Передмова

Одкровення записані: Ганною Зубковою, Михайлом Ніколенком, Марією Штиль, Ларисою Вавуліною, Світланою Єрьоміною, Ольгою Степанець, Антоном Теплим і Володимиром Антоновим

Протягом тисячоліть існування людських цивілізацій на Землі багато духовних подвижників, що спрямовувалися до пошуку нашого спільного Творця і наслідували Його Вченню, досягли на цьому Шляху повного успіху, і Самі, ставши Божественними, влилися в Нього.

І тепер Вони, будучи Частинами Єдиного Вселенського Бога-Отця, допомагають нам — втіленим людям, що ще не завершили свою особисту еволюцію. Іноді Вони навіть втілюються для цього знову в людські тіла, стаючи Аватарами, Христами, Месіями — як їх називають різними мовами.

Земні діяння деяких з Них залишилися свіжими в історичній пам’яті мас утілених людей. Це — Крішна, Ісус Христос і Його апостоли, Бабаджі і такі Його Учні, як Лахірі Махасаї, Юктішвар, Йогананда, також — Хуан Матус і Його друг Хенаро, а з нині працюючих на Землі в матеріальних тілах — Сатья Саї Бабá та Девід Копперфільд.

Про деяких інших Божественних Учителів залишилися на Землі лише нечіткі спогади в легендах. Це — Сур’я (“Богиня сонця” у древніх аріїв), Ассиріс (“Бог сонця” древніх ассірійців, що працював також і на території Русі), Лада (відома в древніх слов’ян, вважалася покровителькою сімейного вогнища).

Є й описані в літературі історичні постаті, що теж досягли Божественності, хоча про Них знає мало хто. Це, приміром, Птахотеп (з Ним ми вперше познайомилися завдяки книзі Елізабет Хейч [66]) і сама Елізабет.

У цьому розділі книги наведені цінні — в межах методології духовного вдосконалювання — бесіди з Ними та багатьма іншими Божественними Вчителями.

Щоб краще орієнтуватися в цих матеріалах, треба мати уявлення про наступне:

1. Вселенський простір реально багатомірний. Його мірності (еони, локи) розрізняються між собою за ступенем стоншеності-огрубленості енергій, що заповнюють їх. Найстоншеніша мірність є Обителлю Творця. Рай — мірність близька до неї. Найгрубіша мірність — пекло.

2. Свідомості (душі) різних втілених і невтілених істот перебувають у тих або інших мірностях, які можна, з деяким ступенем спрощення, уявити собі як “поверхи” багатомірної Світобудови. Чим вищий рівень еволюційного просування конкретної душі — тим ближче вона перебуває до Творця.

3. Сенс життя кожного з нас полягає в усвідомленому розвитку себе, метою якого є, насамперед, наближення за якістю свідомості до Творця і наступне входження до Вищої локи. Злиття зі Споконвічною Свідомістю Творця, збагачення Його собою — знаменує позитивне завершення особистої еволюції конкретної людини.

“І запам’ятаєте: споконвічне право душі — стати єдиною з Отцем!” — учить нас Бог (див. нижче).

Люди, що наблизилися до цього стану, здатні до прямого пізнання Творця і вільного спілкування з Тими, Хто вже завершив Свій еволюційний Шлях, — Божественними Вчителями. Їх — як Свідомості — стає можливим легко споглядати й розмовляти з Ними.

… Із чого почати, щоб іти цим шляхом? — Насамперед, із набуття повної етичної чистоти.