|
Зміст
Ігл
— Мені подобається ім’я Ігл. Ігл — означає Орел. Орел — для індіанця — означає багато чого...
Орел знає, що таке свобода! Орел знає, що таке політ! Орел живе там, де є тільки вітер, сонце, гори, бездонні прірви і — свобода!
Орел народжується і вмирає вільним! Він народжується, щоб літати, щоб прожити своє життя, ширяючи над горами! З’єднавши крила з вітром, він пізнає ту силу, що дозволяє ширяти!…
І коли приходить смерть — орел заздалегідь знає час її приходу. Він востаннє піднімається в небо — і скидає там непотрібну більше плоть. І він залишається жити в духові, ширяючи там, де вершини опромінює сонце, що сходить!
… Мені подобається ім’я “Орел”. Воїн Духа подібний до орла! Він народжується, щоб жити і померти вільним! Він живе, з’єднуючи Крила Духа із Силою Творця, — і вчиться ширяти над світом матерії, ведений і підтримуваний цією Силою. Він ширяє в потоці Вічності, і Сила Бога проявляє Себе за допомогою його тіла. Він ковзає у Вічності і Нескінченності життя, не будучи пов’язаний нічим, крім Любові, якою він з’єднаний із Силою!
… Воїн Духа знає час своєї смерті і зустрічає свою Свободу, скидаючи непотрібну більше оболонку тіла за кілька миттєвостей до того, як тіло повинне було б умерти з інших причин.
Але Воїн Духа може досягти і більшого: з’єднавши Силу з тілом, він здатний перетворити матерію в Дух, запалюючи Вогонь зсередини!
* * *
— Ігле, навчи мові, яка буде почутою не “романтичними жінками”, а готовими до великих присвят душами!
— Гори говорять мовчанням. Величчю — проявляють вони свою суть!
І польотом свободи говорить вітер з тими, хто розправив крила!
Океан лише свій зовнішній шар проявляє міццю хвиль і силою течій. Але нікого незваними не впускає Океан Споконвічного у Свої Глибини, бо розплющаться там дрібні “істоти поверхневого шару”!
З душами, готовими до Вищих Присвят, Споконвічний може спілкуватися і без допомоги слів. Він говорить — Своїми Дотиками! І тоді душа пізнає смак Єдності і починає прагнути залишитися в Злитті.
Слова — важливі, але не більше, ніж дзюркіт струмків на гірських схилах, шепіт прибою або дотик вітру до пасом волосся.
Коли Бог говорить із душею, що йде по Шляху, Він говорить мовою, в якій слова — лише відбиття Великої Любові між душею і Богом!
… Занурити в Обитель Творця достатньо зрілу в низці втілень душу можна за допомогою ваших методик за місяць або трохи більше...
Але от переплавити, переробити і виростити молодші душі, навчити їхньої Єдиносутності зі Мною, скинувши одяг егоцентризму, переборовши “людську форму”, — на це потрібні роки невтомимої праці. Це — як із брили мармуру витесати скульптуру: потрібно забрати все зайве — і тоді залишиться очищена Атмічна Суть — Вище “Я”.
— Ігле, розкажи, будь ласка, як Ти відчував Себе, коли був втілений серед індіанців?
— Моє тіло було сповнене Силою. Для Мене не було нездоланних перешкод. На всі перешкоди Я дивився лише як на те, що потрібно... просто переборювати!
У Своїх втіленнях Я ніколи не замикався на проблемах, властивих “земному” життю. Я ніколи не “звужував” Себе, грузнучи повністю, тобто всією свідомістю, у ситуації якоїсь “земної” проблеми і роблячи з неї в такий спосіб “тюремну камеру” для себе.
Моїм “домом” був простір — і з відчуттям простору та всеохоплюваності Я вершив Свої справи.
Я ніколи не ставав бранцем ілюзії, що “земний” план — це єдиний світ, де Я живу. Для Мене він існував лише на поверхні безкрайнього Океану Буття. Життя Океану і було Моїм істинним Життям. Звідти — діяв Я.
— Як же Ти все-таки жив у тілі і не втрачав при цьому усвідомлення Божественності?
