?!” [2].
“Потрібно пам’ятати, що позитивні сили творять під тиском негативних...” [2].
“Не може відбутися рух без напруження, і тому кожне поступальне Вчення має потребу у ворогах і у Вчителеві... Ніяке нагнітання не пройде без користі... Кожне зростання духу має потребу в обтяженні обставинами.” [2].
“... Потрібно твердо пам’ятати дві умови. Одна — що людей ворожих варто уникати, бо не вони призначені (до Вищого). І друга — що, може, саме ворожість буде (вам) гідним трампліном.
Але затримка — не за ворогами, порахуйте ближче!” [2].
Так, уплутуватися в боротьбу з ними треба далеко не завжди. Важливіше — прийти до своєї Мети і допомогти тим, хто з тобою йде. “Творче подолання хаосу... — постійний подвиг. Але битва з темними — лише судома, що утрудняє поступ.” [2].
Важка карма
У деяких людей життя на Землі переповнене стражданнями. Але це — їхня власна доля (карма), створена етичними помилками в цьому або в минулих життях. Це — сприятлива для них ситуація, щоб, пізнавши розпач від свого становища, почати змінювати себе, почати вириватися з пекла. Якщо цього не зробити — буде ще гірше.
“... Людські душі проходять “чистилище” на Землі” [3].
(Інший варіант причин наших бід — це коли Бог у такий спосіб указує відданій Йому людині на необхідність радикальної “зміни курсу” [9]).
У кожному разі — при будь-яких бідах і негодах — треба ще більш, ніж за легкого плину життя, учитися брати до уваги водійство Бога й усувати свою “самість”, приліплюватися ще тісніше до Нього.
“Потрібно зрозуміти, що імперил (психічна енергія роздратування, гніву) і грубі земні прагнення дають свої тяжкі виразки... Виразки духу переносяться в світ інший, якщо вони не зжиті (при житті) на Землі. Звільнення від фізичної оболонки не означає звільнення від духовних виразок.” [3].
“Сили, явлені для Служіння Світла, не втручаються в карму, як думає дехто, не посвячений у міць карми. Сили Світла спостерігають за діями людськими, даючи напрям, але не втручаючись у життя.” [3].
Лише духовні невігласи озлоблюються земними стражданнями, заганяючи себе в ще глибші шари пекла [3].
Звільнення від оков пекла досягається через покаяння (осмислене каяття, ціль якого — навчитися не повторювати помилки), інтенсивну роботу з вирощування в собі позитивних якостей і зближення з Богом. Той, хто досяг своїм розвиненим духовним серцем Злиття з Божественним Вогнем — звільняється повністю і назавжди від всієї своєї несприятливої карми.
Бог говорить: “Я Сам — вам Помічник” [34:Листи Саду Морії. Поклик].
Кращий засіб од усіх лих — Злиття з Ним. Якщо ми перебуваємо в цьому Злитті — ми маємо Його Щит. “Всі залякування — нікчемні. Навіть зустріч із сильними темними сутностями не небезпечна, якщо збережено міцний зв’язок з Ієрархією.” [34:Серце].
Але щоб прийти до Злиття — треба почати з того, що вступити у війну — у війну проти своєї недосконалості.
“Нехай люди (зараз) усвідомлюють навколишню небезпеку... Життя в тонкому світі (поза втіленнями) набагато триваліше. Треба готувати себе до неї.” [34:АУМ].
“... Жахливо — боятися Світла: адже Вогонь перетвориться на полум’я поїдаюче!” [34:АУМ].
“Із трудом люди наважуються вимовити найпростіший закон: “Благословенні перешкоди — ними зростаємо!”. Випробування досить легко допускаються (людьми), поки вони не настали. Ніхто не хоче прискорювати (своє) просування через перешкоди!
Але ще нестерпніше людству чути про користь страждань. Причина — не в тому, що деякі боялися б болю чи незручності, але вони не усвідомлюють життя поза земним існуванням! Вони готові перетерпіти незручності ночівлі заради завтрашнього свята, але порівняти життя земне з Безмежністю вони не бажають!
Страх перед Безмежністю є найнеприпустимішою ганьбою мислячої істоти!” [34:АУМ].
