Зміст

Добриня

— Протягом багатьох утілень ріс Я, втілюючись не тільки на Русі, але й в інших країнах, зокрема, на Сході.

На Русі в Мене було два втілення.

Одне було в зовсім Древній Русі, про яку сучасним людям мало що відомо: все забулося, стерлося — навіть у народних сказаннях.

Тоді існував на руській землі дух вільного і «незлобивого» життя, що пізніше був скутий і знищений інквізицією та міжусобними війнами, що спалахнули.

Друге — пізніше, у Київській Русі.

Бог наділив Мене тоді великим, сильним тілом. Я був — у результаті позитивного розвитку в минулих втіленнях — чистим від злості, ненависті, агресивності. Завдяки розвиненій свідомості, в житті Я міцно Сам «стояв на ногах» і допомагав іншим. Я знав і ратну справу, і легко складав оповідання.

У тому втіленні Моєму головним життєвим принципом було прагнення робити добро, стояти на боці справедливості. Прагнення дотримуватися цього принципу лежало в Мене глибоко в душі. Для Мене було зовсім неприйнятним зрадити, злякатися, піти на обман із низьких намірів. У стосунках з іншими людьми Я завжди діяв прямо, чесно, відкрито.

Хочу сказати ще кілька слів-настанов тим, хто починає свій духовний Шлях:

Ніколи не треба звертати зі Шляху від страху перед небезпеками або труднощами! Ілюзією є те, що ухилення від труднощів, які зустрічаються на Шляху, допоможе швидше прийти до успіху! Таке виляння стане лише блуканням, а не просуванням уперед! Тільки ті, хто нехтує труднощами, хто безпосередньо спрямований до Мети, упевнено домагається успіху!

— Добрине, розкажи, будь ласка, про те, як Ти пізнавав Творця!

— Як пізнавав Творця? — Та так само, як ви зараз...

Ну, якщо хочеш, розповім тобі билину про Моє життя. Це — не казка, а минуле:

* * *

… Не просто було тоді на землі нашій жити... Стерлася з неї любов ласкава. Зникла сила добра. Забулися звичаї стародавні...

А чи їдеш по землі, а чи йдеш — рідко де зустрінеш серце гаряче, добро без користі, душу ясну і побачиш чистоту безтурботну...

Народився Я великим: і душею, і тілом, і силонькою, і любов’ю...

Але, скільки не шукав, — не зустрічав душу споріднену...

По закутках, по лісах ховалися боязкі. Під захист князів поклонялися слабкі... Тільки натовпом люди були сміливі, поки не побачать силу більшую...

Почав Я запитувати Землю-Матінку, як допомогти її дітям хворим так кволим?… Відповідала Мені Земля-Матінка:

— Запали серце в грудях ясним сонечком, охопи простір, як могутній вітер, поринь у моє серце полум’яне, любов’ю до дітей моїх сповнене!

І коли зробив Я, як вона сказала, став Я величезним, як вся Земля, і Горою над нею постало тіло нове Моє світозарне!

Тоді сказала Мені Моя мати-Земля:

— Іди тепер до Отця твого: у Нього запитуй, Він навчить тебе, як лихові дітей моїх завадити!

І почав Я шукати Отця і запитання Йому ставити:

— Отче Мій, Боже Всемогутній! Чи йду, чи їду по землі, а ніде не бачу щастя та радості... Немов миші по закутках люди ховаються, кожний лише про себе думає, та про своє благо піклується... Далі носа свого не бачить, далі городу свого не ходить... І діла немає нікому, що не сяють очі красних дівиць, не горять серця добрих молодців... Старики гарчать самотнії, а баби — сваряться та плачуть... Діти народжуються кволі та хворі..., і земля не родить урожаї хлібні...

Отче Мій! Як людям допомогти, як біду-лихо прогнати? Адже не ворог то, якого мечем проженеш, не злодій, якого покараєш... Самі люди в собі носять зло та страх, і хвороба та з кожним роком сильнішає...

І сказав Мені Отець Мій:

— Повинен ти, сину Мій коханий, стати Любов’ю чистою, Силою могутньою і Мудрістю великою! Тільки тоді від твоєї Любові будуть інші серця зцілятися, будуть душі наповнюватися силою та мудрістю!

І вчився Я в Нього... І коли пізнав те, про що Він казав, став про ліки цілющі розповідати, що всередині кожного є, та забули про те...

… Набіги були племен кочових тоді на землю руську... Кликали Мене-Богатиря бути захисником.

Приходив Я в громади та селища. І розповідав билини мудрі, як душам від пороків позбутися, як любов запалити, немов сонечко. І вчив любові до Землі-Матінки. І вчив у любові з нею зливатися і силою її наповнюватися.

Наповнювалися люди любов’ю, зростали силою — і відступали вороги від рубежів їхніх...

Учив Я ласці та турботі, та життю не для себе! Їздив Я так і збирав рать малу з тих, хто Любов та Світло захищати хотів більше, аніж життя свої. Їх Я вчив тому, чому Отець Мене вчив… А на землі Моїй зоставалися билини та перекази про тих богатирів сили великої — добрих захисниках землі і людей*…

* * *

… Потрібно створити або воскресити звичаї добра!

Потрібно розвити позитивне, а не руйнуюче мислення!

Потрібно зробити праведний, з погляду Бога, спосіб життя — правилом, а не винятком!

Адже райський стан душ — це те, що повинно бути нормою для людини! Такий — задум Бога! Саме від цієї планки людина може підніматися щаблями вдосконалювання себе, наближаючись до Творця!

Якщо ж людина випадає з гармонії, то це повинно сприйматися як відхилення від норми, як хвороба!

Це і є та зміна світогляду на планеті, про яку Ми говоримо!

І для реалізації цього можна використовувати різні методи: це — і сайти, і видання книг, і статті, і казки, і фотографії, і кіно, і т.п.

Кожний з Нас хотів би зробити в цю справу Свій внесок. І саме через ваші тіла це може знайти якнайшвидшу реалізацію.

Будьте відкриті до такого контакту! Дуже багато чого Ми могли б зробити з вашою допомогою для людей! Кожний хотів би зробити свій внесок у відродження духовності на Землі! Будьте увесь час відкриті, щоб дозволити цим Божественним задумам якнайшвидше втілитися!

Зміст