Зміст

Хаджі Бей Мурат

Над пагорбом, що поріс невисокими й пухнастими соснами з довгими голками, на галявині — Махадубль Хаджі Бея Мурата. Відмітні риси — юнак приблизно 20 років, що сяє яскравою, світлою, чистою молодістю.

— Таке враження, що Ти розутілився востаннє настільки ж молодим. Як Ти закінчив втілення?

— «Злетів» на Небеса!

— Дематеріалізував тіло?

— Без залишку!

До розмови приєднується Лада:

— «Піднесення» було таким: тіло злетіло і розчинилося.

На цьому місці стояв Його ашрам. Суфійські вчителі збиралися з околиць. І потім вони посвячували і своїх мюридів у таємниці «золотої квітки».

Хаджі Бей Мурат продовжує, вказуючи на Iнші невтілені Великі Душі:

— Подивіться на Наших Дітей! Це — учні суфійських шейхів, які збиралися тут і слухали проповіді. Серед них була присутня завжди і невтілена Лада. Зараз тут є ще й ті, хто не зовсім дійшов (не зовсім готовий), але більшість — Ті, для Яких була приготована доля Аллаха.

— Розкажи про Себе, про Твій Шлях до Аллаха, будь ласка!

— Хлопчик Мурат народився дуже щасливим. Він народився — як той, хто вже відчуває присутність Аллаха. Він прийшов на Землю, знаючи, що Бог — у всьому і скрізь, завжди — Люблячий і Всюдисущий, Всемогутній і Пестливий!

Істинний іслам сприяє розумінню цього. Та й будь-яке істинне знання теж приводить до того, що Істина — це Бог!

Я почав те Своє земне життя з відчуття цієї Істини. І закінчив його — Злиттям!

Я жив у блаженстві від відчуття постійної Присутності Аллаха! Я був щасливий, бачачи плавну течію Його ріки, коливання гілок від подиху Його вітерцю, плескіт хвиль Його моря... Я пив Його Блаженний Нектар і вкушав Його Блаженні Дарунки!

Усе, що приносить суфію ріка долі, — це є його розмовою з Богом, навчанням у Нього! Суфій з радістю приймає все, що посилає йому Господь!

Його життя — це спілкування з Аллахом через все, що він одержує від свого Улюбленого. Він приймає це все — як дарунок! Це — його навчання. Це — його блаженство! Це — його пісня віддяки, відповідь своєю любов’ю — на Любов Творця!

І все, що виходить із вуст суфія, — це його гімн Вічності і Красі Аллаха! Це — пахущий нектар любові, що або приймає форму слів чи музики, або застигає в безмовності ліній і форм, залишаючи тим, хто йде Шляхом Аллаха, дороговказні вогні. А ті, хто йде, доторкаються до цих вогнів — і запалюються ще більшою любов’ю, знаходять силу і впевненість, щоб перебороти тяготу на Шляху.

— Як Ти вчився, Хто був Твоїм Учителем?

— Тільки Аллах! Я прийшов в останнє земне життя, будучи відкритим до сприйняття безпосередньо Його Любові і Сили! Мені не були потрібні посередники, які наставляли б у релігійних догмах і ритуалах. Явний був для Мене Господар Усього — і Я сприймав Його Присутність у проявленому і непроявленому, в людях, яких зустрічав на Шляху, в усьому, що дарувала щедра Його Рука! Я не поділяв подароване на погане і хороше, бо не дарує Аллах того, що не повинне бути отриманим!

Я дякував Йому за кожний Його Дарунок! Кожна зустріч, кожний поворот долі, щодня і кожна хвилина, кожний ковток води і кожний вдих — це був Його Дарунок! Я дякував — і ця наша розмова була прекрасною! Що може затьмарити твоє життя із Творцем, крім твоєї невдячності за Його Дарунки?

Кожна хвилина життя твого — це послання Бога тобі і твоя відповідь Богові. Кожну мить можеш ти читати, як Коран! Тому що все це — і є Книга Буття, і Він учить тебе її читати. І коли ти навчишся читати, то відчуватимеш тільки Блаженство Його Любові! І коли ти почнеш потім говорити — це буде пісня Віддяки Творцеві!

І пісні птахів, і плоди що вкушаються, і кожна зустрінута людина — це є дарунок Аллаха душі людській! Це — безцінний досвід душі! Це — розмова із Творцем!

Я так і жив: дивився і слухав Життя! І наповнювався Блаженством Його Присутності — незалежно від того, солодкий чи гіркий був плід, що Я вкушав.

У підсумку, Я навчився чути ритм і мелодію Аллаха і говорити з іншими душами — Його мовою. І ця майстерність, що Він дарував, дозволила почати навчання тих, кого Він приводив...

— Розкажи, Хаджі Бею Мурате: як Ти вчив? Адже потрібно навчити людину — відчувати Бога!

— Так, спочатку для цього потрібно Світлом Любові відмити посудину, людське тіло, у якій живе душа, — і тоді все просто!

… Він показує тіло людини, серединний меридіан якої нагадує прозорий глечик без дна, який потрібно відмити зсередини. Показує також потоки Живого Світла, що вільно протікають крізь цю форму і промивають її. У результаті — вона стає подібною до світильника...

— От приблизно так Я і вчив. Але головні любов і вдячність Творцеві — це ті, які складають пісня душі! Я вчив, як прийняти Бога у своє життя і давав відчути Його Присутність у кожний момент життя. А далі — вже Аллах грав на інструментах душ, а Я лише підлаштовував звучання цих інструментів.

— Як Ти дематеріалізував тіло? Ти вчився цьому?

— Мені хотілося Повноти Єдності — і Аллах відповів взаємністю...

Адже відома Аллахові кожна думка, кожне бажання душі людської! І Він наповнює їх Силою тоді, коли бажання Його збігається з бажанням твоїм. Це є результатом Єднання. Все тоді, що захотів, і що задумав Той, Хто сповнив Себе Волею Аллаха, наповнюється Силою Його задля здійснення. І бажання твої — виконуються! І якщо залишилося тільки останнє бажання про Велике Возз’єднання — то хай так і буде! Так Я покинув тіло!

Моляться ті, хто не знає Любові Аллаха. Але ті, хто знають, — співають Йому хвалу!

І ніщо не може перешкодити Блаженству Знаючого Його! Навіть в’язниця не відгороджує його, навіть ті, що творять насильство, не обмежують його!

Коли діалог його земного життя з Аллахом закінчений, він робить усього лиш крок, що колись відокремлював його від Цілого. Коли земна пісня любові до Аллаха доспівана — він бере останній акорд — і музика цієї Душі навічно вливається ще одним прекрасним інструментом у мелодію Буття Аллаха. Так у Нескінченності Всемогутнього з’являється новий камертон, що допомагає іншим, які йдуть налаштовувати струни сердець і творити нові пісні хвали Аллахові!

Зміст