Божественні Вчителі — про Себе

Зміст

Хуань

— Я вітаю всіх людей, що живуть не для себе, а для Бога!

— Хуаню, розкажи, будь ласка, про Себе!

— Я для спочатку розповім, хто такий — істинний даос.

Даос — це насамперед той, хто пізнав спокій. Його розвинений розум мовчить. І Він зайнятий спогляданням і створенням бездонної тиші, в якій перебуває Дао.

Даос міцно з’єднаний з Дао узами Любові.

Шлях даосу — це Шлях спокою і блаженства. Любов його — непорушна, віра — непохитна. Він відчуває в Собі велику ніжність до всього Творіння, створеного Дао. Ніколи не скривдить він даремно жодну живу істоту, ніколи не порушить спокою жодної мирної живої тварини.

Дао заповнює серце досконалого даоса, а досконалий даос живе в Обителі Дао. Він живе, випромінюючи блаженство на все живе навколо.

Досконалий даос стає Дао.

… А далі — Я хочу розповісти про методи, що викладаються в Школі, яку Я колись Сам закінчив.

Увесь шлях навчання в ній розподілявся на три основні щаблі: a) початковий щабель, б) щабель ретельного пророблення всіх енергоструктур тіла і в) щабель перетворення (трансформації) себе як свідомості. Останній щабель ще називали щаблем “народження нового тіла”.

Прийом до Школи на початковий щабель був вільним — приймалися всі, хто виявляв щире бажання змінити себе на краще. Цей щабель містив методи початкового очищення тіла. Початківців учили переходити у стоншені стани свідомості. Це дозволяло їм уперше пізнати нематеріальне Світло всередині тіл. Їх учили зливатися зі Світлом, а також “промивати” Ним тіла, що оздоровлювало їх. Більшість цілком задовольнялася цим “побутовим” рівнем знань і не бажала більшого.

Але були й ті, хто прагнули до більшого, хто хотіли одержати знання про подальші можливості розвитку, перетворення себе.

Таких шукаючих у Школі завжди зустрічали з радістю, але вимоги до допуску їх на подальше навчання були досить суворі. Відбиралися лише ті, для кого просування цим шляхом могло реально стати головною метою в житті, хто готовий був пожертвувати всім іншим, присвятивши себе тільки цьому.

Таких послушників учили освоювати стоншеніші стани свідомості і управляти сублімацією*. Їм давалися методи ґрунтовнішого пророблення всього тіла Світлом. Особлива увага приділялася повному прочищенню енергоструктур голови. Критерієм успіху вважався стан, коли потік енергії зовсім вільно і природно протікав усередині всього тіла, ніде не зустрічаючи перешкод на своєму шляху.

На третьому етапі переходили до роботи з “Золотим Еліксиром”. Цей термін означав не що інше, як найніжніше і найтонше золотаве Світло Дао. Подвижник учився знаходити Його в Споконвічній Глибині і повинен був поступово привчати себе до Його стану, до стану буття Ним. Він також учився впливати цим Світлом на тіло. Під впливом цього Споконвічного Світла енергоструктури тіла повинні були ніби “згоріти”, “зникнути”, щоб усередині тіла не відчувалося б нічого щільнішого, ніж Світло Дао…

… Але нехай той, хто читає ці рядки, зрозуміє, що робота зі Споконвічним Світлом або “Золотим Еліксиром” — як Його не називай — не повинна зводитися тільки до пророблення тіла. Людина повинна змінювати себе саму як душу — свої емоційні стани передусім.

Немає сенсу знову й знову гнати по тілу потоки енергії в надії, що воно раптом дивним чином зміниться, якщо душа при цьому залишається такою ж грубою, як і була. Адже ціль алхімії — не в тому, щоб перетворити тіло на Золоте Світло, а в тому, щоб самому стати Золотим Світлом Дао!

… Дао — це Спокій.

Дао — це Блаженство.

Безсмертя — це з’єднання з Дао.

Багатовікові традиції живуть у Китаї. Вони можуть лише трохи забуватися... — але знову приходять на землю Піднебесної Ті, Хто відроджує Вчення про Шлях і про блаженну Суть Вищого Плану Буття.

— А Ти знав Лао-Цзи?

— Ні. Я знав Його Вчення. Я жив пізніше.

— Розкажи, будь ласка, більше про Себе, Хуаню.

— Коли Я прийшов в останнє земне життя, у Мене вже не було нереалізованих раніше бажань душі, що вимагають занурення в “земні” справи. Я не шукав посад і слави, багатства або жіночої ласки. У Мене не було іншого прагнення, крім збагнення Дао. Я прийшов, щоб стати Вчителем Дао, і саме цей, закладений ще до втілення намір, вів Мене з раннього дитинства.

З дитячих років Я жив у невеликому монастирі, що був перлиною мудрості.

Уже маленьким хлопчиком Мене почали посвячувати в життя Духа.

… Хуань показує Себе-Дитину — зі спритними рученятами і усміхненим личком, що випромінює світло. М’яко й легко Він рухається, лазить, перекидається, вільно переключається на глибокий споглядальний спокій, сідаючи поруч із дорослими, що перебувають у медитації...

