|
Зміст
Піфагор
— Розкажи, будь ласка, про Себе: про те, як Ти одержував Посвяти, про те, як потім Сам учив!
— Я довго обмірковував тоді, як душі вести до пізнання істинної суті людини, до пізнання Цілого, до Любові, до знання природи і Матері-Землі, як показати Вогонь Божественний і як Світло Мудрості пролити... І всі невтілені Мої Вчителі Мені допомагали будувати, створювати те, що століттями називають Вченням Піфагора.
Я дуже строго відокремив щаблі, щоб слабкий людський розум не скаламутити нескоримою ношею.
Моральність, Любов і Красу — Я заклав в основу щабля першого, Тишею душі його назвавши.
Лише заспокоївши розум і опанувавши вміння у собі погані властивості придушувати, себе перетворювати як душу і зрощувати в собі любов і мудрість — тоді лише міг бути допущений кандидат у число учнів гідних.
Я зробив традицію духовних посвят — наукою: наукою про розвиток душі. І в цьому роботи ваші успадковують і продовжують ту Справу, що Мною на Землі тоді здійснювалася.
Мудрість є знанням духовним про Вище.
Не багато цінності в тому знанні, що тільки вправляє розум і тренує пам’ять: це — подібне до ігор з м’ячем для тренування тіла. Але тоді лише знання цінні, коли ведуть вони до пізнання Істини і Законів Життя Цілого.
Без динаміки духовного перетворення знання — марні!
Без моральності знання — небезпечні!
Я — Піфагор — знову відкриваю Свою Школу на Землі! Тут і зараз і з вашою допомогою, Мої друзі, — цьому покладений початок!
Хотів би Я привернути увагу молоді до Законів буття і до сенсу життя!
Хотів би до Мудрості — любов прищепити!
І красу Землі славити!
Хотів би вдачі Доброти й Любові зробити основою життя для співтовариства людей!
І в світ Божественних Любові, Спокою і Блаженства розкрити — для тих, хто щиро спрямуються, — навстіж двері!
Гармонію між розвитком любові, мудрості і сили — Я назвав би Золотим законом у мистецтві вирощування душ.
У тому останнім втіленні Я був уже Душею, що мала досвід Богопізнання в багатьох минулих життях. І те втілення мало за головну мету — відновлення істини про Бога для поколінь багатьох людей на Землі.
Можна сказати, що Я був останнім із тих, хто посвяти в Єгипті одержував за тими традиціям, які своє начало від Тота-Атланта мали, але вже спотворилися надто за багато століть.
Я одержував уроки від тих жерців, які великою особистою силою володіли і таємниць магічних чимало знали. Але зростання особистої волі і сили взяло гору в них і підмінило Божественності Світло і чистоту душ. Прагнення особистої влади, бажання повелівати і відчуття обраності — затьмарили любов у них. І волю свою особисту — вони вважали безперечним проявом волі Богів... І силу особисту свою — вони бачили вищим проявом можливостей, доступних людині... Любов була загублена, залишилися тільки владність і сила... Багато чого з буття Землі і тіл космічних і багато чого іншого зі знань Атлантів було ними збережено... Уміння впливати на душі й тіла вони мали...
Але без Божественної Любові сила — мертва... Лише перетворена Любов’ю душа здатна мудрою стати! Тільки серце духовне здатне весь Шлях Пізнання Творця пройти, не оступившись, — і влитися в Божественну Суть, що управляє Світобудовою!
… Я вдячний їм... І все, що зміг, Я подарував їм опісля — коли вони знову втілювалися...
… Багато років Я у них тоді вчився, але чистоту Своїх устремлінь і Любов до Творця не загубив. Науку жити свідомістю — у відриві від тіла матеріального — Я пізнавав. І способи зростати й розширюватися в еонах різних — осягав. І обряд посвяти в тому вигляді, у якому він існував тоді, — проходив. Смерть в обряді тому переживалася — як реальність. І всю шкалу вселенських еманацій — від пекла і до Світла — повинна була перенести душа і вибрати Світло.
Але Світла Доторкання жерці ті вже не відали.
І тому крок останній Мені відкрили Ті Божественні Душі, Які в тому Світлі Мене зустрічали. У Закони життя душ і в Суть Божественну та Вічну — Вони Мене там посвячували. У Злитті з Вищим — Я тоді перебував, а тіло в кам’яній труні для посвят залишалося…
Мені дали можливість вибирати: або у Світло піти і більше не вертатися в тіло — або повернутися. Повернутися — щоб стати Провідником, Відновником тих знань для людей, що Я сприйняв у Чистоті Великій Першоджерела Всього. Я вибрав друге, бо цей вибір уже був Мною зроблений — як мета всього життя.
Я вирішив створити систему посвят іншу, ніж той містичний «коловорот», через який Мені самому довелося пройти.
… Але не відразу Мені була дана можливість Школу створити, минуло немало років... Я був захоплений у полон у числі жерців, коли навала перська хвилею накрила Єгипет та інші країни.
І в роки полону — Своє Злиття зі Споконвічним Світлом Я зміцнював в умовах важких для життя тіла.
У ті роки також пізнавав Я інші релігії, обряди й науки... І в роки ті Я створив у думках той проект для Школи, що пізніше здійснити зумів у Кротоні.
* * *
— Божественна справедливість — не така, якою люди її здебільшого собі уявляють. У життя людини приходить те, що повинне: те, що вона сама до себе своїми думками і минулими справами залучила.
Бог — Законам тим Творець! І не може на долю людини випадати лихо, яке вона не заслужила! І не може щастя бути незаслуженим, непотрібним; таким бачать його в інших тільки гординя, жалість до себе, прихильність власна до речей і людей, а також заздрість!
Справедливість Бога велика: кожний пожинає і вкушає той плід, що зрощував і сіяв. І, якщо гіркий плід, то є в кожного можливість зрощувати в собі інше — щоб солодким і прекрасним був результат!
* * *
— Скажи: що потрібно, щоб не втрачати відчуття щастя?
— Сонце Щастя сходить на внутрішньому небосхилі!
Зусиллями Шлях вершиться! Перешкоди лише множать сили твої і зрощують мудрість у подоланні перешкод!
Любов, що опромінює зсередини, не затьмарюється перешкодами зі світу наслідків!
Очищаючись, ми наближаємося до Нього — Творця, Джерела всього. І потрібно Споконвічною Чистотою стати, щоб проявляти Його!
Богом той стає, хто Волю Вищу сприйняв і Вогонь Божественний, що спалахнув у ньому при цьому, — палаючим утримати зумів!
Усе, що ти бачиш, виткане Його Любов’ю, і атом кожний проявлений з Його Любові і Сили.
І той, хто одержав посвяти, зобов’язаний світити Вогнем, Що був отриманий, і нове світло собою запалювати — світло знань і любові до Єдиної Волі, Що Творить, — до Творця всього!
* * *
— Варто вчитися чистоті мислення!
Слухаючи, не переч подумки співрозмовникові!
Поважай думки іншого — тишею уваги, глибиною сприйняття!
У цьому — проявляється любов людини до людини під час бесіді між людьми. У цьому — проявляється любов людини до Бога під час розмові з Ним.
Тільки коли твій розум мовчить і слухає, а серце сповнене любові — Бог говорить із тобою.
Зміст
|
