Зміст

Ясний Місяць

Прозоре нематеріальне ясне Світло, молодість, що іскриться силою життя, веселе сяйво погляду й усмішка — це Ясний Місяць — один із безлічі Учнів Ассиріса.

— От такий стан душі — вам би у фільмі передати!

Щоб задзвеніла радість у серцях!

Щоб розтанув зимовий лід скепсису і зневіри буденності!

Щоб побачив кожний, хто дивиться, — як близько щастя істинне!

Щоб доторкнулися душі до животворящої радості Світла, Любові, Весни!

Подаруйте ці стани так, щоб кожний, хто побачив, захотів поділитися отриманим щастям, розповісти іншим про побачене! І вчитимуться люди радості від споглядання листочків, що розпускаються, і сяючих росинок, білосніжних берізок і струмочків, що дзвенять чистотою, і пташок, що співають, і ваших очей, що сяють щастям!

Наша Ніжність стоятиме за кожним кадром, кожним словом, кожним звуком! Наші Руки простягнуться до сердець, щоб спрямувалися люди до Світла, до Божественної Чистоти!

Адже все — так просто! Щоб стати щасливими — потрібно зробити такий маленький крок, але в потрібному напрямі... І тоді як просвітліє: за всією цією красою є Бог — її Творець! І — в радості — до Нього спрямовуються серця!

А далі — у вас уже всі методи є...

— Ясний Місяцю, розкажи, будь ласка, як Ти досяг Божественності?

— Так от, усього лише закінчив лісову школу Ассиріса!…

— Скажи, а дематеріалізації тіл вас навчали?

— Мене — ні: напевно, “маленьким” тоді ще був, не доріс!

Головна увага в нашому навчанні приділялося двом напрямам.

Перший — розвиток душі як духовного серце й глибше пізнання Бога: спочатку — в аспекті Святого Духа, а потім — і Бога-Отця.

Другий — уміння жити незалежно від тіла і з цього стану допомагати втіленим і невтіленим душам.

У результаті такого навчання навіть ті, хто не опановував повноти Божественності — Злиттям із Творцем, — після розутілення продовжували свій шматочок служіння: кожний обирав те, що йому ближче.

Про останнє Я хотів би розповісти докладніше.

Навчившись, наприклад, жити в розлитих стоншених станах, кожний опановував умінням дарувати їх собою. Наприклад, хтось створював поля любові там, де граються діти*, — так, щоб у полі любові саме привчати їх жити, щоб навіть не виникали в них під час ігор емоції образи, гніву або роздратування. І діти звикали до правильних емоційних реакцій. А батьки — ті пояснювали їм це вже на рівні слів.

Або, наприклад, турбота про рослини: у садах або в лісі. Ти помічала, що на ваших місцях сили бувають дивні за красою рослини? Прекрасні прямі стовбури і густі крони тих дерев, що шелестять листям, прекрасна м’яка густа хвоя і наповнені життєвою силою стовбури хвойних наших друзів... А на місцях з несприятливою енергетикою, особливо покаліченою людьми зла, — рослини подібні до зблідлих хворих дітей...

Зрозумій значимість тієї любові, яку і втілена, і не втілена у тіло людина здатна подарувати природі! Потрібно вчити людей не тільки не шкодити нашим меншим братам і сестрам, але й любити їх! Адже вони, наші молодші друзі, здатні створювати і зберігати на поверхні планети енергетику раю!

Було ще багато аспектів докладання наших сил — наприклад, допомагати душам після розутілення освоїтися в житті без тіла, створювати ритми і мелодії музики тощо.

Кожний наступний щабель навчання супроводжувався оволодінням подібними навичками служіння. І, коли б не наставала смерть тіла, — душа вже виявлялася б навченою тій або іншої духовній “професії”, що могла знадобитися за життя без тіла.

— Ти такий молодий! Це — вигляд кінця Твого останнього втілення?

— Так.

… У селі загорівся будинок. Я “випадково” опинився поруч. Кинувся рятувати тих, хто був у ньому, — старого і двох дітлахів… Виніс дітей. Хтось облив Моє тіло водою — і Я знову ввійшов у вже цілком охоплений полум’ям будинок. Я підняв тіло дідуся, воно було дуже важким… — і в цей момент обрушився дах… Тіло на Моїх руках — раптом! — стало таким легким… Я продовжував тримати його на руках — і частиною Себе виявився в раю, куди притягло і душу дідуся… Він зрадів, впізнавши Мене. Я обійняв його станом сили і молодості — і він легко підвівся на ноги, що не служили йому в останні роки життя… Підійшли ті душі, які готові були йому допомогти… А Я поринув у Глибини Отця…

Отож і живу тепер — у Ньому і з Нього!

… Дуже легко підтримувати в людях ті традиції, в яких вони росли. Набагато важче допомагати тим, хто нічого не знає...

Але іноді вдається й тим людям подарувати стани дзвінкої чистоти, прозорості, любові і ніжного спокою, від яких — усього лише крок до Небесного Отця!

… Ясний Місяць усміхався і заливав усе навколо прозорим станом молодості, весни, чистоти, золотавого світла ранкового сонця, силою і ніжністю молодого листочка, що прорізується з бруньки... — і Божественною Силою Життя...

Зміст