Зміст

Шак’ямуні

— Любов — от істинна основа всієї Світобудови!

Той, хто хоче пізнати споконвічну Суть речей, повинен насамперед бути сповненим любові.

Протилежність любові — неприйняття інших і себелюбність — звалює людину в безодню неуцтва та ілюзій.

Лише любов дарує той зір, яким можна побачити Істину.

Любов до всього сущого допомогла і Мені знайти Шлях.

Без неї можна хіба що блукати в сутінках ілюзій.

Тож нехай любов опромінює стежку кожного шукача Істини!

* * *

— Моєю метою в Моєму останньому втіленні було донести до інших стан повної свободи від пут світу матерії, відкрити для них, що Звільнення — існує, що воно — реальне, можливе.

— Які відмінні риси Твого Шляху?

— Це є Шлях пізнання того, чим є кожний із нас — за своєю споконвічною природою — потенційно абсолютно вільний.

Я пізнав цю Свободу в глибинах Себе, намагаючись добратися до Споконвічної Суті всього сущого. Я пізнав, що у Своїй Глибинній Суті Я не зв’язаний нічим, що відбувається у світі матерії.

Про цьому Я і намагався розповісти людям: що у своїй Суті вони вільні, і що ця Свобода — незрівнянно дорожча, ніж будь-яка власність, якою можна володіти в матеріальному світі. І тому немає причин ворогувати з іншими, відбирати що-небудь в інших, заздрити, ревнувати. Адже найбезцінніший Скарб уже є в кожної людини від народження. Треба лише знайти Його!

* * *

Під час дощу, у наметі:

— Ну і що, що йде дощ? Дощ — це прекрасний привід для медитацій!

Я любив медитувати в дощ. Треба тільки розподілитися свідомістю разом із дощем у всьому просторі навколо тіла — і відчувати падаючі крапельки дощу, підходячи під кожну з них «з того боку».

Можеш відчути в цій медитації, чим Я відрізняюся від звичайної втіленої душі. Звичайна душа відчуває себе живою тільки в своєму тілі. Я ж відчуваю Себе живим у кожній події, що відбувається: у кожному коливанні травинки, у кожному шереху листя, у кожній падаючій краплі дощу...

* * *

— Я й далі говоритиму, можу ще багато сказати корисного для тебе та інших людей.

— Чому ми раніше не відчували Тебе?

— Тому, що ви шукали Мене там, а Я — тут: у глибині ваших розвинених духовних сердець, простий і ніжний, люблячий вас…

* * *

— Кожний, хто розпочав духовний пошук, — гідний допомоги. Кожний, хто розпочав Шлях, — одержує допомогу від Нас, навіть якщо поки його шлях не прямий.

… Так, багато чого забувається втіленими людьми, які передають знання зі століття в століття.

Зберегти чистоту Вчення й одночасно зробити його доступним для розуміння великій кількості людей — завдання надзвичайно складне. Це вдавалося лише деяким, включаючи вас.

Кожний Аватар, що приходить на Землю, кожний Божественний Учитель — докладають усі зусилля для цього, посвячуючи у вищі знання тих, хто здатний їх умістити, даруючи основи моральних законів усім людям, щоб вони йшли Шляхом Світла.

— Чому Бог, як Ціль всіх шукань душі людської, не був головною темою Твоєї проповіді?

— ... Коли Я тільки почав Свій шлях духовних шукань, Я шукав Вищу Справедливість, шукав можливість позбавлення від страждань для людей.

Я любив людей і хотів їм допомогти.

Я народився в родині царя земного, і Мені належало стати правителем. Я був справедливий і добрий. Незабаром вся повнота влади в країні повинна була перейти до Мене. Але Я бачив, що Моя справедливість і влада не можуть перемогти страждання, хвороби, смерть, які неминучі для всіх втілених людей...

Я рушив у Свою духовну мандрівку і шукав той сенс, ту причину, з якої людина, народившись, повинна терпіти біль, бідування і смерть. Я шукав відповіді в пустельників і мудреців... Я шукав відповіді сам, досліджуючи глибини душі, поринаючи в медитаціях усе глибше і глибше.

І Я знайшов відповіді! Я побачив багато світів — локи багатомірного простору. Я побачив закони карми, що визначають причини народження і смерті, страждань і щастя, що випадають на кожне земне життя. Я знайшов шляхи подолання черговості страждань через перетворення людиною себе, свого ставлення до світу і душ, що в ньому живуть. Я знайшов Велику Свободу!

Я шукав це не для себе. Я хотів подарувати можливість усвідомленості життя, шлях до Звільнення — всім людям!