Психоенергетика
Зцілення
Механізмом виникнення дуже багатьох хвороб, включаючи рак, є введення в тіло по його ослаблених енергоструктурах чужих “чорних” енергій [3].
Також і багато “душевних” хвороб типу шизофренії — це введення в тіло слабкої душею і обтяженої пороками людини “чорного” підселенця. А типові кармічні причини цього — зрадництво або легковажність. [2]
“Чисті серцем не підлягають зараженню одержимістю, але тухлі серця можуть приваблювати жахливих сутностей” [3].
Якщо у випадку психічних захворювань такого складу ситуація виявляється майже безнадійною, то при тілесних хворобах, викликаних зазначеними причинами, можна застосовувати біоенергетичну корекцію [2; 34:АУМ].
Так, рак — бич людства, і він наростатиме. Але той, хто не вживає м’ясо, вино, тютюн і наркотики, хто тримає в чистоті психічну енергію, — той може не думати про рак [34:Агні-йога].
Лікування раку на початковій стадії може бути оперативним. Але це виявиться безглуздим, якщо людина після видужання продовжуватиме вести колишній спосіб життя. [34:Агні-йога]
Щодо інфекційних захворювань, то варто знати, що їх треба лікувати комплексно: поєднуючи енергетичні прийоми з медикаментозними [1].
У кожному разі — включаючи енергетичні атаки “чорних” — попередити ураження свого організму можна створенням “Вогненного Щита”, тобто з’єднанням себе з Полум’ям Божественного Вчителя. Адже всі ці битви призначені Ним — і лише для того, щоб ми навчилися тісніше притулятися до Нього. Поки Щита нема, захист забезпечується “загороджувальною сіткою”, утвореною наповненими енергією чакрами [2,3].
Кожен повинен зрозуміти, що здоров’я, по-перше, потрібне для успішного просування Шляхом вдосконалювання, тож вимагає уваги, турботи, а по-друге, воно перебуває в безпосередній залежності від духовних зусиль.
Зцілення себе або когось іншого повинне бути тільки комплексним. Воно починається з аналізу кармічних причин, їхнього усунення через покаяння. І лише потім (або паралельно із продовженням покаянної роботи) здійснюється психоенергетичне, медикаментозне та інше лікування.
Важливо пам’ятати, що в усіх ситуаціях, у які ми потрапляємо, завжди бере участь Бог. І Він чекає від нас правильних рішень. Вони ж можуть мати місце лише в тому випадку, якщо ми навчаємося мислити не егоцентрично, а Богоцентрично. Тобто, відчуваючи не себе, а саме Його — Регулятором, Метою, Смислом, Центром усіх подій, що відбуваються у всесвіті.
“Воістину, карма страшна тільки для тих, хто уповає в бездіяльності” [2].
“Спостерігайте, як позначається кожен вчинок на коливанні карми.
Можна бачити, як зрадництво у всіх видах викликає швидке утворення (негативної) карми. Можна багато чому навчитися на подібних спостереженнях. Як сумно бачити людей, що шкодять собі! Можна бачити, як єхидна вражає внутрішню істоту при цих самопоразках. Ніщо не може відвернути наслідки, бо занадто близькі причина і наслідок.”[2].
І навпаки: “Зростання свідомості (духовних подвижників) — істинне — свято Наше!” [2].
Той, хто вміщає активну, творчу любов, — перемагає свою негативну карму і осягає Божественний Вогонь. І “... космічна відвага наповнює (такого) носія Вогню” [2].
“Серед понять мужності найнепереможніша мужність палаючого серця, коли з усією рішучістю, при повному усвідомленні подвигу явлений воїн знає тільки дорогу наступу.
Із цим подвигом мужності може зрівнятися лише крайній ступінь мужності розпачу. Розпач із тією ж поспішністю втікає від минулого — (подібно тому), як мужність палаючого серця наближує майбутнє.
Отже, де немає мужності палаючого серця — там нехай буде мужність розпачу! Тільки так можуть воїни здобути перемогу, коли натиск великий.
Не мають значення всі інші види мужності, бо в них буде половинчастість; або потрібно уникнути цієї (останньої) властивості, що межує з боягузтвом і зрадництвом.” [2].
“Яка ж дорога — найбільш стверджуюча на Шляху до Нас? Найвірніший шлях — самовідданість подвигу! Найчудесніший вогонь — полум’я серця, насичене любов’ю до Ієрархії!” [2].
