Заказать книгу

Зміст

Сулія

Сулія — жінка-суфій. Чоловічі риси характеру — енергійність, лідерство, вогненність! — у сильному жіночому тілі.

Але те — в Її останньому втіленні. А зараз Вона з’являється перед нами як найніжніший Божественний Вогонь, що виходить із Вселенських Глибин: Сила й Любов, що розчиняють у Собі!

— Розкажи, будь ласка, про Себе.

— Усе є Аллах! І немає інших Богів, крім Аллаха! Світло Аллаха одного разу увійшло в Моє серце — і ніколи більше не залишає його. Я була Провідником Волі Аллаха: Він говорив і діяв через Моє тіло в останньому Моєму втіленні.

— А до цього де Ти втілювалася?

— Це не має значення! Суфій, якщо гідний, повторно народжується* в Обителі Коханого — і закінчує свій шлях у її Глибинах! Тому Батьківщина такого суфія і його останній притулок — в Обителі Аллаха!

… Я була учнем Гранд-Майстра. Аллах дав Мені чоловіче тіло в тому втіленні, і Я присвятила Себе учнівству: збагненню Улюбленого Аллаха!

Гранд-Майстер — це істинний Майстер! І вчитися в Нього — було найбільшим щастям!

… У віці 23 років Аллах покликав Мене повністю в Себе — і настав «час канікул»: відпочинку від земного життя.

Під час «канікул» Я писала праці з основ ісламу через кількох утілених учнів. Ці праці збереглися й донині в бібліотеках Казахстану.

Наступне, останнє Моє втілення було у вісімнадцятому столітті, в Казахстані. Життям Моїм продовжував керувати Мій Гранд-Майстер: Він здійснював Волю Аллаха — через Моє тіло...

… І зараз, після остаточного повернення в Дім Коханого, Я продовжую роботу в Казахстані — у тій його частині, де є музеї, архіви та учені, котрі вивчають іслам.

Це Я дала вам ідею зробити розсилання інформації про наші знання по Казахстану.

— Успіх є від того розсилання?

— «Швидкого» успіху — немає. Зацікавилася молодь, але не коло вчених, які, на жаль, не сприйняли ці знання, як істинний іслам. Продовжуватиму впроваджувати наші знання серед молоді. А дорослі... показали свою неперспективність.

М’ясоїдство породжує тупість та інертність розуму! Свідомість втрачає свою еластичність. М’ясоїдство — бич сучасного ісламу!

Дуже важливо поширювати наші знання в молодіжному середовищі! Коли молодь підростатиме — тоді можна буде намагатися в тих людях розчистити Око Аллаха. Потрібно з’єднувати душу людини — з Аллахом: отоді й виходить Око Аллаха! Аллах тоді проявляє Себе через таку душу — і навколо створюється духовний оазис.

Любов, запалена в серцях, повинна спрямувати уми на пошук Творця!

— Суліє, але розкажи, будь ласка, про Твоє самовідчуття.

— Хто є Я, Сулія?…

Я відчуваю лише Велич Аллаха, Його Нескінченний Прозорий Спокій!

А коли Його Погляд простирається убік Творіння — із Глибини ллються Золоті Потоки з безліччю відтінків і звучань. Один із них звучить ім’ям Сулія.

Учіться такому самовідчуттю — у Махадублі. Учіться — Блаженству!

Я переживаю Блаженство, що не припиняється: Аллах — усередині Мене й навколо... У будь-який момент Я можу зробити крок назад — і розчинитися в Споконвічному Спокої... Або ж крок уперед — і знову Сулія Золотою Хвилею несе Любов і Волю Аллаха в Творіння!

… Щоб досягти цього, потрібно покинути «острівець» тіла і переселитися жити в Океан Аллаха! І коли тіло не несе тягаря «я» — у ньому може жити Аллах.

Потрібно напоїти тіло Блаженством Обителі Творця і потім — зникнути, розчинитися! Аллах входить зсередини — і відбувається розчинення...

Для цього людині потрібно забрати зі свідомості все, що не-любов: тільки любов здатна до розчинення!…

… Але... Багато метеликів летить на світло свічі. Їх не можна підпускати близько: вони згорять або обпалять собі крила!

Так само й Вогонь! Він — не для малих душ! Тільки той без побоювання може наближатися до Вогню, у кому Вогонь уже горить!

… Ти ж — слухай! Я нашіптуватиму тобі полум’яні рядки… Я нашіптуватиму — а ти поєднай себе з ритмом Великого Цілого, з Подихом Його Буття… — щоб не розплескати нектар Божественної Любові, щоб не розпалися фрази на окремі слова і миттєвість думок, щоб душа наповнилася звучанням і суттю Істини, щоб серце твоє з’єдналося з життям Споконвічного, ім’я Якого — Аллах!

Хай не обпалиться вогнем пристрастей душа, в якій запалена любов до Аллаха!

Хай не закрутиться вирами життя душа, що своїм порухом спрямувалась до Споконвічного Океану!

І в пустелі джерело життя істинного серця живого створить оазис, що почне наповнюватися пахощами, одухотворювати животворними струменями любові, зацвітати і плодоносити!

У полум’ї серця духовного — оголюється душа людська!

У чистоті любові — з’являється вона перед Улюбленим своїм!

І немає для неї нічого іншого, крім Єдиного Улюбленого!

Завжди вона — перед Очима Його!

Руки її пестять Улюбленого!

І не відводить вона погляду від Нього.

І немає в неї світла іншого, крім Світла Його Любові!

Світло Його відбивається в сяйві очей її!

Слова Любові Його заповнюють вуста її!

Серця з’єднуються — і немає іншого, крім Нього!

Він наповнює невимовним Блаженством Тих, Хто став єдиним в Ньому!

… Життя кожного з вас повинно бути сповнене Мною!

Мною — більше і більше — ви повинні наповнювати свої життя!

Там, де з’являюся Я, — зникають скорбота і тлінність!

У міру того, як Я поступово витіснятиму всі залишки «земного» і тлінного з ваших життів, — вони ставатимуть єдиним цілим з Життям Моїм.

Слухаємо:

О Великий, о Вічний, о Нескінченний! Хвилі Твоєї Любові — м’які, ніжні!… Все пронизане Твоєю Споконвічною Чистотою!

І немає місця, де б не було Тебе! Всюди — лише Хвилі Твоєї Любові, Вони несуть проявлений, створений, Тобою світ — як сущий на кінчиках Пальців незліченних Твоїх Рук!

Зливаюся з Тобою! Тепер, о Улюблений, немає нічого, крім Тебе!

Відчувайте себе не тілами, а Любов’ю, що ллється і розливається навколо! Даруєте всім Світло Аллаха!

Радуйтеся Любові Моїй! Постійно спілкуючись з Нами, ставайте, як Ми, етично чистими і мудрими! Не реагуйте на відволікаючі впливи навколишнього середовища!

… Можу запропонувати наступну медитацію:

Я закохана в Тебе!

Єдиний!.. Я без міри закохана в Тебе!

Я закохана в чистеє-чистеє небо,

В обрій, промитий, пронизаний сонцем,

У сад, що цвіте і бринить під віконцем!

Ти — гори величні й дерева стрункі,

І ніжні, грайливо-безпечні струмки.

Ти — Тиша. Ти — голоси. Ти — і спокій!

Ти — Океан Споконвічний, глибокий!

Я закохана в Тебе! Все живе — Твої діти!

Я закохана в вітер, в духмянії квіти,