— Я ніколи не звужував Себе від Буття Океаном — до лише “земного” життя, не обманював Сам Себе, роблячи всілякі “земні” ситуації Своїм єдиним “простором буття”.
“Перескакування” усвідомлення на “земне” життя відбуваються в ті моменти, коли ти вважаєш якусь ситуацію або проблему важливішою, ніж буття в Мені. Тоді ця ситуація приковує до себе твою увагу — і ти втягуєшся в неї свідомістю.
І коли ти хочеш відірватися свідомістю від якоїсь проблеми, то просто зверни погляд свідомості з анахати назад — у Мою Нескінченність — і поринай у Неї.
Взаємодіючи із “земним” планом, не вважай себе усе тим самим, ким ти був колись: маленьким чоловічком, залученим до “земних” справ! Прагни зберігати усвідомлення Мого Буття! Простори природи дані тобі не для того, щоб відчувати себе серед них маленьким, а щоб відчути, який ти великий!
Коли Я вершу справи на Землі, вони відображають Мою Безкраїсть, а не є борсанням у морі турбот.
… Кожна розвинена до Божественності анахата — це “діра” у Глибини Мене, тобто до “дна” багатомірної глибини простору. Через кожну таку “діру”, в принципі, можливе проникнення в Глибини Мене і пізнання Мене. Але важливо також знати й те, як, пройшовши крізь такі “діри”, потім розширитися. Це — основа всього, і ти це знаєш, і знає кожний із вас.
… Також зрозумій: Я не залежний від зовнішніх обставин, якими б вони не були, Все живе і розвивається усередині Мене!
Побач Мою керуючу Руку в кожній події і прийми Мою Волю, не виходячи зі Злиття зі Мною! Такий шлях пізнання Єдності всього сущого у всесвіті.
… І ще: потрібно створювати нові “гнізда”, в яких Мої пташенята змогли б дозріти, щоб потім теж стати Орлами! Це — твоє завдання!
* * *
Надзвичайну прозорістю і тишею може мати ранній осінній світанок! Світла, дзвінка чистота, наповнена ніжним світлом сонця і золотим осіннім листям беріз і осик, оточує нас. Ми знову йдемо в гості до Іглу — на одним із Його улюблених робочих майданчиків у лісі…
… Входжу і... — відразу провалююся в безкрайнє Світло! Немає ніяких меж: Безмежність! Простір! Свобода! Відчуття тіла повністю зникає! Я — чиста свідомість, що складається лише зі Світла-Любові! Відразу з’являється відчуття крил — це Іглу підхоплює Своїми величезними сильними Руками і допомагає мені теж розправити руки-крила. Він підтримує мене, поки я “встаю на крило”.
Чергую політ у нескінченному Світлі — і розчинення в Ньому...
— Скажи, Ігле, звідки настільки добре знайоме мені це відчуття польоту? У дитинстві вві сні я увесь час літала, а потім — немов пута на тілі: не піднятися, не злетіти! Зараз от — знову Ти даруєш цю блаженну радість!
— У глибині кожної душі, що правильно розвивається, живе пам’ять про Свободу. А Свобода — це, крім усього іншого, ще й політ — політ у незвідане. Все залежить тільки від того, на якій глибині залягає цей шар пам’яті, а також від сили спрямованості душі до Світла. Адже для того, щоб злетіти, відірватися від землі, погляд душі повинен бути спрямований у небо!
Ти знаєш, звідки в птахів ростуть крила? Вони ростуть — від анахат! Для того, щоб злетіти, піднятися вгору — потрібні крила, а щоб мати крила — треба володіти анахатою! Крила — це інструмент, за допомогою якого можна піднятися й ширяти над світом матерії, але піднімальна сила — це сила любові!
Людині ж треба ще вчитися зливатися з усім нескінченним Світлом Творця, втрачаючи відособленість і стаючи Ним — Живою Свідомістю Бога! А це можливо тільки свідомістю, що складається з Любові.
… Зливаюся з Іглом, поринаю в Нього повністю і розчиняюся: мене нема, є тільки Він! Або ж я можу літати, використовуючи руки-крила свідомості! Любов і сили, з’єднані воєдино, розправляють крила! Нескінченне Блаженство!