“Допомагайте одне одному, чуєте?! Допомагайте і в малому, і у великому! ... Допомагайте скрізь, де може рука проникнути! Скрізь, де думка може пролетіти! ... Серце, що палає допомогою, — Наше серце!” [2].
Наближення до Шамбали
“Шамбала — виняткове місце, де духовний світ сполучається з матеріальним” [34:Листи Саду Морії. Осяяння].
Шамбала — це місце зосередження керуючих життям на Землі Ієрархів. Його можна знайти, зокрема, всередині земного космічного утворення [2], у багатомірній глибині. Шамбала є “Фокусом” “Головного Магніту” для всіх людських душ, які повинні — через “трансмутацію” — увійти туди — у вищий, найтонший шар багатомірності. Там, у Шамбалі, вони пізнають Вогненне Хрещення [3], а влаштувавшись там, зливаються навічно з Божественним “Я” Споконвічної Свідомості.
Шамбала пізнається через розширення серця до вміщання в нього усіх найтонших світів, включаючи Світ Вогненний Шамбали. Подальше розширення серця дозволяє заповнити ним Безмежність [2,3].
Як же реально розпочати просування до Бога, до Вищих Ієрархів, до Шамбали?
Перше — етична самокорекція. Вона повинна містити полум’яну спрямованість до Досконалості й активне служіння справі Еволюції через допомогу людям.
Друге — упорядкування тіла з його енергетикою, набуття здоров’я.
І перше, і друге передбачають обов’язковий перехід на “беззабійне” харчування: тобто відмова від уживання в їжу тіл убитих тварин [1]. Це має, насамперед, етичне, а потім і біоенергетичне обґрунтування. Без наведення порядку в харчуванні не досягти стійкого здоров’я і не наблизитися до Бога. (Докладніше про організацію правильного харчування див. [7]).
Потім — для тих, хто до цього здатні, — ідуть щаблі психоенергетичної роботи, включаючи розвиток чакр і медитацію. Це веде — за правильної організації роботи — до поетапної “трансмутації” свідомості: її стоншення аж до стану Божественного Вогню.
“... Людство повинне усвідомити свій Вогненний центр Ієрархії, Що веде і насичує людство потужним провідним принципом” [2].
Перші стикання з Богом як Живою Істотою відчуваються як благодать, що спадає зверху [2]. Це — теж прояв турботи про нас Святого Духа — Його заохочувальні знаки.
Потім треба навчитися не тільки відчувати Його Потоки, але й зливатися з Ним — повністю — виходячи зі свого тіла. Це досягається спочатку через медитацію “Пранава” [10]. Практикуючи таке Злиття, людина проходить поступово “кристалізацію”, “грануляцію” свідомості, тобто пряме збільшення її кількості і потужності.
Божественний Вогонь
У книзі [4] говориться: “Ми вигукуємо: Вогонь, Вогонь! Але лише деякі розуміють, який Вогонь...”.
Так, Вищі Ієрархи проявляють Себе у вигляді Космічного Полум’я, що не обпалює праведників.
Також Вони можуть з’являтися і над поверхнею Землі у вигляді гігантських антропоморфних Вогненних Образів, що піднімаються в небо.
Можуть Вони і входити в серця відданих учнів, розпалюючи в них Божественний Вогонь.
Занурення свідомості духовного подвижника у Вогонь і Злиття з Ним веде до “спалювання” несприятливих залишків карми. А “пропалювання” Ним свого тіла — до його зцілення.
... Все у всесвіті впорядковується “Законом тяжіння”. Він діє не тільки в матеріальному світі, але й у духовному. І душі також у їхній позитивній еволюції рухаються у своєму стоншенні до “Вищого Магніту” — Свідомості Творця в Його Обителі — у Безмежності. Такий закон Еволюції, встановлений Богом. І краще — виконувати його, краще жити в злагоді з Богом. Цей закон говорить, що ми втілені на Землю, щоб розвивати себе якісно і кількісно, зокрема, стоншуючи (“трансмутуючи”) наші свідомості заради переселення у більш стоншені шари Світобудови, заради збагачення собою Споконвічної Свідомості, нашого Творця.