Я йшов тією дорогою, на якій его зникає і замінюється «пустотою» (маю на увазі стан Ніродхі*). І коли це відбувається на найглибиннішому, щонайнайтоншому плані багатомірності, — то залишається тільки єдино суща Вічна Свідомість — Вселенська Споконвічна Свідомість. І тоді — у той момент, коли «я» зник, — Я стаю Невід’ємною Частиною Єдиного Сущого. Саме це Я назвав Звільненням, це і є Нірвана. У цьому стані Вище Я душі усвідомлює Себе єдиним зі Споконвічною Свідомістю всього буття. Про це — Моя Алмазна сутра.

— Але основи цих знань містяться в Бгаґавад-Ґіті, що з’явилася в Індії ще за тисячоліття до Твого останнього втілення. Разом з тим, із цих Твоїх слів випливає, що Ти заново відкривав те, що вже було викладено Крішною. Невже Ти, будучи членом царської родини, не був обізнаним із Вченням Крішни?

— Індія в ту пору... — не була цільною країною: на її території існувало кілька царств чи князівств... Не було навіть спільної для всіх мови... Масове книгодрукування, засоби масової інформації (радіо, ТV) — усе це з’явилося набагато пізніше...

До того ж Мої батьки і наставники «оберігали» Мене в Мої молоді роки від вищих духовних знань...

Так, Учення Крішни, як і дуже багато з людей, що оточували Мене, Я не знав. І довелося «перевідкривати» все самому, опираючись лише на невтілений Вищий Розум.

Якби Я досягав Злиття зі Споконвічною Свідомістю через Бгаґавад-Ґіту, то Крішна був би Моїм Учителем. Тоді Його ім’я, Його слова і наставляння звучали б у Моєму Посланні до людей!

Але вічні істини часто доводиться відкривати знову й знову.

Про безліч Великих, що пізнали Ціле, Я довідався, тільки коли наблизився майже впритул до порога, за яким немає окремостей...

… В Індії того часу для більшості людей знання про Істину, принесене Крішною, було заміщено обрядами поклоніння казковим «богам». Обряди і церемонії замінили собою Істину... Втім, це й зараз домінує на Землі...

Так, Я шукав Шлях сам і знову намагався говорити людям про те, що людина повинна жити за законами неспричинення зла, дарування любові, що до знаходження Свободи кожний прокладає шлях не через моління, а через моральне життя і медитацію.

* * *

— Недостатньо просто навчитися входити в Нірвану. Багато хто з ваших учнів пізнавали Нірванічні стани, але неправильно прийнятими від особистого «я» рішеннями або діями вони повертали себе в кола доль і втілень, щоб знову — потім — шукати Єдність. Їхній Шлях буде в майбутньому легшим — бо вони доторкалися до Істини, але... Також і багато хто з ваших Божественних Друзів говорив про те, що в передостаннім втіленні Вони торкалися Нірванічних станів, але не закріпилися в Злитті зі Споконвічною Свідомістю...

Єдність зі Споконвічною Свідомістю повинна стати суттю, буттям! Індивідуальне «я» повинне бути повністю заміщене «Я» Божественним!

Я не просто досяг на коротку мить стану Нірвани. Я саме замінив особисте «я» — Єдиним «Я» всіх, Хто досяг. Осягнувши Вище, Я тепер саме так жив і мислив. І, незважаючи на те, що ще мав матеріальну оболонку тіла, Я став абсолютно вільним! Тому що індивідуальний розум був замінений Божественною Свідомістю.

… Є кілька стадій підкорення розуму, про що писав і Володимир у своїх книгах:

Перша — навчитися внутрішньої тиші, змусити розум замовкнути. Це, звичайно, досягається якраз через занурення в духовне серце.

Друга — навчитися зливатися індивідуальною свідомістю з Божественною Свідомістю.

Третя — коли мислення індивідуума переноситься в Єдину Споконвічну Свідомість, Єдине Ми.

— Скажи, медитація «Хрест Будди» — Тобою дарована?

— Не зовсім так. Але в ній — реалізація Моїх ідей духовного Шляху. І кожний, хто, виконуючи цю медитацію, запросить Мене у своє духовне серце, — отримає Мою допомогу.

Адже головне — це вибрати любов своїм керівним життєвим принципом. Але не «любов» до себе, а любов, спрямовану від себе до всіх живих істот, втілених на Землі й не втілених.

Все навколо наповнено життям, усе розвивається завдяки любові, незалежно від того, знаємо ми про це чи ні. І не мудро було б кожному відвертатися від цього знання, коли воно стукає до нього.

Зміст