Заказать книгу

Зміст

Крішна

«Лише Любові дано споглядати Мене в Моїй

Таємної Суті й злитися із Мною!»

Бгаґавад-Ґіта

— Знаєш, що таке Йога? Це — Злиття!

Знаєш, що таке Злиття? Це — коли те, що було розділене, стало Одним!

Знаєш, що є таке Одне? Це — Любов!

Знаєш, що таке Любов? Це — природа Досконалих! І Любов — це Бог!

Божественний Візник

Коні несуться... От — битва життя...

Візник Крішна — в тебе за спиною!

Несуться коні навскач над буттям,

А Крішна… А Крішна в спокої:

«Знай, що Я — поруч з тобою, щоб злитись,

Щоб Серце твоє оживало в Мені!

Ти можеш до Мене всякчас притулитись,

І жити в Безсмертнім Вогні,

Ти можеш руки свої сполучити

З Руками Моїми. Тримаю тебе

В потоці Любові, і не розлучити

Нас, Я так проявляю Себе!

Ти можеш пізнати істот многоликих —

Хай серце росте знов і знов!

Ти можеш пізнати Закон Мій Великий —

То — Чиста і Вічна Любов!

Ти можеш іти — Любов скрізь Моя

Тебе зустрічає. Нічого не мрій —

Я є твій Отець і Матір твоя!

Я — Атман Сяючий твій!

Я — тут завжди! І світи всі Я маю.

Серцем живи, вгамуй розум свій!

Я — поле життя засіваю й плекаю,

Щоби скрізь сходив паросток Мій!

Я — «поле» і «Знаючий поле»*, Я — Все,

Я — Сила, Всесильний, Брахман і Атман,

Я — Той, Хто в тобі, і в маляті, що ссе…

Хай Сяє скрізь Світло, хай зникне туман!

Коли Полум’я Знань ти пізнаєш,

Коли Пломінь Любові охопить тебе, —

Ти Мене обійми як знаєш

І забудь назавжди про «себе»!

Як Я — Неосяжний в Безмежнім Спокою —

Так будеш Любов’ю в Любові і ти,

Ти душі роститимеш разом зі Мною,

Плекатимеш Землю і нові світи!

І в цьому твій сенс, твоє вічне Служіння,

Бо ми із тобою суть Єдине — Одне.

Ти станеш Отим, що є тільки Єдиним —

Спокоєм, Що Творить, бо Він — Висхідне!

Хто Мене пізнав, відтепер той, віднині

Знає й знатиме інші життєві дороги!

Бог — Він Єдиний, Він усередині!»

Входьте самі, і без остороги!

Битва життя... Хтось з’явився, хтось зник…

Тане біль, відступають і смерть, і страх,

Коли із тобою — Всемогутній Візник,

І віжки від доль — у Його руках...

У служінні Мені нехай кожний забуває себе! І тоді тільки — Я залишаюся, а все минуще при цьому зникає, залишається тільки Основа всього! Це — Я!

Сміло йди уперед до здійснення поставленої мети! Не бійся нічого й нікого: тут — Я все вирішую! Я стою за твоєю спиною, і Я — за тебе!

Зокрема і смерть тіла відступає, коли йдеш — зі Мною — прямо на неї з піднятою головою і відкритою обличчям!

Але смерть від тебе далека...

… Як рослина коріннями проростає в землю, так і душа може вкорінюватися в Богові.

Як Земля живить і напуває всі притулені до неї життя, так і Я наповнюю Божественним Ароматом розкриті в Мені душі.

Як квіти пахнуть і розпускаються, тішачи погляд, як дерева дають свої плоди — так і душі, що живляться Мною, приносять дарунки людству на Землі.

Бувають душі, які творять красу земну, але не усвідомлюють Тієї Великої Краси, з Якої черпають своє натхнення. Життя таких буває короткими, але яскравими, — як спалах. Це — генії. Їхніми життями Я видихаю у світ Красу…

Душі ж, що усвідомлюють Своє Джерело, навічно злиті з Океаном Краси, можуть дарувати людству Вищість — Світло Божественної Істини.

— Крішно, розкажи, будь ласка: як Ти Сам досяг Божественності?