Хто йде цим Шляхом добровільно й охоче — тому всі вигоди. Але хто пручається, виривається, чіпляється за матеріальне, відстоює свою окремість, плекає своє горде і нікчемне “я”, культивує брутальність заради успіху в мирській суєті, — ті утверджують свою відособленість від Бога, відкидають Його Любов, нарощують собі страшну карму, відправляються в пекло.
Тому Бог пропонує: “... Нехай свідомість розширюється в напрямі “Фокуса” [2]. “Середина — зайнята Ієрархією, із середини виходять усі промені...” [2]. Спрямуємося ж до неї!
Шамбалу, в першому наближенні, таким чином, треба шукати зовсім не в горах, де її всі шукають, а у вищій просторовій мірності.
Про те, як допомагають нам на цьому Шляху Вищі Ієрархи, можна прочитати, зокрема, далі в цій книзі.
“Як мале людство замислюється над поняттям відповідальності, коли явище Шамбали приймається людьми як край, явлений для відпочинку!... Якби люди знали, що відповідальність за їхні наміри несемо! Якби люди знали, що сутність Шамбали є тим Джерелом, Що творить кращу сходинку людству!...
Розуміння Нашого Вигляду людством — так не схоже дійсність!
Ми є заради просування людства!” [2].
“Ніколи не говорилося, щоб покладати на Владику, навпаки, повторювалося: наповнюйтеся Владикою! Величезна різниця між покладанням боязким і недійовим — і наповненням (своєї) суті Свідомістю Владики.
Як меч непереможний — трощить усі перешкоди свідомість, ототожнена із Владикою! Не може тулитися сумнів там, де запалена свідомість полум’яна! Не буде стомлення там, куди допущене Джерело Сили Невичерпної! Не може ввійти страх у храмину споряджень непробивних!
Так, раджу прийняти Мої Щити, не вдаючись до “рятівного” заступництва, — але перемогти Злиттям свідомостей.” [2].
Подвижники, що осягли через “цілковиту відданість” Злиття з Божественним Вогнем у Безмежності, стають “Земними Намісниками Ієрархії” [2]. Через Них Бог роз’яснює і конкретизує — на вищому рівні компетенції — Свою Волю.
Серце
Весь шлях психоенергетичного вдосконалювання людини переважно визначається розвитком її духовного серця, бо всі високі духовні досягнення здійснюються енергією свідомості, розширюваною із чакри анахати.
“... Нехай зрозуміють серце — як єдиний... зв’язок світу видимого з невидимим. ... Лише нитка серця може вести в Безмежність.” [2].
“Злиття з Вищим — правильне тільки через запалений вогонь серця” [2].
“Щоб зв’язати ланцюг світів (багатомірного простору), потрібно виявити особливу уважність до серця. Тільки так утримаємося в межах... наростання духу (тобто правильного кількісного зростання свідомості).” [2].
Духовне серце є органом індивідуальної свідомості, у якому продукуються емоції любові.
Емоції — стани свідомості. Вони народжуються зовсім не в головному мозку, а в спеціалізованих структурах свідомості — чакрах.
Увійшовши в анахату, свідомість переходить у стан “сердечної” любові.
Бог є Любов, тому Злиття з Ним можливо тільки в тому випадку, якщо людина сама перетворюється в Любов і набуває в цьому стані стійкості та сили.
“Якраз серце буде з’єднувачем світів, і тільки воно може відповідати Серцю Владики і всієї Ієрархії” [2].
“... Свідомість, що не вміщає цього розуміння, може тільки бубоніти великі слова, але проводити в життя — не може. Бо тільки серце, насичене Величчю Ієрархії, може зрозуміти всю велич Космічного Закону.” [2].
“Правильно вказується, що любов є провідним началом, що творить. Отже, любов повинна бути свідома, (вірно) спрямована і самовіддана. ... Серце, сповнене любові, буде діючим, мужнім і зростаючим до вміщання (Бога).” [2].
“Любов подвигу не сувора для тих, хто палає серцем, але вона лякає тих, хто любить слабкості свої, і тих, хто вагається, обіймаючи своє примарне “я”.
Вогонь серця, що творить, не блукає, але стрімко підноситься сходинками Ієрархії до Вищого Світла.
Любов — провідне начало, творче!” [2].