— Мою свободу ніхто не обмежував, Я пізнавав навколишній світ, лазячи по навколишніх горах, спостерігаючи за рослинами та всякою живністю...

Час медитацій дорослих був для Мене першими уроками внутрішньої тиші. Спокій осягався через мовчання розуму, зануреного в “Небесне серце” — серце духовне. Це були перші медитації, яким навчили Мене.

Розповіді Моїх наставників про Безсмертних Подвижників були основним живленням для Мого розуму. Наставники вміло включали в ці розповіді історію та етику, психологію та істини про Єдиного Бога.

Коли Я підріс, чакри і меридіани, органи тіла і його будова стали предметами Мого вивчення. Я мав яснобачення, розвинене ще в минулих втіленнях, і легко засвоював роботу з енергіями тіла. Енергії струменіли всередині Мого тіла потоками золотого світла, як маленькі гірські струмочкам. Кожний меридіан Я легко бачив і міг спрямовувати туди потік світла.

Коли Я трохи подорослішав, то наступним важливим етапом була робота з Божественним Вогнем. Я навчився поринати в Нього в ядрі Землі за структурою, що називається “стеблом золотої квітки”. Я навчився бути цим Вогнем. Все пророблення тіла до дрібних меридіанів на цьому етапі було пророблено знову — на новому рівні стоншеності.

Божественний Вогонь виходив тепер із Моїх очей. Або ж Він міг бути проведений для цілительства через меридіани рук. Я легко бачив у тілах інших людей уражені ділянки і засмічені меридіани, якими не проходила енергія. І міг вимивати темні енергії або “спалювати” їх у спрямованому на них потоці Вогню.

Мені було дозволено допомагати хворим, що приходили у монастир. Це було для Мене також безцінними уроками психології: уміння розбиратися в людях. Адже зцілення тіла без перетворення душі не може дати стійкого позитивного результату. Навпаки, воно може лише обтяжити долю зціленого і самого цілителя*.

Потім Я “скристалізував” величезне Духовне Тіло. Саме таким Проявленням Я зустрічав вас уперше на цьому Моєму місці сили і потім допомагав вам проробляти ваші тіла.

Далі був етап злиття з Дао. Освоювалося Велике “Не-Я”. Цей стан треба було навчитись утримувати не тільки протягом кількох хвилин або годин. Ним треба було саме стати.

Це було недіяння від “я”.

Це було немислення від “я”.

Це була тотальна реципрокальність в Обителі Дао.

Це було збагнення Великої Межі, Першопричини, Океану Дао.

Велике “Не-Я” було тепер і Океаном Дао в Споконвічній Глибині, і в кожній часточці Мого тіла.

Я вчився бути Океаном Дао, Який заповнює зсередини все, що проявлене, все, що має форму і не має її.

Цей стан став тотальним! Блаженство Щонайнайтоншого було в усьому — а “мене попереднього” не було.

Усе, що занурено в Океан, — наповнене Ним, як глечик, занурений у воду.

Я хотів би подарувати тобі стан Великого “Не-Я”, того, що з’єднаний з фізичним тілом. Це — той стан, коли всі частини тіла, очищені від “я”, занурені в Океан Дао і заповнені Його Великим Спокоєм.

Якщо жити так — то наступний крок не є важким. Залишається зовсім небагато: сприйняти це Велике “Не-Я” як Єдиносуще “Я” Дао. Для цього потрібно виростити величезне Безсмертне Тіло — це є те, що ви називаєте станом “Повного Зростання в Творці”. Можна також тут говорити і про “динамічний аспект Нірвани в Дао”: здатності діяти із Вселенського Споконвічного, з Дао.

Я осяг це. І став Майстром Дао.

— Хуаню, а в Тебе було багато учнів?

— Ні, не багато: десятки, а не сотні. Я вчив цьому тих, хто був поруч, і тих, яких приводив Бог. Одного з Них ви знаєте, це — Хань.

Потім Я залишив людям Навчання — і далі допомагав їм уже з невтіленого стану — багатьом і багатьом. Я щасливий, що допомагав і допомагаю вам.

Люблю Я вас усіх, ви — Моя весна!

… Хуань показує китайські пагоди, літнього даоса, що повчає учня. Сади. Рукотворна краса...

— Таке середовище сприятливе для пізнання Мене.

Я є Краса! І відбиттям цієї Краси є краса людей, які пізнали Мене!

… Ще хочу звернути увагу на те, що через пізнання рукотворної краси теж можна наближати себе до пізнання Мене.

… Хуань показує “чайні будинки”, доріжки в парку, де обов’язково дзюрчить вода, цвітуть лотоси...

— Ця рукотворна краса занурює в спокій і — через спокій — у Мене. Я хочу, щоб було так на всій Землі: щоб розчинюючий спокій занурював у Мене!

— А як же краса природи?

— Але є люди, які живуть у містах і з міст практично не виїжджають… Вони можуть хоч злегка доторкнутися до Краси Дао через красу рукотворну.

І зверни увагу: краса душ — це теж вища рукотворна краса!

 

Зміст