… Ігл починає Свій черговий урок...
За моєю спиною — величезні крила, створені з найтоншого світла.
Ігл учить:
— Відчуй себе ними! З’єднайся з ними! Відчуй їхню силу!
І коли крила твої зміцніють, і ти не боятимешся вітрів — політ твій буде польотом Сили і Свободи.
Це — Мій подарунок тобі — крила світла. Усвідом їх, прийми їх — і лети!
Тобі нема чого боятися: адже вся Нескінченність — це Я!
Тобі нікуди падати: тому що весь простір заповнений Мною!
Усвідом Мене — скрізь! Поринь у Мене!
Єдина жертва, що потрібна від тебе, — це твоя обмеженість. Зітри межі індивідуального “я” — і усвідом велич і силу Моїх Свободи й Любові!
— Ігле, а Ти не розповіси нам про Твоє минуле? Як Ти Сам ріс від простої людини — до Божественності?
— Не на планеті Земля досяг Я Божественності. На Землю Я прийшов уже Аватаром — Сином Бога. Як і інші Сини Бога, Я прийшов на Землю, щоб служити Еволюції на цій, тоді ще новій, молодій планеті. Моя територія — Північна Америка, не раз Я втілювався саме там, серед індіанців.
— Ігле, а як Ти навчав індіанців пізнавати Бога? Я завжди поважала індіанців, вважала їх сильними і благородними.
— Серед них є теж дуже різні душі... Але те, що всі індіанці вбивають із дитинства, — це життя за законами природи.
Індіанці — це древня цивілізація, і їхнє світорозуміння в ті давні часи дуже відрізнялося від сучасного. Я вчив їх сприймати світ Єдиним Цілим Організмом. Я виховував у людях повагу до будь-якого життя, учив їх жити і діяти на Землі бездоганно, не порушуючи нічим гармонію, рівновагу і красу навколишнього простору. Індіанець з дитинства вчився слухати і розуміти навколишній світ — сонце, зірки, вітер, річку, ліс, звірів, птахів... Він учився жити, дотримуючись законів природи, і розумів, що порушення цих законів заподіює даремний біль живому.
Учити індіанців було легко! Адже вони, на відміну від сучасних європейців, не були ув’язнені в “окови” своїх кам’яних будинків, у “броню” своїх уявлень про будову світу. Індіанці відчували себе невід’ємною частиною природи, їхнім домом були безкрайні ліси, скелясті гори, блакитні озера, водоспади. Стан злитості з природою був для них цілком природним!
Чи перетинаючи річку на пірозі, чи бродячи гірськими або лісовими стежками, індіанець відчував себе єдиним з вітром, водою, горами, небесними птахами. Він з ранніх років знав, що його тіло — лише дрібний фрагмент у світі матерії, що воно не набагато значиміше, ніж шумні крони сосен, чи вітри, що несуть хмари, чи білки, що граються, чи риби, що плещуться у водах.
Як Я їх учив? Та так само, як зараз учу тебе. Я вчив їх — літати! Ще Я вчив їх ніколи не наслідувати тільки свою силу, а, насамперед, — любов і мудрість.
Поступово, у міру дорослішання учнів, Я показував їм, що світ матерії — це ще далеко не все, що картина Єдиного Цілого Світу — значно багатша. І тих, хто міцно ставав на Шлях Любові і вчився кожною своєю дією творити красу і гармонію, Я брав із Собою в політ у Світ Духа — брав, просто “виймаючи” з тіл.
І вони починали бачити, що все навколо пронизане Світлом, училися відчувати себе Єдиним Цілим із Ним. На це йшли роки, а в когось — життя.
Далеко не всіх, а тільки тих відважних, хто готовий був спрямуватись і далі у Незвідане, очікував наступний щабель — “стрибок у прірву”.
Мені не потрібно було шукати для цього місця сили: будь-яке Я міг створити силою власної Свідомості.
У якийсь момент Я “розколював” перед тими відважними земну твердінь — і виростав із Вогненної прірви сяючим Вогненним Божественним Орлом. Так Я — Собою — розкривав вхід до Обителі Вищого Духа, у світ Божественного Вогню!