— Це було дуже давно, ще в ті часи, коли Землю населяли люди, зовні не схожі на людей, що живуть зараз.

У ті часи люди, серед яких Я був втілений, ще не знали про існування Божественного, і серед Мого народу Я був Першопрохідником, Який знайшов Шлях.

Ще з юності Я прагнув вирватися з обмеженості світу простого, «життєвого» існування, прагнув знайти більший простір, більшу свободу. І чомусь вірив, що в Мене є Великий Друг, Що бачить і знає все. Його немає серед звичайного світу, але Він — увесь час поруч, немов по інший бік якоїсь «космічної завіси». Я внутрішньо був упевнений, що Він ніколи не залишить Мене і допоможе в Моєму пошуку.

Якось уночі Я подумки звернувся до Нього:

— Як Мені осягти Тебе?

І Він відповів:

— Зберігаючи і розвиваючи в Собі любов! Любов стане тими воротами всередині тебе, через які ти пройдеш із твого звичного світу в Мій Світ Світла, Світ Мого Буття.

Із цього моменту Я віддавав Свої сили й увагу розвиткові в Собі любові. Я простягав із грудної клітки руки любові до живих істот навколо, пестив, обіймав їх цими руками.

Потім Я навчився не просто простягати руки любові від Свого тіла до інших істот, а затоплювати любов’ю, що витікає з Моїх грудей, простір навколо. І вже відчував Себе цим великим згустком любові, що — набагато більший од тіла.

Однак через якийсь час ці досягнення перестали задовольняти Мене, — адже Я хотів більшого, ніж просто бути згустком любові, що пестить інших. Я хотів знайти Світ Мого Великого Друга!

Я знову внутрішньо звернувся до Нього, виражаючи бажання, щоб Він показав шлях до Себе. Його відповідь прийшла у вигляді розуміння, що на наступному етапі Мого розвитку Я повинен навчитися йти цим згустком любові в Глибину, що там — глибше Мого звичайного світу — є шари Світла, в яких Я повинен навчитися жити.

Знайшовши цей світ Світла в Глибині, потрапивши туди й освоюючись там, Я спочатку просто розправляв у Ньому руки. Так, як розгортають руки і підставляють груди та обличчя назустріч свіжому вітру, — так і Я розгортав там руки, «розкривав» Себе назустріч Світлу, що виходить із Глибин, спрямовував Свій погляд у ті Глибини.

Я дивувався і радів, відкривши цей новий світ — мир Щастя, Свободи і Світла — під Моїм звичайним світом!

Я поринав у світ Світла і співналаштовувався з Його тонкістю та чистотою. Поступово Я зростався із цим Світлом. Відчуття окремого «мене» взагалі зникало, залишалося тільки Світло. Я міг годинами перебувати в цьому стані.

Але водночас Я розумів, що пізнаний Мною світ того Світла, все-таки, ще не є Основа всього.

Та Мій наступний «прорив» у пізнанні відбувся не швидко, лише через багато літ. Я повинен був подорослішати, досягти зрілості у тому втіленні.

… Серед людей Я став наставником молоді. І Сам — пізнавав гармонію життя, жив, допомагаючи іншим.

Але Я не залишав бажання пройти в світ «по той бік»* — туди, де живе Великий Друг. І одного разу, спрямовуючись до Нього всією душею, Я проник у Його світ Споконвічної Чистоти і Тонкості, безкрайній, нічим не обмежений. І там Мене зустрів, розгорнувши Обійми на всю Свою Нескінченність, Мій Друг!

… Після тієї зустрічі із Другом Я повернувся в тіло, але із цього моменту життя для Мене назавжди наповнилася новим значенням — Сенсом Його Вселенського Буття!

… Запам’ятаєте і передайте іншим:

Нехай любов і сила йдуть поруч, керовані Мудрістю!

Лише абсолютно чиста любов зливається з Абсолютною Силою!

А Абсолютна Сила перебуває у великому спокої.

І тільки з великого спокою пізнається повнота Істини!

Зоря

Підвелася зоря — як треба,

Освітивши небесний звід...

Споконвічний Спокій неба

І душі вільний-вільний політ!

Потони, в Глибині розчинися!

Звідти — Зорею повстань!…