Агні-йога — це Путь полум’яної сердечної любові до Бога. Вона є реалізацією ідей бгакті-йоги.
Але треба також розуміти, що здатність до сердечної любові не може бути розвинена одними тільки закликами до цього, або тільки психоенергетичними прийомами розвитку чакри анахати. Любов — результат комплексного розвитку не слабких душ. І щоб її знайти, потрібно формувати себе за допомогою і звичайних, “земних” діянь, і спеціальних езотеричних практик, і, що найважливіше, — інтелектуальної роботи з корекції своєї етичної складової.
Стоншення свідомості
Стоншення свідомості з поступовим проникненням у найглибинніші шари багатомірності — це і є дорога до Злиття себе як свідомості з Божественною Свідомістю.
Але духовний Шлях починається не із психоенергетики, а з етики.
Розглянуті вище етичні принципи не є якоюсь черговою моральною догмою. Ні, вони найбезпосереднішим чином слугують правильному розвитку свідомостей. Вони спрямовані на знаходження людиною основних якостей, властивих Богові в аспектах Творця, Святого Духа і Месії. Ці якості такі: Любов, Мудрість, Сила, а також Стоншеність.
Любов ми ростимо через турботу про інших втілених істот, включаючи і рослин, і тварин, і різні групи людей, і людей цілком конкретних, а також через нарощування — до розжарення пристрасті — Любові до Бога. Плюс — самовіддане служіння Йому.
Мудрість ми поступово розвиваємо через вивчення себе, інших втілених і невтілених істот, Бога. Її знаходження неможливе без служіння Богові, що проявляється в служінні людям. А пізнання Бога здійснюється шляхом переспрямовування дослідницького розуму і сердечної любові — на Нього. Однією з головних ознак мудрості є творча здатність, що розвивається в процесі служіння.
А істинна сила, що зароджується спочатку з ділової енергійності людини, проявляється на вищих щаблях зростання — психоенергетично потужною і стоншеною свідомістю.
... Ми бачимо, що найважливішим принципом у розвитку в собі Божественних якостей є стоншення свідомості.
Воно починається з відмови від грубих емоційних станів, з культивування в собі станів тонких. Лише потім підключаються виключно психоенергетичні техніки стоншення.
Отже, щоб підготувати себе до справді серйозної езотеричної роботи із самовдосконалення, — потрібні як етична самокорекція, так і розвиток здатності милуватися прекрасним і співналаштовуватися з ним, і вміння бути ніжними, лагідними.
Звернемося тепер до деяких цитат:
“Не потрібно прив’язуватися думками до невеселих і важких спогадів! Інакше вони, як п’явки, висмоктуватимуть життя.
Потрібно забути про невдачі, бо вони бувають у житті кожного.
Навіщо тягти за собою хвіст непотрібних ударів?” [4].
“Краса: Космос утверджує цією формулою Еволюцію!” [34:Безмежність].
“Одне — абстрактно міркувати про далекі світи, інше — усвідомити себе учасником (частиною) їх.
Тільки той, хто не закрив собі шлях до краси, може зрозуміти, наскільки явище далеких світів (еонів) близьке йому” [1].
“Потрібно спочатку звикати до стоншення своїх емоцій — щоб наситити дух необхідними потягами до світу краси. Так умовне поняття стандарту (красивості) заміниться істинним розумінням краси. ... Відверте стоншення емоцій повинне бути впроваджене в життя.” [3].
“... Ми подали принципи дій і справ, які ґрунтуються на красі” [2].
“... Прекрасні перлини мистецтва можуть істинно підняти і миттєво перетворити дух” [2].
“... Потрібно розвивати всі думки, що ведуть до стоншення свідомості; так можна будувати (собі) вищий щабель” [2].
“... Тільки із силою відданості Вчителеві можна досягти стоншення свідомості” [2].
“... Еволюція духу вимагає стоншення (його), без якого неможливо будувати” [2].
“... Тільки тонкі енергії можуть прилучатися до тонкого; тому серцем — якнайшвидше досягнення” [3].
“Психічна енергія теж розрізняється за своїми якостями. І стоншення її може насичувати вищі прояви життєвих функцій... ... Стоншуючись, психічна енергія проходить через свої щаблі.” [3].