Стрибали Туди лише чисті серцем, яких не лякав Вогонь Творця.
І той, хто стрибав, уже ніколи не повертався назад колишнім: він виходив із Вогню оновленим, виходив тільки для того, щоб набратися сил — і стрибнути знову.
Одного разу бездоганний робив свій останній стрибок, — і Вогненна Свідомість Творця поглинала його повністю. Так на індійській землі і народжувалися нові Сини Бога.
… Я приходив на Землю багато разів — бо інакше б люди втратили Шлях до Свободи, Шлях до Мене! Я надягав на Свій Дух матерію тіла і приходив сюди. Я пояснював цим, що Я — реальний, Я — пізнаваний!
Уся Нескінченна Сила, яку Я можу проявляти Собою, — і є Бог! Коли ти втрачаєш упевненість у Мені — ти втрачаєш з’єднуваність із Силою, але Моя Сила готова бути злитої з тобою!
Повинна бути абсолютна смиренність перед Волею Бога і абсолютна впевненість у Його Силі, Що є й у тобі! Неможливо нічого великого зробити, неможливо нікому серйозно допомогти, якщо ти не віриш у Мою Силу, Яка може діяти через тебе!
— Ігле, мені дуже хотілося б подарувати людям що-небудь від Тебе!
— Подаруй їм — сонце! Подаруй їм схід сонця над землею!
Ще подаруй їм — Вогонь!
Є вогонь домівки і вогонь багаття, їхнє полум’я зігріває тіла своїм теплом...
Але ти подаруй їм Вогонь, принесений Богом на Землю, — Вогонь Любові Бога, Вогонь Серця!
Подаруй їм — небо і Небеса! Подаруй їм і безкрайній синяви неба над землею, і пір’ясті хмари, освітлені сонцем, що сходить, які подібні до сліду від Моїх Крил!
І подаруй їм Мої Глибини!
Подаруй їм — Гори! Ті Гори, вершини яких упираються в небо, а основи спочивають у Глибинах Вселенського Божественного Океану!
Подаруй їм — Свободу! Подаруй їм хоча б знання про те, що Свобода — є, що вона — можлива!
Подаруй їм — Крила! І з ними — прагнення до польоту зі Мною, у Мене!
Подаруй їм — Мою Любов!
Я можу навчити вас непохитній волі і непохитному наміру Воїна Духа, що поставив за свою головну мету знаходження Вищої Свободи: Свободи — пізнавати Бога, Свободи — розправити крила Любові, Свободи — розчинитися в Океані Буття Мене!
Я пропоную Свою допомогу щодня й щогодини ваших життів! Коли зовнішній опір подій або обставин буде сильним — кличте Мене, і Я буду поруч всією безмежною силою Моєї Любові!
Усвідомте Політ Свободи! Той, хто став Серцем, що ширяє в Океані Бога, що росте й живе у взаємодії із Мною, — для того Шлях поступового вростання в Мене відкритий!
… А Білий Орел — це не міф. Це — Бог, Що якось у черговий раз зійшов на Землю, щоб принести людям Вогонь Серця і відкрити їм дорогу в Небеса — Дорогу Свободи! Це — Дарунок Отця Небесного людям!
Кожний може прийняти цей Великий Дарунок! Кожний зможе ним володіти! — але... лише тоді, коли буде сам дарувати його іншим!
… Свобода — поруч! До неї Я розкриваю Сяючий Шлях — Шлях бездоганної Любові!
… Я підніматимусь над землею разом із сонцем…Приходите до Мене! Я призначаю зустріч на світанку. Я вчитиму запалювати Небесний Вогонь — Вогонь Любові! Я сходитиму разом із сонцем стільки разів, скільки буде потрібно, Я робитиму це завжди!
Я чекатиму на шляху Додому!
Я йтиму поруч, вказуючи Шлях!
І коли ти прийдеш Туди, де є тільки Я, то в Сонця Бога додасться ще один промінь.
І Ти теж зможеш тоді сходити разом із сонцем — Ти станеш Молодим Божественним Вождем, а Я додам ще одне перо у Свій головний убір…
Я чекаю на тебе!…
Зміст
|
