Зміст

Курган-Баши

Південно-західні російські степові простори, багато озер.

Перед нами — колосальний за розмірами Махадубль Курган-Баши. Тут також — Його Учні, Які досягли подібного рівня розвитку в межах Божественності. Він представляє Їх нам — як Свою Рать.

Його Махадубль — височенний — також вільно проходить крізь усю твердінь Землі. Відмінно сприймається й Те, звідки Він виходить, — Океан Споконвічних Свідомостей.

Самі собою піднімаються — долонями вгору — наші руки свідомостей, що заповнили Махадубль.

Тут перебування в стані суміщеності з Курган-Баши є набагато зручнішим, ніж перебування у власному тілі або довкола нього.

— Як відбувалося тренування у Твоєї Раті? Які методи використовувалися для досягнення Божественних висот?

— Життя проходило на конях. Мчать вершники з розпростертими руками, що виходять з «розкритих» духовних серць... Вони медитують, охоплюючи цими руками свідомостей простори: «Це все — моє! Це — мій степ! Це — моя любов! Земле, я зливаюся з Тобою, обіймаючи Тебе, моя рідна Мати!»

Через це — вони «тонули» у Свідомості Землі, зливалися спочатку з Нею, а потім і зі Сварогом-Отцем.

От так і проходили наші тренування — на конях, на просторах, у степах!

— А як із самого початку люди виходили на розуміння ролі духовного серця — і у своїх життях взагалі, і в тренуваннях?

— Рідна Мати-Земля це дає! Руки любові! — от головний девіз і головна умови для такої роботи!

— А як ви харчувалися? Адже в харчуванні степових народів домінували завжди молочна їжа і м’ясо тварин. І полювання на дичину завжди мало місце. Це ми знаємо з історії.

— То — доля деяких інших народів. Але це не стосувалося Русі рідної! Адже Я — росіянин! Наша Рать складалася з русичів! І, як ти сам уже читав, і ти про це прекрасно знаєш, «забійне» харчування далеко не завжди і не скрізь превалювало в тодішній Русі над «беззабійною» їжею.

— А все-таки, чим ви харчувалися?

— «Трави їли, вік — на щавлі, скисли душами, оприщавіли...» — це Висоцький співав про сучасну Русь. А отоді — на привіллі, на просторі — молоко, кумис, сир, плюс різні трави, плюс деревне борошно.

— Як же ви готували борошно?

— Це — дрібниці: у ступі потовкти сушену кору тієї ж верби — і виходить прекрасне за смаком і виняткове за живильною та лікарською цінністю деревне борошно! Ти ж знаєш, що таке — саліцилова кислота! І от те саме з кори верби рятувало й нас, і коней від різних лих. Ніколи ніякої зарази — ні чуми, ні холери, а ні навіть якогось там гаймориту — ми ніколи не знали!

— Але, все-таки: хліба, злаки?… Чи робили ви які-небудь із них хоч коржа?

— Я особисто такого не знав. Це був не Мій шлях — виготовлення їжі зі злаків. Молочна їжа — так.

Він показує білі круглі сири.

— От це була Моя їжа! Навіть коней ми підгодовували цим сиром! Плюс товчене борошно із трав, дикі горіхи. Мед — теж, але він відігравав незначну роль.

— Добре! Але це ви, мужики, — на конях. А жіноча половина племені — чим займалася? Теж на конях тренувалася?

— Уклад життя був інший. Жіноча половина — це хата. Ми ж не були кочівниками. У кожної родини була хата, і чоловік передавав свої духовні знання, наробітки — дружині.

— На конях?

— Ні. «На конях» — ніхто не забороняв, але, як правило, це була хата для жінок: хата і те, що навколо.

— А городи ви мали? Вирощували цибулю, часник, інші овочі: кабачки, картоплю?

— Цибулю, часник, кабачки — так, картоплю — ні, редис — ні. «Кабачкову ікру», як ви зараз це називаєте, на зиму запасали.

— Як же ви запасали? У вас, напевно, не було способів консервування!

— Все прекрасно замерзало! Зрозуміло, у нас були дерев’яні бочки, корита, довблений дерев’яний посуд. Ложки теж дерев’яними були. Метал застосовувався для виготовлення ножів, мечів.

— Воювати доводилося?

— Єдине, з ким доводилося воювати, — це відбивати навали турків. Вони доходили до цих земель. Один з їхніх походів був і в наші степи, тоді довелося боротися — і турецький похід був відбитий легко. Вони не знали, що тут живуть богатирі! І, коли довідалися, то потім просто йшли геть без усяких кривавих боїв. Вони ж шукали тільки землі, які пустують.

— Які-небудь поради для нас Ти можеш дати?

— Подивися, скільки прекрасних Божественних Квітів — Моїх Учнів — Я зараз показую вам! Це — як Паростки з безодні Вселенського Споконвічного Океану!

От така ж Рать повинна вирости і навколо кожного з вас! Потім має бути розселення вас по Землі. Ваша громада — невелика, і — при збереженні взаємодії — треба буде створити якнайбільше таких от Квітників!

— Що ж, невже з утіленого стану нам доведеться це робити? Чи Ти маєш на увазі, що з невтіленого стану потрібно буде збирати учнів? Адже зараз тут — така темрява духовна!

— Хтось попливе на судні в інші місця, хтось полетить на літаку, хтось залишиться біля морських берегів. Скрізь треба збирати духовну рать, ніхто не повинен залишатися один! Один — у полі не воїн! Тільки коли є рать, можна відбивати навали ворогів, просто... показавши їм себе!

— Які це були роки — коли Ви так жили тут?

Курган-Баши дещо зніяковів:

— Це все сприймається як єдина мить, як єдиний відтинок часу... Це — коли ще існувала «дохристиянська» Русь. Всі ці землі населяли слов’яни.

— Я усе ще про жінок хвилююся... Що ж? — вони не мали шансів осягти в медитаціях того самого простору, досягти того ж рівня духовної досконалості, що й чоловіки?

— Не так. Адже люди розуміли тоді множинність втілень. І була зовсім інша культура: не було пияцтва, не було такої жахливої духовної розпусти, що панує зараз майже скрізь на Землі, і в цих краях теж. Ніжність, доброзичливість, турбота одне про одного, турбота про дітей — ось це прекрасно просувало жіноцтво цих степів! Той прояв любові, що вам відомий під узагальнюючим словом саттва, — от це й була чудова «жіноча доля», що оптимально готує до наступного втілення — для польоту над землею й охоплення всієї планети своїми руками свідомості, яка стала досконалою!

Спочатку кожна дружина вчилася любити чоловіка і своїх дітей. І це — насправді було так! Духовне серце, руки любові — все це забезпечувало рай за життя в тілі і потім між втіленнями, після чого потрібно було всього один раз «пройти» у чоловічому тілі колективний політ свідомостей серед просторів рідних степів!... Фактично, це є все, що потрібно...

Звичайно ж, приходили до нас у втілення різні душі… Приходили душі й з різних країв Землі, і після неземних втілень… Але… — усього лише одне таке жіноче втілення в саттві, «узятий» щабель саттви, потім наступне чоловіче втілення серед коней і степів… — і це практично гарантувало швидке збагнення Творця, Злиття із Творцем!

Все це було правильним, красивим, сильним й... науковим, як ти сам зараз сказав би. Тобто, наука про розвиток душі — у тому вигляді — вже тоді існувала.

Зміст